вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2349/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
до Сімейного фермерського господарства «Фазенда СС»
про стягнення 93 012,40 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Без виклику представників учасників справи.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури (далі - заявник, прокурор) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач 1, Укрдержфонд) та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач 2, Київське відділення Укрдержфонду) до Сімейного фермерського господарства «Фазенда СС» (далі - відповідач СФГ «Фазенда СС») про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 36 ФГ-2018 від 08.08.2018 року у розмірі 93 012,40 грн, з яких: 70 000,00 грн. основного боргу, 10 177,66 грн. пені, 3 808,77 грн. 3% річних та 9 025,97 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2021 року відкрито провадження у справі № 911/2349/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учас-ників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,
08.08.2018 року між Укрдержфондом та СФГ «Фазенда СС» укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 36 ФГ-2018 (далі - Договір), відповідно до п. 1. якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі СФГ «Фазенда СС» в сумі 200 000,00 грн., а СФГ «Фазенда СС» зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену фінансову підтримку у строк та на умовах, що визначені цим Договором.
Згідно з п. 3.1.3. Договору Укрдержфонд має право вимагати від СФГ «Фазенда СС» для забезпечення виконання зобов'язання за Договором передачі в заставу запропонованого майна.
Так, 13.08.2018 року між Укрдержфондом, від імені якого діє Київське відділення Укрдержфонду, (іпотекодержатель) та СФГ «Фазенда СС» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4200, відповідно до якого забезпечено виконання вимог іпотекодержателя, що виникають на підставі договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 36 ФГ-2018, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 08.08.2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавець передав в іпотеку належне йому майно: житловий будинок № 39 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою с. Коржівка, Білоцерківського району, Київської області, вулиця Набережна.
Укрдержфонд має надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п. 3.2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.4.2. Договору СФГ «Фазенда СС» зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:
- до 01.12.2019 року в сумі 40 000,00 гривень;
- до 01.12.2020 року в сумі 40 000,00 гривень;
- до 01.12.2021 року в сумі 40 000,00 гривень;
- до 01.12.2022 року в сумі 40 000,00 гривень;
- до 08.08.2023 року в сумі 40 000,00 гривень;
На виконання умов Договору Укрдержфондом перераховано на рахунок СФГ «Фазенда СС» № 26001300210644 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 26 від 15.08.2018 року з призначенням платежу «надання кредиту СФГ «Фазенда СС» за Договором № 36 ФГ-2018 від 08.08.2019 року».
Однак, відповідач в порушення п. 3.4.2. Договору своєчасно, а саме до 01.12.2020 року, свої зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки не виконав, станом на 15.07.2021 року відповідач повернув лише частину коштів в сумі 10 000,00 грн., відтак за ним рахується заборгованість в сумі 70 000,00 грн.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору Київське відділення Укрдержфонду неодноразово зверталось до СФГ «Фазенда СС» з претензіями щодо погашення заборгованості за Договором з розрахунками боргу та штрафних санкцій у додатках. Копії відповідних претензій долучені прокурором до позовної заяви.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Укрдержфонду в особі Київського відділення Укрдержфонду 70 000,00 грн. заборгованості з повернення фінансової допомоги.
В ході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. За змістом частини 3 вказаної статті Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Так, звертаючись із позовом до суду, прокурор в позовній заяві зазначив, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств, проте останнє позбавлене можливості на звернення до суду з метою захисту економічних інтересів держави, у зв'язку з відсутністю видатків на сплату судового збору, що фактично свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
Відтак, необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захисту економічних інтересів держави, оскільки неповернення відповідачем коштів фінансової допомоги тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету.
З огляду на викладене, суд вважає, що пред'являючи зазначений позов до суду, прокурором дотримано вимоги статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство».
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.
Оскільки укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, господарський суд вважає за необхідне застосувати відповідні положення цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як визначено статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що сума не повернутої відповідачем фінансової допомоги, відповідно до обумовленого Договором графіку, становить 70 000,00 грн., яка відповідачем не заперечена та не спростована.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення фінансової допомоги, позивач згідно доданого до позову розрахунку просить стягнути з відповідача 10 177,66 грн. пені у відповідності до п. 5.2 Договору за період з 01.09.2019 року по 01.03.2020 року, 3 808,77 грн. 3% річних та 9 025,97 грн. інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.09.2019 року по 24.06.2021 року.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Київському відділенню Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Дослідивши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що вказані вимоги є обґрунтованими, однак, судом виявлено, що позивач помилково починає відповідні нараховання з 01.09.2019 року коли заборгованість ще не існувала, оскільки у відповідності до п. 3.4.1 Договору відповідач мав повернути першу частину фінансової допомоги до 01.12.2019 року, у звязку з чим прострочення заборгованості з огляду на ст. 253 Цивільного кодексу України починається з 02.12.2019 року на суму 30 000,00 грн., а прострочення заборгованості на суму 70 000,00 грн. починається з 02.12.2020 року.
Окрім того, позивач помилково починає нарахування пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість в сумі 70 000,00 грн., яка відповідно до п. 3.4.1 Договору почала існувати тільки з 02.12.2020 року.
Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за допомогою інформаційно-пошукової системи “Ліга Закон”, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 1 924,87 грн. пені, 2 079,18 грн. 3% річних та 6 272,93 грн. інфляційних.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 80 276,98 грн. з яких 70 000,00 грн. основного боргу, 1 924,87 грн. пені, 2 079,18 грн. 3% річних та 6 272,93 грн. інфляційних. В решті 12 735,42 грн. позов задоволенню не підлягає.
Відтак, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача судом покладається відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 959,19 грн.
Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Сімейного фермерського господарства «Фазенда СС» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Крут, 47, кв. 179, код 41956098) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342, р/р UA508201720355159055000015503, банк одержувача Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код одержувача ЄДРПОУ 20029342) 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. боргу, 1 924 (одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) грн. 87 коп. пені, 2 079 (дві тисячі сімдесят девя'ть) грн. 18 коп. 3% річних та 6 272 (шість тисяч двісті сімдесят дві) грн. 93 коп. інфляційних.
3. Стягнути з Сімейного фермерського господарства «Фазенда СС» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Крут, 47, кв. 179, код 41956098) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996, р/р UA 028201720343190001000015641, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) 1 959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. В решті позову про стягнення 12 735,42 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено: 15.12.2021 р.
Суддя Т.П. Карпечкін