ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1804/14 (923/563/21)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Лавриненко Л.В.
суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання - Кияшко Р.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон
на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 р.
по справі № 923/1804/14 (923/563/21)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон
про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 260 999,45 грн.
суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.
час та місце ухвалення рішення: 17.09.2021 р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суду Херсонської області
за участю за участю представників сторін:
від Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон: Сапіга Д.П.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 р. у справі № 923/1804/14 (923/563/21).
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.12.2014 р. порушено провадження у справі № 923/1804/14 про банкрутство Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон.
04.09.2017 р. місцевим господарським судом відкрито процедуру санації підприємства - боржника, керуючим санацією призначено генерального директора Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон Малоока О. В.
23.04.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон в межах справи про банкрутство № 923/1804/14 про стягнення з боржника заборгованості з заробітної плати в сумі 32 394,25 грн. та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 11.06.2020 р. по 07.04.2021 р. в сумі 228 605,24 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що з січня 2019 р. по 10.06.2020 р. працював за сумісництвом в Акціонерному товаристві «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон на посаді налагоджувальника контрольно - вимірювальних приладів і автоматизації - електромонтажник черговий 6 розряду.
У зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати він звільнився з підприємства в порядку п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін).
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України Акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон не виплатило ОСОБА_1 у день його звільнення нарахованої заробітної плати за лютий - червень 2020 р. в сумі 80 971,25 грн.
Восени 2020 р. акціонерне товариство частково сплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 48 576,94 грн.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон про виплату залишку заборгованості в сумі 32 394,25 грн., проте на час звернення до суду з позовом грошові кошти сплачені не були.
Через вказані обставини ОСОБА_1 звернувся до захистом своїх порушених прав до Господарського суду Херсонської області.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 р. у справі № 923/1804/14 (923/563/21) позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» м. Херсон середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.12.2020 р. по 11.05.2021 р. в сумі 100 956,88 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514,28 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 583,36 грн.
Часткове задоволення позову обумовлено тим, що 26.05.2021 р. позивач, у зв'язку зі сплатою Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон заборгованості по заробітній платі, зменшив ціну позову до 227 228,10 грн., а також тим, що місцевий господарський суд, дійшовши висновку, що ОСОБА_1 в день звільнення не працював і з вимогою про виплату всіх належних йому від підприємства грошових коштів не звернувся, стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.12.2020 р. по 11.05.2021 р. При визначенні цього часового проміжку Господарський суд Херсонської області керувався тим, що 10.12.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Пославшись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.07.2020 р. у справі № 910/24323/16, місцевий господарський суд зазначив, що день звернення позивачем до Херсонського міського суду Херсонської області з відповідним позовом вважається днем пред'явлення акціонерному товариству вимоги здійснити остаточний розрахунок по заробітній платі.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 р. у справі № 923/1804/14 (923/563/21), Акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі акціонерне товариство стверджує, що, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку, місцевий господарський суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, і не надав оцінки доводам відповідача про неспівмірність заявленого до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача.
Акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон зазначає також про те, що поклавши на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу вартість судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 583,36 грн., місцевий господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_1 не надав до матеріалів справи договору витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також договору про надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведені обставини, на думку Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон, свідчать про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 р. у справі № 923/1804/14 (923/563/21) та ухвалення нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 20 492,40 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представника Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.
Як встановлено місцевим господарським судом, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, відповідно до наказу Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон від 15.06.2020 р. № 19к/зв ОСОБА_1 звільнено з посади налагоджувальника КВПіА, трудові правовідносини припинено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін).
Згідно з розрахунком заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з лютого 2020 р. по червень 2020 р., наданим до матеріалів справи Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон, сума нарахованої відповідачу за лютий - червень 2020 р. заробітної плати склала 65 181,80 грн.
Фактична виплата працівнику заробітної плати здійснена Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон двома платежами:
- 04.02.2021 р. в сумі 48 576,94 грн.;
- 11.05.2021 р. в сумі 16 604,86 грн.
Предметом розгляду в межах цієї справи є вимога ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства «Херсонська будівельна компанія», м. Херсон середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 227 228,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За приписами ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП.
Частиною першою цієї норми передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 2 та абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (зі змінами та доповненнями) працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абз. 1 та абз. 2 п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з наданою Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон довідкою від 08.07.2021 р. № 199-1/04, середня заробітна плата ОСОБА_1 , обчислена виходячи з виплат за останні два відпрацьовані місяці, складає 664,19 грн.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи табелю обліку робочого часу за червень 2020 р., ОСОБА_1 в день свого звільнення (15.06.2020 р.) не працював, доказів пред'явлення Акціонерному товариству «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон вимоги про розрахунок не надав. Проте, в матеріалах справи наявна копія ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 23.03.2021 р. у справі № 766/20072/20, якою закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 80 971,19 грн., та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 11.06.2020 р. по 01.12.2020 р. в сумі 141 156,85 грн.
