79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2021 р. Справа №926/27/21
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача за первісним позовом (скаржника) - Руденко Н.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon»)
від відповідача за первісним позовом - Поляк М.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon»)
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, вих.№52-04.03-1276 від 06 липня 2021 року
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 червня 2021 року (підписане 17.06.2021 року), суддя Тинок О.С.
у справі №926/27/21
за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 , с. Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область
про стягнення неустойки в розмірі 1 731 524,70 грн.
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , с. Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька область
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року
31 грудня 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 1 731 524,70 грн.
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07 червня 2021 року у справі №926/27/21 у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Суд визнав недійсним пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року.
Рішення суду мотивоване тим, що пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу суперечить положенням ч.2 ст.653 ЦК України, ч.2 ст.202 ГК України, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про визнання такого пункту недійсним. Поряд з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 сплатив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях гарантійний внесок в розмірі 2 885 874,28 грн., який останнім не повернуто, відтак, оскільки вказаний гарантійний внесок перевищує розмір нарахованої неустойки, то ОСОБА_1 вже поніс юридичну відповідальність за порушення зобов'язання. Місцевим господарським судом встановлено, що оскільки договір купівлі-продажу об'єкту приватизації укладений з ОСОБА_1 на підставі рішення про викуп після повторного аукціону із зниженням стартової ціни на 50%, де відповідач за первісним позовом був єдиним учасником, а також враховуючи те, що гарантійний внесок за участь в аукціоні в розмірі 2 885 874,28 грн. позивач за первісним позовом зберіг у себе, то жодних збитків для Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не настало. Суд у рішенні також зазначає, що за відсутності інших учасників аукціону, тобто бажаючих придбати об'єкт приватизації, позивач за первісним позовом не поніс жодних втрат, в тому числі у вигляді неотриманих коштів за договором купівлі-продажу з іншим потенційним покупцем, а витрати, пов'язані з проведенням аукціону, відповідач за первісним позовом покрив шляхом сплати організаційних та реєстраційних внесків. Суд дійшов висновків, що обов'язок сплати неустойки, передбачений ч.4 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», не регулює відносини, які виникають внаслідок розірвання договорів купівлі продажу об'єктів малої приватизації, зокрема, в цій частині не врегульовано відносин щодо сплати неустойки, коли обов'язки по зобов'язанню припиняються внаслідок його розірвання за згодою сторін.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач за зустрічним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 червня 2021 року у справі №926/27/21 та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову. Зокрема, зазначає, що сплата неустойки в розмірі 5% ціни продажу об'єкту передбачена ч.4 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» та така нарахована апелянтом ще під час дії договору, відтак, відповідач за первісним позовом зобов'язаний сплатити вказану неустойку. Щодо тверджень суду про сплату ОСОБА_1 гарантійного внеску, скаржник наголошує, що законодавством не обмежено встановлення виключно одного виду забезпечення виконання зобов'язання. Також апелянт заперечує доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин несплати коштів за об'єкт продажу, вважає, що такі залежали від самого покупця, а підписавши договір купівлі-продажу, останній погодився з його умовами (в тому числі і з ціною продажу об'єкту і з строками оплати).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» не регулює відносини, які виникають між сторонами внаслідок розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, відтак, посилання скаржника на вказаний закон вважає безпідставними. Також відповідач за первісним позовом зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки до 5 000 грн. (із заявленої до стягнення 1 731 524,70 грн.), оскільки існували обставини, що не залежали від самого покупця, а саме: розірвання договору позики, за яким ОСОБА_1 очікував отримати кошти, необхідні для сплати ціни продажу; а також невчасне перерахування коштів за угодою на здійснення фінансування та організації проекту. Одночасно наголошує, що позивач за первісним позовом не поніс збитків, оскільки, ОСОБА_1 сплачено гарантійний внесок, який не був йому повернений, при цьому, останній був єдиним учасником повторного аукціону. Також відповідач за первісним позовом просить суд звернути увагу на його майновий стан (у власності останнього знаходиться лише один транспортний засіб - єдине цінне майно).
Судові засідання з розгляду справи в апеляційному суді проводились в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon» за клопотаннями обох сторін та відповідними ухвалами суду.
Представник позивача за первісним позовом (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 червня 2021 року у справі №926/27/21 та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2020 року проводився електронний аукціон (з умовами) №UA-PS-2020-08-05-000086-3 з продажу об'єкта малої приватизації - Єдиний майновий комплекс Державного комерційного підприємства "Готель "Слов'янський" за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Монастирська, 2а, за кодом, присвоєним об'єкту приватизації під час публікації переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в електронній торговій системі UA-AR-P-2020-04-21-000001-3, з початковою ціною продажу лоту 57 717 485,60 грн. без ПДВ.
Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону UA-PS-2020-08-05-000086-3 від 26.08.2020 року вказаний аукціон не відбувся, у зв'язку з відсутністю учасників.
На підставі рішення про затвердження умов продажу об'єкта приватизації у зв'язку з тим, що вказаний лот не було реалізовано та аукціон не відбувся, оголошено аукціон із зниженням стартової ціни, через двадцять днів після першого аукціону.
Згідно з Інформаційним повідомленням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про продаж об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства "Готель "Слов'янський", ціна лоту для другого аукціону із зниженням стартової ціни становила: 28 858 742,80 грн., розмір гарантійного внеску - 2 885 874,28 грн. (10% від ціни лоту), розмір реєстраційного внеску - 944,60 грн.
ОСОБА_1 подав відповідну заявку та прийняв участь у вказаному аукціоні.
11 вересня 2020 року останній сплатив оператору електронного майданчика ТОВ «Е-ТЕНДЕР» реєстраційний внесок в розмірі 944,60 грн. (платіжне доручення №1 від 11.09.2020 року) та гарантійний внесок в розмірі 2 885 874,28 грн. (платіжне доручення №2 від 11.09.2020 року).
14 вересня 2020 року проведено електронний аукціон із зниженням стартової ціни №UA-PS-2020-08-26-000065-3 з продажу єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства "Готель "Слов'янський".
Враховуючи, що у вказаному аукціоні подано заяву на участь лише від одного покупця ( ОСОБА_1 )., прийнято рішення у формі протоколу №UA-PS-2020-08-26-000065-3 від 14 вересня 2020 року, відповідно до якого, аукціон не відбувся. Запропонована ціна покупця становила 28 858 745 грн.
Відповідно до п.1 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях №13/513 від 18.09.2020 року прийнято рішення вважати таким, що не відбувся, електронний аукціон з продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства "Готель "Слов'янський" (код за ЄДРПОУ 33460802), стартова ціна якого, затверджена наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 29.07.2020 року №13/431, у зв'язку з поданням лише однієї заяви на участь в електронному аукціоні від громадянина ОСОБА_1 .
Згідно з п.2 вказаного наказу прийнято рішення про приватизацію об'єкта малої приватизації шляхом викупу зі збереженням умов продажу, передбачених аукціоном, єдиним заявником за запропонованою ним ціною 28 858 745 грн., крім того ПДВ 5 771 749 грн.
13 жовтня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (в тексті договору - продавець) та ОСОБА_1 (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 продавець зобов'язався передати у власність покупця об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного комерційного підприємства «Готель «Слов'янський», а покупець - прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені в договорі умови.
У п.2.1 Договору сторони погодили, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону UA-PS-2020-08-26-000065-3 від 14.09.2020 року та відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.09.2020 року №13/513, ціна продажу об'єкта приватизації становить 34 630 494 грн., в т.ч. ПДВ 5 771 749 грн. Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт приватизації 34 630 494 грн. з урахуванням ПДВ, у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору, в порядку, встановленому пунктом 2.2 договору.
Згідно з п.2.2 Договору розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються в такому порядку:
-гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика TOB "Е-Тендер" в сумі 2 885 874,28 грн., що становить 10 відсотків стартової ціни об'єкта приватизації зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об'єкта приватизації шляхом його перерахування на рахунок зазначений в інформаційному повідомленні;
-протягом 10 днів з дня підписання цього договору сплачений покупцем гарантійний внесок в сумі 2 885 874,28 грн. покупець зобов'язаний перерахувати на рахунок продавця;
-грошові кошти покупця в розмірі 31 167 444,86 грн. з урахуванням ПДВ за придбаний об'єкт приватизації сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунка покупця на рахунок продавця, протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору.
Відповідно до п.7.1 Договору покупець зобов'язаний в строк та порядку, встановлених п.2 цього договору, сплатити ціну продажу об'єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування).
Пунктом 9.1 Договору сторони погодили, що у разі повного або часткового невиконання умов цього договору покупець несе відповідальність, встановлену цим договором та законодавством України.
Згідно з п.9.2 Договору у разі несплати ціни продажу об'єкта приватизації протягом 30 календарних днів з дня укладення цього договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації.
Виключними умовами для розірвання договору в порядку, передбаченому законодавством, є зокрема, несплата покупцем коштів за об'єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання договору відповідно до умов договору (п.12.5 Договору).
Судом встановлено, що у строк, передбачений п.2.1 Договору, покупець не сплатив продавцю вартість об'єкта продажу у повному обсязі, згідно з умовами, які передбачені п.2.2 Договору, у зв'язку з чим, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на адресу ОСОБА_1 направлено претензії.
У претензії вих.№50-04.03-2347 від 16.11.2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях просило покупця терміново перерахувати грошові кошти за придбаний об'єкт приватизації разом з неустойкою в сумі 32 898 969,56 грн. та письмово повідомити про це регіональне відділення. При цьому, покупця повідомлено, що гарантійний внесок в сумі 2 885 874,28 грн сплачений останнім на банківський рахунок оператора електронного майданчика, зарахований в рахунок ціни продажу об'єкта та такий не повертається, оскільки вважається завдатком та є засобом забезпечення виконання майнового зобов'язання за договором.
У претензії вих.№50-04.03-2568 від 17.12.2020 року на суму 1 731 524,70 грн. позивач за первісним позовом зазначав про необхідність сплати суми неустойки за прострочення виконання зобов'язання за договором та запропонував розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов'янський».
24 грудня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (в тексті договору - продавець) та ОСОБА_1 (в тексті договору - покупець) укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов'янський», за умовами якого, а саме: п.1 сторони домовились про розірвання вказаного договору купівлі-продажу.
У п.2 Договору про розірвання сторони погодили, що цей договір про розірвання договору купівлі-продажу не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, що настала під час дії Договору купівлі-продажу.
Відповідно до п.3 Договору про розірвання останній вступає в силу з дати його підписання сторонами.
Договір про розірвання договору купівлі-продажу від 24 грудня 2020 року підписаний представниками обох сторін.
У грудні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 1 731 524,70 грн. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року.
Як зазначалося вище, рішенням місцевого господарського суду у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний - задоволено, проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Щодо вимог первісного позову про стягнення неустойки:
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч.4 ст.655 ЦК України).
Відповідно до ч.5 ст.655 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Зокрема, правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу є одним із етапів порядку приватизації державного і комунального майна (ч.1 ст.10 вказаного Закону).
Частиною 1 ст.26 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що під час приватизації об'єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст.24 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об'єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу.
За несплату коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка (ч.2 ст.24 вказаного вище Закону).
За порушення законодавства про приватизацію до винних осіб застосовується кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність відповідно до законів України (ч.1 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Відповідно до ч.4 ст.29 вказаного Закону у разі несплати коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
Обов'язок покупця щодо оплати товару передбачено і частиною 1 ст.692 ЦК України.
В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.2.1 Договору сторони погодили, що згідно з протоколом про результати електронного аукціону UA-PS-2020-08-26-000065-3 від 14.09.2020 року та відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 18.09.2020 року №13/513, ціна продажу об'єкта приватизації становить 34 630 494 грн., в т.ч. ПДВ 5 771 749 грн. Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт приватизації 34 630 494 грн. з урахуванням ПДВ, у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору, в порядку, встановленому пунктом 2.2 договору.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
У п.9.1 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що у разі повного або часткового невиконання умов цього договору покупець несе відповідальність, встановлену цим договором та законодавством України.
Згідно з п.9.2 Договору купівлі-продажу у разі несплати ціни продажу об'єкта приватизації протягом 30 календарних днів з дня укладення цього договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта приватизації.
З огляду на вказані приписи законодавства та умови договору купівлі-продажу, перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 1 731 524,70 грн.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача за первісним позовом на розірвання договору купівлі-продажу майна, та положення ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України, оскільки обов'язок щодо сплати неустойки у ОСОБА_1 виник не лише на підставі договору купівлі-продажу, а і на підставі ч.2 ст.24 та ч.4 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», поряд з тим, такий обов'язок виник ще до розірвання договору. Колегія суддів звертає увагу, що подальше розірвання договору купівлі-продажу не звільняє покупця від відповідальності у вигляді сплати неустойки.
Відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмірі 5% ціни продажу об'єкта та розірвання договору купівлі-продажу передбачено частиною 4 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» не альтернативно, а в сукупності за настання певних умов (сплата неустойки - у випадку несплати коштів за об'єкт приватизації протягом 30 днів з дня укладення договору, а розірвання договору - у разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів). Відтак, настання обставин щодо розірвання договору купівлі-продажу не впливає на обов'язок покупця сплатити неустойку в розмірі 5% ціни продажу об'єкта, передбачену вказаними вище нормами закону.
Судом першої інстанції помилково не враховано наведеного вище та прийнято неправильне рішення про відмову у задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 1 731 524,70 грн.
Щодо зустрічного позову про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року:
У п.2 Договору про розірвання договору купівлі-продажу від 24 грудня 2020 року сторони погодили, що цей договір не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, що настала під час дії Договору купівлі-продажу.
Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Задовільняючи зустрічний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт 2 Договору про розірвання договору купівлі-продажу, яким передбачено, що цей договір про розірвання договору купівлі-продажу не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, що настала під час дії Договору купівлі-продажу, суперечить ч.2 ст.653 ЦК України та ч.ч.2,3 ст.202 ГК України.
Так, відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Поряд з тим, згідно з ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч.5 ст.653 ЦК України).
Згідно з ч.ч.2,3 ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Однак, з наведених вище приписів не вбачається, що пункт 2 Договору про розірвання договору купівлі-продажу від 24 грудня 2020 року суперечить вказаним нормам. Останніми передбачено, що у випадку розірвання договору припиняються зобов'язання сторін з моменту досягнення домовленості про таке розірвання, якщо інше не встановлено договором.
Поряд з тим, спірним договором про розірвання договору купівлі-продажу сторони погодили, що цей договір про розірвання договору купівлі-продажу не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, що настала під час дії Договору купівлі-продажу, відтак, погоджена сторонами умова не суперечить наведеним вище нормам, у звязку з чим, відсутні підстави для визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу від 24 грудня 2020 року.
Більше того, як встановлено судом вище, факт розірвання сторонами договору купівлі-продажу не впливає на обов'язок покупця сплатити неустойку в розмірі 5% ціни продажу об'єкта, передбачену ч.2 ст.24 та ч.4 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», що є відповідальністю за порушення покупцем строку оплати ціни продажу об'єкта.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року.
Відповідно до ч.3 ст.24 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» несплата коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору відповідно до статті 30 цього Закону.
Частиною 3 ст.26 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є зокрема: несплата протягом 60 днів коштів за об'єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов.
Згідно з ч.4 ст.29 вказаного Закону у разі несплати коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
Спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону (ч.1 ст.30 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Щодо зменшення розміру неустойки:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом вважає, що у спірному випадку є підстави для зменшення розміру неустойки до 5 000 грн. (із заявлених до стягнення - 1 731 524,70 грн.).
Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №921/110/18).
Зокрема, як на підстави для зменшення розміру неустойки, відповідач за первісним позовом посилається на існування обставин, що не залежали від самого покупця, а саме: розірвання договору позики, за яким ОСОБА_1 очікував отримати кошти, необхідні для сплати ціни продажу; а також невчасне перерахування коштів за угодою на здійснення фінансування та організації проекту. Одночасно наголошує, що позивач за первісним позовом не поніс збитків, оскільки, ОСОБА_1 сплачено гарантійний внесок, який не був йому повернений, при цьому, останній був єдиним учасником повторного аукціону. Також відповідач за первісним позовом просить суд звернути увагу на його майновий стан (у власності останнього знаходиться лише один транспортний засіб - єдине цінне майно).
Однак, колегія суддів не вважає зазначені відповідачем за первісним позовом обставини такими виключними обставинами, які б слугували підставою для зменшення розміру неустойки. Прийнявши участь у торгах, покупець очевидно мав забезпечити наявність грошових коштів, необхідних для сплати ціни об'єкту продажу, відтак, суд не бере до уваги посилання останнього на розірвання договору позики та невчасне перерахування коштів за угодою на здійснення фінансування та організації проекту.
Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Щодо тверджень відповідача за первісним позовом про відсутність у позивача за первісним позовом збитків, оскільки, ОСОБА_1 сплачено гарантійний внесок, який не був йому повернений, при цьому, останній був єдиним учасником повторного аукціону, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.1 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» гарантійний внесок - сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об'єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об'єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії, при цьому, неустойка, передбачена ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», є видом забезпечення зобов'язання, а саме: щодо своєчасної оплати ціни об'єкту продажу.
Згідно з ч.7 ст.15 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» після закінчення аукціону сплачений потенційними покупцями гарантійний внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, у строк, що не перевищує 10 робочих днів із дня затвердження протоколу аукціону органом приватизації. У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу гарантійний внесок йому не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу, зазначені грошові кошти зараховуються під час розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.
Одночасно, у відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 1 ст.25 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що кошти, одержані від продажу державного або комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації (суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації тощо), зараховуються до державного або місцевого бюджету у повному обсязі, крім плати за участь.
Колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача за первісним позовом про те, що позивач не поніс жодних збитків, оскільки, останній очікував отримати кошти від реалізації об'єкта продажу - єдиного майнового комплексу Державного комерційного підприємства «Готель «Слов'янський» в сумі 31 167 444,86 грн. (п.2.2 договору купівлі-продажу).
Поряд з тим, колегія суддів відхиляє і інші доводи відповідача за первісним позовом, оскільки такі не можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки до 5 000 грн.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення з ОСОБА_1 1 731 524,70 грн. - неустойки та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року, а також для зменшення розміру неустойки до 5 000 грн.
Місцевий господарський суд помилково не врахував наведені вище обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про: задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача слід стягнути 68 337,18 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 25 972,87 грн. - за подання первісного позову та 42 364,31 грн. - за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задоволити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07 червня 2021 року у справі №926/27/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Первісний позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50; ідентифікаційний код юридичної особи - 43173325) 1 731 524,70 грн. - неустойки.
В задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50; ідентифікаційний код юридичної особи - 43173325) 68 337,18 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 25 972,87 грн. - за подання первісного позову та 42 364,31 грн. - за подання апеляційної скарги).
На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.
Матеріали справи №926/27/21 повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 14 грудня 2021 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.