Іменем України
26 жовтня 2021 року м. Кропивницький
справа № 390/1378/20
провадження № 22-ц/4809/1215/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді -Мурашко С. І., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
позивач - ОСОБА_2 ;
відповідач - Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, яка є правонаступником Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області;
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Созонівської сільської ради про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2021 року (суддя Бойко І. А.),-
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у жовтні 2021 року звернулись до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з позовом до Созонівської сільської ради про стягнення у відшкодування моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовані наступним. Рішенням Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 06.09.2011 № 118-10/11 «Про надання права користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 » надано право користування земельною ділянкою для ведення городництва розміром 0,14 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2016 році між землекористувачем ОСОБА_1 та депутатом сільської ради ОСОБА_3 виник спір щодо розміщення сміттєвих контейнерів, який полягає, що ОСОБА_3 є головою ОСББ «Оріон» та організувала розміщення сміттєвих контейнерів поза межами прибудинкової території вказаного ОСББ на земельній ділянці, яка межує та частково співпадає із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_1 .
Рішенням сільської ради № 105/8/16 від 12.08.2016 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою учаснику АТО - ОСОБА_4 , а рішення про право користування ОСОБА_1 втратило дію. В подальшому рішення № 105-8/16 від 12.08.2016 року було скасовано самою сільською радою. 21.10.2016 року сільською радою прийнято рішення № 133-10/16, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою під садівництво ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка рішенням сільської ради надана в користування ОСОБА_1 . Крім того, 21.10.2016 року сільською радою прийнято рішення № 132-10/16 про скасування рішення № 118-10/11 від 06.09.2011 року.
З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернулась до суду і рішенням суду від 09.03.2017 року скасовано рішення сільської ради № 132-10/16 від 21.10.2016 року. Листи, подані позивачами до сільської ради, в порядку звернення громадян, залишені без відповіді, сільською радою ухвалено не розглядати наступні заяви та скарги позивачів.
26.10.2018 року сільською радою прийнято рішення № 297-14/18 «Про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , яке було надано їй рішенням № 118-10/11 від 06.09.2011 року». ОСОБА_1 в судовому порядку скасувала рішення сільської ради № 297-14/18 від 26.10.2018 року. Рішенням сільської ради № 354-17/19 від 12.04.2019 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою учаснику АТО ОСОБА_5 для відведення йму земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 свідомо схиляла учасників АТО: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ініціювання виділення їм саме тієї земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача ОСОБА_1 .
В період з 2016 по 2019 роки позивач ОСОБА_1 чотири рази зверталась до сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Сільська рада з порушенням вимог законодавства приймала рішення про відмову в задоволенні вказаних заяв позивачки, тому такі рішення відповідача були скасовані судами.
Протиправними діями відповідача позивачам спричинена моральна шкода, у вигляді тривалого психічного напруження, перенесеним душевним стражданням, через відчуття несправедливості, стурбованості і тривогу через незаконні рішення щодо позбавлення їх спільного права користування земельною ділянкою. Вжиття заходів по захисту своїх прав в судах призвело до психічного напруження, порушення життєвого укладу, оскільки потребувало багато часу і власних ресурсів.
Намагання позивачів законним шляхом захистити свої права відповідач серед мешканців села висвітлював, як перешкоджання в отриманні земель учасниками АТО, що в сукупності призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків з оточуючими.
Завдану моральну шкоду оцінили в розмірі 1 500 000 грн кожному, яку і просять стягнути з відповідача.
Відзив сторона відповідача не подавала.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Созонівської сільської ради, про відшкодування моральної шкоди, - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, оскільки ними не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, якою просять скасувати повністю рішення Кіровоградського районного суд Кіровоградської області від 13.04.2019 року та прийняти нове рішення, яким позивні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначають, що судовими рішеннями встановлена протиправна діяльність Созонівської сільської ради та скасовано ряд незаконних рішень стосовно позивачів. Протиправна бездіяльність полягає у невиконанні судового рішення про повторний розгляд заяв позивача ОСОБА_2 .
Звернення стосувалося через завдану моральну шкоду, заподіяну як протиправними діями, так і протиправною бездіяльністю Созонівської сільської ради, наявність якої полягає: у тривалому психічному напруженні та перенесених душевних стражданнях, через стурбованість і тривогу, адже на протязі трьох років відносно них приймались три незаконні рішення, щодо позбавлення їх спільного права користування земельною ділянкою;у нестерпному душевному болі та стражданнях так, як після прийняття незаконних рішень позивачі виставлялись перед громадою, як особи, що перешкоджають учасникам АТО у законному отриманні землі; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми; у стурбованості, постійному почутті тривоги та психічному напруженні через те, що розгляд у судах тривав дуже довго; у порушенні нормального ритму життя тому, що довгий час приходилось їздити по судах в пошуках адвокатів, та отримання правової допомоги; глибоке відчуття несправедливості, та доведення до відчаю викликане прийняттям незаконних рішень про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою; у розчаруванні та відчутті глибокої несправедливості, які викликані невиконанням судового рішення, та повному розчаруванні у інститутах державної влади адже позивачі фактично позбавлені захисту своїх прав у суді.
В позовній заяві позивачі належно обґрунтовували факт заподіяння їм моральної шкоди протиправною діяльністю та бездіяльністю відповідача, причинно-наслідковий зв'язок та негативні наслідки такої шкоди.
Судом взагалі не взято до уваги, що Созонівська сільська рада зовсім не розглянула рішення суду та порушила гарантоване у статті 6 Конвенції «Право доступу до суду» оскільки, таке право передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалене на користь особи, позивач також протиправно був позбавлений права отримати у власність бажану земельну ділянку.
Судом належним чином не враховано та не надано належної оцінки всіх обставин справи, які свідчать про зумисні мотиви протиправних дій відповідача, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні і психологічні наслідки для позивачів, що позивачі є людьми похилого віку та один з них має інвалідність.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана 1 червня 2021 року. Матеріали цивільної справи надійшли в провадження апеляційного суду 9 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 16 червня 2021 року поновлено позивачам строк подачі апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження, наданий строк для подачі відзиву.
Ухвалою від 24 червня 2021 року закінчені підготовчі дії у справі. Справу призначено до розгляду на 15 липня 2021 року.
15 липня 2021 року в зв'язку з відсутністю відомостей про вручення судової повістки відповідачеві розгляд справи було відкладено на 07 вересня 2021 року.
6 вересня 2021 року позивачами подане клопотання про залучення до участі в справі правонаступника відповідача.
Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залучення до участі у справі правонаступника відповідача,- задоволено. Залучено до участі в справі Великосеверинівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області, в якості правонаступника відповідача - Созонівської сільської ради.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року продовжений строк розгляду справи на 15 днів.
Обставини встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області «Про надання права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 » № 118-10/11 від 06.09.2011 року ОСОБА_1 надано право користування земельною ділянкою площею 0,14 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення городництва (а.с.9).
Відповідно до листа ОСОБА_2 від 03.08.2016 року, адресованого сільському голові Созонівської сільської ради, ОСОБА_2 доводить до відома сільського голови про порушення вимог Державних санітарних норм щодо розміщення контейнерних майданчиків для сміття, чим порушуються його права (а.с. 10).
З рішення Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 » № 105-8/16 від 12.08.2016 року надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 . Рішення Созонівської сільської ради № 118-10/11 від 06.09.2011 року «Про надання права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 », вважати таким, що втратило чинність (а.с.13).
Згідно листа сільського голови № 244 від 19.08.2016 року ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 , що на засіданні сесії Созонівської сільської ради, що відбулась 12.08.2016 року, зокрема, розглянуто питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки учаснику АТО ОСОБА_4 . Дане питання розглядалось на підставі письмового клопотання депутата районної ради та голови громадської організації «Бойове братство» ОСОБА_9 та відповідної письмової заяви самого ОСОБА_4 . Депутати щодо даного питання проголосували одноголосно, та прийнято рішення, яким припинено дію рішення №118-10/11 від 06.09.2011 року (а.с.12).
Листом № 21 від 11.10.2016 року ОСОБА_9 звернувся до голови Созонівської сільської ради та повідомив, що він не підтримує надання земельних ділянок учасникам АТО за рахунок земель, наданих іншим особам (а.с.11).
Як вбачається з листа від 13.09.2016 року голови Созонівської сільської ради, адресованого ОСОБА_9 , як депутату Кіровоградської районної ради та голові Кіровоградської районної організації «Бойове братство», сільський голова звернув увагу на намагання ОСОБА_1 довести своє виключне право на користування спірною земельною ділянкою (а.с.15).
Згідно рішення Созонівської сільської ради № 131-10/16 від 21.10.2016 року, рішення №105-8/16 від 12.08.2016 року скасовано (а.с.16).
З рішення Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 » № 133-10/16 від 21.10.2016 року надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 (а.с.17).
Згідно рішення Созонівської сільської ради № 132-10/16 від 21.10.2016 року, рішення №118-10/11 від 06.09.2011 року скасовано (а.с.18).
Відповідно до рішення Созонівської сільської ради № 11/16 від 23.12.2016 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок: площею 0,045 га - для ведення садівництва та площею 0,085 га - для ведення городництва (а.с. 55).
З листа № 365 від 08.11.2016 року вбачається, що сільський голова звернувся до Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури з приводу вжиття відповідних заходів щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 350 КК України з підстав існування обставин, які зазначив у зверненні (а.с.14).
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.03.2017 року по справі № 390/1978/16-а визнано незаконним та скасовано рішення Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 132-10/16 від 21.10.2016 «Про скасування рішення сільської ради № 118-10/11 від 06.09.2011» (а.с.19-21).
В серпні 2018 року ОСОБА_2 надав до Созонівської сільської ради звернення з приводу одного з об'єктів інфраструктури сільської ради (а.с.22).
Відповідно до рішення сільської ради № 296-14/18 вирішено відмовити ОСОБА_2 у зверненні № 435 від 06.08.2018 року та рекомендовано сільському голові ОСОБА_6 видати розпорядження про припинення розгляду скарг, заяв і звернень від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.23).
Згідно рішення сільської ради «Про розгляд заяви депутата Созонівської сільської ради ОСОБА_3» № 297-14/18 від 26.10.2018 року припинено право користування земельною ділянкою наданою для користування для ведення городництва ОСОБА_1 рішенням № 118 - 10/11 від 06.09.2011 року «Про надання права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 » (а.с.24).
З рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 року по справі № 390/109/19 вбачається, що ОСОБА_8 оскаржено рішення Созонівської сільської ради № 297/14/18 від 26.10.2018 року. За результатами розгляду справи в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.39-44).
Відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 20.12.2019 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 року по справі № 390/109/19 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 26.10.2018 року за № 297-14/18 «Про припинення права користування земельною ділянкою» надане ОСОБА_1 рішенням № 118-09/11 від 06.09.2011 року «Про надання права користування земельною ділянкою» (а.с.103-107).
Рішенням Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність учаснику АТО ОСОБА_5 » № 354-17/19 від 21.10.2016 року надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 (а.с.54).
Рішеннями Созонівської сільської ради № 311-15/18 від 18.12.2018 року, № 325-16/18 від 01.03.2018 року, № 556-18/19 від 07.06.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,14 га для ведення садівництва (а.с. 56, 57, 58).
Рішенням Кропивницького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року по справі № 340/2293/19 визнано протиправним дії Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та передачі у власність для садівництва земельної ділянки, загальним розміром 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , викладеної в рішенні Созонівської сільської ради №556-18/19 від 07.06.2019 року та зобов'язано Созонівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність для садівництва, орієнтовним розміром 0,12 га по АДРЕСА_1 (а.с.59-67).
Відповідно до рішення Созонівської сільської ради № 557-18/19 від 07.06.2019 року, ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва (а.с. 68).
З рішення Кропивницького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року по справі № 340/1741/19 вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Созонівської сільської ради із заявою № 239 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва. Згодом він подав звернення № 249 від 15.05.2019 року, у якому повідомив депутатів сільської ради, що в разі надання йому такого дозволу, безоплатно передасть виділену йому земельну ділянку у власність учаснику АТО. Також позивач направив звернення № 271 від 27.05.2019 року до депутатів Созонівської сільської ради та сільському голові ОСОБА_6 щодо розгляду питання про дострокове припинення повноважень сільського голови у зв'язку із порушенням ним вимог Конституції та законів України, прав, свобод і законних інтересів громадян та несумлінного виконання ним посадових обов'язків. За результатом розгляду справи судом ухвалено рішення, яким визнано протиправним та скасовано рішення Созонівської сільської ради № 357-18/19 від 07.06.2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 ". Зобов'язано Созонівську сільську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_2 №239 від 13.05.2019 року, № 249 від 15.05.2019 року, № 271 від 27.05.2019 року та прийняти за ними рішення з урахуванням висновків суду (а.с.90-100).
Мотиви з яких виходив апеляційний суд
Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про судове слухання (а.с.220-222). Від позивачів надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с.218).
За положеннями статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди, за наслідком протиправної діяльність Созонівської сільської ради, винесення ряду незаконних рішень стосовно позивачів, які в подальшому скасовані судовими рішеннями. А також в протиправній бездіяльності через невиконання судового рішення. Дії відповідача стосувались права позивачів на користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища зокрема належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Згідно ст.ст. 12, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Законом передбачено яким чином здійснюється безоплатна передача земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.
Позивачі скористались своїм конституційним правом та неодноразово звертались до суду з позовами про визнання незаконними рішень відповідача про відмову у наданні дозволу на затвердження на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Судові рішення постановлені на користь позивачів.
Так, постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09.03.2017 року по справі № 390/1978/16-а, постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.12.2019 року по справі № 390/109/19 та рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року по справі № 340/1741/19, від 13.01.2020 по справі № 340/2293/19 визнавались незаконними дії та рішення Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області щодо відмов в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та передачі позивачам земельної ділянки у власність для садівництва, та ухвалювалось зобов'язати Созонівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути відповідні заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Протиправні рішення щодо позивачів стали підставою звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, наявність якої обґрунтована тривалим психічним напруженням, перенесеним душевним стражданням, через відчуття несправедливості, стурбованості і тривогу через незаконні рішення щодо позбавлення їх спільного права користування земельною ділянкою. Вжиття заходів по захисту своїх прав в судах призвело до психічного напруження, порушення їх нормального укладу життя, оскільки потребувало багато часу і власних ресурсів. Намагання позивачів захистити свої права відповідач серед мешканців села висвітлював, як перешкоджання в отриманні земель учасниками АТО, що в сукупності призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків з оточуючими.
Відповідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Спеціальні умови для відшкодування моральної шкоди, зокрема ч.1 ст.1173 ЦК України, визначають, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Тобто, у випадку пред'явлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданою незаконними діями або бездіяльністю органом місцевого самоврядування, така шкода відшкодовується незалежно від вини такого органу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем відносно позивачів виносились неправомірні рішення та встановлювалась протиправність дій відповідача щодо позивачів щодо відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, яка раніше була передана відповідачем позивачу ОСОБА_1 в користування.
Згідно припису ч.1 ст.1173 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, яка полягає не у звільненні позивача від доведення вини заподіювача шкоди, а лише розподіляє обов'язки з доказування. Тому позивач може це довести, але не зобов'язаний. Відсутність вини повинен довести відповідач.
Право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки діюче законодавство не встановлює імперативного обов'язку компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Пунктом 17 вищевказаної постанови зазначено, що з метою правильного вирішення справи, суддя повинен зокрема витребувати від позивача подання доказів про порушення його законних прав і заподіяну моральну шкоду.
Верховним Судом в постанові № 464/3789/17 від 10.04.2019 року надані правові позиції, згідно яких моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
В якості завдання позивачам моральної шкоди органом місцевого самоврядування - Созонівською сільською радою, позивачами вказано про тривале психічне напруження, перенесені душевні переживання через неодноразове порушення відповідачем їх прав щодо земельної ділянки, а також в порушення їх нормального життєвого укладу життя, порушенні стосунків з оточуючими, в стурбованості, та в почутті несправедливості. Доказами визначені судові рішення, якими визнані протиправними дії відповідача, письмові звернення з приводу ситуації навколо спірної земельної ділянки, та відповіді відповідача.
Сам факт наявності емоційних переживань не свідчить про їх глибину та незворотний і негативний вплив на стан особи.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку твердженням позивачів, щодо моральної шкоди звернув окрему увагу на обґрунтування вимоги вимушеністю пошуку і отримання правової допомоги, звернення до судів з метою неодноразового оскарження ними рішень, дій та бездіяльності відповідачі. Здійснено висновок, що вказані підстави становлять процедуру звернення до суду, матеріальні втрати входять до складу судових витрат, відшкодування (розподіл, повернення) яких здійснюється в порядку процесуального законодавства, а не шляхом подання позову про їх стягнення у якості відшкодування моральної шкоди.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Тому, обов'язковому з'ясуванню підлягає чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією районного суду, що хоча протиправність дій відповідача і встановлена рішенням, однак одночасно і відновлені порушені права позивачів.
Таким чином, суд першої інстанції за результатом аналізу наданих доказів, як кожного окремо так і в їх сукупності, в поєднанні з нормами діючого законодавства, зваживши доводи позивачів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, оскільки ними не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.
З таким висновком погоджується колегія суддів, доводи апеляційної скарги містять такі ж обґрунтування що і позовна заява, зводиться до незгоди з висновком суду.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки судом першої інстанції рішення у даній справі ухвалене з додержанням норм матеріального і вимог процесуального права, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді С. І. Мурашко
О. А. Письменний