вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2021 р. Справа№ 911/1229/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тарасенко К.В.
Скрипки І.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренко О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.12.2021 року у справі №911/1229/21 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021, повний текст якого складено 25.08.2021
у справі №911/1229/21 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
про стягнення 722 633,69 грн за договором № 2468/18-КП-17 постачання природного газу від 01.10.2018.
У квітні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", відповідач) про стягнення 722 633,69 грн за договором № 2468/18-КП-17 постачання природного газу від 01.10.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за укладеним договором № 2468/18-КП-17 від 01.10.2018.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі 911/1229/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 122 399,98 грн, у тому числі 66 692,64 грн пені та 55 707,34 грн 3% річних), а також 10 839,51 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, та беручи до уваги:
- повну сплату основної заборгованості, зокрема відсутність заборгованості за зобов'язаннями березня, липня-серпня 2019 року;
- незначний період прострочення (від 1 до 5 днів);
- специфіку відносин, які існують на ринку природного газу в Україні;
- відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам;
- необхідність грошових коштів на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг;
- відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору;
- порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин,
дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та зменшив розмір пені на 90%.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі 911/1229/21 в частині відмови у стягненні неустойки в сумі 600 233,71 грн, та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення неустойки повністю у заявленому розмірі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» покликається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права: ст. 233 ГК України, ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, та процесуального права: ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин у справі.
Зокрема, АТ «НАК «Нафтогаз України» наголосив на тому, що суд першої інстанції не врахував інтересів позивача, не достатньо дослідив обставини справи щодо правомірності стягнення неустойки та неналежно застосував ст. 233 ГК України.
Відповідач також не погодився із прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі 911/1229/21 повністю та прийняти в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Неправомірність прийнятого рішення відповідач обґрунтовує тим, що останнє прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
На переконання ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" суд не узяв до уваги, що: порушення зобов'язання не потягло значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта; на сьогодні в Україні склалася ситуація, що негативно впливає на фінансовий стан відповідача; через віднесення банку ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зупинено видаткові операції з рахунку відповідача (близько 20 000 000,00 грн); дебіторська заборгованість найбільших боржників - ДП «Енергоринок» становить 333 295 980,00 грн, а ПРАТ«Національна енергетична компанія «Укренерго» - близько 94 000 000,00 грн; відповідно до порядку розподілу коштів, що надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом банк здійснює розподіл коштів, що надходять на рахунки відповідача; стягнення штрафних санкцій призведе до банкрутства відповідача; 14.07.2021 прийнято Закон України № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
29.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення, у яких останній, покликаючись на ст. 7 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII « Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» вказує про неможливість стягнення за рішенням суду штрафних санкцій, які згідно з положеннями закону належать до списання.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021, справу № 911/1229/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Тарасенко К. В., Скрипка І. М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі № 911/1229/21 залишено без руху.
З урахуванням усунення недоліків (доплати судового збору у належному розмірі), суд ухвалою від 04.10.2021 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1229/21; розгляд апеляційної скарги призначив на 27.10.2021 о 13 год 00 хв.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги від відповідача, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.09.2021, апеляційну скаргу ПрАТ"Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі № 911/1229/21 передано колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тарасенко К.В., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 апеляційну скаргу ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі № 911/1229/21 залишено без руху у зв'язку з пропущенням строку на апеляційне оскарження.
Через подання заяви про поновлення строку на подання скарги, апеляційний господарський суд поновив ПРАТ"Білоцерківська теплоелектроцентраль" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі № 911/1229/21; відкрив апеляційне провадження; об'єднав апеляційні скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі № 911/1229/21 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг вирішив здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 27.10.2021 о 13 год 00 хв; встановив учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Судове засідання 27.10.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. з 19.10.2021 - 12.11.2021 на лікарняному, ухвалою від 16.11.2021 розгляд апеляційних скарг перепризначено на 08.12.2021 о 10 год 30 хв.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 08.12.2021, не з'явився, своїх представників не направив. При цьому, 07.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебування його представника на самоізоляції.
Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання та порадившись на місці, ухвалила залишити останнє без задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до вимог ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене вище та оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники справи належним чином були повідомлений про дату та час судового засідання, причини неявки скаржника не є поважними, оскільки не підтвердженні жодними доказами, а також нез'явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розглянути подані скарги за відсутністю відповідача. Також колегією суддів враховано, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг та пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" не підлягає задоволенню, натомість АТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (споживач) укладено договір №2468/18-КП-17 постачання природного газу (далі - Договір).
Сторони Договору уклали низку додаткових угод: № 1 від 22.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 31.10.2018, № 4 від 28.11.2018, № 5 від 19.03.2019, № 6 від 29.03.2019, № 7 від 23.04.2019, № 8 від 22.05.2019, № 9 від 28.05.2019, № 10 від 27.06.2019, № 11 від 27.06.2019, № 12 від 22.07.2019, № 12/1 від 30.07.2019, № 13 від 28.08.2019 та № 14 від 12.09.2019.
Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.10.2018 до Договору за цим Договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Згідно з п. 2.1 Договору визначено орієнтовні обсяги природного газу, які постачальник передає споживачу:
- в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 до Договору постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 13722,834 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у жовтні 2018 року 2274,834 тис. куб. м, у листопаді 2018 року 2593,0 тис. куб. м, у грудні 2018 року 1772,0 тис. куб. м, у січні 2019 року 1855,0 тис. куб. м, у лютому 2019 року 1693,0 тис. куб. м, у березні 2019 року 1889,0 тис. куб. м, у квітні 2019 року 1646,0 тис. куб. м;
- в редакції додаткової угоди № 9 від 28.05.2019 до Договору постачальник передає споживачу у травні 2019 року 1370,0 тис. куб. м;
- в редакції додаткової угоди № 10 від 27.06.2019 до Договору постачальник передає споживачу у червні 2019 року 1257,0 тис. куб. м;
- в редакції додаткової угоди № 12/1 від 30.07.2019 до Договору постачальник передає споживачу у липні 2019 року 132 тис. куб. м;
- в редакції додаткової угоди № 8 від 22.05.2019 до Договору постачальник передає споживачу в період з червня 2019 року по вересень 2019 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 6470,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): у серпні 2019 року 1640,0 тис. куб. м, у вересні 2019 року 1615,0 тис. куб. м.
У п. 3.8 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 до Договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Суд установив, що ціна природного газу за Договором протягом дії постачання природного газу змінювалася, що відображено у додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною його частиною.
У п. 6.1 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з п. 10.3. Договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до пункту 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 8 від 22.05.2019 до Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Згідно з матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 147 783 998,10 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову, зокрема: Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, обсяг переданого газу: 2274,834 тис.куб.м, вартістю: 21 585 080,88 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, обсяг переданого газу: 2025,873 тис.куб.м, вартістю: 15 158 821,62 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018, обсяг переданого газу: 2009,813 тис.куб.м, вартістю: 15 038 650,87 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 р., обсяг переданого газу: 1504,720 тис.куб.м, вартістю: 11 259 235,93 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019, обсяг переданого газу: 1834,647 тис.куб.м, вартістю: 13 727 951,65 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2019, обсяг переданого газу: 1889,790 тис.куб.м, вартістю: 14 140 565,33 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2019, обсяг переданого газу: 1644,134 тис.куб.м, вартістю: 12 302 416,80 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2019, обсяг переданого газу: 1359,213 тис.куб.м, вартістю: 10 026 408,67 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2019, обсяг переданого газу: 1249,852 тис.куб.м, вартістю: 8 565 605,71 грн, Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2019, обсяг переданого газу: 1232,25504 тис.куб.м, вартістю: 7 486 489,09 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2019, обсяг переданого газу: 1652,42318 тис.куб.м, вартістю: 9 539 242,04 грн; Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2019, обсяг переданого газу: 1604,29010 тис.куб.м, вартістю: 8 953 529,51 грн.
