79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.12.2021 справа № 914/2247/21
За позовом: Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», м. Чорноморськ Одеської області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо - Ізол», м. Городок Львівської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Салфит», м. Дніпро,
про: стягнення заборгованості за угодою про надання факторингового обслуговування в сумі 648 369,42 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: Мовчан О.С. - представник;
від відповідача : Козів І.Ю. - представник;
від третьої особи: Шпунт М.Б. - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термо - Ізол» про стягнення заборгованості за угодою про надання факторингового обслуговування в сумі 648 369,42 грн.
Ухвалою суду від 28.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.08.2021, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Салфит» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. В подальшому розгляд справи відкладено на 20.09.2021. Ухвалою від 20.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/2247/21 на 30 днів, розгляд справи відкладено на 11.10.2021. Ухвалою від 11.10.2021 розгляд справи відкладено на 25.10.2021. Ухвалою від 25.10.2021 розгляд справи відкладено на 15.11.21. Ухвалою суду від 15.11.2021 закрито підготовче провадження у справі № 914/2247/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.12.2021. В судовому засіданні 06.12.2021 оголошено перерву до 09.12.2021.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті вартості товару.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №27082021 від 27.08.2021), просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що у ТзОВ «Термо-Ізол» відсутня заборгованість перед ТзОВ «Салфит» за поставлений Товар згідно накладної № 170602 від 17.06.2020, оскільки за умовами договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 ТзОВ «Салфит» не могло підтвердити якість переданого Товару. Відтак ТзОВ «Термо-Ізол» на підставі накладних про повернення Товару № 9 від 16.02.2021 року, № 13 від 01.03.2021 року, № 32 від 06.11.2020 року, № 33 від 26.11.2020 року здійснило повне повернення отриманої за накладною № 170602 від 17.06.2020 року труби.
Не погоджуючись з доводами відповідача, позивачем 13.09.2021 (вх. №21171/21) подано до суду пояснення, в якому зазначає про наступне:
- наявність в матеріалах справи копії видаткової накладної № 170602 від 17.06.2020 є беззаперечним доказом того, що 17.06.2020 ТОВ «ВКФ САЛФИТ» передало, а ТЗОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» отримало за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 товар з належними якісними та кількісними характеристиками;
- надані відповідачем копії документів, зокрема: зворотних накладних № 32 від 06.11.2020, № 33 від 26.11.2020, № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021 та акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2015 - 25.08.2021 між ТОВ «ВКФ САЛФИТ» і ТЗОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» жодним чином не підтверджують факт повернення товару за видатковою накладною № 170602 від 17.06.2020, та звільнення від оплати за поставлений товар;
- Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2015 - 25.08.2021 між ТОВ «ВКФ САЛФИТ» і ТЗОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» не містить інформації про господарські договори, згідно яких проводились операції, та здійснено звірку взаємних розрахунків, у зв'язку з чим ідентифікувати операції з повернення коштів саме за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 не представляється можливим. Акт звірки в цілому не можна вважати доказом того, що станом на 25.08.2021 заборгованість ТОВ «ВКФ САЛФИТ» перед ТЗОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» складає 1 903 434,42 грн так як вказана інформація не підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
На адресу суду, відповідачем надіслано:
- 11.10.2021 (вх. №23689/21) клопотання від 06.10.2021 б/н, в якому він просить долучити до матеріалів справи копію листа №2206/01 від 22.06.2020 та копію вимоги від 18.06.2020;
- 21.10.2021 (вх. №24766/21) клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи лист ДПС України про те, що за період з червня по липень 2020 не встановлено факту реєстрації податкової накладної від 17.06.2020 на загальну суму 1019520,0 грн, в т.ч. ПДВ 169920,0 грн.
На адресу суду, 22.10.2021 (вх. №24891/21) від позивача надійшло заперечення до клопотання про долучення доказів. Так, на думку позивача, надані відповідачем документи не можуть бути прийняті судом до дослідження, з огляду на те, що дані докази подані поза межами встановленого законом або судом строку, в силу положень ст. 80 ГПК України.
Третьою особою, 27.10.2021 (вх. №25282/21) подано до суду пояснення у справі, в якому зазначило, що 22.06.2020 ТзОВ «ВКФ «Салфит» направило ТзОВ «Термо-Ізол» лист № 2206/11, яким повідомило, що не може надати документи на підтвердження якості труби вимогам ГОСТ 10704-91, 10705-80, відтак, накладними № 33 від 26.11.2020 року, № 32 від 06.11.2020, № 13 від 01.03.2021, № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021, було здійснено повне повернення отриманого Товару за накладною № 170602 від 17.06.2020.
Відповідачем, 12.11.2021 (вх. №26778/21) подано клопотання про поновлення строку на подання доказів, в якому просить суд у відповідності до ст. 80 ГПК України, поновити відповідачу строки на подання доказів, та прийняти до розгляду подані відповідачем докази на обґрунтування поданого відзиву. В судовому засіданні 15.11.2021 судом задоволено клопотання про поновлення строку для подання доказів.
На адресу суду, 16.11.2021 (вх. №27055/21) від позивача надійшло заперечення до клопотання про долучення доказів, в якому серед іншого зазначає про те, що долучений відповідачем лист ДПІ не є належним доказом, просить суд не приймати до розгляду додаткові докази, та здійснювати розгляд справи на підставі інших доказів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до приписів пункту четвертого частини п'ятої ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цих кодексом.
Частиною 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів (вх. №26778/21 від 12.11.2021), а саме: копію листа №2206/01 від 22.06.2020, копію вимоги від 18.06.2020 та лист ДПС України, та той факт, що дані докази подані відповідачем на стації підготовчого провадження у справі, у суду відсутні підстави для відмови в прийнятті до розгляду загаданих доказів.
В судовому засіданні 09.12.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як встановлено судом, 27.02.2020 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «МТБ БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВКФ САЛФИТ» укладено угоду про надання факторингового обслуговування № 0058Л/DFF (далі за текстом - угода) (а.с. 46-54).
Відповідно до умов угоди фактор: - придбав за визначену плату та у продовж строку, визначеному у п. 7.9 цієї угоди (до 26.02.2021), право грошової вимоги (дебіторської заборгованості), надалі за текстом - «Право вимоги», Клієнта по відношенню до третіх осіб, надалі за тексом - дебітори, перелік яких наведений в додатку № 1 до цієї угоди, за договорами, які прийняті до факторингового обслуговування (надалі за текстом - договори);
- адміністрував дебіторську заборгованість клієнта, у т.ч. інкасував платежі за цими договорами, відповідно до строків погашення дебіторської заборгованості (п. 1.1 угоди).
Суми та строки виконання зобов'язань за правами вимоги, зазначені в реєстрах прав вимог, що складаються з рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та інших документів, прийнятих до факторингу, надалі за текстом - реєстр до цієї угоди. Зразок форми, за якою мають складатися реєстри, наведена у додатку № 2 до цієї угоди (п. 1.2 угоди).
Права вимоги вважаються переданими фактору з моменту підписання сторонами реєстрів, в яких зазначені документи, що засвідчують та підтверджують виникнення цих прав вимог (до таких документів можуть відноситись: витратні накладні, акти виконаних робіт/послуг та ін.) та передачу клієнтом всіх необхідних документів фактору. Реєстри є додатками до цієї угоди за умови належного оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін (п. 1.3. угоди).
Фактор придбає права вимоги, у межах ліміту угоди, тобто загальної суми фінансування клієнта, яка складає 4 000 000,00 грн (чотири мільйони гривень 00 копійок) (п. 1.4 угоди).
За здійснення факторингу за цією угодою фактор отримує винагороду в порядку та розмірі визначеному статтею 2 цієї угоди (п. 1.7 угоди).
Факторинг здійснюється шляхом відступлення клієнтом фактору прав вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів внесених до реєстрів (п. 2.1 угоди).
Згідно з п. 2.2 угоди в якості оплати за відступлення клієнтом права вимоги фактор сплачує на поточний рахунок клієнта№ НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК», код банку 328168, кошти у наступному порядку:
2.2.1. 70,0 % (сімдесят процентів) від розміру грошового зобов'язання, права вимоги щодо якого відступлені фактору (авансовий платіж), не пізніше наступного робочого дня від дати підписання фактором відповідного реєстру та надання Фактору рахунків фактур, товаротранспортних накладних, що посвідчують право вимоги.
2.2.2. 30,0 % від розміру грошового зобов'язання, Права вимоги щодо якого відступлені Фактору, не пізніше наступного робочого дня від дати повного виконання дебітором перед Фактором зобов'язання, що випливає з Права вимоги (визначається за ізгою надходження повної суми грошового зобов'язання, зазначеного в Реєстрі, на відповідний рахунок Фактора).
