вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" листопада 2021 р. Справа№ 925/362/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Кропивної Л.В.
Гаврилюка О.М.
за участі секретаря судового засідання Яценко І.В.
представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.11.2021
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020
у справі № 925/362/20 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспрія насіння»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Агро Торговий дім»
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія»
5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро»
6) Фермерського господарства «Первомайське - Д»
7) Громадянина Франції ОСОБА_1
про солідарне стягнення 5 533 386,22 грн заборгованості та санкцій за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач, АТ «ПУМБ», Банк) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал» (далі - відповідач-1, ТОВ «Фред Капітал»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспрія насіння» (далі - відповідач-2, ТОВ «Аспрія насіння»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фред Агро Торговий дім» (далі - відповідач-3, ТОВ Фред Агро Торговий дім»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія» (далі - відповідач-4, ТОВ «Агрофірма Юлія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро» (далі - відповідач-5, ТОВ «Діелсісі Агро»), Фермерське господарство «Первомайське - Д» (далі - відповідач-6, ФГ «Первомайське-Д»), громадянина Франції ОСОБА_1 (далі - відповідач-7) про солідарне стягнення 5 533 386,22 грн за кредитним договором №КІЕ-Кл-4823 від 01.11.2018, з яких: 3 000 000,00 грн основного боргу; 973 447,48 грн - 24% річних; 1 384 288,74 грн пені; 175 650,00 грн штрафу та відшкодування судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20 позов задоволено повністю; солідарно стягнуто з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕД КАПІТАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспрія насіння», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕД АГРО ТОРГОВИЙ ДІМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія», Фермерського господарства «Первомайське - Д», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діелсісі Агро», громадянина Франції ОСОБА_1 на користь позивача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 3 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 973 447,48 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 384 288,74 грн пені, 175 650,00 грн штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Стягнуто з відповідачів судовий збір на користь позивача по 11 857,26 грн з кожного.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, ТОВ «Агрофірма Юлія» подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20 частково та ухвалити нове рішення в частині вимог щодо стягнення суми пені та штрафу, яким зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем сум пені та штрафу на 99%, відмовивши таким чином Акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 1 370 445,85 грн та 173 898,50 грн штрафу.
В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на його думку, розглянувши справу без представника скаржника щодо якого відсутні відомості щодо належного повсідомлення, суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону, унеможливив використання ТОВ «Агрофірма Юлія» належних останньому процесуальних прав, передбачених ст.42 ГПК України, в тому числі права подати клопотання про зменшення розміру неустойки, застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, у тому числі і скорочених строків, зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним тощо, тобто реалізувати своє право на захист.
Крім того, скаржник зазначає, що саме позивач, ухилившись від учинення дій щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави в розумні строки і неможливість вчинити боржникові аналогічні дії, спрямовані на задоволення вимог заставодержателя, має кваліфікуватись як невжиття заходів щодо зменшення збитків, завданих порушенням зобов'язання та зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора. На думку скаржника, суд першої інстанції цим обставинам не надав оцінки та не застосував до даних правовідносин норму закону, яка підлягала застосуванню, зокрема, ст.613 ЦК України.
На думку скаржника, з огляду на надмірно, невиправдано великий розмір неустойки, порівняно із збільшеними відсотками, нарахованими відповідачем на підставі ст.625 ЦК України, відсутності збитків Банку, часткового задоволення Банком своїх вимог за рахунок предмету застави, неплатоспроможний майновий стан позичальника та майновий стан ТОВ «Агрофірма Юлія», яке фінансово неспроможне виконати договір поруки, враховуючи прострочення кредитора та майновий стан стягувача для якого неустойка є джерелом додаткових прибутків, що суперечить правовій позиції, викладеній в рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, є правові підстави для зменшення розіру неустойки до 99%, нарахованої позивачем суми.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про витребування у позивача інформації та доказів на її підтвердження щодо задоволення своїх вимог за рахунок застави майна, переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діелсі Агро» в забезпечення виконання зобовязань позичальника за Кредитним договором № КІЕ-Кл-4823 від 01.11.2018. Вказане клопотання задоволено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Від позивача до Північного апеляційного господарського суду 10.12.2020 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Юлія» - без задоволення.
В обгрунтування відзиву позивач зазначає, що посилання відповідача-4 на порушення судом норм процесуального законодавства безпідставне, натомість відповідач-4 сам зловживає процесуальними правами.
Щодо доводів відповідача-4 про необгрунтоване стягнення пені та штрафу, позивач зазначає, що відповідач-4, прийнявши на себе зобов'язання за Договором поруки погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі, включаючи штрафні санкції.
Крім того, позивач надав суду заперечення проти клопотання відповідача-4 про витребування доказів, в якому зазначає, що заявлене клопотання не стосується предмету апеляційної скарги та виходить за її межі, оскільки рішення сду першої інстанції не оскаржується відповідачем-4 в частині стягнення з відповідачів суми кредиту та процентів за його користування.
Відповідачі -1, -2, -3, -5, -6, -7 не скористались своїм правом на надання відзивів на апеляційну скаргу, пояснень до апеляційного суду не надали.
Позиції учасників справи, клопотання та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 23.11.2021 з'явився представник позивача. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. ст.120, 242 ГПК України.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 23.11.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, у т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справу у цьому судовому засіданні.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 року для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Юлія» сформовано колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий суддя, судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - доплати судового збору у розмірі, визначеному законодавствмо та подання клопотання про поновлення пропущеного строку.
Після подання скаржником до апеляційного суду доказів про усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/362/20 за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Юлія» та призначено справу до судового розгляду.
Справа розглядалась колегіями суддів у різних складах.
У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2018 Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал» (позичальник за Договором) уклали кредитний договір №КІЕ-Кл-4823. Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їх печатками.
Згідно з п. 1.1. Договору відповідно до умов, передбачених цим Договором, банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 12 000 000,00 гривень, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Кредит надається позичальнику у вигляді поновлюваної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, який зменшується протягом дії цього договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в п.6.1 цього договору.
Банк на виконання взятих на себе за договором зобов'язань відкрив ТОВ «Фред Капітал» позичковий рахунок та надав йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою за особовим рахунком позичальника №206376659.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед Банком за кредитним договором були укладені наступні договори забезпечення зобов'язань:
01.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспрія насіння» (поручитель-11 за договором поруки) був укладений договір поруки №КІЕ-П-4823/4.
Відповідно до визначень термінів у цьому договорі «боржником» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фред Капітал» код ЄДРПОУ 37930325, Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Низова, 65.
Відповідно до умов укладеного договору, а саме п. 1.1. за цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань, вказаних в ст. 2 цього Договору.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу (кредиту), процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.2 Договору).
У разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо (п. 1.3).
Відповідно до умов договору поруки 1, а саме п. 2.1. порукою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань боржника(ків) перед кредитором (далі - зобов'язання), що випливає з наступних договорів:
2.1.1. Кредитного договору №КІЕ-Кл-4823 від 01 листопада 2018 року між кредитором та боржником, який є боржником за договором, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме:
2.1.1.1. Повернути кредит, наданий в розмірі 12000000,00 гривень частинами та в строки, зазначені у наведено в цьому пункті Договору графіку, але не пізніше 25 березня 2021, а у випадках, передбачених кредитним договором, в інші, встановлені кредитним договором строки.
01.11.2018 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фред АГРО Торговий дім» (поручитель-2 за договором) уклали Договір поруки №КІЕ-П-4823/5 (далі - договір поруки-2).
Відповідно до умов договору поруки-2, а саме п. 2.1. порукою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань боржника(ків) перед кредитором (далі - зобов'язання), що випливає з наступних договорів:
2.1.1. Кредитного договору №КІЕ-Кл-4823 від 01 листопада 2018 року між кредитором та боржником, який є боржником за договором, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме:
2.1.1.1. Повернути кредит, наданий в розмірі 12000000,00 гривень частинами та в строки, зазначені у наведено в цьому пункті договору графіку, але не пізніше 25 березня 2021, а у випадках, передбачених кредитним договором, в інші, встановлені кредитним договором строки.
01.11.2018 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія» (поручитель-3 за договором) укладено договір поруки №КІЕ-П-4823/6 (далі - договір поруки-3).
Відповідно до умов договору поруки-2, а саме п. 2.1. порукою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань боржника(ків) перед кредитором (далі - зобов'язання), що випливає з наступних договорів:
2.1.1. Кредитного договору №КІЕ-Кл-4823 від 01 листопада 2018 року між кредитором та боржником, який є боржником за договором, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме:
2.1.1.1. Повернути кредит, наданий в розмірі 12 000 000,00 гривень частинами та в строки, зазначені у наведено в цьому пункті договору графіку, але не пізніше 25 березня 2021, а у випадках, передбачених кредитним договором, в інші, встановлені кредитним договором строки.
