Справа № 186/1005/21
Провадження номер № 2/0186/400/21
15 грудня 2021 року суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Демиденко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Першотравенськ Дніпропетровської області справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є клієнтом банку АТ КБ «Приватбанк» та має в цьому банку картковий рахунок № НОМЕР_1 , який підключений до інтернет банкінгу відповідача «Приват24» та прив'язаний до особистого номеру мобільного телефону ОСОБА_1 , НОМЕР_2 .
21 лютого 2019 року невстановлені на теперішній час злодії подзвонили мобільному оператору «Vodafone» ПрАТ «ВФ Україна» представилися власником мобільного номера НОМЕР_2 та у зв'язку з нібито втратою сім картки попросили її заблокувати та замовили її віддалену заміну (без відвідування офісу «Vodafone»). Що їм і вдалося, в результаті чого вони отримали доступ до карткового рахунку рахунку № НОМЕР_1 через інтернет банкінг відповідача «Приват24».
Але, оскільки це був кредитний рахунок з мінусовим балансом злодії знімали по 200 гривень поки не закінчився кредитний ліміт (загалом 13 операцій на суму 2600 грн). Потім вони оформи в АТ КБ «Приватбанк» шість онлайн кредитів на загальну суму 14451,77 гривень, які були зараховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 з метою створення позитивного балансу та підвищення кредитного ліміту.
Після чого злодії зняли з рахунку № НОМЕР_1 , ще 27 499,84 гривні.
Тобто загалом заподіяли шкоди на суму 30 099,84 гривень.
Вже 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 , подзвонила на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» та заблокувала картку і остання операція переказу коштів на суму 27 499,84 грн проходила після блокування карткового рахунку, що добре видно з виписки банку по рахунку № НОМЕР_1 .
22 лютого 2019 року ОСОБА_1 , звернулась до поліції за фактом вчинення цього злочину. На теперішній час триває досудове розслідування цього злочину внесеного до ЄРДР за №12019040380000097.
Крім того ОСОБА_1 , двічі письмово зверталась до АТ КБ «Приватбанк» з проханням хоча б не нараховувати проценти, штрафні санкції на ці вкрадені 30 099,81 гривень, але отримала відповідь що відповідача все влаштовує, і він в подальшому буде лише збільшувати розмір заборгованості, але йому дійсно шкода ОСОБА_1 .
Зазначені обставини змусили ОСОБА_1 , звернутися до суду з цим позовом.
Виходячи з вищевикладеного, позивач просить суд визнати кредитні договори №19022126560658, №19022126560659, №19022126560660, №19022126560661, №19022126560662 та №19022126560663 від 21 лютого 2019 року не укладеними.
Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» відзив на позовну заяву не надав.
Розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно виписки АТ КБ "ПриватБанк", вбачається, що 21 лютого 2019 року між сторонами було укладено договори: №19022126560658 "Внешние сайты" від 21 лютого 2019 року, на строк 10 місяців, сума кредиту за договором 1 146,08 гривень, залишок по кредиту - 573,03 гривень; №19022126560659 "Внешние сайты" від 21 лютого 2019 року, на строк 10 місяців, сума кредиту за договором 2 600,00 гривень, залишок по кредиту - 1 300,00 гривень; №19022126560660 "Внешние сайты" від 21 лютого 2019 року, на строк 10 місяців, сума кредиту за договором 3 120,00 гривень, залишок по кредиту - 1 560,00 гривень; №19022126560661 "Внешние сайты" від 21 лютого 2019 року, на строк 10 місяців, сума кредиту за договором 3 120,00 гривень, залишок по кредиту - 1 560,00 гривень; №19022126560662 "Внешние сайты" від 21 лютого 2019 року, на строк 10 місяців, сума кредиту за договором 3 319,61 гривень, залишок по кредиту - 1 659,81 гривень; №19022126560663 "Внешние сайты" від 21 лютого 2019 року, на строк 10 місяців, сума кредиту за договором 1 146,08 гривень, залишок по кредиту - 573,03 гривень.
Згідно виписки про рух коштів по картці НОМЕР_3 і додатковим карткам договору за період з 01 лютого 2019 року по 05 серпня 2019 року на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що позивач має рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на її ім'я в АТ КБ "ПриватБанк", на підставі Угоди №SAMDN21000006021053 від 06 березня 2006 року, яким активно користувалася. 21 лютого 2019 року здійснено операцію: щомісячний платіж за сервісом оплата частинами за покупку в магазині "Алло" на суму 563,93 гривень. Залишок коштів після операції: -6 663,93 гривень.
В той же день, 21 лютого 2019 року по вказаному рахунку проведено 13 операцій "Переказ зі своєї карти" по 200 гривень. Залишок коштів після операції: -9 143,93 гривні. Потім, на вказану кредитну картку здійснено "Службові операції" по зарахуванню коштів по договорах №19022126560658, №19022126560659, №19022126560660, №19022126560661, №19022126560662, №19022126560663_PARTPAY5 - "Поповнення карткового рахунку" на суми:1 146,08 гривень, 2 600,00 гривень, 3 120,00 гривень, 3 120,00 гривень, 3 319,61 гривень та 1 146,08 гривень. Залишок після операції: 5 107,84 гривень.
В той же день здійснено операцію з вказаного рахунку: Переказ коштів з заблокованої картки на суму 27 499,84 гривень, залишок коштів: - 22 392,00 гривень.
З копії витягу з ЄРДР №12019040380000097 від 22 лютого 2019 року вбачається, що 22 лютого 2019 року до Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою звернулася ОСОБА_1 , в якій повідомила, що 21 лютого 2019 року невстановлена особа, знаходячись таємно зняла з її кредитної карти № НОМЕР_1 гроші в сумі 38 000 гривень. 22 лютого 2019 року та в подальшому, позивач продовжувала користуватися вказаним картковим рахунком.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі № 186/1444/19 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" про визнання кредитних договорів, укладених між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством КБ "ПриватБанк" №19022126560658, №19022126560659, №19022126560660, №19022126560661, №19022126560662, №19022126560663 від 21 лютого 2019 року та №SAMDN21000006021053 від 06 березня 2006 року нікчемними, стягнення з відповідача на користь позивача 30 099 гривень 84 копійок в рахунок повернення безпідставно списаних банком з рахунку клієнта грошей - відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного Кодексу України /далі ЦК України/.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом, встановлено, що оспорювані договори про надання фінансового кредиту підписані позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт фінансової установи за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позовної заяви у цій частині.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19; від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів - відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Демиденко