вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1367/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/1367/21
за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в
інтересах держави
до 1. Баришівської селищної ради, смт. Баришівка Київської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського
району Київської області, смт. Баришівка Київської області
про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та
витребування майна
представники:
прокурор: Тітова О.В., посвідчення № 063551 від 23.04.2021;
від відповідача 1: Братко І.В., витяг з ЄДР;
від відповідача 2: Даниленко Є.М., адвокат, ордер серії КС № 876714 від 30.06.2021;
від третьої особи: не з'явився
Керівник Броварської окружної прокуратури Київської області (надалі - прокурор, позивач) звернувся до господарського суду Київської області із позовом в інтересах держави до Баришівської селищної ради (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» (надалі - відповідач 2) з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Баришівської селищної ради «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка, Київської області» № 24 від 10.02.2021; визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 558 від 11.02.2021, а саме об'єкту незавершеного будівництва будівля школи - 53 % готовності, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташованого за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка, Броварського району, Київської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2130366632202, з моменту його укладення; скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» права власності на об'єкт незавершеного будівництва, будівля школи - 53 % готовності, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташованого за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка, Броварського району, Київської області (номер запису про право власності відповідно до Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.02.2021 за № 2130366632202); зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» повернути до комунальної власності територіальної громади Баришівської селищної ради об'єкт незавершеного будівництва, будівля школи - 53 % готовності, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташованого за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка, Броварського району, Київської області, вартістю 2 608 678,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 не дотримано визначеного Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» порядку здійснення приватизації майна, у зв'язку з чим рішення Баришівської селищної ради «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка, Київської області» № 24 від 10.02.2021 та Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 558 від 11.02.2021 підлягають визнанню недійсними. Так, прокурор вказує на те, що спірний об'єкт незавершеного будівництва, розташований у Київській області у смт. Баришівка по вул. Софіївській, 34, будинок 39 відноситься до закладів освіти, проте як державні, комунальні заклади загальної середньої освіти та/або державна, комунальна частка майна корпоративного закладу загальної середньої освіти не можуть бути приватизовані або в будь-якій інший спосіб передані у приватну власність.
Ухвалою господарського суду від 14.06.2021 відкрито провадження у справі № 911/1367/21, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 30.07.2021.
12.07.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» надійшов відзив від 08.07.2021 (вх. № 16856/21) на позовну заяву, в якому відповідач 2 заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач 2 вказує на те, що законодавчо забороняється приватизація державних та комунальних закладів саме як юридичних осіб публічного права, якими вони є, а також заборонено передача майна ліквідованих закладів освіти, однак доказів тощо, що спірний об'єкт незавершеного будівництва перебував на балансі ліквідованого державного чи комунального закладу, або є самостійним закладом освіти до матеріалів справи не додано; до того ж за твердженням відповідача з 2012 року спірний об'єкт незавершеного будівництва перебував у комунальній власності територіальної громади Баришівської селищної ради, доказів передання його на баланс закладу освіти матеріали справи не містять; відповідач стверджує про те, що приватизація спірного об'єкта незавершеного будівництва відбулась у повній відповідності до вимог чинного законодавства і, що із доводів прокуратури не вбачається наявності порушень у процедурі продажу об'єкта малої приватизації, а отже Договір купівлі-продажу від 11.02.2021 укладений у повній відповідності із чинним законодавством та не може бути визнаний недійсним.
13.07.2021 через канцелярію суду від Баришівської селищної ради надійшов відзив вих. № 1332/03-14 від 09.07.2021 (вх. № 16927/21) на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечуючи проти позову вказує на те, що відповідно до правовстановлюючих та інвентаризаційних документів, які наявні в матеріалах справи, об'єкт нерухомості, розташований за адресою: смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, буд. 39 є об'єктом незавершеного будівництва, доказів введення в експлуатацію об'єкта суду не надано, а отже виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області цілком правомірно було обрано саме процедуру малої приватизації цього об'єкт, що, між іншим, на думку відповідача 1, також спростовує доводи прокурора, що незавершена будівництвом будівля школи є об'єктом соціально-культурного призначення; з прийняттям рішення Баришівської райради від 12.04.2012 № 103-06-06 та рішення від 12.04.2011 № 104-06-06 незавершена будівництвом будівля школи не перебуває на балансі відділу освіти Баришівської РДА, разом з цим доказів того, що Баришівська РДА є закладом освіти до матеріалів справи не додано. Відповідачем 1 зазначено, про те, що незавершена будівництвом будівля школи, розташована за адресою: смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, буд. 39 з моменту передачі її у власність Баришівської селищної ради ніколи не перебувала на балансі закладів освіти та в мережу закладів освіти не вводилась, введення в експлуатацію відповідної будівлі з функціональним призначенням «заклад освіти» не відбувалось.
27.07.2021 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь вих. № 52/1-2406вих.-21 від 22.07.2021 (вх. № 17832/21) на відзив відповідача 2 на позовну заяву, в якій прокурор вказує на те, що об'єкт незавершеного будівництва відповідно до рішення Баришівської райради від 18.10.2010 № 594-41-05 значився як навчальний корпус Баришівської ЗОШ № 3, хоча він й не був введений в експлуатацію, проте перебував на балансі відділу освіти Баришівської РДА до ухвалення рішення районною радою № 103-06-06 від 12.04.2011, а отже під час вирішення питання про приватизацію об'єкту незавершеного будівництва (будівля школи) не було враховано його цільове призначення.
В судовому засіданні 30.07.2021 судом оголошено перерву до 27.08.2021.
02.08.2021 через канцелярію суду прокурором надана відповідь вих. № 52/1-2554вих-21 від 28.07.2021 (вх. № 18234/21) на відзив відповідача 1 на позовну заяву, в якій прокурором зазначено про те, що вся технічна документація на спірний об'єкт приватизації виготовлялась на замовлення Баришівської селищної ради, а отже за державні кошти, що підтверджується між іншим, довідкою від 12.02.2021 № 02-26-29 виданою Управлінням фінансів та економічного розвитку, про те, що витрати на оплату послуг з проведення технічної документації з виготовлення технічного паспорту (будівля школи) складають 29 178,00 грн., що підтверджує фінансування із державного бюджету. Разом з цим, прокурор вказує на те, що майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність (ч. 6 ст. 80 Закону України «Про освіту»), відтак спірний об'єкт беззаперечно належить до переліку об'єктів комунальної власності, приватизація яких прямо заборонена, адже його будівництво пов'язане із використанням, виключно як заклад освіти, що фінансувалось із державного бюджету.
Ухвалою суду від 27.08.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/1367/21, справу призначено до розгляду по суті на 01.10.2021.
30.08.2021 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшли заперечення від 26.08.2021 (вх. № 20222/21) на відповідь на відзив, в яких відповідач 1 повторно наголошує на тому, що спірний об'єкт нерухомості є недобудованим (готовність 53 %) і, що об'єкт не був введений в експлуатацію, а отже такий вважається об'єктом незавершеного будівництва. Відповідач 1 вказує на те, що замовником на виготовлення технічного паспорту була Баришівська селищна рада за рахунок коштів місцевого, а не державного бюджету. З довідки управління фінансів та економічного розвитку Баришівської селищної ради від 12.02.2021 № 02-26-29 вбачається, що до бюджету Баришівської селищної ради (місцевий бюджет) надійшли кошти від ТОВ «Ейч Ем Бі Груп» за компенсацію витрат на оплату послуг з проведення технічної інвентаризації, що відповідно не є фінансуванням об'єкта за рахунок державних коштів.
В судовому засіданні 01.10.2021 судом було оголошено перерву до 22.10.2021.
Встановивши, що прийняте судом рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, ухвалою суду від 22.10.2021 на підставі ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.
05.11.2021 через канцелярію суду від Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області надійшли письмові пояснення № 2105/03-14 від 01.11.2021, в яких останній заперечує проти позову, вказуючи на безпідставність доводів прокурора (позивача) та зазначає про те, що процедура приватизації спірного об'єкта була здійснена у відповідності з вимогами чинного законодавства. Також третя особа - Виконавчий комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області просила здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.
