ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2021Справа № 910/10334/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
2. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
3. Кабінет Міністрів України
про стягнення 80553855,83 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Погорілець Р.В.;
від відповідача: Онищенко О.А.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
від третьої особи 3: не з'явився.
25.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» з вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 80553855,83 грн., з яких 62401139,14 грн суми основного боргу, 3395638,20 грн пені, 4079502,06 грн штрафу, 2528547,03 грн 3% річних та 8149029,40 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) та норм Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62104139,14 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3395638,20 грн пені, 4079502,06 грн штрафу, 2528547,03 грн 3% річних та 8149029,40 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 відкрито провадження у справі №910/10334/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.09.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
03.08.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем на адресу відповідача актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період. Крім того, відповідач, зокрема, вказав на неможливість виконання зобов'язань перед позивачем, оскільки в даному випадку спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК «Укренерго». Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем.
31.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним п. 4.6 Договору №9982/02 від 18.11.2013.
31.08.2021 відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Кабінету Міністрів України.
31.08.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 01.09.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 29.09.2021.
10.09.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 29.09.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа 1), Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (третя особа 2), Кабінет Міністрів України (третя особа 3).
У підготовчому засіданні 12.10.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 03.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» повернуто заявнику без розгляду.
18.10.2021 від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
18.10.2021 від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
20.10.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 03.11.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 17.11.2021.
11.11.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на пояснення третіх осіб.
11.11.2021 відповідачем подано клопотання про зменшення до 1 грн сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.
У підготовчому засіданні 17.11.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.12.2021.
23.11.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому позивач зазначив, що при написанні тексту позовної заяви ним було допущено описку у абзацах 8, 9, які позивач просив врахувати при розгляді справи.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи 1 у судове засідання 08.12.2021 не з'явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 23.11.2021 була отримана третьою особою 1 (за ідентифікатором пошуку 0105481490975).
Представник третьої особи 2 у судове засідання 08.12.2021 не з'явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 23.11.2021 була отримана третьою особою 2 (за ідентифікатором пошуку 0105481490967).
Представник третьої особи 3 у судове засідання 08.12.2021 не з'явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 23.11.2021 була отримана третьою особою 3 (за ідентифікатором пошуку 0105481490959).
У судовому засіданні 08.12.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.11.2013 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (ВАД) укладено Договір №9982/02, відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (виробник за «зеленим» тарифом) з метою реалізації вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії укладено Додаткову угоду №349/01 до Договору №9982/02 від 18.11.2013 про заміну сторони зобов'язання.
У п. 2 Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019 вказано, що сторони дійшли згоди статті 1-10 Договору №9982/02 від 18.11.2013 викласти в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Відповідно до п. 2.3 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючи одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.5 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Відповідно до п. 3.1 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) обсяг фактичного проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 1 Порядку.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019)).
Згідно з п. 3.3 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) та норм Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62401139,14 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3395638,20 грн пені, 4079502,06 грн штрафу, 2528547,03 грн 3% річних та 8149029,40 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем на адресу відповідача актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період. Крім того, відповідач, зокрема, вказав на неможливість виконання зобов'язань перед позивачем, оскільки в даному випадку спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК «Укренерго». Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №9982/02 від 18.11.2013, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
У ч. 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов'язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела енергії».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством;
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за «зеленим» тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
Як зазначено у ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з главою 7 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за «зеленим» тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Відповідно до п. 8.3. глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, фактичний обсяг відпущеної/відібраної виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому періоді, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 8.4 глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що у кожному розрахунковому місяці обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробника за «зеленим» тарифом, визначаються за алгоритмом:
1) на основі даних, що надаються гарантованому покупцю відповідно до пункту 8.3 цієї глави, визначається значення сальдо перетоків електричної енергії для генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць;
2) якщо сальдо перетоків електричної енергії має додатне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці, за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю;
3) якщо сальдо перетоків електричної енергії має від'ємне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом, та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом, за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії.
Судом встановлено, що у березні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) електричну енергію на суму 14115511,52 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 та актом коригування за березень 2020 року від 20.10.2020;
у квітні 2020 року - електричну енергію на суму 20855993,52 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року на суму 20800487,98 грн та актом коригування за квітень 2020 року на суму 55505,54 грн;
у травні 2020 року - електричну енергію на суму 17572320,48 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 17435121,47 грн та актом коригування за травень 2020 року на суму 137199,01 грн;
у червні 2020 року - електричну енергію на суму 21066705,28 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року на суму 20886398,91 грн та актом коригування за червень 2020 року на суму 180306,37 грн;
у липні 2020 року - електричну енергію на суму 22479311,94 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року на суму 22468483,14 грн та актом коригування за липень 2020 року на суму 10828,80 грн;
у серпні 2020 року - електричну енергію на суму 18523371,25 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2020 року на суму 18499504,03 грн та актом коригування за серпень 2020 року на суму 23867,22 грн;
у вересні 2020 року - електричну енергію на суму 14026835,25 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за вересень 2020 року на суму 14026835,25 грн;
у жовтні 2020 року - електричну енергію на суму 10750945,43 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2020 року на суму 10750945,43 грн;
у листопаді 2020 року - електричну енергію на суму 4570311,55 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за листопад 2020 року на суму 4570311,55 грн;
у грудні 2020 року - електричну енергію на суму 1827467,52 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за грудень 2020 року на суму 1827467,52 грн.
Вказані акти купівлі-продажу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» та Державного підприємства «Гарантований покупець».
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Судом встановлено, що 29.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №902, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у березні 2020 року,
27.05.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №995, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у квітні 2020 року,
24.06.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №1211, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у травні 2020 року,
22.07.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №1435, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у червні 2020 року,
19.08.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №1600, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у липні 2020 року,
23.09.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №1740, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у серпні 2020 року,
21.10.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №1937, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у вересні 2020 року,
20.11.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №2138, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у жовтні 2020 року,
23.12.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №2682, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у листопаді 2020 року,
03.02.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №142, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у грудні 2020 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у березні 2020 електроенергію у строк до 04.05.2020 включно; за придбану у квітні 2020 року електроенергію - в строк до 29.05.2020 включно; за придбану у травні 2020 року електроенергію - в строк до 26.06.2020 включно; за придбану у червні 2020 року електроенергію - в строк до 24.07.2020 включно; за придбану у липні 2020 року електроенергію - в строк до 21.08.2020 включно; за придбану у серпні 2020 року електроенергію - в строк до 25.09.2020 включно; за придбану у вересні 2020 року електроенергію - в строк до 23.10.2020 включно; за придбану у жовтні 2020 року електроенергію - в строк до 24.11.2020 включно; за придбану у листопаді 2020 року електроенергію - в строк до 28.12.2020 включно; за придбану у грудні 2020 року електроенергію - в строк до 05.02.2021 включно.
Судом встановлено, що 16.03.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 758666,04 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.06.2020 - грошові кошти у розмірі 202191,55 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.03.2020 - грошові кошти у розмірі 884041,47 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 18.06.2020 - грошові кошти у розмірі 335745,66 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.06.2020 - грошові кошти у розмірі 335655,92 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.06.2020 - грошові кошти у розмірі 503165,69 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.07.2020 - грошові кошти у розмірі 556794,40 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.07.2020 - грошові кошти у розмірі 452814,72 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.07.2020 - грошові кошти у розмірі 1432347,24 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.07.2020 - грошові кошти у розмірі 533650,53 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.07.2020 - грошові кошти у розмірі 591238,50 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.02.2021 - грошові кошти у розмірі 3010948,59 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.02.2021 - грошові кошти у розмірі 4518251,21 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 14115511,52 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено вартість електричної енергії, придбаної у позивача у березні 2020 року.
16.04.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 420579,63 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.04.2020 - грошові кошти у розмірі 558676,62 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.02.2021 - грошові кошти у розмірі 3414502,65 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.03.2021 - грошові кошти у розмірі 5829239,56 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 29.04.2021 - грошові кошти у розмірі 3065073,21 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 29.04.2021 - грошові кошти у розмірі 1943525,30 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 22.06.2021 - грошові кошти у розмірі 1865835,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013, що разом становить 17097432,58 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за квітень 2020 року на суму 3758560,94 грн.
15.05.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 289205,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у травні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.05.2020 - грошові кошти у розмірі 572380,05 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у травні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 861585,66 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за травень 2020 року на суму 16710734,82 грн
15.06.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 409426,68 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у червні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.06.2020 - грошові кошти у розмірі 392696,78 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у червні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 802123,46 грн (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за червень 2020 року на суму 20264581,82 грн.
15.07.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 422601,01 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у липні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.07.2020 - грошові кошти у розмірі 389449,38 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у липні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 812050,39 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за липень 2020 року на суму 21667261,55 грн.
14.08.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 1437559,26 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.08.2020 - грошові кошти у розмірі 2738829,98 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 26.08.2020 - грошові кошти у розмірі 4053661,85 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.08.2020 - грошові кошти у розмірі 1767863,14 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.09.2020 - грошові кошти у розмірі 2016836,62 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.09.2020 - грошові кошти у розмірі 3524853,35 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.09.2020 - грошові кошти у розмірі 2322228,12 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 01.10.2020 - грошові кошти у розмірі 637671,71 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.03.2021 - грошові кошти у розмірі 23867,22 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 18523371,25 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено електроенергію, придбану у серпні 2020 року.
15.09.2020 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2409744,50 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 28.09.2020 - грошові кошти у розмірі 362082,05 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 07.10.2020 - грошові кошти у розмірі 1135590,48 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.10.2020 - грошові кошти у розмірі 346557,46 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 13.10.2020 - грошові кошти у розмірі 405080,92 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 16.10.2020 - грошові кошти у розмірі 1382915,79 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.10.2020 - грошові кошти у розмірі 481012,97 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 20.10.2020 - грошові кошти у розмірі 701316,91 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 22.10.2020 - грошові кошти у розмірі 1262658,99 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 27.10.2020 - грошові кошти у розмірі 601266,19 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.10.2020 - грошові кошти у розмірі 2147241,81 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.20130, 06.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1412975,54 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 09.11.2020 - грошові кошти у розмірі 375791,37 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 10.11.2020 - грошові кошти у розмірі 390823,02 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 11.11.2020 - грошові кошти у розмірі 611777,25 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013) що разом становить 14026835,25 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено електроенергію, придбану у вересні 2020 року.
22.12.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 199404,53 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.10.2020 - грошові кошти у розмірі 297780,62 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.10.2020 - грошові кошти у розмірі 309551,37 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.11.2020 - грошові кошти у розмірі 257372,15 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 16.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1250251,80 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1111334,53 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 20.11.2020 - грошові кошти у розмірі 388967,09 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.11.2020 - грошові кошти у розмірі 416750,45 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 27.11.2020 - грошові кошти у розмірі 694584,08 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1316931,42 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 03.12.2020 - грошові кошти у розмірі 555667,26 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.12.2020 - грошові кошти у розмірі 833500,90 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 08.12.2020 - грошові кошти у розмірі 1076688,68 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 10.12.2020 - грошові кошти у розмірі 416750,45 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 14.12.2020 - грошові кошти у розмірі 750789,83 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 16.12.2020 - грошові кошти у розмірі 430086,46 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 18.12.21020 - грошові кошти у розмірі 444533,81 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 10750945,43 грн (відповідно до платіжних доручень, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи).
Таким чином, відповідачем було у повному обсязі оплачено електроенергію, придбану у жовтні 2020 року.
13.11.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 205016,06 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.11.2020 - грошові кошти у розмірі 241859,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.12.2020 - грошові кошти у розмірі 318982,63 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.12.2020 - грошові кошти у розмірі 666478,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.01.2021 - грошові кошти у розмірі 957322,87 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 06.01.2021 - грошові кошти у розмірі 823297,66 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.01.2021 - грошові кошти у розмірі 631833,10 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 13.01.2021 - грошові кошти у розмірі 382929,15 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 14.01.2021 - грошові кошти у розмірі 342591,86 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 4570311,55 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, відповідачем було у повному обсязі оплачено електроенергію, придбану у листопаді 2020 року.
15.12.2020 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 83946,71 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.12.2020 - грошові кошти у розмірі 77260,79 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.01.2021 - грошові кошти у розмірі 219265,24 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 21.01.2021 - грошові кошти у розмірі 217413,01 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 27.01.2021 - грошові кошти у розмірі 475590,96 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 29.01.2021 - грошові кошти у розмірі 543532,52 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.02.2021 - грошові кошти у розмірі 210458,29 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що разом становить 1827467,52 грн. (відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви).
Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено електроенергію, придбану у грудні 2020 року.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість за Договором №9982/02 від 18.11.2013 у загальному розмірі 62401139,13 грн, а саме: заборгованість з оплати електроенергії за квітень 2020 року на суму 3758560,94 грн., заборгованість з оплати електроенергії за травень 2020 року на суму 16710734,82 грн, заборгованість з оплати електроенергії за червень 2020 року на суму 20264581,82 грн., заборгованість з оплати електроенергії за липень 2020 року на суму 21667261,55 грн.
Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем 15.11.2021 було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 16710734,82 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у травні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.11.2021 - грошові кошти у розмірі 3758560,94 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.11.2021 - грошові кошти у розмірі 20264581,82 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у червні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.11.2021 - грошові кошти у розмірі 21667261,55 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у липні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи (разом на суму 62401139,13 грн).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного борг у розмірі 62401139,13 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/10334/21 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 62401139,13 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
При цьому, оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача основну заборгованість у розмірі 62401139,14 грн, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 0,01 грн.
Що стосується заперечень відповідача, суд зазначає, що його доводи про відсутність доказів надсилання актів купівлі-продажу на адресу відповідача є необгрунтованими, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи копії актів за спірний період, які підписані представником відповідача та скріплені відбитком печатки Державного підприємства «Гарантований покупець».
Крім того, суд зазначає, що Договором №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим тарифом».
Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань Державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено Договором №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням здійсненням відповідачем оплати за придбану електроенергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 3395638,20 грн, а саме: 1008122,97 грн пені за прострочення оплати електроенергії за травень 2020 року, 1232530,68 грн пені за прострочення оплати електроенергії за червень 2020 року, 1317844,37 грн пені за прострочення оплати електроенергії за липень 2020 року, 4521,65 грн пені за прострочення оплати електроенергії за серпень 2020 року, 16781,87 грн пені за прострочення оплати електроенергії за вересень 2020 року, 28128,80 грн пені за прострочення оплати електроенергії за жовтень 2020 року, 12115,57 грн пені за прострочення оплати електроенергії за листопад 2020 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
У п. 4.6 глави 4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до п. 4.6 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем, зокрема, не було враховано, що дата сплати боржником грошових коштів не входить до періоду нарахування пені. За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявлених позивачем позовних вимог) дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати відповідачем електроенергії за травень 2020 року є 1008122,97 грн, електроенергії за червень 2020 року - 1229235,92 грн, за липень 2020 року - 1314866,52 грн, за серпень 2020 року - 3540,29 грн, за вересень 2020 року - 14965,51 грн, за жовтень 2020 року - 25925,86 грн та за листопад 2020 року - 10854,11 грн, що разом становить 3607511,18 грн.
Однак, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» пені у розмірі 3395638,20 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 4079502,06 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як зазначено у п. 4.6 глави 4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
Також, відповідно до п. 4.6 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до Порядку оплати.
