30 листопада 2021 року Справа № 915/1079/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Малого приватного підприємства “ДАРВИ” (54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв України, 91/1, ідентифікаційний код 13856561)
до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 26565573, e-mail: sov@mk.rada.gov.ua)
про: визнання протиправними та скасування рішення
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися
16.07.2021 Мале приватне підприємство “ДАРВИ” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою № 16/07 від 16.07.2021 (вх. № 10962/21) до Миколаївської міської ради, в якій просить суд: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2021 № 4/310 “Про відмову МПП “ДАРВИ” у продовженні оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова у Центральному районі м.Миколаєва”; судові витрати покласти на відповідача.
Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено договір оренди землі; на орендованій земельній ділянці розміщено об'єкт незавершеного будівництва, який належить позивачу; відповідач прийнявши спірне рішення порушив вимоги ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, а також право власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва.
Ухвалою суду від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.08.2021 о 10:30, встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.
09.08.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та б/дати (вх. № 12175/21), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки:
- позивач належним чином не повідомив орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк, тому підстави для поновлення дії договору, в тому числі і на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, відсутні. Зазначені доводи відповідач обґрунтовує посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18;
- договір оренди землі від 11.11.2015 № 11055 (зі змінами згідно договору про зміни від 25.07.2019 № 98-19), укладений між сторонами припинив свою дію 19.10.2019 у зв'язку з закінченням його строку;
- набуття позивачем права власності відбулося лише 07.08.2020, тобто поза межами дії вказаного договору, у зв'язку з чим до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України в силу припинення права користування відповідною земельною ділянкою;
- відсутність між сторонами у справі будь-яких правовідносин щодо спірної земельної ділянки, у т.ч. орендних, виключає можливість будь-якого їх продовження чи поновлення, зокрема, відповідно до ст. 33 Закону України “Про оренду землі”;
- позивач не належно виконував умови договору оренди землі, зокрема, не завершив виконання будівельних робіт у встановлений договором строк;
- згідно висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 21.09.2020 № 17-1826/2 щодо розгляду дозвільної справи позивача про поновлення договору оренди землі не рекомендовано поновлення оренди землі через відсутність документів, які б підтверджували спрямованість на виконання умов договору щодо закінчення будівництва на наданій в оренду земельній ділянці.
17.08.2021 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 17.08.2021 № 16/08, в якій позивач просить суд позов задовольнити та зазначає, що:
- відповідно до правової позиції позивача, яка відповідає практиці Верховного Суду, строк дії договору оренди землі слід рахувати до 25.07.2020;
- незавершення будівництва на орендованій земельній ділянці зумовлено, у тому числі, діями відповідача щодо зволікання в попередньому поновленні договору оренди землі, що унеможливлювало отримання позивачем документів необхідних для початку виконання будівельних робіт;
- висновок департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 21.09.2020, що став підставою для прийняття спірного рішення, зроблений на підставі ст. 416 ЦК України, якою встановлені підстави для припинення права суперфіцію, а не договору оренди земельної ділянки;
- застосування наведеної відповідачем практики Верховного Суду є неможливим, оскільки рішення у наведених справах приймались за інших обставин.
Ухвалою суду від 17.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 31.08.2021 о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 19.08.2021.
31.08.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 17.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2021 о 15:30.
Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з'явилися, проте від них надійшли заяви про розгляд даної справи за відсутності їх представників.
Відповідно до змісту статей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), 30.11.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між Миколаївської міською радою, як орендодавцем та МПП “ДАРВИ”, як орендарем, на підставі рішення міськради від 19.12.2008 № 31/40, укладено договір оренди землі №11055 від 11.11.2015 (а.с. 8, 9) (далі - Договір оренди), який зареєстровано у Миколаївській міській раді 11.11.2015 за № 11055, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис про інше речове право номер: 12890625 від 29.12.2015, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майно: 825857548101, об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 4810137200:15:031:0018, опис об'єкта: площа (га): 0,1867, дата державної реєстрації земельної ділянки: 18.12.2015, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Управління Держземагенства Миколаївської області, цільове призначення: для забудови та обслуговування інших будівель громадської забудови, адреса: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Ульянових (Тернівка) (далі - земельна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 175749761 від 31.07.2019 (а.с. 13).
Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.12.2008 № 31/40 передала, а Мале приватне підприємство “ДАРВИ” прийняло в оренду земельну ділянку по вул. Ульянових ріг вул. Архітектора Старова /Центральний район/, для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру; в оренду позивачу передано земельну ділянку загальною площею 1867 кв.м., без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться незакінчений будівництвом об'єкт (п. 1.1, 2.1, 2.2 Договору оренди).
Сторонами погоджено, що договір діє протягом 1 року з дати його укладення (до 11.11.2016). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього договору оренди землі (п. 3.1 Договору оренди).
У подальшому МПП “ДАРВИ” укладено з Миколаївською міської радою договір від 25.07.2019 № 98-19 про зміни до Договору оренди, який того ж дня зареєстрований у Миколаївській міські раді за тим же номером (а.с. 11, 12) (далі - Договір про зміни від 25.07.2019).
У відповідності до умов Договору про зміни від 25.07.2019 Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 19.10.2018 № 42/322, продовжила строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер №4810137200:15:031:0018) для закінчення будівництва виробничо-торговельного центру по вул. Малко-Тернівській ріг вул. Архітектора Старова /Центральний район/(п. 1.1 Договору про зміни від 25.07.2019).
У відповідності до п. 3.1 Договору оренди, в редакції Договору про зміни від 25.07.2019, термін оренди продовжено на 1 (один) рік до 19.10.2019. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього Договору.
07.08.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності МПП “ДАРВИ” на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво; опис: літера А - виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9%, по вулиці Старова архітектора, будинок 2а/4, в місті Миколаєві, земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:15:031:0018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 219921274 від 12.08.2020 (а.с. 14).
18.08.2020 МПП “ДАРВИ” звернулась до Миколаївської міської ради з заявою № 3 від 17.08.2020 (вх. №362852 від 18.08.2020) про продовження договору оренди земельної ділянки (а.с. 15).
22.04.2021 відповідачем прийнято рішення № 4/310 “Про відмову МПП “ДАРВИ” у продовжені оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова у Центральному районі м. Миколаєва” (а.с. 7) (далі - оскаржуване рішення).
Відповідно до пункту 1 оскаржуваного рішення відмовлено МПП “ДАРВИ” у продовжені оренди земельної ділянки площею 1867 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:031:0018) для закінчення будівництва виробничо-торгівельного центру по вул. Малко-Тернівський ріг вул. Архітектора Старова.
Згідно п.п. 1.1. оскаржуваного рішення договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 11.11.2010 за №11055, визнано припиненим. Підстава: порушення умов договору оренди землі від 11.11.2010 за №11055 в частині невиконання зобов'язання щодо будівництва нерухомого майна протягом дії договору, що підтверджено висновком департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 25.09.2020 №31087/12.01-24/20-2.
Пунктом 2 оскаржуваного рішення зобов'язано МПП “ДАРВИ” звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.
Позивач зазначає, що Миколаївська міська рада порушила вимоги ст. 33 Закону України “Про оренду землі” щодо порядку та строків розгляду звернення орендодавця про поновлення договору оренди землі.
Вимога про повернення земельної ділянки у придатному для використання стані зобов'язує відповідача знести належне йому нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва.
Вказані обставини на думку позивача свідчать про протиправність рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2021 № 4/310.
Відповідач у відзиві зазначив про законність оскаржуваного рішення у зв'язку з закінченням строку договору оренди, незакінченням будівництва на орендованій земельній ділянці протягом строку дії договору оренди землі, наявність висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про неможливість погодження такого поновлення, оскільки орендар не підтвердив своїх намірів завершити будівництво.
Разом із тим, із змісту наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 07.08.2020 за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва виробничо-торгівельного центру по вул. Старова архітектора, 2а/4 в м. Миколаєві, який розташовано на орендованій земельній ділянці.
Земельним законодавством визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. ст. 1, 13 Закону України “Про оренду землі”).
За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статтею 377 ЦК України.
Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 3, 9 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються. Про перехід відповідного права його суб'єкт зобов'язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію.
Якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або оренду набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Відповідачем не спростовано, що за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво; опис: літера А - виробничо-торгівельний центр з процентом готовності 9%, по вулиці Старова аріхтектора, будинок 2а/4, в місті Миколаєві, земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:15:031:0018.
Відповідно до положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, можна дійти висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.
Вищенаведена правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 № 910/6186/17 в подібних правовідносинах.
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди також розтлумачено в постановах Верховного Суду, зокрема.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19:
“54. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).
57. З урахуванням наведених приписів у разі наявності в особи права власності саме на об'єкт нерухомості відсутність підстав для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV не може бути перешкодою для реалізації такою особою права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об'єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки”.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16:
“8.5. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства”.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 по справі № 921/158/18:
“51. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
52. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована”.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18:
“37. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності”.
Постанова Верховного Суду від 29.10.2019 по справі № 921/99/18:
“5.5….Відповідно до статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними власності складовими - володінням, користуванням, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 910/6186/17 та Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17”.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Станом на момент прийняття спірного рішення міськради від 22.04.2021 № 4/310 МПП “ДАРВИ” продовжує користуватися земельною ділянкою в межах визначених договором оренди землі від 11.11.2015 № 11055 та сплачує орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 47-51).
Зі спірного рішення міськради вбачається, що ним встановлюється обов'язок позивача звільнити земельну ділянку площею 1867 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:031:0018) та повернути її міській раді.
Вказуючи на необхідність звільнення МПП “ДАРВИ” земельної ділянки площею 1867 кв.м., міськрада фактично вказала на необхідність знесення нерухомого майна позивача. У зв'язку з чим, прийняття спірного рішення порушує право власності МПП “ДАРВИ” на майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, 2а/4.
Згідно з преамбулою Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
За змістом частини 3 статті 24 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Оскільки прийняте Миколаївською міськрадою рішення № 4/310 від 22.04.2021 “Про відмову МПП “ДАРВИ” у продовженні оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова у Центральному районі м. Миколаєва” є протиправним та порушує права позивача на мирне володіння майном, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення.
Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судовий збір в розмірі 2270,00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2021 №4/310 “Про відмову МПП “ДАРВИ” у продовженні оренди земельної ділянки по вул. Малко-Тирнівська ріг вул. Архітектора Старова у Центральному районі м. Миколаєва”.
3. Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул.Адміральська, 20, ідентифікаційний код 26565573) на користь Малого приватного підприємства “ДАРВИ” (54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв України, 91/1, ідентифікаційний код 13856561) 2270,00 грн. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10.12.2021.
Суддя В.С. Адаховська