"08" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2330/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Драганова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" (67661, Одеська обл., Біляївський р-н, село Нерубайське, 15 км. шляху Одеса-Київ)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" (03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (04119, місто Київ, вулиця Деревлянська, будинок 17, літера А)
до відповідача 3: Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц - Україна (01601, місто Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20) в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Несімко" (01024, місто Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 17)
про визнання недійсними договорів, припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна, внесення запису про державну реєстрацію права власності
за участю представників сторін:
від позивача: Максимець О.Б. - ордер ОД №659444 від 26.07.2021
від відповідача-1: Грекова Л.В. на підставі ордеру АІ№1149154 від 06.09.2021
від відповідача-2: Єнчева Олена Олександрівна на підставі ордеру ОД№687308
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився.
Історія справи.
1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ".
04.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал", Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Несімко", в якій просить суд:
- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц - Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11 217,5 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018 та зареєстрований в реєстрі за № 91, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" 06.03.2018 та зареєстрований в реєстрі за № 90, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.;
- визнати недійсним договір іпотеки від 14.03.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Несімко", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 1565, щодо нерухомого майна: будівель комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м., та земельної ділянки (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га.;
- припинити обтяження нерухомого майна: будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальна площа (кв.м): 11217.5, розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський р., с. Нерубайське, Шлях Одеса-Київ, 15 км 13769554, що складається з: будівля КПП, літ. Б загальна площа (кв.м): 146.2; будівля котеджу, літ. Д загальна площа (кв.м): 312.9; будівля котеджу, літ. Е загальна площа (кв.м): 991.4; будівля котеджу, літ. Ч загальна площа (кв.м): 213.4; будівля котеджу, літ. Ш загальна площа (кв.м): 110.1; будівля котеджу, літ. Ю загальна площа (кв.м): 52.1; будівля котеджу, літ. Я, загальна площа (кв.м): 143.8; будівля станції технічного обслуговування "Сканія", літ. Ж загальна площа (кв.м): 1251.2; будівля побутових приміщень автомобільного господарства, літ. И загальна площа (кв.м): 217.2; будівля сторожових приміщень, літ. К, загальна площа (кв.м): 42.5; будівля столярного цеху, літ. З загальна площа (кв.м): 440.2; будівля ангару, літ. Н загальна площа (кв.м): 1126.9; будинок садівника, літ. Т загальна площа (кв.м): 19.3; готельний котедж, літ. Ф загальна площа (кв.м): 348; будівля господарсько-побутового комплексу, літ. Щ загальна площа (кв.м): 468.4; будівля кафе, літ. Є загальна площа (кв.м): 3907.4; вбиральня, літ. В загальна площа (кв.м): 6.2; вбиральня, літ. В1 загальна площа (кв.м): 13.3; вбиральня, літ. В2 загальна площа (кв.м): 3.1; вбиральня, літ. В3 загальна площа (кв.м): 1.6; вбиральня, літ. В4 загальна площа (кв.м): 23.2; насосна, літ. Г загальна площа (кв.м): 20.2; насосна, літ. Г1 загальна площа (кв.м): 16.2; насосна, літ. Г2 загальна площа (кв.м): 9.8; навіс, літ. Л; навіс, літ. У'; сарай, літ. М загальна площа (кв.м): 4.4; будівля навісу - складу, літ. О; будівля дизель-електростанції, літ. П загальна площа (кв.м): 28.3; будівля підземного складу, літ. С загальна площа (кв.м): 542.9; будівля холодильнику, літ. У загальна площа (кв.м): 20.2; насосна станція, літ. Z загальна площа (кв.м): 8.6; бактерицидна установка, літ. J загальна площа (кв.м): 10.8; санблок, літ. Я' загальна площа (кв.м): 3.3; альтанка, літ. Q; будівля готельного котеджу, літ. Ї загальна площа (кв.м): 535.4; будівля котельні, літ. Й загальна площа (кв.м): 59.7; мостіння, І; мостіння, II; тенісний корт, III; басейн, IV; басейн, IX; басейн, XI; басейн, XII; очисна споруда, V; очисна споруда, VI; очисна споруда, VII; очисна споруда, VIII; огорожа, 1-6 та земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, запис про яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 1565;
- витребувати з чужого незаконного володіння, а саме: у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальна площа (кв.м): 11217.5, розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський р., с. Нерубайське, Шлях Одеса-Київ, 15 км, 13769554, що складається з: будівля КПП, літ. Б загальна площа (кв.м): 146.2; будівля котеджу, літ. Д загальна площа (кв.м): 312.9; будівля котеджу, літ. Е загальна площа (кв.м): 991.4; будівля котеджу, літ. Ч загальна площа (кв.м): 213.4; будівля котеджу, літ. Ш загальна площа (кв.м): 110.1; будівля котеджу, літ. Ю загальна площа (кв.м): 52.1; будівля котеджу, літ. Я, загальна площа (кв.м): 143.8; будівля станції технічного обслуговування "Сканія", літ. Ж загальна площа (кв.м): 1251.2; будівля побутових приміщень автомобільного господарства, літ. И загальна площа (кв.м): 217.2; будівля сторожових приміщень, літ. К, загальна площа (кв.м): 42.5; будівля столярного цеху, літ. З загальна площа (кв.м): 440.2; будівля ангару, літ. Н загальна площа (кв.м): 1126.9; будинок садівника, літ. Т загальна площа (кв.м): 19.3; готельний котедж, літ. Ф загальна площа (кв.м): 348; будівля господарсько-побутового комплексу, літ. Щ загальна площа (кв.м): 468.4; будівля кафе, літ. Є загальна площа (кв.м): 3907.4; вбиральня, літ. В загальна площа (кв.м): 6.2; вбиральня, літ. В1 загальна площа (кв.м): 13.3; вбиральня, літ. В2 загальна площа (кв.м): 3.1; вбиральня, літ. В3 загальна площа (кв.м): 1.6; вбиральня, літ. В4 загальна площа (кв.м): 23.2; насосна, літ. Г загальна площа (кв.м): 20.2; насосна, літ. Г1 загальна площа (кв.м): 16.2; насосна, літ. Г2 загальна площа (кв.м): 9.8; навіс, літ. Л; навіс, літ. У'; сарай, літ. М загальна площа (кв.м): 4.4; будівля навісу - складу, літ. О; будівля дизель-електростанції, літ. П загальна площа (кв.м): 28.3; будівля підземного складу, літ. С загальна площа (кв.м): 542.9; будівля холодильнику, літ. У загальна площа (кв.м): 20.2; насосна станція, літ. Z загальна площа (кв.м): 8.6; бактерицидна установка, літ. J загальна площа (кв.м): 10.8; санблок, літ. Я' загальна площа (кв.м): 3.3; альтанка, літ. Q; будівля готельного котеджу, літ. Ї загальна площа (кв.м): 535.4; будівля котельні, літ. Й загальна площа (кв.м): 59.7; мостіння, І; мостіння, II; тенісний корт, III; басейн, IV; басейн, IX; басейн, XI; басейн, XII; очисна споруда, V; очисна споруда, VI; очисна споруда, VII; очисна споруда, VIII; огорожа, 1-6 та земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га;
- внести запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, загальна площа (кв.м): 11217.5, розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський р., с. Нерубайське, Шлях Одеса-Київ, 15 км 13769554, що складається з: будівля КПП, літ. Б загальна площа (кв.м): 146.2; будівля котеджу, літ. Д загальна площа (кв.м): 312.9; будівля котеджу, літ. Е загальна площа (кв.м): 991.4; будівля котеджу, літ. Ч загальна площа (кв.м): 213.4; будівля котеджу, літ. Ш загальна площа (кв.м): 110.1; будівля котеджу, літ. Ю загальна площа (кв.м): 52.1; будівля котеджу, літ. Я, загальна площа (кв.м): 143.8; будівля станції технічного обслуговування "Сканія", літ. Ж загальна площа (кв.м): 1251.2; будівля побутових приміщень автомобільного господарства, літ. И загальна площа (кв.м): 217.2; будівля сторожових приміщень, літ. К, загальна площа (кв.м): 42.5; будівля столярного цеху, літ. З загальна площа (кв.м): 440.2; будівля ангару, літ. Н загальна площа (кв.м): 1126.9; будинок садівника, літ. Т загальна площа (кв.м): 19.3; готельний котедж, літ. Ф загальна площа (кв.м): 348; будівля господарсько-побутового комплексу, літ. Щ загальна площа (кв.м): 468.4; будівля кафе, літ. Є загальна площа (кв.м): 3907.4; вбиральня, літ. В загальна площа (кв.м): 6.2; вбиральня, літ. В1 загальна площа (кв.м): 13.3; вбиральня, літ. В2 загальна площа (кв.м): 3.1; вбиральня, літ. В3 загальна площа (кв.м): 1.6; вбиральня, літ. В4 загальна площа (кв.м): 23.2; насосна, літ. Г загальна площа (кв.м): 20.2; насосна, літ. Г1 загальна площа (кв.м): 16.2; насосна, літ. Г2 загальна площа (кв.м): 9.8; навіс, літ. Л; навіс, літ. У'; сарай, літ. М загальна площа (кв.м): 4.4; будівля навісу - складу, літ. О; будівля дизель-електростанції, літ. П загальна площа (кв.м): 28.3; будівля підземного складу, літ. С загальна площа (кв.м): 542.9; будівля холодильнику, літ. У загальна площа (кв.м): 20.2; насосна станція, літ. Z загальна площа (кв.м): 8.6; бактерицидна установка, літ. J загальна площа (кв.м): 10.8; санблок, літ. Я' загальна площа (кв.м): 3.3; альтанка, літ. Q; будівля готельного котеджу, літ. Ї загальна площа (кв.м): 535.4; будівля котельні, літ. Й загальна площа (кв.м): 59.7; мостіння, І; мостіння, II; тенісний корт, III; басейн, IV; басейн, IX; басейн, XI; басейн, XII; очисна споруда, V; очисна споруда, VI; очисна споруда, VII; очисна споруда, VIII; огорожа, 1-6 та земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II" (зареєстроване за адресою: 67661 Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, код ЄДРПОУ: 21018487) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 позовну заяву ТОВ "Рубікон-ІІ" за вх.№2417/21 від 04.08.2021 залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 468 781,23 грн; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" за вх.№2417/21 від 04.08.2021 залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 468 781,23 грн; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Ухвала від 09.08.2021 була отримана представником відповідача 11.08.2021 у приміщенні Господарського суду Одеської області.
13.08.2021 до суду від ТОВ "Рубікон-ІІ" до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
Одночасно із заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій ТОВ "Рубікон-ІІ" просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м., та земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ загальною площею 14,9577 га.
- накладення арешту на рухоме та нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м., та земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район. Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ загальною площею 14,9577 га.
Ухвалою суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі № 916/2330/21, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2021 о 14:00.
Крім того, ухвалою суду від 16.08.2021 заяву ТОВ "Рубікон-ІІ" про забезпечення позову за вх.№2-1042/21 від 13.08.2021 по справі №916/2330/21 задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11217,5 кв.м.; земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район. Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га.; заборонено суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані із державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно; в задоволенні решти заяви відмовлено.
07.09.2021 до суду від ТОВ "Сауспальм" надійшов відзив на позовну заяву (т.3 а.с.10-14).
13.09.2021 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна надійшла заява про відкладення підготовчого засідання та заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (т.3 а.с.130-132).
В судовому засіданні 13.09.2021 протокольною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження строку на подання відзиву та роз'яснено, що у даному випадку має бути подана разом із відзивом заява про поновлення строку на подання відзиву, яка надалі буде розглянуто судом.
Протокольною ухвалою від 13.09.2021 судом було відкладено підготовче засідання на 11.10.2021 о 16:00. Разом з тим судом було встановлено строки позивачу для подання відповіді на відзив - до 24.09.2021, відповідачу для подання заперечень - до 04.10.2021.У випадку подання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відзиву на позовну заяву, судом було встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 30.09.2021, для подання заперечень - до 06.10.2021.
Про відкладення підготовчого засідання відповідачів 2, 3 та 4 було повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.
27.09.2021 від ТОВ "Рубікон-ІІ" до суду надійшла відповідь на відзив (т.3 а.с.152-160).
04.10.2021 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" надійшли заперечення (т.3 а.с.169-170).
У судовому засіданні 11.10.2021 представник позивача звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з проведенням переговорів щодо мирного врегулювання спору.
Протокольною ухвалою від 11.10.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.10.2021 об 11:30, про що відповідачів 1,3 та 4 повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні 27.10.2021 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 11.11.2021 об 11:30. Крім того судом попередньо визначено дату для розгляду справи по суті, а саме 17.11.2021 о 10:00.
Про відкладення підготовчого засідання відповідачів 3 та 4 повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.
11.11.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (т.4 а.с.10-18), а також заява про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із поганим самопочуттям представника.
Протокольною ухвалою від 11.11.2021 судом було задоволено клопотання позивача та оголошено перерву у підготовчому засіданні до дати, яка визначалась судом раніше, а саме 17.11.2021 о 10:00. Клопотання про витребування доказів судом було залишено відкритим.
Про відкладення підготовчого засідання позивача, відповідачів 2, 3 та 4 повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.
16.11.2021 від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному.
Крім того 16.11.2021 до суду від ТОВ "Сауспальм" надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Рубікон-ІІ" про витребування доказів.
У судовому засіданні 17.11.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на те, що таке клопотання подано з пропуском встановленого ГПК України строку, не містить посилань щодо того, які обставини можуть підтвердити такі докази, а крім того позивачем не зазначено про заходи, які були вжиті останнім для отримання означених в клопотанні доказів, а також причин неможливості самостійного отримання цих доказів.
Протокольною ухвалою від 17.11.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.12.2021 о 10:00, про що позивача, відповідачів 3 та 4 повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні 01.12.2021, в якому представником ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" було надано клопотання про залучення до матеріалів справи копії вимоги яке було підтримано позивачем та відповідачем-1, судом було задоволено відповідне клопотання, вислухано вступні слова сторін, досліджено докази, вислухано заключні слова у судових дебатах та оголошено перерву при розгляді справи по суті перед оголошенням реплік до 08.12.2021 о 17:00.
У судовому засіданні 08.12.2021 у відповідних репліках представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов, представники відповідачів проти позову заперечували.
Відповідачі, ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Несімко", у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини відсутності суд не повідомляли.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ".
01.12.2010 між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "Рубікон-ІІ" було укладено кредитний договір № 021-11-10, за яким останнім було отримано у кредит грошові кошти у сумі 15 000 000, та договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 1-5184, в який було внесено зміни Договором № 1 від 15.07.2011.
Майно, передане в іпотеку, складається із земельної ділянки, загальною площею 14,9577 га, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, яка належить ТОВ "Рубікон-ІІ" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 916804 від 04 вересня 2006 року, та нерухомого майна (будівлі комплексу дорожнього сервісу), розташованого на даній земельній ділянці, загальною площею 11217,50 кв.м., яке належить ТОВ "Рубікон-ІІ" відповідно до свідоцтва про право власності від 05.05.2011, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 22.04.2011 № 472, які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ, 15 км.
Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виданої ТОВ "Нео Центр", про що зазначено в п. 1.6. Договору про внесення змін до договору іпотеки від 01.12.2010, загальна вартість нерухомого майна складає 4 211 432,61 грн, вартість земельної ділянки - 17 242 043 грн.
24.07.2015 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором від 01.12.2010 (з доповненнями).
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Банку Гулеєм О.І. від 15.04.2016 № 60 визнано нікчемним, зокрема, договір відступлення права вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, укладений між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій).
За наслідком оскарження ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" наказу №60 від 15.04.2016, постановою Великої Палати Верховного Суду України від 11.04.2018 по справі № 910/12294/16 у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" про визнання недійсним одностороннього правочину - наказу № 60 від 15 квітня 2016 року та визнання відсутнім права - відмовлено повністю та зазначено, що правочин (договір відступлення права вимоги (договір цесії) від 24.07.2015, укладений між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" (цедент) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій), є нікчемними в силу закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду.
ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" не здійснило оплату за договором цесії. На підтвердження оплатності договору цесії Відповідач-2 посилається на списання грошових коштів з депозитного рахунку, при цьому, належні та допустимі докази внесення та або зарахування ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" грошових коштів на депозитний рахунок, відкритий у Банку, відсутні.
Укладений між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов'язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.
З укладенням договору про відступлення права вимоги у кредитному договорі відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал", яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.
За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб'єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
06.03.2018 між ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" та ТОВ "Сауспальм" було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких земельну ділянку, загальною площею 14,9577 га, та нерухоме майно (будівлі комплексу дорожнього сервісу), розташоване на даній земельній ділянці, загальною площею 11217,50 кв.м., було продано, та право власності зареєстровано за ТОВ "Сауспальм".
Вказані договори купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки від 06.03.2018 за своєю суттю є недійсними договорами, оскільки при їх укладенні:
- не забезпечено повідомлення іпотекодавця (юридично значимі повідомлення) щодо здійснення реалізації об'єкту іпотеки та ціни договору, за яким має бути реалізовано вказаний об'єкт, як і порядок здійснення розрахунків, в частині перерахунку різниці ціни продажу об'єкту і наявної заборгованості в порушення ч. 5 ст. 33, ст. ст. 38, 42 Закону України "Про іпотеку", глави 13 розділу І та абзацу 2 підпункту 2.7. пункту 2 глави 2 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (в редакції чинній на 06.03.2018);
- не здійснено сплати на користь ТОВ "Рубікон-ІІ" різниці між вартістю заборгованості за кредитним договором та вартістю майна, яким забезпечено кредитний договір, та яке відчужено на користь третьої особи (ТОВ "Сауспальм");
- відсутня реальна оплата за договорами купівлі-продажу;
- відсутнє встановлення в договорі відповідальності (негативних наслідків) за невиконання умов договору в частині оплати, а отже, в порушення положень ч. 7 ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України, не зазначено істотні умови господарського договору;
- порушено правила публічності (ч. 1 ст. 203, ст. 228 ЦК України);
- у продавця відсутні права на відчуження.
Недійсність договорів купівлі-продажу від 06.03.2018 свідчить про відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку та розташоване на ній нерухоме майно за ТОВ "Сауспальм".
В подальшому, 14.03.2018, ТОВ "Сауспальм" було укладено з ТОВ "Несімко" договір іпотеки щодо спірних нерухомого майна та земельної ділянки, який також підлягає визнанню недійсним.
Відомості про податкову звітність ТОВ "Сауспалм" та ТОВ "Несімко" станом на 2018 рік підтверджують безтоварність господарської операції в частині отримання ТОВ "Сауспалм" від ТОВ "Несімко" грошових коштів, тобто про фіктивність договору іпотеки.
Також, 01.06.2018 ТОВ "Сауспальм" уклало з ТОВ "Парадайс Релакс" договір оренди спірного нерухомого майна.
Зазначеними договорами продовжується встановлення перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні ТОВ "Рубікон-ІІ" належним йому майном шляхом систематичного укладення договорів, направлених лише на штучне створення умов для утримання набутого протиправним шляхом майна, що має наслідком проведення реєстрації права власності на земельну ділянку та на нерухоме майно за ТОВ "Сауспальм" на підставі недійсних правочинів.
Вимоги про витребування майна ґрунтуються на положеннях ст.ст.387,388 ЦК України.
Враховуючи недійсність договорів купівлі-продажу від 06.03.2018, які є такими, що порушують публічний порядок, та укладені у зв'язку з наявністю недійсного договору відступлення прав вимоги від 24.07.2015, відновлення права власності ТОВ "Рубікон-ІІ" на спірне нерухоме майно та земельну ділянку полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вимоги про припинення права обтяження ґрунтуються на положеннях ст.ст.43,44 закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
3.3. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сауспальм".
Рішенням у справі № 910/9791/18 встановлено відсутність ознак нікчемності договору відступлення (цесії) від 24.07.2015 за ознаками ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Станом на момент укладення договору цесії ТОВ "ФК "Централ Капітал" входило до переліку фінансових установ України, а отже мало всі необхідні ліцензії на здійснення будь-яких видів фінансової діяльності, у т. ч укладення цесії/факторингу тощо.
Лише після 27.06.2017 ТОВ "ФК "Централ Капітал" було виключено з Державного реєстру фінансових установ із анулюванням свідоцтва за невиконання вимог чинного законодавства.
Вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 06.03.2018 в силу того, що ТОВ "ФК "Централ Капітал" не набуло за недійсним договором відступлення прав іпотекодержателя, а отже не мало права відчужувати предмет іпотеки на користь ТОВ "Сауспальм", є похідною від вимоги про недійсність Договору відступлення (цесії) від 24.07.2015, а отже не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.
Невключення відповідних умов про відповідальність до договору купівлі-продажу може бути підставою для його оскарження з боку сторін такого договору або осіб, на права яких впливає відсутність такої умови.
Щодо реальності договорів купівлі-продажу від 06.03.2018 ТОВ "Сауспальм" вказує, що часткова оплата за договорами купівлі-продажу здійснювалась, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 238, 239, 240, 241, 242. В подальшому щодо строків оплати до Договорів вносились зміни (Додаткові угоди).
Відсутність умови щодо відповідальності сторін за затримку оплати по Договору не свідчить про його недійсність, а є домовленістю сторін, що зумовлена об'єктивними причинами (об'єкт з 2018 року перебуває у спорах, час від часу під заборонами та арештами, що унеможливлює нормальне здійснення господарської діяльності ТОВ "Сауспальм", що унеможливлює стабільну оплату за умовами договору). Сторони усвідомлюючи такі обставини не встановлювали відповідальності за порушення строків оплати за договором.
Повідомлення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки було направлено на адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк.
Позивач заявляє вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будівель комплексу від 06.03.2018 та Договору іпотеки від 14.03.2018, що є неправомірним, оскільки: по-перше, позивач не є стороною договорів, щодо яких ставиться питання про їх недійсність; по-друге, в результаті такої недійсності право позивача жодним чином не буде поновлено.
3.4. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал".
Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 24.07.2015, позивач зазначає, що такий договір є нікчемним. В той же час нікчемність правочину виключає його недійсність.
Визнання недійсними договорів, у яких позивач не є стороною, жодним чином не поновить його прав на об'єкт нерухомого майна, що вибув з його володіння.
Рішенням суду у справі №910/9791/18 встановлено, що ознаки нікчемності, встановлені уповноваженою особою Фонду та відображені у наказі №60, не підтверджуються. Інших ознак нікчемності ніж ті, що встановлені наказом №60 і вже були предметом дослідження в межах справи №910/9791/18, позивач не наводить.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
4.1. Щодо договірних правовідносин між ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Рубікон".
01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Петрокоммерц-Україна" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" (позичальник) укладено кредитний договір № 021-11-10 (т.1 а.с.18-23), за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався його прийняти та належним чином використати і повернути банку, сплативши відповідні проценти й виконавши всі інші зобов'язання, визначені у договорі.
Обставина укладання кредитного договору також встановлена Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 при розгляді справи №916/2194/18.
При прийнятті означеної постанови Верховним Судом також було встановлено обставину укладання 15.07.2011 додаткової угоди №1 до кредитного договору № 021-11-10, умовами якої погоджено, що максимальна сума кредиту складає 15 000 000 грн, процентна ставка - 17,5% річних за умови виконання позичальником умов договору та 19,5% у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником умов п.п.2.3.7 - 2.3.8 договору, дата повернення кредиту - 01.12.2015.
У п. 2.2.5 кредитного договору було встановлено право банку відступати свої права, що виникли з договору чи у зв'язку з договором - іншій (іншим) особі (особам) та повідомляти такій особі (особам) інформацію про позичальника і його діяльність та передавати документи, що стосуються позичальника і його діяльності.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за описаним договором, у тому числі й обов'язків з відшкодування збитків, Банком та ТОВ "Рубікон-ІІ" було укладено договір іпотеки від 01.12.2010, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б. та зареєстрований за № 1-5184 (т.1 а.с.24-33).
В подальшому 15.07.2011 між Банком та ТОВ "Рубікон-ІІ" також було укладено договір №1 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 01.12.2010 Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за №1-5184 (т.1 а.с.34-37).
Згідно положень договору іпотеки (з урахуванням договору №1 про внесення змін) предметом іпотеки виступили:
- земельна ділянка, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, яка належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 916804 від 04.09.2006, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів,
- будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв.м. та належать іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2011, виданого виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ№ 916804 від 04.09.2006 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2011 надані позивачем до суду разом з позовною заявою (т.1 а.с.44-46).
4.2. Щодо договорів, з якими позивач пов'язує вибуття спірного майна з права власності ТОВ "Рубікон-ІІ".
24.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Банк "Петрокоммерц-Україна" (цедент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (цесіонарій) уклали договір відступлення прав вимоги (договір цесії) (т.1 а.с.38-41), відповідно до умов якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги, зокрема, до ТОВ "Рубікон-ІІ" за кредитними договорами (основні договори), перелік яких міститься у Додатку № 1 до Договору, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за основними договорами та зобов'язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим Договором.
У п. 3.1 договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 сторони визначили, що ціна прав вимоги за цим договором на дату його укладення відносно ТОВ "Рубікон-ІІ" складає 18 850 061,20 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору відступлення прав вимоги цесіонарій здійснює оплату ціни прав вимоги за цим договором в загальному розмірі 14 418 978,87 грн шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента.
Приймаючи постанову від 07.07.2021 у справі №916/2194/18, Верховний Суд також встановив, що 06.08.2015 ПАТ "Банк "Петрокоммерц-Україна" (первісний заставодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (новий заставодержатель) уклали договір про передачу прав за іпотечними договорами № 02, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованим за № 5262. За цим договором банк передав ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" права за іпотечним договором від 01.12.2010, укладеним банком з ТОВ "Рубікон-ІІ" (реєстровий № 1-5184). Передача прав за іпотечним договором відбулася на підставі договору про відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна спірної земельної ділянки станом на 05.02.2018 (т.3 а.с.63-64) підтверджується, що ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" є іпотекодержателем за договором іпотеки щодо спірної земельної ділянки. Також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.3 а.с.65-73) підтверджується, що ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" є іпотекодержателем за договором іпотеки щодо спірної нерухомого майна.
15.04.2016 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації банку Гулеєм О.І. видано наказ № 60 (т.1 а.с.68), яким визнано нікчемними правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме: з 18.03.2015 по 18.03.2016 згідно з додатком 1 та доручено директору департаменту запровадження тимчасової адміністрації Фонду здійснити необхідні заходи щодо застосування наслідків нікчемності договорів згідно з додатком 1.
На виконання наказу від 15.04.2016 № 60 ТОВ «ФК «Централ Капітал» було направлено повідомлення про нікчемність правочинів, зазначених у наказі, зокрема і повідомлення від 17.05.2016 № 01.1-06/971 (т.1 а.с.70-72) про нікчемність договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.
В подальшому відповідачем 2 на адресу позивача було надіслано вимогу про усунення порушення від 09.11.2016 вих.№0911/16 (т.3 а.с.57-60), в якій ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", посилаючись на положення ст.ст.33,35-36 Закону України "Про іпотеку", а також положення п6.4. договору іпотеки, просило ТОВ "Рубікон-ІІ" оплатити заборгованість за кредитним у сумі 21 573 017,27 грн., попередивши про намір, у іншому випадку, укласти договір купівлі-продажу майна в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».
У підтвердження направлення даної вимоги відповідачем-1 надано суду копію конверту (т.3 а.с.61-62), на якому міститься напис: "Пакет получить отказались. 17.01.2017".
23.08.2017 ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" надіслало на адресу позивача ще одну вимогу про усунення порушення від 23.08.2017, в якій просило ТОВ "Рубікон-ІІ" погасити заборгованість та зазначило, що у разі непогашення заборгованості товариство розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі п. 6.4. договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки (т.4 а.с.58-61).
У підтвердження направлення такої вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" надано суду опис вкладення, реєстр №1, копію конверту, який містить напис: "Вернуть отправителю в Киев. Отказ от получения пакета. 05.09.2017" (т.4 а.с.62-66).
06.03.2018 ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ "Сауспальм" в якості покупця уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки (т.1 а.с.51-52), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований за № 90.
Відповідно до п. 1.1. названого договору продавець, що діє від свого імені на підставі ст.38 Закону України "Про іпотеку", продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:03:001:0008), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га.
За умовами п. 2.1. договору продаж земельної ділянки, що відчужується, провадиться за 11 270 630 грн. Оплата земельної ділянки здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем протягом 12 місяців.
Також, 06.03.2018 ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" в якості продавця та/або іпотекодержателя та ТОВ "Сауспальм" в якості покупця уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.1 а.с.48-50), що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований за № 91.
Відповідно до п. 1.1. названого договору продавець, що діє від свого імені на підставі ст.38 Закону України "Про іпотеку", передає, а покупець приймає у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область , Біляївський район , село Нерубайське, Нерубайська сільська рада , шлях Одеса -Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 14,9577 га кадастровий номер 5121084200:03:001:0008.
За умовами п. 2.1. договору ціна продажу нерухомого майна за цим договором складає 19 073 452 грн. Оплата нерухомого майна здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем протягом 12 місяців з дня укладання цього договору.
24.06.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" та ТОВ "Сауспальм" було укладено додаткові угоди до договорів купівлі-продажу (т.3 а.с.48-49), якими внесено зміни до договорів купівлі продажу та викладено пункти 2.2. договорів в наступній редакції: "2.2. Покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем у строк до 31 грудня 2021 року включно шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, зазначених у п.2.1. цього договору, на рахунок продавця.".
У підтвердження здійснення часткової оплати за договорами ТОВ "Сауспальм" разом з відзивом на позовну заяву надано платіжні доручення (т.3 а.с.50-54).
Згідно наданих відповідачем 1 платіжних доручень, ТОВ "Сауспальм" за договором купівлі-продажу нерухомого майна перераховано 307 869 грн та за договором купівлі-продажу земельної ділянки 170 630 грн.
14.03.2018 між ТОВ "Несімко" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Сауспальм" укладено договір іпотеки (т.1 а.с.53-60), відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, визначеного в цій статті договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі нерухоме майно:
- земельна ділянка, кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, село Нерубайське, 15 км шляху Одеса-Київ, загальною площею 14,9577 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1502142151210,
- будівлі комплексу дорожнього сервісу, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км, загальною площею 11 217,50 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1502398551210.
Відповідно до п.1.2. означеного договору іпотеки іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Сауспальм" перед ТОВ "Несімко", що випливає з договору №14/03 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 14.03.2018, а саме: зобов'язання іпотекодавця повернути іпотекодержателю безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 31 300 000 грн до 31.12.2021.
4.3. Щодо пов'язаних справ.
4.3.1 Щодо справи 910/12294/16.
У липні 2016 року ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" про визнання недійсним одностороннього правочину Банку, оформленого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Банку Гулеєм Олександром Івановичем від 15 квітня 2016 року № 60 про визнання нікчемними договорів; визнання недійсним наказу № 60, в частині визнання нікчемними договорів; визнання відсутнім права Банку вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договорів, які визнані нікчемними.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17.08.2016 у справі №910/12294/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та Вищого господарського суду України від 20.02.2017, позов задовольнив повністю.
10 травня 2017 року Банк звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України і скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 лютого 2017 року у справі № 910/12294/16, а також ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Верховного суду від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 20 лютого 2017 року у справі № 910/12294/16 скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" відмовлено повністю.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що міститься у постанові по справі № 910/12294/16 від 11.04.2018, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку (уповноваженої особи Фонду). Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої ст. 215 ЦК України та частини третьої ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою ст. 38 цього Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків ані у банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку як суб'єкта господарювання, виданим керівником банку в межах своїх повноважень.
Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 наведено висновок про те, що на виконання вказаних приписів оспорюваним наказом № 60 уповноваженої особи Фонду, виданим останнім як органом управління Банком, деякі правочини Банку віднесено до нікчемних. Цей наказ є результатом внутрішньої перевірки правочинів Банку, забезпеченої уповноваженою особою Фонду, і внутрішнім документом Банку, обов'язковим для виконання працівниками, та не породжує обов'язків у контрагентів Банку, оскільки обов'язок повернути майно (кошти) виникає у контрагентів не на підставі наказу про виявлення нікчемних правочинів, а в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України). Таке майно (кошти) може бути повернуто або добровільно, або у примусовому порядку на підставі судового рішення. Щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, Банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду, до нікчемних.
Також Верховний суд зазначив, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду також погодилась з доводами ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", наведеними у заяві про перегляд судових рішень, про помилкове ототожнення наказу Фонду з одностороннім правочином.
4.3.2 Щодо справи №910/9791/18.
ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", ТОВ "Рубікон-ІІ", ТОВ "Кам'янка Глобал Вайн", Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ, ПрАТ "Завод алюмінієвих профілів" про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом визнання права вимоги за Кредитними договорами № 021-11-10 від 01.12.2010, № 026-07-13 від 05.07.2013, № 041-11-11 від 29.11.2011, № 043-11-11 від 29.11.2011 та № 004-03-11 від 25.03.2011, та за всіма договорам забезпечення, які забезпечують виконання зобов'язань позичальників за вказаними кредитними договорами.
Приймаючи рішення від 08.11.2019 у справі №910/9791/18, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, Господарський суд міста Києва зазначив про відсутність ознак нікчемності в тому числі договору відступлення права вимоги від 24.07.2015.
Так судом встановлено, що за своєю правовою природою Договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 24.07.2015 року є оплатним, оскільки сторони спірного правочину встановили вартість, яку відповідач-1 повинен сплатити Позивачу за відступлення права вимоги у розмірі 44418978 грн. 87 коп., тобто не є договором про безоплатне відчуження майнових прав, а тому в даному випадку саме Публічне акціонерне товариство «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ - УКРАЇНА» отримало переваги, оскільки, здійснивши списання грошових коштів з рахунку відповідача 1, задовольнило свої грошові вимоги до боржника.
Суд зазначив, що списання грошових коштів в розмірі 2073163,29 доларів США з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» №2651336854901 було здійснено 27.08.2015 року, тобто до введення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 березня 2016 р. № 169 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА» до категорії неплатоспроможних».
При цьому списання коштів з депозитного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» було формою реалізації прав банку, що випливали із Договору застави, згідно з яким банк міг на власний розсуд (без додаткових вказівок клієнта) розпоряджатись грошовими коштами, що містились на депозитному рахунку. (п.п.5.5.1-5.5.4 Договору застави)
За таких обставин суд встановив відсутність жодних належних та допустимих доказів наявності надання пільг (переваг) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» при укладанні спірних правочинів, а тому дійшов висновку про відсутність ознак нікчемності договорів, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Рубікон-ІІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 у справі № 910/9791/18 відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/9791/18 на підставі частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником ТОВ "Рубікон-ІІ" належним чином не обґрунтовано поважності причин, які зумовили неможливість подання апеляційної скарги у найкоротші строки з часу, відколи особа довідалася про наявність оскаржуваного нею судового рішення.
Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-ІІ" залишено без задоволення. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №910/9791/18 без змін.
4.3.3. Щодо справи №916/2194/18.
У жовтні 2018 року ТОВ "Рубікон-ІІ" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Сауспальм", ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Гулея Олександра Івановича, у якому просило застосувати наслідки нікчемності правочинів, а саме: договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" і ТОВ "ФК "Централ Капітал"; договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.03.2018, укладеного між ТОВ «ФК «Централ Капітал» і ТОВ "Сауспальм"; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2018, укладеного між ТОВ "ФК «Централ Капітал" і ТОВ "Сауспальм", повернувши ТОВ "Рубікон-ІІ" у стан, який існував до укладення цих правочинів, шляхом скасування державної реєстрації прав ТОВ "Сауспальм" та їх обтяжень на нерухоме майно: будівлі комплексу дорожнього сервісу загальною площею 11 217,5 кв. м і земельну ділянку загальною площею 14,9577 га кадастровий номер 5121084200:03:001:0008, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, Нерубайська сільська рада, шлях Одеса-Київ 15 км.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.
При прийнятті означених рішень та постанови як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, виходили із необхідності зазначення у судових рішеннях висновків щодо встановлення факту нікчемності договору відступлення права вимоги від 24.07.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" і ТОВ "ФК "Централ Капітал", недійсності договору купівлі-продажу від 06.03.2018, укладеного між ТОВ "ФК "Централ Капітал" і ТОВ "Сауспальм", фіктивності договору іпотеки від 14.03.2018, укладеного між ТОВ "Сауспальм" і ТОВ "Несімко".
Постановою Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2194/18 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рубікон-ІІ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 916/2194/18; касаційну скаргу ТОВ "Сауспальм" задоволено;
постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 916/2194/18 змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. В інших частинах постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 916/2194/18 залишено без змін.
Приймаючи означену постанову, Верховний Суд зазначив, що у разі звернення позивача до суду щодо застосування неналежного чи неефективного способу захисту, суд не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності такого договору, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного чи ефективного способу захисту.
При цьому Верховним Судом було вказано на те, що оскільки за результатами розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів, то у судів не було підстав перевіряти доводи сторін і надавати правові висновки щодо нікчемності договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, а тим більше досліджувати на предмет недійсності договори купівлі-продажу та іпотеки, що взагалі не було предметом і підставами позову ТОВ "Рубікон-ІІ", тому зазначене свідчить про вихід суду за межі позовних вимог у цій частині.
Отже, дійшовши висновку, що позивачем обрано спосіб захисту прав та інтересів, який не є належним, у судів першої та апеляційної інстанцій були відсутні підстави для правових висновків в межах цієї справи щодо нікчемності договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, оскільки в такому випадку суд не робить висновку по суті вимог. При цьому з огляду на положення частини 2 статті 237 ГПК у судів були відсутні і підстави вважати недійсними договори купівлі-продажу та іпотеки, про що зазначено у мотивувальній частині судових рішень.
5. Позиція суду.
5.1 Загальні норми права, що регулюють питання визнання недійсним правочину.
Частинами 1,2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначає про недійсність оспорюваних договорів, як таких, що укладені з порушенням приписів чинного законодавства.
Оскільки фактично недійсність договорів купівлі-продажу та договору іпотеки позивач пов'язує з недійсністю договору цесії, суд першочергово надає оцінку правомірності договору відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.
5.2. Щодо визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.
В якості підстав для визнання недійсним договору цесії позивач вказує, що 1) договір є нікчемним, що встановлено за результатом перевірки правочинів, вчинених ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" на підставі наказу №60 від 15.04.2016, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №910/12294/16; 2) ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" не здійснило оплату за договором цесії; 3) договір укладено з вигодою для ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал", що свідчить, що такий договір є договором факторингу, натомість ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" не відносилось на момент укладання договору до фінансових установ у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", які можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.