Акти приймання-передачі природного газу підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Суд установив, що ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" сплатило основний борг позивачу, однак із порушенням строків, які встановлені Договором.
Порушення строків оплати підтверджується випискою операцій та копіями банківських виписок.
Натомість через прострочення зобов'язань за Договором АТ "НАК "Нафтогаз України" заявив до стягнення з ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" 666 926,35 грн пені і 55 707,34 грн 3% річних.
Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Так, укладений між сторонами договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим Договором.
Відповідно до частини першої ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
До договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 714 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з умовами Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за прийнятий природний газ за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року відповідач повинен був розраховуватися до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору станом на момент подання позову до суду першої інстанції було погашено повністю, проте, як правильно встановив суд першої інстанції, з порушенням строків виконання зобов'язання.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач просив стягнути 666 926,35 грн пені і 55 707,34 грн 3% річних.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У п. 8.2 Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки сум пені та 3 % річних вважає їх арифметично правильними.
Водночас, що стосується підстав для зменшення розміру пені та висновків суду першої інстанції стосовно цих обставин, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої ст. 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під збитками у частині першій ст. 233 ГК та частині третій ст. 551 ЦК, перш за все, потрібно розуміти розмір невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання (тобто суму заборгованості боржника).
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що за змістом частини першої ст. 233 ГК та частини третьої ст. 551 ЦК під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №9 02/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Згідно з матеріалами справи основний борг, що погашений несвоєчасно, обраховувався десятками мільйонів гривень.
Отже, сума заявленої пені є не надто великою у порівнянні з такою заборгованістю.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені на 90 % узяв до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме: повну сплату основної заборгованості, зокрема відсутність заборгованості за зобов'язаннями березня, липня-серпня 2019 року, незначний період прострочення (від 1 до 5 днів), специфіку відносин, які існують на ринку природного газу в Україні, те, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, водночас відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Натомість суд апеляційної інстанції, з огляду на викладені висновки Верховного Суду та, беручи до уваги те, що прострочення зобов'язання за тривалістю є невеликим (до 5-ти дні) проте впливає на своєчасне виконання власних зобов'язань позивача, вважає обґрунтованими доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" про неправомірне зменшення пені на 90 % та вважає правомірним, з урахуванням справедливого балансу сторін, зменшення до 50 %.
Що стосується арґументів відповідача у власній апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає їх недоцільними через, по-перше, оцінку їх під час провадження в суді першої інстанції, зокрема в частині розподілу коштів, що надходили на рахунки із спеціальним режимом використання, по-друге, помилковість про їх вплив на спірні правовідносини, зокрема зазначеного Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII « Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Окрім того, щодо вказівки в апеляційній скарзі 14.07.2021 про прийняття Закону України № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», то на момент розгляду справи в суді першої інстанції вказаний Закон не набрав чинності (набрання чинності - 29.08.2021).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини першої ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" - залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі 911/1229/21 зміні в частині присудженої до стягнення суми пені з викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції даної постанови.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1229/21 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1229/21 задовольнити частково.
3.Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1229/21 змінити в частині присудженої до стягнення суми пені, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, а резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 361, код 30664834) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720) 55 707,34 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сім гривень тридцять чотири копійки) 3% річних, 333 463,17 грн (триста тридцять три тисячі чотириста шістдесят три гривні сімнадцять копійок) пені та 10 839,51 грн (десять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень п'ятдесят одну копійку) судового збору.
В іншій частині позову відмовити».
4.В решті рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1229/21 залишити без змін.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 361, код 30664834) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720) 7 502,92 грн (сім тисяч п'ятсот дві гривні дев'яносто дві копійки) витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
6.Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
7.Матеріали справи №911/1229/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.12.2021.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді К.В. Тарасенко
І.М. Скрипка