З відповідним цивільним позовом ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області 10.12.2020 р.
Господарський суд Херсонської області, проаналізувавши зміст ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 23.03.2021 р. у справі № 766/20072/20, зробив висновок про те, що звернення ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом є вимогою до акціонерного товариства про остаточну виплату всіх належних працівнику при звільненні сум, і, з урахуванням цієї обставини, обчислив період затримки розрахунку з 10.12.2020 р. по 11.05.2021 р.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.07.2020 р. у справі № 910/24323/16.
За підрахунком місцевого господарського суду, прострочення складає 152 дні, а середній заробіток, який підлягає нарахуванню та стягненню за ці дні, - 100 956,88 грн.
З огляду на положення ч. 1 ст. 47, ст. 116, ст. 117 КЗпП та характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку в сумі 100 956,88 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, 12.07.2021 р. Акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон звернулось до Господарського суду Херсонської області з клопотанням про зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 20 492,40 грн., наполягаючи на неспівмірності та непропорційності заявленої до стягнення суми середнього заробітку у порівнянні із сумою заборгованості перед працівником.
Обґрунтовуючи вимогу про зменшення заявленого до стягнення середнього заробітку, відповідач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц.
Як вбачається зі змісту правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вказаній постанові, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Як вбачається зі змісту клопотання Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон, обґрунтовуючи необхідність зменшення середнього заробітку до 20 492,40 грн., відповідач посилається на неспівмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми середнього заробітку у порівнянні із сумою заборгованості перед працівником, яка на день звільнення ОСОБА_1 складала 65 181,80 грн., а станом на 17.02.2021 р. (дата звернення до суду з клопотанням про зменшення середнього заробітку) - 16 604,86 грн.
Проаналізувавши ці доводи, суд апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності спору щодо розміру сум, належних до виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його звільненням, Акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон жодним чином не наводить обставин та причин, якими зумовлено затримку такої виплати. При цьому, з дня звільнення позивача (16.06.2020 р.) до дня отримання ним остаточного розрахунку (11.05.2021 р.) минуло майже 11 місяців. З огляду на викладене, саме лише посилання на неспівмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми середнього заробітку не є достатньою підставою для її зменшення.
Щодо доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон про те, що поклавши на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу вартість судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 583,36 грн., місцевий господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_1 не надав до матеріалів справи договору витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1 ч. 2 цієї норми передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 3 - 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до позовної заяви додано розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи на суму 5 850 грн., акт приймання - передачі наданих послуг від 06.04.2021 р. на цю суму та квитанції від 09.02.2021 р. № 6313251 на суму 1 050 грн. та № ПН 140 на суму 4 800 грн.
Розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу та акт приймання - передачі наданих послуг від 06.04.2021 р. підписано адвокатом Салтан Р. В., яким надано наступний перелік послуг:
- складення та направлення адвокатського запиту до АТ «Таврійська будівельна компанія» щодо надання інформації та документів стосовно роботи ОСОБА_1 ;
- юридична експертиза документів щодо невиплати заробітної плати та суми остаточного розрахунку при звільненні;
- вивчення судової практики у подібних правовідносинах;
- складання та направлення до суду позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього розрахунку за час затримки розрахунку;
- представництво в суді.
Згідно з цим розрахунком вартість однієї години роботи адвоката складає 650 грн.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що зміст перелічених документів надає можливість встановити як перелік наданих адвокатом послуг і витрачений на ним для надання цих послуг час, так і вартість однієї години роботи адвоката, фактична оплата наданих адвокатом послуг підтверджена належним чином, а тому відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги не є правовою підставою для відмови позивачу у покладенні понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на Акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що в акті приймання - передачі наданих послуг від 06.04.2021 р. зазначено також про представництво адвокатом Салтаном Р. В. позивача в суді, проте, фактично ці послуги надавалися адвокатом Яковенко О. В., яка, відповідно до протоколу судового засідання від 17.09.2021 р., в судових дебатах окремих вимог щодо оплати вартості її послуг від імені позивача не заявляла.
З огляду на часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат по сплаті вартості послуг на професійну правничу допомогу, враховуючи ту обставину, що спір виник з вини Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія», м. Херсон, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покладена на відповідача сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 583,36 грн. відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, а тому правові підстави для зміни або скасування оскарженого рішення в цій частині також відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 р. у справі № 923/1804/14 (923/563/21) залишити без змін,
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді О.Ю. Аленін
М.А. Мишкіна