Провадження № 22-ц/803/7190/21 Справа № 189/1285/20 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко І. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
15 грудня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про витребування майна з чужого незаконного володіння
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»
на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року, -
10 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Відродження" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Просила скасувати рішення №44602073 від 13.12.2018 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинити інше речове право 29437202 (право оренди земельної ділянки загальною площею 2,7931 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області кадастровий номер - 1224255100:01:005:0185) від 13.12.2018 року (а.с.1-3, 91-92).
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Відродження» про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення № 44602073 від 13.12.2018 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинити інше речове право 29437202 (право оренди земельної ділянки загальною площею 2,7931 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області кадастровий номер - 1224255100:01:005:0185) від 13.12.2018 року. Стягнуто з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 грн. (а.с.95-96).
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Відродження» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову, а також вирішити питання судових витрат (а.с.100-104).
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилався, що вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, оскільки на думку апелянта, належний відповідач по справі має бути Державний реєстратор. Доказів, що договір недійсний чи скасований позивачкою не надано. Суд не вирішив вимогу про повернення земельної ділянки.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони ( ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження») уклали договір оренди земельної ділянки від 03 серпня 2011 року, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області. Договір укладено до 31 грудня 2021 року (а. с. 7-8).
ОСОБА_1 на праві свідоцтва про право на спадщину за законом належить земельна ділянка площею 2,7931 га.
Вказана обставина підтверджена копією Акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) в оренду, який підписаний сторонами по справі (а. с. 9).
Згідно матеріалів справи 01.02.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» укладено договір оренди земельної ділянки, що підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки від 01.02.2015 року (а.с. 13), який позивач вважає неукладеним.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права даний договір зареєстрований 13.12.2018 року в державним реєстратором Побережним Сергієм Євгеновичем в виконавчому комітеті Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області. Строк дії договору до 31.12.2022 року з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).
В рішенні Покровського районного суду у справі № 189/103/20 від 29.09.2020 року суд дійшов висновку, що при укладанні договору від 01.02.2015 року відсутнє волевиявлення позивачки ОСОБА_1 на встановлення її цивільних прав та обов'язків щодо укладання договору оренди землі, яка перебуває у її власності, на умовах, що були визначені в договорі оренди землі, оскільки в судовому засіданні доведено, що позивачка не підписувала договір оренди землі.
Також судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» від 01 лютого 2015 року, зареєстрований Державним реєстратором Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області Побережним С.Є. 13.12.2018 року є неукладеними і не може визнаватися недійсними.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що що рішенням Покровського районного суду у справі № 189/103/20 від 29.09.2020 року встановлено, що договір від 01.02.2015 року не укладався, а тому факт його реєстрації підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
На підставі ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно-офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційного визнання актів, внесення до списку або книги обліку.
Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки (Постанова Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року по справі №6-127цс13).
Враховуючи той факт, що рішенням Покровського районного суду у справі № 189/103/20 від 29.09.2020 року встановлено, що договір від 01.02.2015 року не укладався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт його реєстрації підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, щодо неналежного відповідача по справі, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19.
Доводи апеляційної скарги, що суд не вирішив питання щодо вимог про повернення земельної ділянки, є безпідставними, оскільки позивач відмовився від таких вимог, відповідно до заяви від 24.05.2021 (а.с.92).
Доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем своїх вимог, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до рішення Покровського районного суду у справі № 189/103/20 від 29.09.2020 року суд дійшов висновку, що в при укладанні договору від 01.02.2015 року відсутнє волевиявлення позивачки ОСОБА_1 на встановлення її цивільних прав та обов'язків щодо укладання договору оренди землі, яка перебуває у її власності, на умовах, що були визначені в договорі оренди землі, оскільки в судовому засіданні доведено, що позивачка не підписувала договір оренди землі. Також судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» від 01 лютого 2015 року, зареєстрований Державним реєстратором Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області Побережним С.Є. 13.12.2018 року є неукладеними і не може визнаватися недійсними.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приведені апелянтом інші доводи в апеляційній скарзі про те, що суд не дав належної оцінки обставинам справи, про невірне застосування судом норм матеріального права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» - залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: