ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2021 Справа №910/15727/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння"
до Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича
про стягнення 5 609,03 грн.,
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича про стягнення 5 609,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" вказує, що Фізичною особою-підприємцем Ганженком Дмитром Анатолійовичем за договором №12-03-D від 23.11.2020 було взято на себе зобов'язання з виготовлення на передання позивачу текстильних виробів (одягу) у строк до 12.01.2021. В свою чергу, позивачем на виконання своїх зобов'язань було сплачено на користь відповідача 100% попередньої оплати за вказаний товар у розмірі 10 414,00 грн.
У зв'язку з тривалим простроченням Фізичною особою-підприємцем Ганженком Дмитром Анатолійовичем своїх зобов'язань за договором №12-03-D від 23.11.2020 з виготовлення та передання позивачу текстильних виробів (одягу), Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" звернулось до відповідача з листом, в якому повідомляло про втрату інтересу щодо поставки товару, просило повернути суму попередньої оплати за товар та сплатити пеню, нараховану за прострочення відповідачем свого негрошового зобов'язання.
Попри наведене, позивач стверджує, що 21.04.2021 ним було прийнято частину поставленого відповідачем товару вартістю 6 942,00 грн., натомість інша частина замовленого товару вартістю 3 472,00 грн. залишилась непоставленою Фізичною особою-підприємцем Ганженком Дмитром Анатолійовичем.
У зв'язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича суму попередньої оплати в частині непоставленого товару у розмірі 3 472,00 грн., а також пеню, нараховану за порушення у період з 12.01.2021 по 14.09.2021 відповідачем свого зобов'язання із своєчасної поставки товару у розмірі 1 527,41 грн., нараховані на суму попередньої оплати інфляційні втрати за період з 12.01.2021 по 31.07.2021 у розмірі 484,08 грн. та 3% річних за період з 12.01.2021 по 14.09.2021 у розмірі 125,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 відкрито провадження у справі №910/15727/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала від 27.09.2021 була направлена Фізичній особі-підприємцю Ганженку Дмитру Анатолійовичу на адресу місця проживання, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1.
Однак, поштове відправлення, яким направлялась відповідачу ухвала суду від 27.09.2021, було повернуто суду 18.10.2021 без вручення з відміткою про причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування останнього, то, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такою, що була вручена відповідачу 12.10.2021 (день проставлення відмітки у довідці відділення поштового зв'язку).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
23.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння", як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Ганженком Дмитром Анатолійовичем, як постачальником, було укладено Договір №12-03-D (далі - Договір), в порядку та на умовах якого, замовник замовляє, а постачальник з власних матеріалів виготовляє та передає замовнику текстильні вироби, корпоративний одяг, що за складом, кількістю та якістю відповідає умовам, вказаним в Додатках до цього Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору строк виготовлення та передачі продукції постачальником замовнику становить 20 робочих днів з моменту оплати, та підписання Додатку до Договору, узгодження зразків.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що приймання-передача виготовленої продукції здійснюється сторонами шляхом підписання Акта приймання-передачі в строк 3 робочі дні після виготовлення продукції та її доставки постачальником на склад замовника за його місцезнаходженням, вказаним в реквізитах Договору. Замовником звільняється від відповідальності за приймання продукції та укладення відповідного Акту у разі виявлення браку, недоробок, невідповідності узгодженим вимогам та/чи інших дефектів продукції. В такому випадку усунення (включаючи доставку/повернення бракованої продукції) порушень відбувається силами та за рахунок постачальника.
Згідно з п. 3.3 Договору у разі прострочення передачі продукції, останній сплачує штраф у розмірі 0,1% від розміру простроченого виконання за кожен день прострочення.
Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що замовник здійснює 100% попередньої оплати вартості продукції протягом 3 робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.
Цей Договір вважається укладеній і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Цей Договір припиняється виконанням його положень у повному обсязі (п. 6.1 Договору).
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем згідно платіжного дорученням №250 від 10.12.2020 було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 100% від вартості текстильних виробів (одягу), що становить суму 10 414,00 грн.
