вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" грудня 2021 р. Справа№ 910/21102/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Яковлєва М.Л.
Хрипуна О.О.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 (суддя Джарти В.В., повний текст рішення складено 29.06.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг"
до Акціонерного товариства "Київметробуд"
про стягнення 86 115,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Київметробуд" (надалі - відповідач) про стягнення 86 115,68 грн, а саме: 76 906,00 грн основної заборгованості, 5 550,52 грн пені, 1 628,68 грн 3% річних та 2 030,51 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем умов Договору надання послуг краном РДК-25-1 № 0819-7 від 21.08.2019 в частині здійснення оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг" до Акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 86 115,68 грн задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Київметробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг" 86 053,63 грн (вісімдесят шість тисяч п'ятдесят три гривні 63 копійки), з яких: 76 906,00 грн (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шість гривень) - основна заборгованість, 5 498,87 грн (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 87 копійок) - пеня, 1 618,25 грн (одна тисяча шістсот вісімнадцять гривень 25 копійок) - 3% річних та 2 030,51 грн (дві тисячі тридцять гривень 51 копійка) - інфляційні втрати, а також 2 268,36 грн (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 36 копійок) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Київметробуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 повністю із повним закриттям провадження по справі.
Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, неповно дослідив докази у справі, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
06.08.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Сітайло Л.Г.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/21102/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 09.08.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/21102/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
01.09.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4289/21 від 09.09.2021, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л.., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Яковлєв М. Л.
Клопотання Акціонерного товариства "Київметробуд" про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 задоволено та поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 та вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Лізинг" (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" в особі начальника Тунельного загону №4 ПАТ "Київметробуд" Метелиці О.М., який діє на підставі довіреності 20/08/1 від 20.082019, (Замовник) укладено договір надання послуг краном РДК-25-1 № 0819-7 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику на умовах цього договору послуги крана РДК-25-1 на об'єкті будівництва замовника.
Відповідно до пункту 8.5. Договору повноважним представником замовника за цим договором, в тому числі отримувачем наданих послуг та платником за них є його власний структурний і підрозділ - тунельний загін № 4 ПАТ "Київметробуд".
Згідно з п. 4.4 Положення про Тунельний загін № 4 ПАТ "Київметробуд" ТЗ-4 не має права укладати будь-які договори, контракти (угоди) від свого імені. Відносини ТЗ-4 з іншими підприємствами, установами, організаціями і громадянами здійснюються шляхом укладення договорів, контрактів (угод) від імені ПАТ "Київметробуд" відповідно до довіреності, що видається ПАТ "Київметробуд" начальнику ТЗ-4.
Відповідно до п. 2.1 договору кран вважається встановленим для надання послуг та повернутим на місце стоянки крану з моменту підписання сторонами акта встановлення крану і початку надання та акта демонтажу і закінчення надання послуг на об'єкті замовника відповідно. Вказані акти є невід'ємними частинами цього договору ї є підставою для початку і закінчення нарахування плати за надані послуги.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що надання послуг оформлюється актом здачі приймання (надання послуг за місяць, підписаним повноважними представниками сторін).
Згідно з пунктом 2.3 договору режим роботи крана (надання послуг) становить 10 годин на добу та 260 годин на місяць.
Згідно з пунктом 3.1 договору оплата послуг здійснюється згідно почасової роботи крану. Вартість 1 машино-години послуг крана становить 320,00 грн, у тому числі ПДВ 53,33 грн. В будь-якому разі, незалежно від фактично відпрацьованого часу, за кожен день надання послуг замовник зобов'язався сплачувати виконавцю обсяг наданих послуг не менше ніж за 10маш/год на день. Вказана вартість послуг включає компенсацію заробітної плати кранівника.
Пунктом 3.3 договору передбачені умови надання послуг крану на резервному режимі живлення (дизельне паливо).
Порядок розрахунків визначений пунктами 3.4, 3.5 договору та передбачає, що перший платіж за послуги крану замовник здійснює після підписання акта встановлення крану і початку надання послуг на об'єкті згідно з вимогами п. 2.1 цього договору протягом 15 днів. Наступні платежі замовник здійснює шляхом 100 % попередньої оплати за надання послуг в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця у вигляді авансу за кожні 15 (п'ятнадцять) днів. Платежі здійснюються з 01 по 03 число та з 15 по 18 число поточного місяця надання послуг.
