вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" грудня 2021 р. Справа№ 927/23/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився;
від боржника: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу MPLANER INVESTMENTS LTD
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 року (повний текст складено 05.10.2021) про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання
у справі №927/23/16 (суддя Фесюра М.В.)
за позовом MPLANER INVESTMENTS LTD
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК",
2.Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
про розірвання договору та стягнення 5106493 дол. США,-
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
MPLANER INVESTMENTS LTD подано до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро" про розірвання договору позики №LA23 від 23.10.2015 та стягнення 5106493 дол. США.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2016 у справі №927/23/16 (з урахуванням ухвали суду від 12.12.2016 про виправлення описки) позовні вимоги задоволено повністю, розірвано Договір позики №LA23 від 25.10.2013, що укладений між MPLANER INVESTMENTS LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАТАША-АГРО»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАША-АГРО» на користь MPLANER LTD 5 000 000 доларів США позики, 106 493 доларів США процентів, 18 3918 грн. судового збору.
20.09.2021 MPLANER INVESTMENTS LTD звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу про примусове виконання рішення.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 року у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав на відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, виходячи з того, що можливість вчасного пред'явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення MPLANER INVESTMENTS LTD, який з моменту набуття ним прав стягувача, знаючи про наявність судового наказу не пред'явив його до виконання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, MPLANER INVESTMENTS LTD звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 року у справі №927/23/16 та задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказав, що з моменту видачі наказу стягувач не пред'являв його до виконання з поважних причин, оскільки мав обґрунтовані підстави розраховувати на добровільне виконання боржником судового рішення, так як через наявні процедурні обмеження валютного контролю боржник не зміг добровільно виконати рішення суду і погасити заборгованість. Судом було проігноровано те, що боржник не заперечував проти поновлення строку на примусове виконання та підтримав подану заяву стягувача. Апелянт зазначає, що ухвала суд першої інстанції не ґрунтується на засадах верховенства права, оскільки суд ігнорує подані стягувачем докази, безпідставно позбавляючи його можливості звернутися за виконанням судового рішення, що є невід'ємною складовою гарантованого Конституцією України права кожного на судовий захист.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/23/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 07.12.2021.
Явка представників сторін
Представники сторін у судове засідання 07.12.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи вказані особи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. В той же час, 07.12.2021 через відділ документального забезпечення суду від представників боржника та стягувача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 07.12.2021.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2016 у справі №927/23/16 (з урахуванням ухвали суду від 12.12.2016 про виправлення описки) позовні вимоги задоволено повністю, розірвано Договір позики №LA23 від 25.10.2013, що укладений між MPLANER INVESTMENTS LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАТАША-АГРО»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАША-АГРО» на користь MPLANER LTD 5 000 000 доларів США позики, 106 493 доларів США процентів, 18 3918 грн. судового збору.
24.03.2016 видано наказ про примусове виконання рішення суду зі строком пред'явлення до виконання в один рік.
20.09.2021 MPLANER INVESTMENTS LTD звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу про примусове виконання рішення.
В обґрунтування заяви стягувач зазначив, що з моменту видачі судового наказу він не пред'являв його до виконання з поважних причин, оскільки мав обґрунтовані підстави розраховувати на добровільне виконання боржником судового рішення. Заявник вказує, що станом на 01.08.2021 боржник не виконав зобов'язання з погашення заборгованості через наявні процедурні обмеження валютного контролю, у зв'язку з чим останній так і не зміг добровільно виконати судове рішення, при цьому сплив передбачений ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016р. №1404-VIII) трирічний строк пред'явлення наказу до виконання.
Відмовляючи в задоволені заяви про поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання, суд першої інстанції вказав на відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, виходячи зокрема з того, що можливість вчасного пред'явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення MPLANER INVESTMENTS LTD, який з моменту набуття ним прав стягувача, знаючи про наявність судового наказу не пред'явив його до виконання.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Зі змісту статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що однією із вимог до виконавчого документа, зокрема, є строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Статтями 116, 117 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом 24.03.2016 - дата видачі наказу у даній справі) було встановлено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до вимог п.2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу), виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року.
Як вбачається з матеріалів справи, у наказі Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 у справі № 927/23/16 також зазначений строк пред'явлення його до виконання протягом року.
В той же час, Законом України від 02.06.2016 "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016, збільшено до трьох років строк пред'явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання ним чинності, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред'явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016.
Так, в пункті 5 розділу ХІІІ "Прикінцевих та перехідних положеннях" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 зазначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (тобто, протягом 3-ох років) (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №904/10285/15 та від 30.07.2019 у справі №922/3137/15).
Оскільки на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 927/23/16 не сплив, а тому на нього поширюється дія вказаного Закону, зокрема, в частині строку його пред'явлення до виконання, а саме - протягом трьох років.
А тому висновки суду першої інстанції, що строк для пред'явлення наказу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016 був дійсний до виконання протягом одного року, тобто до 23.03.2017, є помилковими.
Стосовно висновків суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, виходячи із суб'єктивної відсутності волевиявлення MPLANER INVESTMENTS LTD на пред'явлення наказу до виконання, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 329 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Процесуальне законодавство не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. В кожному конкретному випадку причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.
Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч. 1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Відповідно до п. 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Деркач та Палек проти України» (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004, остаточне з 06.06.2005, п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб п. 1 ст. 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення ст. 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 (див. «Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, п. 34).
Тобто, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі № 927/23/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності поважних причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, а відтак, відсутності підстав для відновлення такого строку.
Крім того, є необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання порушить права боржника, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 30.09.2021, боржник не заперечував наміру розрахуватись з стягувачем та визнав і просив задовольнити подану заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
А тому, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла до висновку, що викладені у заяві обставини є об'єктивними причинами, які унеможливили виконання судового рішення у даній справі у передбачений законом строк, у зв'язку з чим наявні підстави для поновлення MPLANER INVESTMENTS LTD пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016, виданого на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2016 у справі № 927/23/16.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга MPLANER INVESTMENTS підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 року у справі № 927/23/16 - скасуванню з прийняттям нової про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на боржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу MPLANER INVESTMENTS LTD на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 року у справі № 927/23/16 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі № 927/23/16 скасувати.
3. Заяву MPLANER INVESTMENTS LTD про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання задовольнити.
4. Поновити MPLANER INVESTMENTS LTD пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016, виданого на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2016 у справі № 927/23/16.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро" (Чернігівська обл., Бобровицький район, с. Нова Басань, вул. Циганівка, 27, код 35052335) на користь MPLANER INVESTMENTS LTD (Stadiou, 37 A, Aglantzia, P.C. 2103, Никосія, Кипр, Account №о.: 168-32-008315) 2 270 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.
7. Матеріали справи № 927/23/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 16.12.2021
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко