Провадження № 33/803/1892/21 Справа № 183/7302/21 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
16 грудня 2021 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,
за участю:
особи, яка притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 28 серпня 2021 року о 16 год. 25 хв. на перехресті вул. Плеханова з пров. Щастя у м. Павлограді водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Opel д.н. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч при виїзді з перехрестя проїзних частин, виїхала на смугу зустрічного руху та скоїла зіткнення з автомобілем Nissan д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на зустріч по вул. Плеханова. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції допущено протиріччя в постанові, оскільки під час судового розгляду справи потерпілий ОСОБА_2 повідомляв про те, що рухався зі швидкістю 50-60 км/год, в той час, як в постанові суду вказано, що він рухався зі швидкістю 30 км/год. Крім цього, зазначає, що останній не вжив жодних заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки, не застосував екстреного гальмування, тобто його дії не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Також вказує й на допущені порушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: виклик потерпілим особисто знайомих співробітників поліції; ігнорування її зауважень щодо необхідності пройти огляд на стан сп'яніння учасниками ДТП; відсутність на схемі дорожніх знаків, які обмежують швидкість руху; відсутність на схемі інформації щодо рівнозначності доріг.
Крім того, зазначає, що її дії у повному обсязі відповідали п. 10.5 ПДР України та вона не мала технічної можливості уникнути зіткнення, в той час, як водія ОСОБА_2 рухався зі швидкістю 60 км/год та мав об'єктивну можливість уникнути ДТП, якби суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку черговості порушень обох водіїв.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі, просила її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати і постановити нову про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Представник потерпілого Бакумов О.С. до апеляційного суду не з'явився, надав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та відсутності самого потерпілого ОСОБА_2 , просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведено у відсутність зазначених осіб.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є не обґрунтованими, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що викладені в постанові суду висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 порушень вищезазначеного положення закону, підтверджується безпосередньо дослідженими судом першої інстанції матеріалами справи.
Так, вина ОСОБА_1 підтверджується обставинами, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №037938 від 28 серпня 2021 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; схемою до місця ДТП, на якій зафіксовано напрямок руху транспортних засобів, місце їх зіткнення та пошкодження автомобілів з детальним їх викладом; поясненнями самої ОСОБА_1 від 28.08.2021 року, яка зазначила, що рухаючись на автомобілі Опель, реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі перехрестя вул. Плеханова та пров. Щастя заздалегідь ввімкнула покажчик повороту ліворуч, бачила автомобіль Ніссан, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на її погляд знаходився на відстані 60 метрів від перехрестя та почала здійснювати маневр повороту ліворуч та в цей час відчула удар в передню праву частину свого автомобіля; поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 28.08.2021 року, який зазначив, що рухався на автомобілі Ніссан, реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Плеханова та на перехресті з пров. Щастя побачив автомобіль Опель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який розпочав виконувати маневр повороту, виїхав на зустрічну смугу для руху, не надавши йому переваги, в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів; відеозаписом з місця події.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та зазначала, що її дії відповідають вимогам пункту 10.5 ПДР України, а дії водія ОСОБА_2 не узгоджуються з вимогами п. 12.3 ПДР України, невиконання яких, на її думку, призвело до зіткнення транспортних засобів.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, критично ставиться до вказаних показів ОСОБА_1 , оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з наявними у справі письмовими доказами.
Так, зі схеми місця ДТП видно, що зіткнення транспортних засобів відбулось на зустрічній для ОСОБА_1 смузі для руху, в результаті здійснення нею повороту ліворуч, що не узгоджується з положенням п. 10.5 ПДР України.
Відповідно до п. 10.5 ПДР України, поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини.
З дослідженого судом першої інстанції відеозапису з місця події слідує, що автомобіль Опель, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , наближаючись до перехрестя, не зменшив швидкості руху, не зупинився для надання переваги у русі транспортним засобам, які рухаються на зустрічній смузі для руху, та почав здійснювати маневр повороту, що стало неочікуваним для водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічній смузі та вже виїхав на перехрестя, оскільки відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невірного зазначення в постанові суду швидкості автомобіля Ніссан та технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів, апеляційний суд зазначає таке.
Дійсно, як слідує зі звукозапису судового засідання в суді першої інстанції, ОСОБА_2 повідомляв про те, що рухався зі швидкістю близько 50-60 км/год. В той же час, зазначення у постанові суду першої інстанції, що вказаний автомобіль рухався зі швидкістю 30 км/год, на думку апеляційного суду є суто технічною помилкою. Більше того, вказана обставина не спростовує правильності висновків суду, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не спростовує встановленої невідповідності її дій вимогам п. 10.5 ПДР України.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, позбавлені можливості надавати правову оцінку діями водія ОСОБА_2 , оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядається виключно в межах складеного протоколу, а у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення стосовно останнього не складався.
В той же час, апеляційний суд, розглядаючи ці доводи в контексті відповідності дій ОСОБА_1 вимогам п.10.5 ПДР України, вважає, що водій ОСОБА_2 був позбавлений можливості уникнути зіткнення, оскільки, як зазначалось вище, перешкода у вигляді автомобілю Опель під керуванням водія ОСОБА_1 , виникла безпосередньо на перехресті доріг, а тому, навіть за умови своєчасного зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, вказане не змогло б запобігти настанню ДТП саме у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог п. 10.5 ПДР України, які у даному випадку перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи ОСОБА_1 щодо допущених працівниками поліції порушень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є неприйнятними, оскільки такі доводи не ґрунтуються на матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також зводяться до незгоди зі схемою місця ДТП, в той час, як на самій схемі, яка наявна в матеріалах справи, відсутні будь-які заперечення або доповнення та вона підписана учасниками дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі й самою ОСОБА_1 .
Будь-яких порушень вимог КУпАП під час оформлення матеріалів, які б могли вплинути на висновки суду про доведеність або недоведеність винуватості ОСОБА_1 та наявності в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП під час апеляційного перегляду не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Піскун