Надаючи оцінку посиланням позивача на нікчемність договору, суд, перш за все, враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17, приймаючи яку суд, погоджуючись із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц та від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц, дійшов висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
При цьому, суд також враховує, що нікчемність оспорюваного позивачем правочину була предметом дослідження у справах №910/12294/16, 910/9791/18, 916/2194/18, однак по жодній із зазначених справ суди не зробили висновок про нікчемність договору відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015. Натомість, приймаючи рішення у справі №910/9791/18, яке станом на час розгляду даної справи є чинним та не скасовано, суд зазначив про відсутність ознак нікчемності в тому числі договору відступлення права вимоги від 24.07.2015.
Суд враховує, що відповідно до ч.4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В свою чергу згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів Банку, тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину. Для застосування наслідків нікчемного правочину Банк повинен звернутися до суду з відповідним позовом.
Слід враховувати, що ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", користуючись своїм правом, зверталося до суду з позовом про визнання права вимоги, обґрунтовуючи позові вимоги нікчемністю в тому числі договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015. В той же час, як вже зазначалось судом, рішенням від 08.11.2019 у справі №910/9791/18, яке є чинним та в судовому порядку не скасовано, у задоволенні позову відмовлено, та зазначено про відсутність ознак нікчемності договору, передбачених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За таких обставин, звернення позивача до суду є, фактично, спробою ревізії судового рішення, яке набрало законної сили, що не відповідає принципу «Res Judicata».
Підстави віднесення правочинів до нікчемних встановлено ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/ або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Суд вказує, що позивач в рамках цієї справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних підстав, а надана позивачем аналітична довідка за результатами перевірки окремих питань фінансової діяльності ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" від 23.03.2017 (т.1 а.с.73-91) не приймається судом до уваги, оскільки наведені в ній висновки щодо виведення активів посадовими особами банку та ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" не можуть бути визнані преюдиціальними, тобто такими, що не потребують доведення та дослідження. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо притягнення певних осіб до кримінальної відповідальності на підстави Вироку суду, що набрав законної сили.
Стосовно доводів позивача щодо того, що оспорюваний договір є фактично договором факторингу, який суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб'єктного складу, суд вказує наступне.
Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, приписи ст. 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що у Цивільному кодексі України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме, правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Таким чином, суттєва відмінність договору уступки права вимоги є те, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу, або ж без такої компенсації взагалі.
Зазначаючи, що оспорюваний договір цесії фактично є договором факторингу, позивач стверджує про відсутність у ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" статусу фінансовою установи, що є обов'язковою умовою для укладання та дійсності договору факторингу.
Натомість, твердження позивача щодо відсутності у ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" станом на момент укладення оспорюваного правочину статусу фінансової установи спростовуються наданим ТОВ "Сауспальм" разом з відзивом на позовну заяву Свідоцтвом ФК №330 від 22.08.2012 (т.3 а.с.55), виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке засвідчує реєстрацію на підставі розпорядження комісії від 22.08.2012 №984 ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" як фінансової установи.
ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" виключено з Державного реєстру фінансових установ з анулюванням свідоцтва про реєстрацію фінансової Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.06.2017 №2904 (т.3 а.с.56), тобто після укладення спірного договору.
Щодо неоплатності договору цесії суд вказує, що питання сплати грошових коштів за договором цесії було предметом дослідження в рамках справи №910/9791/18, учасником якої в тому числі було і ТОВ "Рубікон ІІ". Приймаючи рішення у справі №910/9791/18, суд встановив, що 27.08.2015 банком достроково на підставі меморіального ордеру № 31747952 від 27.08.2015 з депозитного рахунку ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" №2651336854901, відкритого в Банку, вчинено списання грошових коштів в розмірі 2 073 163,29 доларів США в рахунок оплати ціни відступлення прав вимоги за договором відступлення (цесії) від 24.07.2015. Крім того судом зазначено, що фактично виконання списання грошових коштів з депозитного рахунку відбулося шляхом перерахування в рахунок відступлення майнових прав безготівкових коштів з депозитного рахунку, чим було погашено заборгованість за договором відступлення за рахунок вкладу юридичної особи в системі банку.
Враховуючи наведене у сукупності, суд зауважує, що доводи позивача щодо недійсності договору цесії не знайшли свого підтвердження, тобто останнім не доведено факт невідповідності спірного договору певній нормі закону, з огляду на що суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
5.3. Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
В якості підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу позивач вказує, що при їх укладенні: 1) не забезпечено повідомлення іпотекодавця (юридично значимі повідомлення) щодо здійснення реалізації об'єкту іпотеки та ціни договору, за яким має бути реалізовано вказаний об'єкт, як і порядок здійснення розрахунків, в частині перерахунку різниці ціни продажу об'єкту і наявної заборгованості в порушення ч. 5 ст. 33, ст. ст. 38, 42 Закону України "Про іпотеку", глави 13 розділу І та абзацу 2 підпункту 2.7. пункту 2 глави 2 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (в редакції чинній на 06.03.2018); 2) не здійснено сплати на користь ТОВ "Рубікон-ІІ" різниці між вартістю заборгованості за кредитним договором та вартістю майна, яким забезпечено кредитний договір, та яке відчужено на користь третьої особи (ТОВ "Сауспальм"); 3) відсутня реальна оплата за договорами купівлі-продажу; 4) відсутнє в договорі встановлення відповідальності (негативних наслідків) за невиконання умов договору в частині оплати, а отже, в порушення положень ч. 7 ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України, не зазначено істотні умови господарського договору; 5) порушено правила публічності (ч. 1 ст. 203, ст. 228 ЦК України); 6) у продавця відсутні права на відчуження.
Так, зазначаючи про відсутність у позивача права на відчуження спірного майна, позивач вказує, що ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" не набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 01.12.2010, а отже і прав на продаж, з огляду на недійсність договору відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015.
В той же час, з огляду на висновки суду щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015, суд вважає неспроможними доводи позивача в цій частині.
Слід також зазначити, що право вимоги за договором іпотеки від 01.12.2010 (реєстровий № 1-5184) щодо забезпечення виконання грошових зобов'язань позивача перед банком за кредитним договором № 021-11-10 від 01.12.2010 відповідач-2 набув на підставі укладеного ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" договору про передачу прав за іпотечними договорами № 02 від 06.08.2015 (реєстровий № 5262). Натомість позивачем вимоги щодо визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечними договорами № 02 від 06.08.2015 (реєстровий № 5262) взагалі не заявляв, та такий договір не є предметом дослідження в рамках даної справи.
Звертаючись з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, позивач такі вимоги обґрунтовує в тому числі неповідомленням в порушення вимог Закону України "Про іпотеку" іпотекодавця про здійснення реалізації об'єкту іпотеки.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд вказує наступне.
Положеннями Закону України "Про іпотеку" (тут та надалі в редакції, чинній станом на момент укладення договорів купівлі-продажу) передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно приписів ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержатилем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що погодження чи заперечення іпотекодавця на звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачено нормами Закону України "Про іпотеку".
За приписами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору для прийняття рішення іпотекодержателем про звернення стягнення на предмет іпотеки, обов'язковою умовою є надіслання письмової вимоги іпотекодавцю та боржнику за основним договором (якщо іпотекодавець відмінний від боржника).
Відповідно до положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку" для реалізації права, іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, яке виникло на підставі судового рішення чи застереження в іпотечному договорі, обов'язковою умовою є письмове повідомлення за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Як встановлено судом, ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" було додержано положення ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та надіслано на адресу позивача вимогу про усунення порушень вих. №0911/16 від 09.11.2016 та 23.07.2017р.
Обставини надіслання вимог та докази, надані на підтвердження таких обставин, досліджено та встановлено судом у п.4.2 цього рішення.
Доводи позивача щодо неповідомлення його про відчуження об'єкту іпотеки з огляду, зокрема, на різну кількість сторінок у вимозі (порівняно із відомостями, зазначеними в реєстрі) визнаються неспроможними, оскільки, по-перше, не вказувалися позивачем у заявах по суті спору, по-друге, були пояснені відповідачами з посиланням на двосторонній друк тексту у вимозі, що надавалася нотаріусу під час нотаріальної дії, по-третє, позивачем не було надано доказів щодо наявності у реєстрі речових прав будь-якої інформації та не заявлялися відповідні клопотання, зокрема щодо дослідження електронних доказів тощо.
Доводи позивача стосовно відсутності реальної оплати за договорами купівлі-продажу спростовуються наданими ТОВ "Сауспальм" платіжними дорученнями № 238, 239, 240, 241, 242. При цьому суд також враховує, що внаслідок укладання додаткових угод до оспорюваних договорів купівлі-продажу, строк оплати з такими договорами станом на момент прийняття рішення у даній справі не настав. При цьому факт оплати або неоплати за такими договорами не впливає на права та обов'язки позивача у даній справі.
Щодо доводів позивача стосовно не здійснення сплати на користь ТОВ "Рубікон-ІІ" різниці між вартістю заборгованості за кредитним договором та вартістю майна, яким забезпечено кредитний договір, та яке відчужено на користь третьої особи, суд вказує наступне.
Відповідно до абзаців 6-8 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.
Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
Аналізуючи наведені положення Закону, суд зауважує, що статтею 38 Закону України "Про іпотеку" не визначено певного моменту чи строку, дотримання якого є обов'язковим та необхідним для перерахування іпотекодавцю різниці між погашеною сумою заборгованості та вартістю предмета іпотеки, який було реалізовано.
При цьому, стягнення відповідних коштів може бути предметом окремого позову та не входить до предмету дослідження по даній справі.
Щодо тверджень позивача стосовно того, що оспорювані договори спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача, що, в свою чергу, порушує публічний порядок, суд вказує таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України. Наслідки нікчемності правочину також настають для його сторін у силу вимог закону.
Разом з цим, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
За таких умов належним способом захисту інтересів позивача, який вважає, що договори порушують публічний порядок, є пред'явлення вимоги про застосування наслідків їх нікчемності, а позовна вимога про визнання недійсними цих правочинів з тих підстав, що вони порушують публічний порядок не може бути задоволена, оскільки Позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту (визнання нікчемного правочину недійсним).
За таких обставин у суду відсутні підстави перевіряти доводи позивача в частині порушення договорами публічного порядку, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення у разі звернення позивача до суду із позовною вимогою про застосування належного способу захисту. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/162/19 та у постанові №916/2194/18 від 7.07.2021р.
Щодо доводів позивача стосовно непогодження сторонами договорів купівлі-продажу відповідальності за невиконання таких договорів, суд зазначає, що за змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України (в редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За приписами статей 180, 181 ГК України (в редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Таким чином, непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою для висновку про неукладеність договору, при цьому неукладений договір (такий, що не відбувся) не може виступати предметом спору, в тому числі про визнання його недійсним з будь-яких підстав.
Крім того, абзацом 2 ч.1 ст.638 ЦК України (в редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом положень ст.656 ч.1 ст.691 та ст.692 ЦК України істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна. В свою чергу законом не визначено необхідність погодження обсягу відповідальності сторін як істотної умови договору.
5.4 Щодо вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 14.03.2018.
Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 14.03.2018, позивач зазначає про безтоварність господарської операції в частині отримання ТОВ "Сауспальм" від ТОВ "Несімко" грошових коштів за договором №14/03 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 14.03.2018.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як вбачається з змісту оспорюваного договору, укладенням останнього забезпечено виконання ТОВ "Сауспальм" зобов'язань перед ТОВ "Несімко", що випливають з договору №14/03 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 14.03.2018, а саме: зобов'язань іпотекодавця повернути іпотекодержателю безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 31 300 000 грн до 31.12.2021.
Дійсно як вірно зауважено позивачем, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, водночас, зазначаючи про безтоварність господарської операції в частині отримання ТОВ "Сауспальм" від ТОВ "Несімко" грошових коштів, позивач не ставить питання щодо недійсності такого правочину.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним (нікчемним) договору №14/03 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 14.03.2018.
Більш того, суд зауважує, що позивачем, в порушення вимог ст.ст.74, 80 ГПК України, не подано до суду копії договору №14/03 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 14.03.2018 разом з позовною заявою.
Клопотання про витребування копії означеного договору позивачем було подано лише 11.11.2021 без додержання вимог ст.ст.80, 81 ГПК України, внаслідок чого у його задоволенні було відмовлено.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині та визнання недійсним договору іпотеки від 14.03.2018.
5.5. Щодо інших вимог.
Оскільки інші вимоги позивача є фактично похідними від вимог про визнання недійсними договорів, у задоволенні яких судом відмовлено, у задоволенні вимог позивача про припинення обтяження нерухомого майна, витребування майна та внесення запису про державну реєстрацію права власності також слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, з огляду на що судові витрати, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на рахунок позивача.
З урахуванням ч.9, 10 ст.145 ГПК України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16.08.2021, підлягають скасуванню, проте зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.
Керуючись ст.ст.129,145,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16.08.2021.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 грудня 2021 р.
Суддя Ю.М. Щавинська