10.11.2021 через канцелярію суду прокурором надані письмові пояснення вих. № 52-4533вих.-21 від 08.11.2021 щодо підстав визначення Баришівської селищної ради в якості відповідача.
В судових засіданнях 01.10.2021 та 10.11.2021 прокурор підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити їх повністю; представники відповідачів 1 та 2 в судових засіданнях 01.10.2021, 22.10.2021 та 10.11.2021 заперечували проти позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; представник третьої особи в судове засідання 10.11.2021 не з'явився, проте надаючи письмові пояснення вих. № 2105/03-14 від 01.11.2021 просив суд здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокурора (позивача) та відповідачів 1 та 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
Як вбачається з матеріалів справи, із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Баришівської селищної ради № 24 від 10.02.2021, про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 558 від 11.02.2021, про скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути майно звернувся керівник Броварської окружної прокуратури Київської області.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (висновки Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18).
Як зазначено у позовній заяві, незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку, набуття права на об'єкт комунальної власності не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15. Звернення місцевої прокуратури з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання щодо відчуження нерухомого майна комунальної власності на користь інших осіб та повернення об'єкта нерухомості територіальній громаді, який вибув з її власності незаконно шляхом грубого порушення порядку та умов її відчуження, встановлених чинним законодавством. Водночас, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено право органу місцевого самоврядування відповідної ради на звернення до суду з вимогою про скасування власних рішень, прийнятих радою, а також процесуально неможливо визначити позивачем той орган, рішення якого підлягає скасуванню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Баришівська селищна рада всупереч приписам Законів України «Про приватизацію державного і комунального майна» та «Про освіту» та з перевищенням встановлених ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноважень, відчужила приміщення об'єкту незавершеного будівництва школи, що заходиться по вул. Софіївській, 34, буд. 39 в смт. Баришівка Броварського району Київської області.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що звертається до суду в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, оскільки власник об'єкту нерухомості Баришівська селищна рада сама є суб'єктом правопорушення і визначена як відповідач.
Недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави.
Броварською окружною прокуратурою Київської області під час опрацювання лотів з продажу нерухомого майна, розміщених в електронній системи Prozorro встановлено, що 10.12.2020 Баришівською селищною радою прийнято рішення «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Баришівської селищної ради, що підлягають приватизації» № 15-02-08, в тому числі об'єкт незавершеного будівництва (школа), що розташований по вул. Софіївська, 34/39 в смт. Баришівка, балансовою вартістю 5 149 573,00 грн.
Рішенням Баришівської районної ради «Про передачу у комунальну власність територіальної громади селища Баришівка об'єктів незавершеного будівництва, що споруджувались на території Баришівського району з метою мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи» від 12.04.2011 № 103-06-06 вирішено для забезпечення утримання об'єктів незвершеного будівництва, розташованих на території селища Баришівка, передати із спільної власності територіальних громад сіл, селища Баришівського району у комунальну власність територіальної громади селища Баришівка об'єкт незавершеного будівництва, що споруджувався з метою мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, розташований по вул. Пархоменка (Слфіївська), вартістю 5 149 573,00 грн. Зняти з балансу відділу освіти вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва та передати на баланс Баришівської селищної ради.
Рішенням Баришівської селищної ради «Про передачу у комунальну власність територіальної громади селища Баришівка об'єктів незавершеного будівництва, що споруджувались на території Баришівського району з метою мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи» від 04.04.2012 № 236-13-06 вирішено для забезпечення утримання об'єктів незвершеного будівництва, розташованих на території селища Баришівка, прийняти із спільної власності територіальних громад сіл та селищ Баришівського району у комунальну власність територіальної громади селища Баришівка об'єкт незавершеного будівництва, що споруджувався з метою мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме: об'єкт незавершеного будівництва (школа смт. Баришівка), розташований за адресою: смт. Баришівка, вул. Пархоменка (Слфіївська), 34, вартістю 5 149 573,00 грн. Прийняти на баланс селищної ради об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: смт. Баришівка, вул. Пархоменка (Софіївська), 34.
Баришівським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва будівля школи станом на 03.06.2020 відповідно до якого встановлено наявність таких конструктивних елементів: фундамент з/б блоки 100 % готовості конструктивного елементу, стіни з/б плити 80 % готовності, перегородки з/б плити 80 % готовності, перекриття з/б плити 70 % готовності, підлога бетон 70 % готовності, покрівля 80 % готовності, вікна, двері, інженерне обладнання, оздоблення зовнішнє та внутрішнє відсутні.
Відповідно до рішення Баришівської селищної ради «Про надання дозволу на приватизацію майна комунальної власності Баришівської селищної ради, шляхом продажу на електронному аукціоні» № 16-02-08 від 10.12.2020 надано дозвіл на приватизацію шляхом продажу на електронному аукціоні майна комунальної власності Баришівської селищної ради, зокрема, школи (незавершене будівництво), розташоване за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39, площею 3 044,6 кв.м., балансовою вартістю 5 149 573,00 грн. Визначено Виконавчий комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області органом приватизації Баришівської селищної ради (п. 3 вказаного рішення).
Рішенням Виконавчого комітету Баришівської селищної ради «Про затвердження умов продажу об'єкта малої приватизації: незавершена будівництвом будівля школи, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39» № 25 від 28.12.2020 затверджено умови продажу об'єкта малої приватизації незавершена будівництвом будівля школи, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39, площею 3 044,6 кв.м.
10.02.2021 Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району прийнято рішення «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області» № 24, яким вирішено електронний аукціон з продажу об'єкта комунальної власності малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва (будівля школи) з готовністю 53 %, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташований за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області, призначений на 08.02.2021 визнати таким, що не відбувся; здійснити продаж об'єкта комунальної власності малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва (будівля школи) з готовністю 53 %, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташований за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області шляхом викупу ТОВ «Ейч Ем Бі Груп», як єдиному учаснику в електронному аукціону з продажу вищевказаного об'єкта за запропонованою ним ціною продажу - 2 575 500,00 грн., що є ціною не нижчою від стартової ціни об'єкта.
11.02.2021 між Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області («продавець», третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» («покупець», відповідач 2) укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами п. 1.1 якого продавець, в особі представника, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах, визначених договором, об'єкт незавершеного будівництва будівля школи - 53 % готовності, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташований за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39, реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 2130366632202 (об'єкт приватизації/об'єкт аукціону).
Об'єкт приватизації належить Баришівській селищній раді на праві комунальної власності, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2020 державним реєстратором Посєвкіною Тетяною Василівною Баришівської селищної ради Київської області, номер запису про право власності: 37457896, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 217596440 від 24.07.2020, виданим державним реєстратором (п. 1.2 договору).
Предмет договору розташований на земельній ділянці, площею 1,1700 га цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування будівель-закладів освіти, кадастровий номер 3220255101:01:137:0103, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2127133932202, яка належить Баришівській селищній раді на праві комунальної власності, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2020 державним реєстратором Посєвкіною Тетяною Василівною Баришівської селищної ради Київської області, номер запису про право власності: 37396834, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 217024860 від 20.07.2020, виданим державним реєстратором (п. 1.3 договору).
Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-01-19-000040-2, сформованим оператором електронного майданчику 07.02.2021, затверджений рішенням Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області від 10.02.2021 № 24 «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області», ціна продажу об'єкта приватизації без урахування ПДВ, становить 2 575 500,00 грн. Об'єкт аукціону проданий без урахування ПДВ за 2 575 500,00 грн. (п.п. 1.6, 1.7 договору).
Покупець зобов'язаний внести кошти в розмірі 2 575 500,00 грн., без ПДВ, у повному обсязі за придбаний об'єкт аукціону протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 2.1 договору).