Пунктом 3.6 договору обумовлено, що витрати виконавця, пов'язані з доставкою, монтажем, демонтажем та вивезенням крану, не включаються до вартості послуг крану і оплачуються орендарем окремо на підставі рахунку-фактури.
Розрахунковий період - місяць Підстава для здійснення усіх взаєморозрахунків - цей договір та акти здачі-приймання (надання послуг) за відповідний місяць, підписані відповідно до пункту 2.2 договору (п. 3.8 договору).
Згідно з підпунктом "є" пункту 4.2 договору на замовника покладено приймання від виконавця актів здачі-прийняття наданих послуг для розгляду та підписання. На розгляд, повернення у разі наявності зауважень або підписання (у разі відсутності зауважень) поточних актів здачі-прийняття наданих послуг Замовнику надається 3 робочих дні.
У відповідності до підпункту "е" пункту 4.2 договору на замовника покладено своєчасну оплату наданих згідно цього договору послуг.
Згідно з пунктом 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Строк дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди.
На виконання пункту 2.1 договору між позивачем та відповідачем підписаний акт від 27.08.2019 №1 встановлення крана і початок надання послуг на об'єкті по Договору надання послуг краном РДК-25-1 № 0819-7 від 21.08.2019, згідно якого позивач встановив, а замовник підтвердив, що встановлено і розпочато надання послуг краном РДК-25-1 зав. № 4743 на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ вул. Північно-Сирецька,3.
У відповідності до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2019 № ОУ-0000311, складеного у порядку обумовленому пунктом 3.6 договору, здійснено перебазування (переміщення) крану РДК-25-1 зав. № 4743 на інший об'єкт будівництва за адресою: м. Київ, вул. Тираспільська 49/8, внаслідок чого відповідачем прийняті послуги/роботи на суму 17 886,00 грн з ПДВ.
Також між позивачем та відповідачем були підписані акти надання послуг від 04.05.2020 № 53 на суму 77 440,00 грн з ПДВ та від 08.05.2020 № 62 на суму 16 000,00 грн з ПДВ.
Проте, за вищевказані послуги/роботи відповідач повністю не розрахувався, у зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх оплати в розмірі 76 906,00 грн, а саме: за актом № ОУ-0000311 від 10.12.2019 сума заборгованості становить 17 886,00 грн; за актом № 53 від 04.05.2020 сума заборгованості становить 43 020,00 грн; за актом № 62 від 08.05.2020 сума заборгованості становить 16 000, 00 грн.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо повної оплати вартості наданих позивачем послуг згідно умов договору, позивач також заявив до стягнення з відповідача нараховані відповідно до п. 5.8 договору пеню у розмірі 5 550,52 грн, а також 3% річних - 1628,65 грн та інфляційні втрати - 2 030,51 грн.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до висновків з якими погоджується суд апеляційної інстанції, а саме.
Як встановлено частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є змішаним договором, одним з елементів якого, що стосується спірних правовідносин, є договір надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав послуги за замовленням відповідача за відповідну плату згідно умов договору.
На виконання пункту 2.1 договору між позивачем та відповідачем підписаний акт від 27.08.2019 №1 встановлення крана і початок надання послуг на об'єкті по Договору надання послуг краном РДК-25-1 № 0819-7 від 21.08.2019, згідно якого позивач встановив, а замовник підтвердив, що встановлено і розпочато надання послуг краном РДК-25-1 зав. № 4743 на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ вул. Північно-Сирецька,3.
У відповідності до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2019 № ОУ-0000311, складеного у порядку обумовленому п. 3.6 договору, здійснено перебазування (переміщення) крану РДК-25-1 зав. № 4743 на інший об'єкт будівництва за адресою: м. Київ, вул. Тираспільська 49/8, внаслідок чого відповідачем прийняті послуги/роботи на суму 17 886,00 грн. з ПДВ.
Разом з тим, між позивачем та відповідачем були підписані акти надання послуг від 04.05.2020 № 53 на суму 77 440,00 грн. з ПДВ та від 08.05.2020 № 62 на суму 16 000,00 грн. з ПДВ.
Складений акт про демонтаж крана відсутній в матеріалах справи, що, враховуючи умови пункту 9.1 договору, вказує на відсутність правових підстав вважати договір таким що не підлягає виконанню, а відносини між позивачем та відповідачем після 31.12.2019 є позадоговірними.
Згідно з ч. 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до підпункту "є" пункту 4.2 договору на замовника покладено приймання від виконавця актів здачі-прийняття наданих послуг для розгляду та підписання. На розгляд, повернення у разі наявності зауважень або підписання (у разі відсутності зауважень) поточних актів здачі-прийняття наданих послуг Замовнику надається 3 робочих дні.
В свою чергу, відповідач заперечує надання послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2019 № ОУ-0000311, посилаючись на його помилкове підписання та надання послуг іншим краном. При цьому, про невизнання акта відповідач повідомив позивача листом від 25.01.2021 № 40, тобто після звернення позивача з позовом до суду, а також без дотримання строку для розгляду акта, встановленого підпунктом "є" пункту 4.2 договору.
Зворотного відповідачем суду не доведено та матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, за відсутності жодних заперечень зі сторони відповідача у строк, встановлений договором, означені акти від 10.12.2019 № ОУ-0000311, від 04.05.2020 № 53 та від 08.05.2020 № 62 вважаються прийнятими відповідачем, а отже позивач правомірно заявив вимогу про стягнення коштів за виконані роботи.
Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на обов'язковості дотримання у даних спірних правовідносинах досудового порядку врегулювання спору, оскільки, в силу вимог статті 222 ГК України, надсилання претензії перед зверненням до суду з позовною заявою щодо захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів є правом, а не обов'язком. Зокрема, укладений договір надання послуг краном РДК-25-1 № 0819-7 не містить жодних умов про застосування досудового врегулювання спору.
Беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору щодо його дії в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків, а також той факт, що послуги позивачем надані в повному обсязі, прийняті уповноваженою особою відповідача без зауважень (що підтверджується наявними в матеріалах справи актами) - строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг за спірним договором є таким, що настав.
Таким чином, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що відповідач в порушення умов договору не в повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманих послугу та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 76 906,00 грн.
Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 550,52 грн пені.
Як визначено приписами статті 230 ГК України, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати Замовником наданих послуг більш ніж на 10 (десять) банківських днів з моменту настання строків, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.
Місцевий господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, врахувавши, що в силу вимог статті 253 ЦК України перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін, дійшов вірного висновку, що позивачем неправильно визначено початок перебігу строку прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи вказана, місцевий господарський суд здійснивши власний розрахунок пені який перевірено судом апеляційної інстанції та встановлено, що правильною сумою пені є 5 498,87 грн, з огляду на таке:
строк прострочення за актом № ОУ-0000311 від 10.12.2019 на суму 17 886,00 грн настав - 26.12.2019;
строк прострочення за актом № 53 від 04.05.2020 на суму 43 020,00 грн настав - 20.05.2020;
строк прострочення за актом № 62 від 08.05.2020 на суму 16 000, 00 грн настав - 26.05.2020.
Разом з тим, визначаючись з датою початку перебігу строку прострочення виконання зобов'язання за актом № 62 від 08.05.2020, судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Щодо заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат місцевим судом вірно зазначено наступне.
Як визначено ст. 625 Цивільного кодексу України, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг є порушенням умов договору, як наслідок є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок 3%, наведений позивачем у позовній заяві, погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильно визначені позивачем дати початку періоду нарахування пені.
Враховуючи вказана, місцевий господарський суд здійснивши власний розрахунок 3% який перевірено судом апеляційної інстанції та встановлено, що правильною сумою 3% річних є 542,47 грн на заборгованість за актом № ОУ-0000311 від 10.12.2019; 789,88 грн на заборгованість за актом № 53 від 04.05.2020; 285,90 грн на заборгованість за актом № 62 від 08.05.2020, в загальному розмірі 1 618,25 грн.
Разом зтим перевірка наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, вказує на його арифметичну правильність, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київметробуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/21102/20.
5. Матеріали справи № 910/21102/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Л. Яковлєв
О.О. Хрипун