Справа № 1-614/11
Номер провадження 1-в/404/141/21
16 грудня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 .
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_3
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 червня 2012 року, зміненим ухвалою колегії суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 21.06.2013 року, залишеної без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.10.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання за у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади віднесені до службових та займатись правоохоронною діяльністю на 3 роки зі штрафом в п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму 8500 грн. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання старшого лейтенанта міліції.
Строк відбування покарання відраховувати з 18.06.2012 року зарахувавши в цей строк час перебування під вартою з 19.09.2008 року по 26.06.2009 року день за день. Міру запобіжного заходу до набрання вироку законної сили ОСОБА_3 - залишено підписку про невиїзд.
На даний час вирок суду не виконано, у зв'язку із чим засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Заслухавши засудженого ОСОБА_3 , який пояснив суду, що він ніколи свідомо не ухилявся від відбування призначеного йому покарання, жодним чином не порушував запобіжний захід до 2019 року, не зникав з постійного місця проживання. Має сталі соціальні зв'язки та постійне місце проживання та реєстрації. Був офіційно працевлаштований та неодноразово перетинав кордон (6 разів) з метою виїзду до республіки Литва для виконання обов'язків покладених на нього трудовими договорами . Офіційного проходив лікування в медичних установах, отримував закордонний паспорт, офіційно оформив шлюб. За місцем проживання характеризуюсь позитивно.
Прокурор, заперечував проти його задоволення, вказавши, що обвинувачений порушив умови запобіжного заходу - підписка про невиїзд, який обирався через захворювання на туберкульоз, не повідомив правоохоронні органи про закінчення лікування, був оголошений в розшук, відтак, вчиняв дії спрямовані на переховування з метою уникнення від відбування покарання.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає подання таким, що підлягає задоволенню виходячи із такого.
В судовому засіданні встановлено, що вище зазначений вирок набрав законної сили та був направлений на виконання, однак не був виконаний до даного часу..
У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст.152 Кримінально-виконавчого кодексу України однією з підстав звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Стаття 80 КК України 2001 року передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Згідно з ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч.1 цієї статті, подвоюються.
Відповідно до ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч.3 ст.80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст.80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Оскільки в матеріалах подання відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження та матеріалів ОРС «Розшук» вбачається, що засуджений ОСОБА_3 в період з 2015 року по даний час був оголошений в розшук. Однак, розшук позитивних результатів не дав.
В той же час, в період з 2013 року по даний час, засуджений ОСОБА_3 одружився, про що свідчить актовий запис про шлюб, отримав посвідчення водія, проходив лікування в протитуберкульозному диспансері, проходив комісію МСЕК для визначення інвалідності, в 2019, 2020 році перетинав державний кордон, до даного часу є зареєстрованим за адресою, зазначеною в обвинувальному акті.
Аналіз вказаних документів, свідчить про відсутність будь-яких дій засудженого, спрямованих на ухилення від відбування призначеного покарання, а проведення розшукових заходів, вважає формальними діями. Порушення засудженим умов підписки про невиїзд у 2019 році суд не розцінює, як ухилення від виконання покарання з огляду на тривалість його невиконання, яке не може бути безстроковим.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21.06.2013 року, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, відсутні відомості про вчинення ОСОБА_3 нового злочину суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 80 ч.1 п.1 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст. 539 КПК України,ст.152 КВК України, суд,-
Клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21.06.2013 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 та ч.2 ст. 368 КК України, зміненого ухвалою колегії суддів палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 21.06.2013 року, залишеної без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.10.2013 року у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Кіровський районний суд м.Кіровограда.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1