Передача об'єкту аукціону здійснюється продавцем покупцю у триденний термін, на підставі акту приймання-передачі, після оплати покупцем повної вартості об'єкта аукціону (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г., про що зроблено запис в реєстрі № 558.
В матеріалах справи міститься довідка вих. № 02-26-29 від 12.02.2021 Управління фінансів та економічного розвитку, в якій зазначено, що надійшли кошти по КБК 31030000 «Кошти від відчуження майна, що перебуває у комунальній власності» від ТОВ «Ейч Ем Бі Груп» в сумі 2 347 199,35 грн. в тому числі: компенсація витрат на оплату послуг з проведення техн. документації з виготовлення техн. паспорту (будівля школи) згідно договору № 558 від 11.02.2021. Без ПДВ в сумі 29 178,00 грн.; оплата за придбаний об'єкт аукціону (будівля школи) згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 558 від 11.02.2021. Без ПДВ в сумі 2 318 021,35 грн.; від УУБ в сумі 257 478,65 грн. в тому числі перерахування гарантійного внеску учасника електронного аукціону ТОВ «Ейч Ем Бі Груп» згідно протоколу № UA-PS-2021-01-19-000040-2 від 07.02.2021. Без ПДВ в сумі 257 478,65 грн.
19.02.2021 Виконавчим комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області винесено рішення «Про завершення приватизації об'єкта малої приватизації комунальної власності незавершеного будівництва за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39» № 48, яким вирішено вважати завершеною приватизацію об'єкта малої приватизації комунальної власності Баришівської селищної ради об'єкт незавершеного будівництва будівля школи - 53 % готовності, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташований за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39, у зв'язку з отриманням від ТОВ «Ейч Ем Бі Груп» повної оплати за договором № 558 від 11.02.2021.
Разом з цим, звертаючи до суду із позовом прокурор вказує на те, що рішення Баришівської селищної ради «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Софіївська, 34, будинок 39» № 24 від 10.02.2021 та Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021 прийнято та укладено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не дотримано визначеного Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» порядку здійснення приватизації майна, оскільки спірний об'єкт незавершеного будівництва відноситься до закладів освіти, проте як державні, комунальні заклади загальної середньої освіти та/або державна, комунальна частка майна корпоративного закладу загальної середньої освіти не можуть бути приватизовані або в будь-якій інший спосіб передані у приватну власність.
Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до правовстановлюючих та інвентаризаційних документів, які наявні в матеріалах справи, об'єкт нерухомості, розташований за адресою: смт. Баришівка, вул. Пархоменка (Софіївська), 34, буд. 39 є об'єктом незавершеного будівництва, доказів введення в експлуатацію об'єкта не надано, а отже Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області цілком правомірно було обрано саме процедуру малої приватизації цього об'єкту; з прийняттям рішення Баришівської райради від 12.04.2012 № 103-06-06 та рішення від 12.04.2011 № 104-06-06 незавершена будівництвом будівля школи не перебуває на балансі відділу освіти Баришівської районної державної адміністрації; доказів того, що Баришівська районна державна адміністрація є закладом освіти до матеріалів справи не додано; з моменту передачі спірного майна у власність Баришівської селищної ради вказане майно ніколи не перебувало на балансі закладів освіти та в мережу закладів освіти не вводилась, введення в експлуатацію відповідної будівлі з функціональним призначенням «заклад освіти» не відбувалось.
Відповідача 2 заперечував проти позову стверджуючи про відсутність доказів того, що спірний об'єкт незавершеного будівництва перебував на балансі ліквідованого державного чи комунального закладу, або є самостійним закладом освіти; з 2012 року спірний об'єкт незавершеного будівництва перебував у комунальній власності територіальної громади Баришівської селищної ради, доказів передавання його на баланс закладу освіти матеріали справи не містять; відповідач 2 стверджує про те, що приватизація спірного об'єкта незавершеного будівництва відбулась у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
10.12.2020 Баришівською селищною радою прийнято рішення «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Баришівської селищної ради, що підлягають приватизації» № 15-02-08 в тому числі об'єкт незавершеного будівництва (школа), що розташований по вул. Софіївська, 34/39 в смт. Баришівка Київської області, балансовою вартістю 5 149 573,00 грн.
Рішенням Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області» № 24 від 10.02.2021 вирішено здійснити продаж об'єкта комунальної власності малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва (будівля школи) з готовністю 53 %, загальною площею 3 044,6 кв.м., розташований за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області шляхом викупу ТОВ «Ейч Ем Бі Груп».
Відповідно до ч.ч. 9 та 10 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у разі якщо об'єкт, який пропонувався для продажу на аукціоні, не продано, крім випадку, передбаченого частиною восьмою цієї статті, проводиться повторний аукціон із зниженням стартової ціни на 50 відсотків.
Якщо повторний аукціон зі зниженням стартової ціни визнається таким, що не відбувся, у разі якщо для участі у такому аукціоні подано заяву на участь від одного покупця, то орган приватизації приймає рішення про приватизацію зазначеного об'єкта шляхом викупу безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче стартової ціни, з урахуванням зниження стартової ціни відповідно до частини дев'ятої цієї статті.
Так, зазначаючи про незаконність рішення № 24 від 10.02.2021 прокурор перш за все вказує на наявність законодавчої заборони приватизації майна закладів освіти.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Водночас, у ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» наведена класифікація об'єктів приватизації, відповідно до якої об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації.
До об'єктів малої приватизації, зокрема належать об'єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення.
Цією ж статтею визначено, що до об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності.
У ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» наведено перелік об'єктів, які не підлягають приватизації, до яких, зокрема віднесено заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету, державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.
Ця стаття у переліку об'єктів, які не можуть бути приватизовані, не вказує про заклади освіти, що фінансуються з місцевого бюджету (тобто комунальні заклади освіти).
З огляду на наведені норми, очевидним є наявність у законодавстві протиріччя між Законом України «Про освіту» (в частині заборони приватизації закладів освіти) та Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», який дозволяє приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення, до яких належать і заклади освіти (крім приватизації закладів освіти, які фінансуються з державного бюджету).
Проте, в контексті обставин цієї справи, для вирішення питання, чи підлягає у цьому спорі застосуванню ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», суд вважає необхідним дослідити питання визначення понять заклад освіти та майно закладів освіти.
Згідно ст. 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність (абзац 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про освіту»).
Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про освіту»).
Відповідно до ст. 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Відтак, заклад освіти це юридична особа. Тому заклад освіти виникає з моменту створення юридичної особи, тобто з дня державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України) та існує до моменту припинення юридичної особи.
Відповідно до ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, зокрема, належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.
Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Згідно п. 6 ст. 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 № 463-IX майно, у тому числі земельні ділянки, ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена, відповідно до рішення засновника може бути використане виключно для забезпечення здобуття освіти, надання послуг у сфері соціального захисту, культури та охорони здоров'я, у тому числі на засадах державно-приватного партнерства. Відповідне майно не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної (комунальної) власності на таке майно.
Державні, комунальні заклади загальної середньої освіти та/або державна, комунальна частка майна корпоративного закладу загальної середньої освіти не можуть бути приватизовані або в будь-який інший спосіб передані у приватну власність.
З огляду на викладене є очевидним, що поняття майно закладу освіти може бути застосовано лише у разі існування закладу освіти, як такого.
Разом з тим, листом вих. № 1319/03-16 від 07.07.2021 Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області було повідомлено, що незавершена будівництвом будівля школи 53 % готовності за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області, до моменту продажу перебувала на балансі Баришівської селищної ради.
Об'єкт незавершеного будівництва будівля школи 53 % готовності за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області не використовувався та не міг фактично бути використаним в якості закладу освіти, у зв'язку з тим, що об'єкт був недобудованим та не був введений в експлуатацію. Окрім того, конструктивні елементи недобудови були пошкодженими та непридатними для продовження будівельних робіт. Початок будівництва - 1987 рік. У 1990 році будівництво об'єкта було призупинено. Будівництво об'єкту здійснювалось без будь-якого дозволу на початок будівництва. Консервація об'єкту не проводилась. Понад 30 років на об'єкті не відбувалось жодних будівельних робіт.
Крім того, листом Відділу освіти, молоді та спорту Баришівської селищної ради вих. № 01-15/241 від 10.03.2021 було повідомлено, що об'єкт незавершеного будівництва, площею 3 044,6 кв.м., за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області, не перебував раніше та не перебуває наразі на балансі чи у власності Відділу освіти, молоді та спору Баришівської селищної ради, а також не був закріплений за будь-яким закладом освіти, підпорядкованим відділу.
В контексті вищевказаного суд вважає, що заборона на приватизацію майна закладу освіти, яку встановлено ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», можлива в момент існування самого закладу освіти, як окремо функціонуючої юридичної особи та не може діяти у разі відсутності закладу освіти, як такого, оскільки будівля школи 53 % готовності є об'єктом недобудови, не вводилась в експлуатацію та не було зареєстровано як заклад освіти (юридична особа).
Приймаючи до уваги наведене, доводи прокурора щодо використання майна для цілей інших ніж для освітньої діяльності судом відхиляються.
Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з доводами прокурора та доходить висновку про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області» № 24 від 10.02.2021 задоволенню не підлягає.
Щодо вимог прокурора визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.02.2021, скасувати державну реєстрацію та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» повернути до комунальної власності територіальної громади Баришівської селищної ради об'єкт незавершеного будівництва, обгрунтованх в цій частині порушенням вимог Закону України «Про освіту» та Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», суд відзначає, що такі вимоги обгрунтовані прокурором тими самими обставинами, яким суд надав оцінку вище.
У відповідності до норм ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Поруч з цим, оскільки позовні вимоги в частині визнання недійсним договору, скасувати державну реєстрацію та зобов'язати повернути майно є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування рішення, а отже суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в цій частині також не підлягають задоволенню, тому відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, оскільки прокурором не доведено, що об'єкт незавершеного будівництва, площею 3 044,6 кв.м., за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області є закладом освіти, в розумінні Закону України «Про освіту», спірний об'єкт не використовувався в якості закладу освіти, у зв'язку з його недобудовою та відсутністю доказів про введення відповідного об'єкта в експлуатацію, спірний об'єкт не перебуває на балансі закладів освіти та не підпорядкований таким, а отже за таких обставин, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
За змістом ст. 48 ГПК України належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який має право подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертаючись до господарського суду просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області «Про приватизацію шляхом викупу об'єкта малої приватизації - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Софіївська, 34, будинок 39, смт. Баришівка Київської області» № 24 від 10.02.2021, а також визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 558 від 11.02.2021, укладений між Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» (покупець).
Проте, відповідачем 1 у справі визначена Баришівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04360623), яка є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки прокурор звертався до господарського суду за визнанням незаконним рішенням № 24 від 10.02.2021, прийнятого саме Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, як самостійної юридичної особи (код ЄДРПОУ 43560334) та укладеного в подальшому між ним та відповідачем 2 спірного договору.
Твердження прокурора, що саме Баришівська селищна рада повинна бути відповідачем, оскільки нею затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (в тому числа недобудова шкоди), судом не приймаються, тому що рішення саме Баришівської селищної ради «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Баришівської селищної ради, що підлягають приватизації від 10.12.2020 № 15-02-08 прокурором не оскаржується.
У той же час прокурор (позивач) не скористався своїм правом на подання заяви про заміну неналежного відповідача або про залучення співвідповідача. Між тим, відповідно до ст. 48 ГПК України суд не вправі з власної ініціативи замінювати неналежного відповідача або залучати співвідповідача, оскільки для цього необхідне подання вмотивованої заяви прокурора (позивача) у порядку та строки, передбачені ГПК.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову керівника Броварської окружної прокуратури Київської області до 1. Баришівської селищної ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ем Бі Груп» про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та витребування майна відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 15.12.2021.
Суддя О.О. Христенко