Строк у продовж якого фактор придбає права вимоги за цією угодою, діє до 26.02.2021 включно, проте зобов'язання сторін що виникли за цією угодою, в тому числі зобов'язання сторін по розрахункам діють до моменту їх повного виконання (п. 7.9. угоди).
Відповідно до додатку № 1 до угоди № 0058/DFF про надання факторингового обслуговування від 27.02.2020 дебітором визначено - ТОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ», за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 укладеним ТОВ «ВКФ САЛФИТ» з ТОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ», строк відстрочки платежу за яким - 120 днів (ас. 55).
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі продажу № 060801 від 06.08.2015 ТОВ «ВКФ САЛФИТ» зобов'язується передати у власність ТОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» металопродукцію найменування, кількість, асортимент, і ціна якої встановлюється у відповідності з рахунком, що додаються до даного договору та є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар оплатити товар у строки та розміри, визначених даним договором (а.с.58-60).
Пунктом 5.3. додаткової угоди від 27.02.2020 до договору купівлі продажу № 060801 від 06.08.2015 передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату товару протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару (а.с.62).
Відповідно до повідомлення від 27.02.2020 № 2702/01 ТОВ «ВКФ САЛФИТ» повідомив ТОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» про те, що між ТОВ «ВКФ САЛФИТ» та ПАТ «МТБ БАНК» 27.02.2020 було укладено угоду про надання факторингового обслуговування № 0058/DFF від 27.02.2020 про надання факторного обслуговування на умовах якого відбувається відступлення фактору прав грошової вимоги, щодо платежів за відвантажену покупцю продукції за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 (а.с.63).
ТОВ «ТЕРМО-ІЗОЛ» листом від 27.02.2020 підтвердив факт ознайомлення з вказаним повідомленням, визнав грошові зобов'язання перед фактором та прийняв на себе відповідальність виконати зобов'язання на користь Фактора, за поставками, що відбулися або відбудуться за договором купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015, який був укладений між постачальником та дебітором (а.с.64).
Між позивачем та третьою особою 25.06.2020 укладено додаток № 2/2 до договору згідно якого, ТзОВ «ВКФ Салфит» із Банком погодили обсяг прав і обов'язків, які можуть бути відступленні за договором купівлі-продажу №060801 від 06.08.2015 року, а саме - накладна про поставку товару за накладною №170602 від 17.06.2020 (а.с.65)
У відповідності до накладної № 170602 від 17.06.2020 року ТзОВ «Салфит» передало ТзОВ «Термо-Ізол» наступний Товар - труби сталеві електрозварні прямошовні 159x4 ГОСТ 10704-91, 10705-80 (а.с. 66).
Так, відповідно до умов угоди між фактором та клієнтом було підписано реєстри прав вимог (ТТН), прийнятих до факторингу, отримано фактором від клієнта оригінали видаткової накладної до вказаного реєстру та здійснено фактором оплату за відступлення клієнтом права вимоги відповідно до умов угоди.
Як зазначає позивач, фактор свої зобов'язання за угодою виконав в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахункам клієнта (а.с.67-152), та копією меморіального ордеру № 25722698 від 25.06.2020 ( а.с. 153) про перерахування ТОВ «ВКФ САЛФИТ» коштів в сумі 713664,00 грн, тоді як дебітор свої зобов'язання щодо оплати вартості товару відповідно видаткової накладної № 170602 від 17.06.2020 у строк визначений договором не виконав.
З метою врегулювання питання погашення заборгованості ПАТ «МТБ БАНК» в лютому 2021 року звертався до дебітора з письмовою вимогою про усунення порушення та погашення заборгованості, однак вказана вимоги залишилася без задоволення (а.с.154), що і стало підставою для звернення з позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі - 648396,42 грн.
ТзОВ «Термо-Ізол» 18.06.2020 надало ТзОВ «ВКФ «Салфит» вимогу про надання документів, які підтверджують якість переданого Товару згідно накладної № 170602 від 17.06.2020 року.
ТзОВ «ВКФ «Салфит» 22.06.2020 направило ТзОВ «Термо-Ізол» лист № 2206/11, яким повідомило, що не може надати документи що підтверджують якість труби вимогам ГОСТ 10704-91, 10705-80.
Відповідач, в свою чергу, у відзиві зазначив, що оскільки за умовами договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 року ТзОВ «Салфит» не могло підтвердити якість переданого Товару, тому ТзОВ «Термо-Ізол» на підставі накладних про повернення Товару № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021, № 32 від 06.11.2020, № 33 від 26.11.2020 здійснило повернення отриманої за накладною № №170602 від 17.06.2020 труби.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 ГК встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням умов договору купівлі - продажу, право вимоги за яким було передано позивачу на підставі умов укладеного з продавцем договору про надання факторингового обслуговування.
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями частин 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 ЦК України).
Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (частина 1 статті 688 ЦК України).
Як вже зазначалось вище, згідно наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №170602 від 17.06.2020 ТОВ «ВКФ Салфит» передало, а ТзОВ «Термо - Ізол» прийняло за договором купівлі - продажу №06081 від 06.08.2015 відповідний товар, а саме: труби сталеві електрозварні прямошовні 159х4 ГОСТ 10704-91, 10705-ВС в кількості 39.981 одиниць на загальну суму 1019520,00 грн.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії вимоги про надання документів від 18.06.2020, директор ТОВ «Термо - Ізол» звернувся до ТзОВ «ВКФ Салфит» з проханням надати документи про відповідність отриманої труби до ГОСТ 10704-91 та ГОСТ 10705-80, а саме: сертифікат якості на даний товар. Як зазначено у вимозі, без документів, які підтверджують відповідність даної труби ГОСТ 10704-91 та ГОСТ 10705-80, ТОВ «Термо - Ізол» не має права використовувати цей товар в своїй господарській діяльності, оскільки не матиме змогу підтвердити якість цієї продукції.
Матеріали справи містять лист ТОВ «ВКФ «Салфит» від 22.06.2020 №2206/01 адресований директору ТзОВ «Термо - Ізол», з повідомленням про те, що ТОВ «ВКФ «Салфит» не може надати документи про якість даного товару, оскільки такі документи не передано постачальником, який продав цю трубу ТОВ «ВКФ «Салфит», також, зазначено про готовність забрати даний Товар зі складу ТзОВ «Термо -Ізол».
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Так, оскільки за умовами договору купівлі-продажу № 060801 від 06.08.2015 року ТзОВ «Салфит» не могло підтвердити якість переданого Товару, тому ТзОВ «Термо-Ізол» на підставі накладних про повернення Товару № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021, № 32 від 06.11.2020 року, № 33 від 26.11.2020 здійснило повне повернення отриманої за накладною № №170602 від 17.06.2020 труби.
Зважаючи на наведене, докази про наявність у ТзОВ «Термо-Ізол» заборгованості перед ТзОВ «Салфит» за поставлений Товар згідно накладної № 170602 від 17.06.2020 в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, твердження позивача про те, що наявність матеріалах справи копії видаткової накладної №170602 від 17.06.2020 є беззаперечним доказом того, що ТОВ «ВКФ Салфит» передало, а ТзОВ «Термо - Ізол» прийняло відповідний товар спростовується матеріалами справи.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
У відповідності до п.п. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відтак, необхідною умовою відступлення права вимоги до Боржника є набуття первинним кредитором цієї вимоги до Боржника.
Однак, як встановлено судом вище, позивачем не доведено суду виникнення у ТзОВ «ВКФ «Салфит» права вимоги до ТзОВ «Термо-Ізол» на отримання коштів за накладною 170602 від 17.06.2020.
Щодо заперечення позивача в частині повернення товару, з підстав відсутності відомостей на зворотних накладних за якою видатковою накладкою здійснюється повернення товару, відомостей щодо кількості та асортименту товару, то, як вбачається з долученого до матеріалів справи листування між продавцем та покупцем та поданого до суду пояснення третьої особи від 29.09.2021 б/н, таке повернення підтверджується самим продавцем. Крім того, судом встановлено, що накладні № 33 від 26.11.2020 року, № 32 від 06.11.2020, № 13 від 01.03.2021, № 9 від 16.02.2021, № 13 від 01.03.2021 на повернення товару містять інформацію щодо договору, рахунку на оплату покупцю, кількість товару та асортимент.
У зв'язку з викладеним, приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79, 123, 129,232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.12.2021.
Суддя Березяк Н.Є.