Оскільки відповідачем прострочено оплату вартості електричної енергії понад 30 днів за квітень, травень, липень та серпень 2020 року (відповідно до розрахунку штрафу, долученого позивачем до позовної заяви), вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 4.6 договору, є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості - на суму 4079502,06 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2528547,03 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що дата сплати заборгованості не входить до періоду нарахування 3% річних.
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявлених позивачем позовних вимог), відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних є 2524329,72 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 3% річних у розмірі 2528547,03 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 2524329,72 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8149029,40 грн.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості в частині нарахувань інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем придбаної електроенергії у березні 2020 року (так як позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з червня 2020 року по січень 2021 року на суму боргу у розмірі 12270612,00 грн, тоді як борг у сумі 12270612,00 грн існував у період з 12.06.2020 по 17.06.2020), а також в частині нарахування інфляційних втрат за прострочення оплати вартості електроенергії за вересень та листопад 2020 року (оскільки з урахуванням вищевикладеної методики розрахунку інфляційних втрат, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат за вказані місяці).
За таких обставин, суд здійснив власні розрахунки інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 7581757,76 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» інфляційних втрат у розмірі 8149029,40 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 7581757,76 грн.
11.11.2021 відповідачем подано клопотання про зменшення до 1 грн сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.
Вказане клопотання обґрунтовано неспіврозмірністю та/або відсутністю збитків у Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне»; відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значним розміром неустойки; скрутним фінансовим станом боржника; значною кількістю фінансових зобов'язань боржника перед третіми особами; систематичним нездійсненням НЕК «Укренерго» оплат Державному підприємству «Гарантований Покупець» та вжиттям останнім заходів для виконання зобов'язань перед позивачем за первісним позовом; неприбутковістю діяльності Державного підприємства «Гарантований Покупець».
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Аналізуючи наведені доводи заявника в сукупності з визначеними положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, статусом та особливостями діяльності ДП «Гарантований покупець» в сфері функціонування ринку електричної енергії, суд приходить до висновку про доведення належним чином заявником наявності сукупності обставин, пов'язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, а саме:
- визначення єдиним напрямком діяльності ДП «Гарантований покупець» - виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії;
- встановлення положеннями ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» безумовного зобов'язання ДП «Гарантований покупець» купувати весь обсяг відпущеної виробниками електричної енергії, загальна кількість яких станом на дату розгляду даної справи відповідно до Реєстру виробників за «зеленим» тарифом близько однієї тисячі;
- неможливість забезпечення виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом, придбаної гарантованим покупцем у виробників, в інший спосіб ніж шляхом додержання механізму, встановленого наведеними Законом та Порядком (отримання коштів від подальшого продажу такої електроенергії на користь ПАТ «НЕК «Укренерго»);
- позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за Договором, в той час як прострочення грошових зобов'язань Державним підприємством «Гарантований Покупець» компенсується за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- сплати відповідачем суми основного боргу у повному обсязі під час розгляду судом справи №910/10334/21.
З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, на 50%.
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 3% річних та інфляційних втрат.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За таких обставин, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 615460,36 грн. (в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі).
В іншій частині позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 62401139 (шістдесят два мільйони чотириста одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн 13 коп.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, шосе Донецьке, буд. 186; ідентифікаційний код: 38300353) пеню у розмірі 1697819 (один мільйон шістсот дев'яносто сім тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн 10 коп., штраф у розмірі 2039751 (два мільйони тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн 03 коп., 3% річних у розмірі 2524329 (два мільйони п'ятсот двадцять чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 7581757 (сім мільйонів п'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 173403 (сто сімдесят три тисячі чотириста три) грн 06 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, шосе Донецьке, буд. 186; ідентифікаційний код: 38300353) судовий збір у розмірі 615460 (шістсот п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн 36 коп., сплачений за платіжним дорученням №610 від 24.06.2021.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 16.12.2021.
Суддя О.М. Спичак