14.12.2021м. СумиСправа № 920/238/20
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши заяву №402 від 01.06.2021 (вх.№2329 від 07.06.2021) Комунального підприємства “Теплогарант” про відстрочення виконання судового рішення у справі № 920/238/20
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія
“Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,
код 20077720)
до відповідача: Комунального підприємства “ТЕПЛОГАРАНТ”
(41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39А ,
код 32325215)
про стягнення 4681089 грн 11 коп. заборгованості на підставі договору №6109/1718-ТЕ-29 від 19.09.2017 постачання природного газу, -
за участі представників сторін:
позивача: не прибув
відповідача (заявник): Лазаренко О.О.,
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства “Теплогарант” (вул. Садова, 39А, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 1150032 грн 86 коп. пені, 780916 грн. 33 коп. 3 % річних, 1600107 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 70216 грн. 34 коп. витрати по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення суду на 3 місяці до 27.11.2020; в іншій частині позову відмовлено.
25.09.2020 на примусове виконання рішення видано відповідний наказ.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 19.10.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 залишено без змін.
22.11.2021 матеріали справи надійшли до господарського суду Сумської області.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2021 відповідачем - Комунальним підприємством “Теплогарант” надіслав до суду заяву № 402 від 01.06.2021 (вх.№2329 від 07.06.2021) про відстрочення виконання судового рішення у справі №920/238/20, відповідно до якої просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 року у справі № 920/238/20 про стягнення з КП “Теплогарант” на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” 1150 032,86 грн пені, 780 916,33 грн 3% річних, 1 600 107,07 грн інфляційних втрат та 70 216,34 грн судового збору, всього 3601272,60 грн - до 22 квітня 2022 року включно.
Ухвалою суду від 23.11.2021 призначено розгляд заяви на 30.11.2021, 12.00.
29.11.2021 відповідачем (заявником) подано до суду додаткові пояснення №923 від 29.11.2021 до заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Протокольною ухвалою від 30.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2021,11:20.
14.12.2021 позивачем надано заперечення від 06.12.2021 № 39/10-7421-21 на додаткові пояснення боржника на заяву про відстрочку виконання судового рішення
Представник позивача в судове засідання 14.12.2021 не прибув.
Представник відповідача (заявника) в судовому засіданні 14.12.2021 надав усні пояснення в обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання судового рішення та просив суд її задовольнити.
Суд, розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду у даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України).
Згідно пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа “ІммобільяреСаффі” проти Італії”, № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, “легітимні сподівання” на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить “майно” цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа “Пономарьов проти України” від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація “потерпілій стороні” за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як “потерпілої сторони”; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Савіцький проти України” від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
При цьому, відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов'язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України” зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас, положення частини п'ятої статті 331 ГПК України передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
В обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення відповідач зазначив, що він здійснює господарську діяльність з надання послуг постачання теплової енергії населенню (90 %) та бюджетним організаціям (10%) м. Конотоп Сумської області. На сьогоднішній день підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення та сплата усієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності. Також відповідач вказує на те, що примусове стягнення заборгованості, зокрема, накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, опис та його можлива реалізація у встановленому законом порядку може призвести до катастрофічних наслідків в роботі, що спричинить неможливість подальшого надання послуг теплопостачання споживачам.
Суд враховує специфіку роботи заявника, здійснення відповідачем оплати за природний газ залежить від розрахунків кінцевих споживачів (у своїй більшості населення), борг яких перед відповідачем є значним, а також те, що надання послуг теплопостачання споживачам має сезонний характер, надходження грошових коштів в опалювальний період значно більше, що сприяє виконанню рішення суду.
Також суд бере до уваги, що набрав чинності Закон України № 1639-ІХ від 14.07.2021 “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, дія якого поширюється на відносини до 31.12.2020 із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК “Нафтогаз України” природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Цим законом передбачено заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування.
Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення, при цьому, затримка виконання рішення не є надмірно тривалою, не суперечить вимогам розумного строку. Так, рішення набрало законної сили 22.09.2021, наказ суду видано 25.09.2021.
За таких обставин відстрочка виконання рішення суду надасть можливість відповідачеві вирішити питання реструктуризації заборгованості, акумулювати кошти з початку опалювального сезону (як правило, з 15 жовтня) тощо.
З матеріалів справи вбачається, що боржником сплачено зазначений в рішенні суду від 27.08.2020 та наказі суду від 25.09.2020 судовий збір в сумі 70216,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2021 № 1179. Отже, зазначена сума судового збору не підлягає відстроченню.
Відповідно до викладеного, дотримуючись балансу забезпечення прав сторін, суд дійшов висновку заяву задовольнити частково та відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення 1150032 грн 86 коп. пені, 780916 грн. 33 коп. 3% річних, 1600107 грн. 07 коп. інфляційних втрат до 31.01.2022.
На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 235, 331, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву відповідача - Комунального підприємства “Теплогарант” (вул. Садова, буд. 39А, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний код 32325215) від 01.06.2021 № 402 (вх. № 2329 від 07.06.2021) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20 в частині стягнення 1150032 грн 86 коп. пені, 780916 грн. 33 коп. 3 % річних, 1600107 грн. 07 коп. інфляційних втрат - до 31.01.2022.
3. В іншому в задоволенні заяви відповідача відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 16 грудня 2021 року.
5. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
6. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повну ухвалу складено та підписано суддею 16 грудня 2021 року.
Суддя С.В. Заєць