21.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" звернулось до Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича з вимогою про повернення сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 10 414,00 грн. у зв'язку з не поставкою товару, а також позивач просив сплатити суму штрафу у розмірі 1 020,50 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про те, що в порушення умов Договору відповідач частково та з просроченням поставив виготовлений товар, а тому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича сплачену ним суму попередньої оплати у розмірі 3 472,00 грн., пеню нараховану за порушення у період з 12.01.2021 по 14.09.2021 відповідачем свого зобов'язання із своєчасної поставки товару у розмірі 1 527,41 грн., нараховані на суму попередньої оплати інфляційні втрати за період з 12.01.2021 по 31.07.2021 у розмірі 484,08 грн. та 3% річних за період з 12.01.2021 по 14.09.2021 у розмірі 125,54 грн.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що замовник здійснює 100% попередньої оплати вартості продукції протягом 3 робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.
Судом встановлено, що 10.12.2020 позивач сплатив відповідачу попередню оплату за Договором у розмірі 10 414,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №250 від 10.12.2020 (призначення платежу - сплата за товар зг.р. №61 від 03.12.2020 у т.ч. ПДВ 20% 1 735,67 грн.).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до п. 1.3 Договору строк виготовлення та передачі продукції постачальником замовнику становить 20 робочих днів з моменту оплати та підписання Додатку до Договору, узгодження зразків.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 1.3 Договору (з врахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2020 році" від 23.10.2019 №995-р та розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2021 році" від 30.09.2020 №1191-р) відповідач зобов'язаний був поставити виготовлену ним продукцію позивачу у строк до 13.01.2021 включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Позивач стверджує, що відповідачем не було виконано роботи у визначений Договором строк, у зв'язку з чим позивач 21.04.2021 звернувся (здав до відділення поштового зв'язку) до відповідача з вимогою №12-03-D від 20.04.2021, в якій, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, вимагав повернути попередню оплату у розмірі 10 414,00 грн.
Вказана вимога була відправлена на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1) 21.04.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №011313084434 та накладною №011313084434 від 21.04.2021, однак матеріали справи не містять доказів вручення поштового відправлення відповідачу.
З огляду на визначені п. 2 ч. 1 Нормативів і нормативних строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку в межах міста Києва та з урахуванням дати направлення претензії - 21.04.2021, суд вважає, що така претензія мала бути вручена відповідачу не пізніше 26.04.2021.
Дослідивши вказану вимогу та викладені у ній обставини прострочення відповідачем виконання робіт за Договором та вимоги позивача про повернення попередньої оплати за цим Договором у розмірі 10 414,00 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення попередньої оплати свідчить про волевиявлення замовника на відмову від подальшого виконання підрядних робіт та отримання результатів їх виконання.
Відтак, оскільки доказів того, що відповідач виконав роботи за Договором у повному обсязі, матеріали справи не містять, враховуючи факт прострочення Фізичною особою-підприємцем Ганженком Дмитром Анатолійовичм виконання робіт (станом на дату направлення вимоги прострочення травило понад 3 місяці), суд доходить висновку, що, надіславши вимогу №12-03-D від 20.04.2021, позивач скористався наданим йому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України правом на відмову від договору підряду, а також на відшкодування у зв'язку з цим збитків.
При цьому, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння", в той час як у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо таких тверджень, відповідачем 21.04.2021 було частково поставлено виготовлений ним товар на суму 6 942,00 грн.
Суд відзначає, що позивачем було прийнято від відповідача частину робіт на суму 6 942,00 грн. в дату направлення вимоги №12-03-D від 20.04.2021 - 21.04.2021, однак з огляду на те, що прострочення Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича тривало понад три місяці та останнім не було виконано як станом на дату пред'явлення вимоги, так і станом на дату розгляду даного спору, свого зобов'язання в повному обсязі, то прийняття позивачем частини виконаного зобов'язання не нівелює чинність вчиненого Товариством з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" одностороннього правочину відмови від договору.
У вимозі №12-03-D від 20.04.2021 не вказано конкретну норму (відповідну частину статті 849 Цивільного кодексу України), на підставі якої позивач, по суті, відмовляється від договору підряду. Однак, суд здійснює правову кваліфікацію правовідносин через призму оцінки та встановлення дійсного волевиявлення сторони.
Так, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Разом з тим, позивач у вимозі обґрунтовує свою відмову від договору підряду саме несвоєчасним виконанням робіт підрядником, а саме невиконанням робіт у строки, встановлені договором.
Однак, у суду відсутні підстави припускати, що мало місце направлення позивачем відповідачу вимоги №12-03-D від 20.04.2021 у порядку ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки її приписами врегульовано право замовника відмовитись від договору в будь-який час до закінчення роботи після початку виконання підрядником робіт.
Натомість у даному випадку матеріали справи свідчать, що відповідач виконував роботи настільки повільно, що частину таких робі передав більш як через 3 місяці після дати, в яку такі роботи повинні були бути виконані відповідачем (хоча обсяг робіт є незначним - виготовлення 15 виробів), тому суд приходить до висновку, що відмова позивача від Договору шляхом направлення вимоги №12-03-D від 20.04.2021 була здійснена саме у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов'язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 Цивільного кодексу України припиняються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання, які складали предмет Договору підряду в частині виготовлення інших виробів (які не були передані 21.04.2021) на суму 3 472,00 грн., є припиненими.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
З огляду на відмову позивача від договору підряду у зв'язку з направленням підряднику вимоги №12-03-D від 20.04.2021 та прийняття товару в частині, позивач отримав право вимагати відшкодування збитків, що складають розмір перерахованих коштів на виконання умов договору підряду (попередня оплата у сумі 3 472,00 грн., на яку відповідачем не було виконано роботи).
Твердження позивача щодо часткової поставки відповідачем виготовленої ним продукції згідно Договору не були спростовані Фізичною особою-підприємцем Ганженком Дмитром Анатолійовичем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" продукції в повному обсязі.
Суд зазначає, що для відшкодування збитків необхідним є доведення таких фактів: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина заподіювача шкоди.
За наведених обставин, враховуючи факт сплати позивачем відповідачеві коштів за Договором щодо поставки виготовленої ним продукції у розмірі 10 414,00 грн. (попередня оплата), невиконання відповідачем робіт за вказаним договором в частині робіт вартістю 3 472,00 грн. та відмову замовника (позивача) від такого договору підряду в порядку ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів господарського правопорушення як підстави для відшкодування збитків.
Суд відзначає, що сторонами у Договорі не було погоджено строку повернення відповідачем попередньої оплати, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи положення ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2021 році" від 30.09.2020 №1191-р та дату направлення позивачем відповідачу вказаної вимоги, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати з 06.05.2021.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене та відсутність доказів повернення відповідачем на користь позивача сплачених останнім коштів у розмірі 3 472,00 грн. (10 414,00 грн. - 6 942,00 грн.), суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича коштів у розмірі 3 472,00 грн.
Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню, нараховану за порушення у період з 12.01.2021 по 14.09.2021 відповідачем свого зобов'язання із своєчасної поставки товару у розмірі 1 527,41 грн.
Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з поставки виготовленого ним товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 3.3 Договору у разі прострочення передачі продукції, останній сплачує штраф у розмірі 0,1% від розміру простроченого виконання за кожен день прострочення.
Судом враховано, що передбачене п. 3.3 Договору право позивача стягнути з відповідача штрафну санкцію в розмірі 0,1% від розміру простроченого виконання зобов'язання за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею, оскільки обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та нараховуються за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов'язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).
При цьому, що виходячи з того, що сторони в умовах Договору передбачили застосування у разі порушення строку виконання робіт (негрошового зобов'язання) пені у розмірі 0,1% від розмір виконання зобов'язання за кожен день прострочення; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, то до спірних правовідносин положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не застосовуються, оскільки в даному випадку має місце прострочення саме негрошового договірного зобов'язання відповідача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на наступне.
По-перше, з наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,1% від розміру простроченого виконання зобов'язання) порядок нарахування пені (від розміру простроченого виконання за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
По-друге, статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Відповідач зобов'язаний був поставити виготовлену ним продукцію у строк до 13.01.2021 включно.
Таким чином, є правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання: з 14.01.2021 (наступний день за днем коли зобов'язання мало бути виконано).
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був виконати роботи за Договором у строк до 13.01.2021 включно, однак у зв'язку з відмовою позивача від договору підряду у відповідача припинився обов'язок виконувати роботи та виник обов'язок повернути позивачу попередню оплату у сумі 3 472,00 грн.
Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Таким чином, у зв'язку із реалізацією замовником свого передбаченого ст. 849 Цивільного кодексу України права відмовитись від договору, у відповідача, як виконавця, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором підряду, припинилось зобов'язання поставки виготовленого ним товару та виникло грошове зобов'язання перед позивачем, як замовником, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.
Тобто, з моменту правомірної відмови замовника від договору шляхом направлення вимоги негрошове зобов'язання виконавця (з поставки виготовленого ним товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов'язання перед замовником (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відмовою позивача від договору підряду з 26.04.2021 у відповідача припинився обов'язок виконати роботи за договором підряду, за прострочення якого сторонами у п. 3.3 Договору було погоджено нарахування неустойки, та виник обов'язок повернути позивачу попередню оплату у сумі 3 472,00 грн.
З огляду на те, що Договором встановлено неустойку саме за невиконання підрядником негрошового зобов'язання з виготовлення товару в межах заявленого позивачем періоду для нарахування пені (з 12.01.2021 до 14.09.2021) за прострочення виконання робіт, обґрунтованим періодом є:
- з 14.01.2021 до 20.04.2021 (нарахування пені на борг у розмірі 10 414,00 грн.);
- з 21.04.2021 по 26.04.2021 (нарахування пені на борг у розмірі 3 472,00 грн.).
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначеного судом періоду нарахування пені) та дійшов висновку, що правомірним є стягнення пені у розмірі 1 030,99 грн.
В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 496,42 грн. обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму попередньої оплати інфляційні втрати за період з 12.01.2021 по 31.07.2021 у розмірі 484,08 грн. та 3% річних за період з 12.01.2021 по 14.09.2021 у розмірі 125,54 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено міру відповідальності за порушення саме грошового зобов'язання.
У контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Натомість умови Договору не встановлювали обов'язку відповідача сплатити кошти на користь позивача та такий обов'язок у Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича виник на підставі положень Цивільного кодексу України після пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" вимоги про повернення суми попередньої оплати у зв'язку з простроченням відповідачем виконання свого негрошового зобов'язання.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок з повернення попередньої оплати, строк виконання якого в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України настав 05.05.2021, а отже в межах заявленого позивачем періоду для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати є період з 06.05.2021 до 14.09.2021 (нарахування 3% річних та інфляційних трат на борг у розмірі 3 472,00 грн.).
Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних (з врахуванням визначеного судом дня, з якого є правомірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а також визначеної позивачем кінцевої дати нарахування інфляційних втрат та 3% річних), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Фізичної особи-підприємця Ганженко Дмитра Анатолійовича інфляційних втрат у розмірі 48,64 грн. та 3% річних у розмірі 37,67 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних обраховані невірно, оскільки позивачем невірно визначено дату з якої є правомірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а відтак задоволенню не підлягають.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича суми попередньої оплати у розмірі 3 472,00 грн., пені у розмірі 1 030,99 грн., 3% річних у розмірі 37,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 48,64 грн.
В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ганженка Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей дорогоцінного каміння" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17; ідентифікаційний код 38063140) борг у розмірі 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 030 (одна тисяча тридцять) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1 857 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) грн. 31 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 15.12.2021.
Суддя Р.В. Бойко