01.11.2018 між Банком та Фермерським господарством «Первомайське-Д» (поручитель-4 за договором) укладено договір поруки №КІЕ-П-4823/7 (далі - договір поруки-4).
01.11.2018 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЕЛСІСІ АГРО» (поручитель-5 за договором) укладено договір поруки №КІЕ-П-4823/8 (далі - договір поруки-5).
01.11.2018 між Банком та громадянином Франції ОСОБА_1 (поручитель-6 за договором) укладено договір поруки №КІЕ-П-4823/9 (далі - договір поруки-6).
Відповідно до перелічених вище договорів поруки, відповідачі 2-7 поручились перед Банком за виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином.
Відповідач-1 відповідно до умов кредитного договору зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором (пункти 1.1, 2.1, 4.1, 6.1, 6.2, 7.1, 7.2 кредитного договору).
Відповідач-1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, станом на 12.03.2020 (включно) відповідач-1 має заборгованість перед позивачем на загальну суму 12 103 468,83 грн.
Пунктом 7.2. Кредитного договору встановлений порядок нарахування процентів за користування кредитом, а саме:
7.2.1. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 23 % річних (із розрахунку 365 днів на рік).
7.2.3. Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.
7.2.4. Нараховані проценти повинні сплачуватись позичальником щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 24 (двадцять четвертим) числом кожного місяця.
Проценти, нараховані позичальнику з дати видачі кредиту по 26.08.2019, сплачені позичальником (відповідачем-1) у повному обсязі.
Відповідно до п. 7.2.1.1. кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав (в тому числі форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.7.3 та/або пп. 10.3.7.10 цього договору (одного, декількох або сукупності зазначених зобов'язань), незважаючи на положення п. 7.2.1. цього договору, процентна ставка становить 24% річних.
У зв'язку з невиконанням п. 10.3.7.10 та згідно з п. 7.2.1.1. кредитного договору, починаючи з 17.12.2018 проценти нараховуються за ставкою у розмірі 24% річних.
Відповідно до п. 7.2.5. кредитного договору, закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь Банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Таким чином, позивачем на підставі положень п. 7.2.1.1 та 7.2.5 кредитного договору нараховано відповідачу-1 проценти у розмірі 24% річних за весь час прострочення погашення заборгованості за основною сумою кредиту - в розмірі 973 447,48 грн (за період з 05.11.2019 по 12.03.2020 включно).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача-1 частину основної заборгованості, а саме 3 000 000,00 грн., а також 973 447,48 грн - 24 % річних, 1 384 288,74 грн пені, 175 650,00 грн штрафу.
Відповідно до умов п. 1.2. статті 1 договорів поруки, відповідачі 2-7 відповідають перед позивачем за виконання зобов'язань позичальника в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки.
Відповідно до п. 3.1 Договорів поруки, в разі порушення зобов'язання відповідачем-1, Банк направляє відповідачам 2-7 письмову вимогу виконати зобов'язання. При цьому Банк не зобов'язаний підтверджувати факт невиконання зобов'язання відповідачем-1.
Згідно з п. 3.2. договорів поруки відповідачі 2-7 зобов'язані виконати пред'явлену вимогу в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими поручителем на сьомий календарний день з дати реєстрації кредитором рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому поручитель несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення Поручителю, зазначений в повідомленнях та/або документах.
У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, на підставі п. 3.1. договорів поруки, позивач 08.11.2019 направив на адресу відповідачів 2-7 вимоги щодо виконання зобов'язання:
- вимога щодо виконання зобов'язань за договором поруки за вих. №КНО-61.1.4/103 від 06.11.2019 на адресу відповідача-2, яка була отримана ним 22.11.2019. Строк погашення заборгованості відповідачем-2 за даною вимогою сплив 27.11.2019 (п. 3.2. договору поруки);
- вимога щодо виконання зобов'язань за договором поруки за вих. №КНО-61.1.4/107 від 06.11.2019 на адресу відповідача-3, яка була отримана ним 22.11.2019. Строк погашення заборгованості відповідачем-3 за даною вимогою сплив 27.11.2019 (п. 3.2. договору поруки);
- вимога щодо виконання зобов'язань за договором поруки за вих. №КНО-61.1.4/101 від 06.11.2019 на адресу відповідача-4, яка була отримана ним 27.11.2019. Строк погашення заборгованості відповідачем-4 за даною вимогою сплив 02.12.2019 (п. 3.2. Договору поруки);
- вимога щодо виконання зобов'язань за договором поруки за вих. №КНО-61.1.4/106 від 06.11.2019 на адресу відповідача-5, яка на підставі п. 7.3 Договору вважається отриманою ним 15.11.2019. Строк погашення заборгованості відповідачем-5 за даною вимогою сплив 22.11.2019 (п. 3.2. Договору поруки);
- вимога щодо виконання зобов'язань за договором поруки за вих. №КНО-61.1.4/102 від 06.11.2019 на адресу відповідача-6, яка була отримана ним 22.11.2019. Строк погашення заборгованості відповідачем-6 за даною вимогою сплив 27.11.2019 (п. 3.2. договору поруки);
- вимога щодо виконання зобов'язань за договором поруки за вих. №КНО-61.1.4/108 від 06.11.2019 на адресу відповідача-7, яка вважається отриманою 15.11.2019. Строк погашення заборгованості відповідачем-7 за даною вимогою сплив 22.11.2019 (п. 3.2. Договору поруки).
Відповідачі 2-7 своїх зобов'язань за Договорами поруки не виконали. А, відтак, ухилення відповідачів від виконання взятих на себе зобов'язань стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права на задоволення своїх грошових вимог та примусового стягнення заборгованості та нарахувань на суму боргу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутньої представниці позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу (далі - ГК) України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Як зазначалося вище, між позивачем та скаржником 01.11.2018 р. укладено Договір поруки № КІЕ-П-4823/6, відповідно до умов якого передбачено, що поручитель 4 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань Позичальника в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, як солідарні з позичальником боржники.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися сторонам и належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 217 ГК України, визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Фактично визнаючи наявність заборгованості за основним зобов'язанням, скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції в частині штрафних санкцій та пені.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання ( ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу та пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги скаржника, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачами свого зобов'язання та розмір штрафу та пені; обставини, на які посилався апелянт, як на підставу зменшення штрафу та пені на 99% від заявленої суми, винятковості яких ним не доведено, - суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
Щодо підсудності справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. На день подання позовної заяви та відкриття провадження у справі відповідачі у справі ТОВ «Фред Капітал», ТОВ «Аспрія Насіння», ТОВ «Фред Капітал Торговий дім». ТОВ «Діелсісі Агро» та фізична особа - Шавіньї Фредерік Робер Едмон, зареєстровані у Черкаській області, а, відтак, судом першої інстанції при відкритті провадження у справі дотримано правила підсудності, визначені чинним законодавством.
Що ж до посилання скаржника на відсутність у суду першої інстанції доказів повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.03.2020 відкрито провадження у справі. У зв'язку з впровадженням заходів запобігання розповсюдженню короновірусної інфекції, в ухвалі суду від 27.03.2020 року у справі № 925/362/20, судом першої інстанції зазначено, що з метою забезпечення права відповідачів бути проінформованими про проведення підготовчого засідання суд вважає за необхідне розмістити оголошення про дату проведення засідання на сайті Господарського суду Черкаської області.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції судові засідання призначались на 29.04.2020, 26.05.2020, 07.07.2020, 28.07.2020. Однак, ухвали суду, направлені на адресу відповідачів, повернулись до суду першої інстанції з відміткою пошти - «за закінченням строку зберігання».
Судом першої інстанції на офіційному сайті Господарського суду Черкаської області були розміщені оголошення про виклик представників відповідачів у судові засідання.
Однак, представники відповідачів на жодне судове засідання не з'явились.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Сурепка проти України N 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
При поданні апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, скаржник зазначив адреси місцезнаходження відповідачів, за якими відповідачі судову кореспонденцію не отримували, а тому, суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав слухання справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»).
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними. Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»).
Відповідно до практики ЄСПЛ питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинно оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland»).
Ст. 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain»), «Смірнова проти України») (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 875/3302/20).
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції здійснено всі передбачені чинним законодавством дії задля належного повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи та відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення апелянта ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази у ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, судом першої інстанції законно та правомірно задоволено позовні вимоги.
Отже, керуючись статтями 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з залишенням без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити його дію, яка була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020.
Розподіл судових витрат
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта у порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20 залишити без змін.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юлія».
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20.
4. Матеріали справи № 925/362/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова підписана 14.12.2021.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді Л.В. Кропивна
О.М. Гаврилюк