номер провадження справи 28/143/21
16.12.2021 Справа № 908/2813/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом приватного підприємства «КАПІТАН» (21034, м. Вінниця, вул. Юрія Клена, буд. 28-А)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СОВА» (69124, місто Запоріжжя, вул. Рубана, буд. 20, кв. 25)
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області звернулося приватне підприємство «КАПІТАН» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СОВА» про стягнення 39.089,45 грн, які складаються з 34.600,00 грн основного боргу, 960,25 грн 3% річних та 3529,20 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, який було поставлено за видатковою накладною №10217 від 12.08.2020, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 34.600,00 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, приймаючи до уваги приписи діючого законодавства, боржнику нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 30.09.2021 позовну заяву приватного підприємства «КАПІТАН» залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
11.10.2021 (в установлений законом строк) суду надані докази усунення позивачем недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2813/21, присвоєно справі номер провадження 28/143/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ухвала суду від 23.10.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 23.11.2021.
Відповідач не скористався наданим законом правом на подання своїх доводів та заперечень стосовно заявлених позовних вимог. Будь-яких пояснень або заперечень до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 22.12.2021.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.12.2021.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов'язався поставити товар (автомобільні шини), а відповідач прийняти та оплатити отриманий товар.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Як свідчать матеріали справи 12.08.2020 на адресу ТОВ ФІРМА «СОВА» позивачем здійснено поставку товару (автомобільні шини) в асортименті на загальну суму 51.600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №10217 від 12.08.2020.
Зазначена видаткова накладна підписана обома представника сторін та скріплена печатками підприємств.
На оплату поставленого товару відповідачу був виставлений рахунок №5118 від 12.08.2020 на суму 51.600,00 грн.
В подальшому, приймаючи до уваги п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач склав та зареєстрував для відповідача в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому цим Кодексом зазначену вище видаткову накладну, про що суду надано відповідну квитанцію.
Відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати отриманого товару та перерахував на користь позивача 17.000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №760 від 13.10.2020 на суму 10.000,00 грн та №839 від 27.11.2020 на суму 7.00,00 грн. В зазначених платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» вказано «оплата за автошини зг. рах. №5118 від 12.08.2020».
Аналіз наданих документів підтверджує факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов'язання. За своєю правовою природою правочин сторін є договором купівлі-продажу.
Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної №10217 від 12.08.2020 де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Положеннями ч. 2 ст. 640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме поставка товару на загальну суму 51.600,00 грн підтверджується зазначеною вище видатковою накладною та доказами часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив у зв'язку з чим заборгованість склала 34.600,00 грн.
Як встановлено судом, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт поставки відповідачу товару на суму 51.600,0 грн. Також суду надані докази часткової оплати відповідачем отриманого товару.
Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Внаслідок невжиття відповідачем дій щодо погашення виниклої заборгованості, відсутності письмових пояснень щодо ускладнюючих обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
На день розгляду спору відповідач остаточну оплату отриманого товару або його повернення в повному обсязі не довів.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 34.600,00 грн вартості поставленого товару обґрунтована та задовольняється судом.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 960,25 грн за період з 14.10.2020 по 07.09.2021 та інфляційні втрати у розмірі 3529,20 грн за період з грудня 2020 по липень 2021 року (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки, суд встановив, що розрахунок 3% річних за вказаний період здійснений правильно. В частині розрахунку інфляційних втрат допущено арифметичну помилку, фактично в цій частині підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 2567,19 грн. Решта вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 962,01 грн заявлена позивачем безпідставно, внаслідок чого суд відмовляє в її задоволенні.
34.600,00 грн (сума боргу) х 107.4196 (сукупний індекс інфляції за період з грудня 2020 по липень 2021 включно) = 37.167,19 грн.
37.167,19 грн. - 34.600,00 грн = 2567,19 грн.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо повної оплати отриманого товару суду не надав. Також доказів відсутності правових підстав для нарахування 3% річних або невірного розрахунку суду не надав.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2214,13 грн (38127,44 грн (задоволено) : 39089,45 грн (заявлено) х 2270,00 грн. (сплачений судовий збір).
Решта судового збору у розмірі 55,87 грн залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов приватного підприємства «КАПІТАН» до товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СОВА» про стягнення 39.089,45 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «СОВА» (69124, місто Запоріжжя, вул. Рубана, буд. 20, кв. 25, ідентифікаційний код 22118209) на користь приватного підприємства «КАПІТАН» (21034, м. Вінниця, вул. Юрія Клена, буд. 28-А, ідентифікаційний код 20090554) 34.600,00 грн (тридцять чотири тисячі шістсот грн. 00 коп.) заборгованості за поставлений товар (автомобільні шини) на підставі видаткової накладної № 10217 від 12.08.2020, 960,25 грн (дев'ятсот шістдесят грн. 25 коп.) 3% річних, 2567,19 грн (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 2.214,13 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять грн 13 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в частині стягнення 962,01 грн інфляційних втрат
4. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 55.87 грн покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова