Ухвала від 09.12.2021 по справі 460/703/17

Справа № 460/703/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1020/21 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.140 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатись лікарською діяльністю строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 49, 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 30 700 (тридцять тисяч сімсот) грн. матеріальної шкоди, 300 000 ( триста тисяч) грн. моральної шкоди, всього 330 700 (триста тридцять тисяч 700) грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 є медичним працівником, згідно наказу головного лікаря Комунальної міської дитячої клінічної лікарні (далі КМДКЛ) №11-к від 22.01.1993 року, і з цього часу перебуває на посаді лікаря-анестезіолога дитячого відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю анестезіолога дитячого.

Згідно графіку чергувань лікарів-консультантів на 2015 рік, затвердженого директором Департаменту охорони здоров'я ЛОДА, ОСОБА_6 як лікар-анестезіолог з вищою кваліфікаційною категорією залучався для надання екстреної консультативної медичної допомоги населенню Львівської області з дитячої анестезіології (кожного 25-го числа поточного місяця).

Відповідно до п.6 «Лікар-анестезіолог» розділу «Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002, лікар-анестезіолог обґрунтовує вибір виду анестезії; здійснює кваліфіковане анестезіологічне забезпечення; проводить масковий, внутрішньовенний, ендотрахеальний наркоз при термінових і планових операціях на органах і черевної порожнини, малого тазу, в акушерській і ортопедо-травматологічній практиці; проводить адекватну корекцію водно-електролітного, кислотно-основного і білкового стану; налагоджує кардіомоніторний нагляд за хворими. Володіє методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, електричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії і реанімації при невідкладних станах. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей. Також, лікар-анестезіолог повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-анестезіолога; організацію та показники роботи анестезіолого-реанімаційних відділень, служби швидкої та невідкладної допомоги; топографічну анатомію; нормальну та патологічну фізіологію органів і систем людини; основи водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, білкового стану, гемостазу, методи їх корекції; загальну фармакологію; етіологію, патогенез, клініку і методи лікування внутрішніх, інфекційних, нервових і хірургічних хвороб; механізм розвитку серцевої, судинної, дихальної, ниркової та печінкової недостатності; аналіз результатів лабораторних, функціональних і спеціальних методів дослідження; класифікацію видів наркозу; клінічний перебіг провідникової і загальної анестезії; клінічні і фармакологічні засоби, що застосовуються при проведенні знеболювання, інтенсивної терапії і реанімації; будову наркозодихальної і моніторної апаратури, організацію кардіомоніторного нагляду за хворим; методики проведення спеціальних діагностичних досліджень, анестезії, інтенсивної терапії та реанімації при різних патологіях і невідкладних станах; правила безпеки і гігієну роботи в операційній, правила асептики і антисептики; форми і методи санітарно-освітньої роботи; правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.

Відповідно до Посадової інструкції лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КМДКЛ, затвердженої головним лікарем КМДКЛ від 03.06.2014 року, ОСОБА_6 зобов'язаний забезпечити кваліфіковане проведення анестезії, інтенсивної терапії та реанімації хворих дітей, знати клінічні та інструментальні методи контролю за станом хворих та корекцію порушень, що виникають під час загальної анестезії, а також останній несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу його компетенції.

Згідно з ст.34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року, лікуючий лікар - лікар охорони здоров'я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому законом порядку. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Так, 25.04.2015 року близько 18.00 год, ОСОБА_6 , перебуваючи на робочому місці, що за адресою: вул.П.Орлика, 4 у м.Львові, будучи черговим лікарем-анестезіологом дитячим по Львівській області згідно графіку чергувань, затверджений директором Департаменту охорони здоров'я ЛОДА у 2014 році, володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю анестезіолога дитячого, одержав через службу екстреної допомоги виклик для надання анестезіологічного забезпечення неповнолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення останній оперативного втручання у вигляді діагностично-санаційної трахеобронхоскопії в умовах відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Новояворівської районної лікарні №1, що за адресою:м.Новояворівськ Львівської області, вул.Шевченка, 18, куди неповнолітня ОСОБА_11 поступила цього ж дня близько 16.00 год з діагнозом: кома невідомої етіміології. Набряк мозку. Кома І-ІІ. Дихальна недостатність. Набряк легень. (Вказаний важкий діагноз виник на фоні аспірації стороннім предметом), про що свідчить листок передопераційного епікризу, який міститься у медичній картці стаціонарного хворого №4292 від 25.04.2015 року Новояворівської районної лікарні №1 Львівської області, а також довідка про виконання завдання №796 від 25.04.2015 КЗ ЛР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

В подальшому, 25.04.2015 року з 19 год 25 хв до 20 год 00 хв, згідно записів вказаної медичної карти стаціонарного хворого, неповнолітній ОСОБА_11 проведено оперативне втручання під загальним знечуленням (ендотрахеальний наркоз), яке було забезпечене лікарем-анестезіологом дитячим ОСОБА_6 в Новояворівській районній лікарні №1, що за адресою: м.Новояворівськ Львівської області, вул.Шевченка, 18.

Цього ж дня, близько 20 год 15 хв, після завершення оперативного втручання, у неповнолітньої хворої ОСОБА_11 відбулось різке падіння показників гемодинаміки, та відбулось це у післяопераційний період - після проведеної інтубації та переведення на штучну вентиляцію легень лікарем-анестезіологом дитячим ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_6 , несучи персональну відповідальність як лікар-анестезіолог дитячий за проведення лікування неповнолітньої хворої ОСОБА_11 у вигляді анестезіологічного забезпечення, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, а саме порушуючи вимоги клінічних протоколів, передбачених Наказом МОЗ України №437 від 31.08.2004 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах», Наказом МОЗ України №34 від 15.01.2014 року «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги», галузевого нормативного документа, а також ст.ст. 6, п.«а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем, не використавши ці знання та навички при наданні адекватного анестезіологічного забезпечення, не забезпечив адекватної штучної вентиляції легень неповнолітньої ОСОБА_11 , оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи №360/2015 від 27.04.2015 року ендотрахеальна трубка знаходилась в стравоході останньої, а не в її дихальних шляхах, в результаті чого розвинулась прогресуюча дихальна недостатність, набряк легень та головного мозку, і незважаючи на комплекс проведених реанімаційних заходів, вказані дії лікаря ОСОБА_6 спричинили тяжкі наслідки неповнолітньому, а саме смерть неповнолітньої ОСОБА_11 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20.55 год померла у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Новояворівської районної лікарні №1, що знаходиться за адресою: Львівська область м.Новояворівськ, вул.Шевченка, 18.

Згідно із висновком комісійної судово-медичної експертизи №135 від 09.08.2016 року значне погіршення стану неповнолітньої ОСОБА_11 , яке призвело до її смерті, відбулося у післяопераційному періоді після проведеної інтубації хворої та переведення на ШВЛ лікарем-анестезіологом дитячим ОСОБА_6 , ендотрахеальна трубка була виявлена на розтині не у дихальних шляхах, а в просвіті стравоходу, слід вважати, що професійні помилки, допущені лікарем-анестезіологом дитячим ОСОБА_6 могли призвести до розвитку дихальної недостатності та смерті ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.140 КК України.

Не погоджуючись з даним вироком обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року та ухвалити новий вирок, яким його визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України. Крім цього, на підставі ч.3 ст. 404 КПК України у зв'язку із неповним встановленням судом першої інстанції обставин справи, просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений покликається на те, що при ухваленні оскаржуваного вироку мала місце неповнота судового розгляду, висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом не враховано, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення.

Зазначає, що в діях апелянта відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, зокрема у вироку не вказано, які конкретно положення клінічних протоколів порушено ОСОБА_6 .

Стверджує, що Накази МОЗ України №437 від 31.08.2004 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах» та №34 від 15.01.2014 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги» втратили чинність 05.06.2019, а тому на момент ухвалення оскаржуваного вироку ОСОБА_6 не може нести відповідальність за порушення будь-яких їхніх положень. У оскаржуваному вироку не вказано, у чому конкретно проявилось порушення ОСОБА_6 декларативних норм закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я». Щодо звинувачення ОСОБА_6 в порушенні вимог «галузевого нормативного документа», то воно є абсурдним, адже у вироку не зазначено назви, номера, дати прийняття такого «галузевого нормативного документа».

Стверджує, що суд першої інстанції ставить ОСОБА_6 в вину невиконання вимог, встановлених п.6 «Лікар-анестезіолог» розділу «Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)», Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МОЗ України «117 від 29.03.2002, при цьому не врахував, що ОСОБА_6 має кваліфікацію «Лікар-анастезіолог дитячий», що є окремою спеціальністю відповідно до зазначеного вище Довідника кваліфікаційних характеристик.

Акцентує, що судом наведено положення з посадової інструкції з місця роботи за трудовим договором (Львівська міська дитяча клінічна лікарня), незважаючи на те, що в Новояворівську ЦРЛ ОСОБА_6 прибув на виконання умов цивільно-правового договору.

Зазначає, що покази свідків не містять відомостей про неналежне виконання ОСОБА_6 своїх професійних обов'язків, тобто про те, що смерть потерпілої настала внаслідок його дій. Більше того, покази деяких свідків суперечать Висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_11 , на якому теж ґрунтується обвинувачення, зокрема в частині проведення пацієнтці штучної вентиляції легень (надалі - ШВЛ) до приїзду лікарів-консультантів, направлених КЗ ЛОР «ЛОЦЕМДМК». Так, як зазначено у Висновку клініко-експертної оцінки, а також відповідно до показів свідка ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . ШВЛ до приїзду лікарів-консультантів зі Львова не проводилася. В той же час, відповідно до показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пацієнтка була підключена до ШВЛ ще до приїзду лікарів-консультантів, зазначені свідки повідомили, що пацієнтка на ШВЛ спілкувалася з оточуючими, що в принципі неможливо під час штучної вентиляції легень.

Наголошує, що показами всіх свідків підтверджено вкрай важкий, агонуючий стан ОСОБА_11 при поступленні, а саме: відсутність свідомості, пінисті виділення з рота малинового кольору, задишка, ціаноз покривів.

Зазначає, що з показів свідка ОСОБА_16 вбачається, що на момент прибуття лікарів-консультантів хвора дихала сама, що стан її був важкий, була потреба у ШВЛ, вказаний свідок повідомив, що під час реанімаційний заходів поставили зонд, щоб вийшло повітря. Це означає, що після заінтубування під час здійснення реанімаційних заходів було встановлено зонд у шлуночок через стравохід, що виключає знаходження в стравоході інтубаційної трубки.

Покликається на те, що свідок ОСОБА_16 повідомив, що після інтубації пацієнтки сатурація залишалася незмінною, тобто не була нижчою, ніж до проведення бронхоскопії, він також зазначив, що «в операційній все було добре, ми судимо по сатурації О2, якщо задовільна, то вентиляція легень проводиться адекватно».

Вказує, що відповідно до показів ОСОБА_12 переведення пацієнтки з операційної в палату тривало до 1 хвилини, за такий короткий проміжок часу не могла настати смерть від стверджуваної неадекватної вентиляції легень, яка до того часу лікуючими лікарями не проводилася зовсім.

Наголошує, що як зазначають свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 після переведення ОСОБА_11 до падати та зупинки дихання реанімаційні заходи проводилися двома лікуючими лікарями пацієнтки - ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , пацієнтці вводився шлунковий зонд, що, за умови наявності у стравоході інтубаційної трубки, було б технічно неможливо.

Звертає увагу, що показів свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 частково не чути на записі судового засідання.

Вважає, що висновок експерта №360/2015 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_22 з 2704.2015 до 07.07.201 є недопустимим доказом, з огляду на те, що в порушення кримінального процесуального закону ОСОБА_6 положення стосовно права на участь у проведенні експертизи слідчим роз'яснені не були, хоча його права та законні інтереси могли бути і були обмежені та порушені під час проведення експертизи. Органом досудового розслідування було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки не було забезпечено право на відвід експерту, передбаченого п.13 ч.3 ст. 42 КПК України. Наголошує, що під час допиту експерта в судовому засіданні на запитання чи попереджалася вона слідчим про кримінальну відповідальність, експерт ОСОБА_23 відповіла, що зі слідчим не контактувала, постанова слідчого про проведення судово-медичної експертизи їй безпосередньо слідчим вручена не була.

Звертає увагу, що у висновку експерта не зазначено освіту судового експерта, часу проведення експертизи, місце проведення експертизи, опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом, методи, застосовані у дослідженні, умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження (освітлення, температура повітря), місце роботи судового експерта.

Зазначає, що експертиза почата 27.04.2015 року, а закінчена 07.07.2015, що перевищує встановлений законом строк для її проведення, водночас у матеріалах справи відсутнє відповідне письмове повідомлення експерта особі, яка призначила експертизу. Крім того, з висновку вбачається, що в порожнині рота трупа було виявлено інтубаційну трубку, про таку у висновку згадується без опису, без зазначення виду інтубаційної трубки, довжини, ширини просвіту, інших ознак, які б дали змогу ідентифікувати її як саме ту, якою здійснював інтубацію ОСОБА_6 . Проте, незважаючи на те, що виявлена інтубаційна трубка за своїм характером могла стати важливим речовим доказом, матеріали справи не містять доказів передачі інтубаційної трубки особі, яка призначила експертизу, під розписку.

Вказує, що у висновку експерта зазначено, що у зв'язку з тим, що у представлених матеріалах кримінального провадження немає жодних пояснень лікарів, хто проводив інтубацію трахеї бронхоскопію та будь-які інші медичні маніпуляції, стверджувати у категоричній формі про причину смерті не надається можливим. Допитна у судовому засіданні експерт - лікар судово-медичної експертизи трупів ЛОБСМЕ ОСОБА_22 зазначила, що конкретної відповіді про причину смерті немає.

Крім того, обвинувачений вказує, що очевидно недопустимим доказом є висновок за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_24 , оскільки причина смерті, зазначена ц висновку клініко-експертної оцінки у категоричній формі суперечить висновку судово-медичної експертизи №360/2015 від 07.07.2015. на думку, обвинуваченого, у зв'язку із відсутністю у експертів, що проводили комісійну експертизу, спеціальних знань у сфері дитячої анестезіології поставлені їм запитання та їх висновки щодо таких запитань вийшли за межі спеціальних знань експертів.

Комісійна експертиза містить дані із висновку судово-медичної експертизи №360/2015 від 07.07.2015, зазначений висновок є очевидно недопустимим доказом, на що стороною захисту зверталася судом увага суду. Отже, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», що застосовується Європейським судом з прав людини, висновок комісійної експертизи теж є недопустимим доказом. Так, комісія робить висновок про те, що оскільки погіршення стану пацієнтки сталося після інтубації, воно сталося внаслідок такої інтубації, що не є правильним. Яким був механізм виникнення гострої дихальної недостатності і набряку легень від надуманої неадекватної вентиляції легень експертиза не пояснює. В жодному підручнику з медицини такого підтвердження немає. Також це не описано у практиці судово-медичних експертиз. В класифікаторі причин смерті немає такої причини, як місцезнаходження чи розташування інтубаційної трубки та неадекватна вентиляція легень. Вважає, що комісія вигороджує лікуючих лікарів, зазначаючи про відсутність спеціалізації районних лікарень у наданні невідкладної хірургічної торакальної допомоги дитячому населенню, при цьому у матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо спеціалізації також і лікаря ОСОБА_6 «у наданні невідкладної хірургічної торакальної допомоги дитячому населенню».

Наголошує, що ОСОБА_6 заявлялось клопотання про проведення повторної комісійної експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено. При винесенні оскаржуваного вироку суд обґрунтовував такий в тому числі медичною картою стаціонарного хворого, зазначена історія хвороби написана зацікавленими особами - лікарями Новояворівської ЦРЛ і вона не має жодного відношення до лікаря-консультанта.

Стверджує, що судом не враховано того, що відповідно до записів медичної карти амбулаторного хворого, та відповідно до п.9 Висновку клініко-експертної оцінки пацієнтка за життя хворіла на захворювання верхніх дихальних шляхів - бронхіт, хронічний тонзиліт. Перед поступленням у лікувальний заклад ОСОБА_11 хворіла упродовж 3 днів: біль у горлі, виділення з носа, підвищення температури тіла, що свідчить про наявність запального процесу у верхніх дихальних шляхах; важкого, агонального стану пацієнтки на момент поступлення, що підтверджується показами свідків, записами в історії хвороби, висновками експертів; нездійсненням реанімаційних заходів лікуючими лікарями протягом 4 годин, що усугубило стан пацієнтки; відсутності у відділенні справного апарату ШВЛ, сучасного кардіомонітора, пульсоксиметра; того, що пацієнтку після заінтубування перекладали на каталку, потім з каталки на ліжко, інтубаційна трубка могла також бути введена в стравохід лікуючим лікарем під час реанімаційних заходів; того, що тіло померлої дві доби перебувало у лікарні і зацікавлені особи (лікуючий лікар) могли переставити трубку скільки завгодно разів; відсутності зазначення чіткої причини смерті в Висновку експерта.

Обвинувачений вважає, що він не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК України. Так, лікар-консультант ОСОБА_6 не є і не був працівником, який перебував у трудових відносинах з закладом охорони здоров'я, що забезпечував надання медичної допомоги хворій Смигорі (Новояворівською ЦРЛ). Натомість ОСОБА_6 був залучений у Новояворівську ЦРЛ Комунальним закладом ЛОР «ЛОЦЕМДМК» у якості консультанта на договірних засадах.

Зазначає, що після ознайомлення з медичною документацією та огляду хворого, лікар-консультант проводить клінічний розбір, надає спеціалізовану лікувально-діагностичну консультативну допомогу колегам, пораду з питань додаткової діагностики, і , після консиліуму з присутніми спеціалістами приймає рішення щодо подальшої тактики консервативного або оперативного лікування на місцевій базі. Тому, помилковим є твердження свідка Левицького про те, що він та інший лікуючий лікар з моменту приїзду консультантів начебто стали «допоміжними», а також твердження суду про «персональну» відповідальність ОСОБА_6 за проведення лікування ОСОБА_11 . Відтак, на думку обвинуваченого, помилковим ж висновок суду про те, що ОСОБА_6 був медичним працівником і відповідно суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК України.

Наголошує, що у оскаржуваному вироку не доведено суб'єктивну сторону кримінального правопорушення, не обґрунтовано недбалого ставлення ОСОБА_6 до своїх професійних обов'язків. Інтубацію проведено належним чином, інтубаційна трубка була встановлена у трахею, встановлення зонда у стравохід виключало наявність там інтубаційної трубки.

Окрім того, обвинувачений вважає, що суд протиправно задовільнив цивільний позов потерпілого, у зв'язку із відсутністю склад кримінального правопорушення кримінальне провадження підлягає закриттю, а цивільний позов - залишенню без розгляду. Вказує, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем є замовник - заклад охорони здоров'я, де знаходився пацієнт, тобто Новояворівська міська лікарня, яка, за посередництва Центру медицини катастроф (підрядник) викликала (здійснила замовлення платних послуг) ОСОБА_6 як лікаря-консультанта.

На думку апелянта, стосовно розміру моральної шкоди позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння такої витрати на встановлення могильного пам'ятника не є збитками в розумінні цивільного законодавства, це добровільні витрати особи.

Крім цього, 05 листопада 2021 року обвинуваченим ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги на вирок Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року, в якому обвинувачений просить змінити прохальну частину апеляційної скарги та викласти її в наступній редакції: вирок Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

Зазначає, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження по факту смерті ОСОБА_11 слідчим СВ Яворівського РВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_25 07.05.2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження. Вказує, що відповідно до ч.6 ст. 284 КПК України постанова прокурора про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження могла бути винесена не пізніше 31 травня 2015 року, проте, така винесена прокурором 08 червня 2015 року, тобто з пропуском встановлених законом строків.

Звертає увагу, що розслідування кримінального провадження №12015140350000524 здійснювалося СВ Яворівського РВ ГУМВС у Львівській області - за місцем вчинення кримінального правопорушення. 10.12.2015 заступником прокурора Львівської області винесено постанову про визначення місця проведення досудового розслідування, відповідно до якої визначено м.Львів місцем проведення досудового розслідування кримінального провадження №12015140350000524, здійснення досудового розслідування доручено СУ ГУ НП України у Львівській області. На думку апелянта, при винесенні зазначеної постанови було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки постанова від 10.12.2015 не містить оцінки досудового розслідування як неефективного та є невмотивованою, підстав для передачі кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, передбачених ч.3 ст. 218 КПК України не існувало.

Вказує, що зазначене порушення вимог КПК України призвело до порушення прав і законних інтересів обвинуваченого, а тому всі докази, одержані на підставі зазначеної постанови є недопустимими.

Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями, представника потерпілого, прокурора, які заперечили подану обвинуваченим апеляційну скаргу з доповненнями, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України повністю доведена та ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.

Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_6 своєї вини, такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, зокрема:

показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 даними в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що 25.04.2015 його донька ОСОБА_26 йшла до подруги та вдавилась жувальною гумкою. Її підібрали по дорозі жителі з їх села і завезли у Новояворівську лікарню в реанімацію, бо подумали, що у неї приступи, так як донька не могла йти, падала, подумали, що у неї чорна хвороба, зателефонували йому. Коли він приїхав через 30 хвилин, лікар ОСОБА_20 розповів, що дитину уже відкачали, гумка вийшла із дихальних шляхів і вона прийшла до себе, він спілкувався із нею, вона була в свідомому і адекватному стані, дихала сама, розповіла, що вдавилася жуйкою і хотіла поскоріше додому. Це було 25.04.2015 в обідній час лікар Левицький комусь надавав допомогу, але перед цим він зробив знімок, побачив залишки і викликав бригаду зі Львова. Біля 19-20 години приїхали лікарі ОСОБА_6 і ОСОБА_15 , він підписав дозвіл на проведення бронхоскопії і лікарі пішли в реанімацію робити бронхоскопію, перебували в реанімації близько півтори години, потім вийшли, розвели руками і сказали, що дитина померла. Вони нічого не пояснювали, не коментували, вийшли з операційної, сіли в машину і поїхали. На розтині йому показали у банці щось кругле, це було стороннє тіло, яке випало з дихальних шляхів дочки перед бронхоскопією. На той час доньці було 14 років, вона хворіла простудними захворюваннями, на лікуванні не перебувала, таблеток не приймала. У дочки не було алергії на жодні препарати. До сьогоднішнього дня жодна шкода не відшкодована, ніхто не вибачився і не поспівчував. Потерпілий у судовому засіданні надав згоду щодо розголошення медичними працівниками Новояворівської РЛ Львівської області іформації, яка становить лікарську таємницю ОСОБА_11 ;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , завідувача ВАІТ Новояворівської РЛ №1 даними в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що у квітні 2015 року чоловік доставив дівчину у лікарню у важкому стані. Її він виявив на обочині дороги у смт Шкло з судомами, без свідомості. На момент поступлення хвора була без свідомості, з ознаками задишки та пінистими виділеннями з рота червоного кольору, ціаноз шкірних покривів. Було прийнято рішення про проведення інтенсивної терапії та ШВЛ. Ним виставлено діагноз: кома невідомої етіології, набряк легень. Під час санації ротової порожнини, дитина почала кашляти і рвати. В неї з рота вилетіла жуйка в діаметрі півтора сантиметра. Дитина прийшла до свідомості за 2-3 хвилини і повідомила, що жувала жуйку, почала кашляти. На підставі цього дитині виставлено діагноз «стороннє тіло у трахеї». Дитині проведено всі обстеження, викликано чергового педіатра. Коли дитина прийшла до себе, сатурація становила 90-95 та підстав для інтубації не було. Дитина розмовляла з батьком. Враховуючи аспірацію чужородного тіла у легені, було прийнято рішення про виклик бригади медиків. а саме торакального хірурга та дитячого анестезіолога для визначення подальшої тактики лікування. Він самостійно їх викликав по санавіації. На той час було проведено рентгенологічне дослідження, яке показало ознаки лівобічної пневмонії. Дитина на той час повністю прийшла до свідомості, була орієнтована у просторі, сатурація була 88=93. Через півтори години пішов додому, але через 40 хвилин був викликаний для проведення кесарського розтину. На той час вже прибула бригада медиків, після прибуття лікарів по санавіації, дитина перейшла під їх нагляд. При цьому був присутній черговий анестезіолог лікарні та було прийнято рішення про проведення бронхоскопії. Під час бронхоскопії він присутнім не був, бо проводив знечулення на операції кесаревого розтину. Після проведення бронхоскопії у дитини почала знижуватись сатурація і консиліум вирішив, що дитину необхідно перевести у реанімаційну палату, де новіший апарат ШВЛ. Він був присутній при транспортуванні дитини, бо анестезіолог ОСОБА_6 повідомив, що в операційній поганий апарат. Переведення тривало до 1 хвилини. Дитину везли на каталці, вентиляція легень проводилась мішком амбу. Однак, відразу ж після переведення дитини у реанімацію наступила зупинка серця, йому відомо, що є заключення експертизи про те, що при реанімації інтубаційна трубка перебувала не у трахеї;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , лікаря анестезіолога ВАІТ Новояворівської РЛ №1 даними нею в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що 25.04.2015 у другій половині дня поступив дзвінок від диспечера швидкої медичної допомоги про те, що до лікарні везуть дитину. Вона спустилась у приймальне відділення. На той час привезли дівчину, яка була синюшна, з рота йшли виділення- піна рожевого кольору, була без свідомості. У дитини було взято всі аналізи та встановлено діагноз: вдавлення жуйкою. Вона почала санувати дитину. У дівчинки почались поклики до рвоти і вона вирвала велику жуйку. Дівчинка почала приходити до свідомості, вона відкрила очі. Лікарі під'єднали її до ШВЛ «Фаза 8», піднімали АТ, який був низький. Вона почала розмовляти. Так як у лікарні немає дитячого анестезіолога, лікарі виликали його зі Львова. Прийшли батьки, яких впустили до дитини і вони спілкувались. До приїзду лікарів пацієнтці давали кисень апаратом ОСОБА_27 , давали гормони, оскільки був набряк легень, сечогінне, капали розчини. Потім до години часу приїхали зі Львова лікарі, анестезіолог і бронхоскопіст. Дитина була у свідомості, казала, що її дере у горлі та напередодні вона хворіла на ГРВІ, дитина була підключена до ШВЛ, їй вводились препарати для підняття показників гемодинаміки, бо сатурація була 82. Було прийнято рішення про подальшу бронхоскопію апаратом, який лікар привіз зі собою. Показники сатурації були занижені. Під час проведення бронхоскопії свідок була присутня в операційній та бачила, як по апарату щось викачували з бронхів. Після санаційної бронхоскопії анестезіолог зі Львова заінтубував дитину. Через кілька хвилин показники сатурації почали падати, думали, що проблема в апараті і вирішили перевезти дитину в реанімаційну палату, де є інший апарат ШВЛ «Каріна». Перевезення і підключення до іншого апарату тривало не більше 5 хвилин. Коли її перевезли в реанімацію та переклали на ліжко, наступила зупинка дихання, ні тиску ні пульсу не було, зіниці були розширені. Трубку ніхто не виймав, вона була на місці. В подальшому близько 30 хвилин усі лікарі проводили реанімаційні заходи, які були неефективними;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_28 , медичної сестри-анестезистки Новояворівської РЛ №1 наданими нею в судовому засіданні в суді першої інстанції про те, що 25.04.2015 дня вона заступила у нічну зміну о 19 год разом із лікарем ОСОБА_14 . У лікарні на той час перебував завідувач відділення ОСОБА_12 . Їй повідомили, що у операційній знаходиться дівчина, яка ковтнула жуйку та лікар зі Львова буде проводити їй бронхоскопію. Вона пішла в операційну, де побачила дівчину, яка була у свідомості, розмовляла та була перелякана. Поряд стояв лікар бронхоскопіст. Там же був анестезіолог ОСОБА_6 та перебувала ОСОБА_14 , яка участі не приймала За вказівкою анестезіолога вона підготувала та ввела дівчині медичні препарати, які були наявні у лікарні. Вона перевірила гемодинамічні показники дівчини, які були у нормі та бронхоскопіст провів бронхоскопію. Все проходило нормально, показники були стабільні. Чи витягнув він жуйку їй не відомо. Після завершення бронхоскопії лікар анесетезіолог зі Львова заінтубував дівчину і її зразу перевели в реанімацію та підключили до апаратів. Там відразу відбулось падіння пульсу, тиску, як тільки переклали на ліжко. Раптово відбулась зупинка серця. Їй робили реанімацію як львівські лікарі, так і ОСОБА_14 пів години. Інтубаційна трубка увесь час знаходилась в роті;

показаннями свідка ОСОБА_29 , медичної сестри реанімації з ліжками інтенсивної терапії Новояворівської РЛ №1, допитаної в судовому засіданні в суді першої інстанції, про те, що о 19 год вона заступила на чергування, дівчинка перебувала на першому ліжку у важкому стані, тому вона весь час перебувала біля неї, виконувала призначення лікаря, контролювала рівень сатурації та тиск, дівчинка була у свідомості, бліда, стан був стабільний. Після 19 год приїхали лікарі зі Львова і готували дівчинку до бронхоскопії. Потім від ОСОБА_14 поступила команда подати дитину в операційну, вона завезла туди дитину і її переклали на операційний стіл. Через деякий час разом з санітаркою забрали дитину до реанімаційної палати, щоб підключити її до апарату. Вони переклали її і почули що на кінцівках артеріальний тиск не прослуховувався. Лікарі проводили непрямий масаж серця і дефібриляцію. Дитині вводились препарати. але це результату не дало, дитина померла;

показаннями даними в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_13 , медичної сестри відділення анестезії з ліжками для інтенсивної терапії Новояворівської РЛ №1, про те, що 25.04.2015 зі швидкої на каталці поступила невідома дівчинка у вкрай важкому стані, синюшна, з піною з рота, в комі без свідомості, анамнез не могли зібрати. Нею займались лікарі ОСОБА_14 та ОСОБА_12 . Готували до інтубації, санували ротову порожнину від піни щоб підключити до ШВЛ, спровокували блювату і жуйка вийшла, ця жуйка знаходилась біля хворої на тумбочці. Дівчинці стало краще, вона повідомила ім'я ОСОБА_26 . Зробили рентген і потрібно було бронхоскоп, щоб подивитись і дитячого анестезіолога. Оскільки цих лікарів не було у лікарні, їх викликали зі Львова для санації бронхіального дерева. Дитині виставлено діагноз: набряк легень. Після закінчення зміни вона покинула лікарню, а дитина залишилась з іншою зміною;

показаннями даними в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_30 , медичної сестри - анестезистки Новояворівської РЛ №1, про те, що у квітні 2015 з 9 год ранку вона чергувала у реанімації. Привезли дитину і поклали на перше ліжко у палаті. Вона виконувала вказівки ОСОБА_14 , підключала крапельницю та вводила препарати. Дитина була синюшна і з рота піна текла, лікар проводив відсмоктування і з рота випав якийсь шарік, який потім поклали у баночку поряд з дівчинкою. Дитина після цього порозовіла. Була заповнена історія хвороби, яка зберігалась на посту. З лікарів були присутні ОСОБА_14 та ОСОБА_12 після закінчення зміни передала зміну ОСОБА_29 . У той час чекали на лікарів зі Львова, вона їх вже не бачила. Коли збиралась додому, показники гемодинаміки дитини були стабільні, дитина розмовляла, стан дитини був середньої важкості:

показаннями наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка ОСОБА_15 , лікаря-хірурга торакального дитячого МДКЛ про те, що 25.04.2015 після обіду по санавіації надійшов виклик з Новояворівської лікарні на поступлення дитини з ознаками аспірації. Швидко була скликана бригада з лікарів, які чергували і виїхали у м. Новояворівськ. Дівчинка у лікарні була у свідомості, розмовляла, покашлювала, мала задишку, дихала з допомогою апарату. Повідомила, що їй важко дихати, що їла цукерок і подавилась. У дитини був виражений ціаноз шкіри та з обох боків відчувались вологі хрипи, низька сатурація, про аспірацію стверджувало порушення дихальних шляхів та знижена сатурація. Було зібрано анамнез, жуйка, яка перебувала на тумбочці біля дитини та зміни на рентгенографії. Підозра на аспірацію стороннього предмета є підставою для проведення бронхоскопїї, і оскільки діти не є транспортабельними, вони приїхали для видалення стороннього предмета. Лікарі повідомили їх про видалення стороннього предмета перед їх приїздом. Батьки дали згоду для проведення бронхоскопії. Дитина була переведена у операційну. Їй була проведена інтубація трахеї, у ротовій порожнині було 3=5 мл рідкої крові, це свідчило про легеневу кровотечу та теж було підставою для проведення бронхоскопії. Дитині проведено премедикацію. У легенях під час санаційно-діагностичної бронхоскопії, яка тривала 20 хв. апаратом ОСОБА_31 було вивлено у просвіті бронхів пінисту кров. Анестезіолог ОСОБА_6 вводив на той час міорелаксанти. Оскільки патологічних предметів не виявлено, забрано кров і харкотиння та після бронхоскопії було вирішено залишити дитину на ШВЛ. Дитина була нетранспортабельна. Але в цілому, під час бронхоскопії та після неї, стан хворої не погіршувався та був стабільним. Анестазіолог ОСОБА_6 займався дитиною, заінтубував її з першого разу, бо легені в повному обсязі не дихали і в неї була важка форма пневмонії, зниження сатурації, це була аспіративна пневмонія. Він вийшов на 10 хв., щоб привести у порядок свої інструменти, хвору на каталці повезли у палату. Коли повернувся, дитині трьома анестезіологами проводились реанімаційні міроприємства в реанімаційній палаті. При цьому інтубаційна трубка постійно перебувала у роті і не витягувалась. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки хворій не проводилась. На момент інтубації в дитини грубих порушень життєдіяльності не було. Анестезіолог пояснив йому, що не змогли запустити серце, яке зупинилось.

Крім вищенаведених показань свідків вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, стверджується рядом письмових доказів по справі які безпосередньо досліджені судом, зокрема:

копією із журналу обліку прийому хворих у стаціонар Новояворівської районної лікарні №1 26.10.2015 за № 2138, згідно якого за 25.04.2015 міститься запис № 4292 про поступлення о 16.06 год. ОСОБА_11 , ургентно, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла о 22.00 год (т.2 а.с.102-103);

довідкою, наданої Новояворівською районною лікарнею №1 від 12.01.2016 № 19, згідно якої лікуючими лікарями хв. ОСОБА_11 від моменту її поступлення 25.04.2015 у лікарню до моменту констатування її смерті були ОСОБА_12 та ОСОБА_14 (т.2 а.с.107);

списком медпрацівників відділення анестезіології Новояворівської РЛ №1,які надавали медичну допомогу ОСОБА_11 , жительці АДРЕСА_1 : завідувач відділення ОСОБА_12 , лікар-анестезіолог ОСОБА_14 , сестри медичні стаціонару ОСОБА_13 , ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , сестра медична анестезистка ОСОБА_33 , наданим 26.10.2015 Новояворівською районною лікарнею за №2136/1 (т.2 а.с.104);

копією договору № 44 від 23.01.2015 Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з лікарями - консультантами про здійснення виїзної консультативно-лікувальної та екстреної медичної допомоги населення, з якої вбачається, що КЗ ЛОР Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та лікарем-консультантом ОСОБА_6 укладено договір на виконання обов'язків лікаря-консультанта дит. анестезіолога з надання екстреної консультативної лікувально-діагностичної медичної допомоги хворим (потерпілим) у лікувально-профілактичних закладах Львівської області на 2015 рік (т.2 а.с.128);

завданням лікарю-консультанту №796, з якого вбачається, що анестезіолога ОСОБА_6 в якості консультанта викликано до м. Новояворівськ у реанімацію до невідомої особи, в якої жувальна гумка у дихальних шляхах. Виставлений діагноз: двобічна пневмонія, набряк легень, легенева кровотеча, набряк головного мозку, кома 2-3 ст. Пацієнту проведено анестезіологічне забезпечення трахеобронхоскопія, рекомендації щодо інтенсивної терапії та реанімації, на звороті вказано ОСОБА_6 та підпис (т.1 а.с. 56);

довідкою про виконання завдання, згідно якої, консультант МДКЛ дитячий анестезіолог ОСОБА_6 о 17.45 год. 25.04.2015 виїхав з м. Львів, о 19.00 год. прибув у Новояворівську реанімацію, о 21.20 вибув та о 22.40 год. прибув у м. Львів (т.1 а.с. 167);

лікарським свідоцтвом про смерть № 360/15 від 27.04.2015, згідно якого ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

листом Новояворівської районної лікарні №1 від 26.10.2015 №2139, 27.04.2015, згідно якого, тіло ОСОБА_11 разом з медичною документацією (форма №003 та №4292) було передано у Львівське патологоанатомічне бюро для встановлення причин смерті. 27.04.2015 тіло ОСОБА_11 з обласного патолого-анатомічного бюро було передано до Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи разом з медичною документацією на підставі постанови працівників органів внутрішніх справ;

висновком експерта №360/2015 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_22 з 27.04.2015 до 07.07.2015, з якого вбачається, що при зовнішньому дослідженні трупа виявлено накладання та потьоки підсохлої крові довкола отвору рота. При внутрішньому дослідженні трупа, в порожнині рота виявлено інтубаційну трубку. При вийманні органокомплексу було відмічено, що інтубаційна трубка знаходиться у просвіті стравоходу до рівня нижче щитоподібного хряща на глибину біля 9 см. Макроскопово виявлено збільшення та ущільнення піднебінних мигдалин, при розрізі яких з лакун виділявся жовто-зелений гнійний вміст, набряк та гіперемію дужок гортані, ущільнення легень на дотик з вираженими ниткоподібними тяжами під плеврою, сірого кольору по всіх поверхнях, котрі перетинаються між собою. набряк легеневої тканини на розрізах, збільшення та ущільнення парабронхіальних вузлів, при судово- гістологічній експертизі: вогнищеву бронхопневмонію з мікроабсцедуванням, катарально-десквамативний ларингіт, виражений набряк легень- ознака прогресуючої лівошлуночкової недостатності, клітини запального інфільтрату та нитки фібрину гортані, фолікулярна гіперплазія прилеглих лімфатичних вузлів головних бронхів; бактеріологічно виявлено у легенях наявність Клебсієлла пневмонії. Беручи до уваги наведене, можна вважати, що у даному випадку причиною смерті ОСОБА_11 могла стати вогнищева бронхопневмонія з мікроабсцедуванням з розвитком прогресуючої дихальної недостатності на фоні неадекватно проведеної штучної вентиляції легень, так як при судово-медичній експертизі було виявлено інтубаційну трубку в просвіті стравоходу, а не в просвіті верхніх дихальних шляхів. Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 4292 смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20.55 год, що відповідає розвитку трупних змін на момент розтину її тіла. При судово-медичній експертизі трупа виявлено садна на грудній клітці по передній поверхні зліва, садно на задньо внутрішній поверхні правого плеча, 2 садна на внутрішній поверхні правого передпліччя в середній третині садно на середній фаланзі 5го пальця по тильній поверхні лівої китиці, по 1 садну на основних фалангах 3.4-го пальцях по тильній поверхні, 3 садна на передній поверхні ділянки правого колінного суглоба, синець на зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, садна грудній по передній поверхні зліва, беручи до уваги їх характер, могли утворитись внаслідок реанімаційних заходів (електрокардіостимуляції) посмертно. Всі інші описані тілесні ушкодження могли утворитись від контакту з тупими предметами біля 1-ї доби до настання смерті, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причиновому зв'язку з настанням смерті не перебувають. У тілі ОСОБА_11 сторонніх предметів, крім інтубаційної трубки та катетрів, виявлено не було.(т.1 а.с. 129- 135);

Крім цього, допитана у судовому засіданні суду першої інстанції експерт - лікар судово-медичної експертизи трупів ЛОБСМЕ ОСОБА_22 пояснила, що у 2015 році вона одноосібно проводила судово-медичну експертизу трупа, про що складений висновок експерта №360/2015, який вона підтримує в повному обсязі. У висновку експерта вказано на підставі чиєї постанови проводилась експертиза. При цьому слідчий особисто у ЛОБСМЕ не вручав їй постанови і не попереджав про кримінальну відповідальність. Їй не відомо, коли було доставлено труп у відділення ЛОБСМЕ. 06.07.2015 додатково надано матеріали провадження та колбу із стороннім предметом. Нею експертиза проводилась до 07.07.2015. При цьому застосовувались знання в галузі судової медицини. Під час проведення експертизи сторонніх осіб не було. В ході експертизи у тілі трупа, тобто в порожнистому органі - стравоході виявлено інтубаційну трубку. Органокомплекс виймався нею так як звичайно. Не допускає, що зачепила трубку за різці. Інших ознак перебування стороннього тіла не було. Конкретної відповіді про причину смерті немає, але якщо б не інтубаційна трубка, хвора б жила.

фото таблицею до висновку експерта із зображенням вигляду інтубаційної трубки у просвіті стравоходу (т.1 а.с.138);

листом КЗ ЛОР ЛОБСМЕ №1593 від 25.06.2021, з якого вбачається, що у зв'язку з відсутністю листів та запитів судово-слідчих органів про вилучення інтубаційної трубки, така на даний час не зберігається у ЛОБСМЕ, відтак така не може бути вилучена, доставлена та оглянута в судовому засіданні (т.2 а.с.144);

листом КЗ ЛОР Львівське обласне бюро судової експертизи №520 від 25.02.2016, згідно якого лікар судово-медичний експерт відділу судово-медичної експертизи трупів КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ» ОСОБА_22 має 5 кваліфікаційний клас судового експерта, 2-у лікарську категорію та стаж роботи за фахом 6,5 років. Особа, яка має вищу медичну освіту та пройшла спеціалізацію за фахом «судово-медична експертиза», отримала сертифікат спеціаліста у галузі медицини, має право проводити судово-медичні експертизи (розтини) померлих осіб, незалежно від їх віку, у тому числі неповнолітніх (т.2 а.с.119);

листом ДУ «Львівський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України» №616/09 від 11.02.2016 щодо проведення вірусологічних досліджень біологічного матеріалу (трахеї) який вилучений від померлої ОСОБА_11 під час розтину. Згідно інформації викладеної у листі, зазначений секційний матеріал направлений на дослідження КЗ ЛОР ЛОБСМЕ, клінічний діагноз ГРВІ. Вірусологічні дослідження біологічного матеріалу від хворих з підозрою на ГРВІ та грип, секційного матеріалу від померлих, причиною смерті яких могли бути захворювання спричинені вірусами грипу та ГРВІ, проводяться на підставі положень Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказів Моз України № 922 від 04.12.2009, № 530 від 02.07.2010, №30 від 09.02.1998, № 971 від 17.12.2009, №448 від 17.07.2006, наказу МОЗ СРСР № 543 від 08.06.1988. Дослідження секційного матеріалу від померлої ОСОБА_11 проводилось ОСОБА_34 Нормативними документами не передбачено зберігання біологічного матеріалу у віросологічних лабораторіях після завершення досліджень. Проби біологічного матеріалу та секційний матеріал (трахея) з трупа ОСОБА_11 було знищено шляхом автоклавування та подальшого спалювання у крематорії (акт від 18.06.2015) (т.2 а.с.108);

копією з журналу реєстрації проби, згідно якого 28.04.2015 з ЛОБСМЕ за № 1056 для дослідження надано досліджуваний матеріал - трахею ОСОБА_11 з діагнозом «ГРВІ», результат дослідження грип А, В та ГРВІ не виявлено (-) (т.2 а.с.109);

результатом №1056 серологічного дослідження від 08.05.2015 секційного матеріалу - трахеї ОСОБА_11 , згідно якого - РНК вірусів грипу А, В РНК вірусів збудників ГРВІ не виявлено (т.1 а.с. 137);

актом №4с від 18.06.2015,згідно якого біологічний матеріал, у тому числі реєстраційний номер 1056 знищені автоклавуванням в стерилізаційному режимі (т.2 а.с.118);

висновком експерта №1153-1154/2015 шматочків внутрішніх органів ОСОБА_11 , проведеної 21.05.2015 СМЕ ОСОБА_35 , з якого вбачається, що вогнищева бронхопневмонія з мікроабсцедуванням. Катарально-десквамативний ларингіт. Слабо виражені ознаки серозного запалення в міокарді. Виражений набряк легень - ознака прогресуючої лівошлуночкової недостатності. Хронічний активний гепатит з початковими фіброзними змінами в паренхімі печінки. (т.1 а.с.139-140);

висновком експерта №1415/2015-г крові з трупа ОСОБА_11 , проведеного 05.05.2015 експертом ОСОБА_36 , згідно якого у крові не виявлено етилового, метилового. пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.1 а.с. 141);

листом Новояворівської районної лікарні №1 від 25.01.2015 №61, згідно інформації у якому, труп ОСОБА_11 був направлений в паталого-анатомічне бюро і лікарем паталого-анатомом тіло передано для встановлення причини смерті на судово-медичну експертизу. 25.11.2015 №0 1-12-11/3314/02/07 скеровано Висновок клініко-експертної комісії ЛОДА Департаменту охорони здоров'я (т.2 а.с.117);

довідкою Комунальної міської дитячої клінічної лікарні №21 від 13.01.2016, про те, що лікар ОСОБА_6 працює лікарем ургентної служби відділення анестезіології та інтенсивної терапії з ліжками (т.2 а.с.100);

графіком чергувань лікарів-консультантів з дитячої анестезології по службі екстреної консультативної медичної допомоги населенню Львівської області на 2015 рік, затвердженого начальником відділу материнства і дитинства Департаменту ОЗ та директором ДОЗ ЛОДА, де в п. 25 вказано до кожного місяця 25 числа чергує лікар анестезіолог дитячий категорія вища ОСОБА_6 (т.1 а.с.169-172);

витягом з наказу №11-к від 22.01.1993 по комунальній міській дитячій клінічній лікарні, згідно якого ОСОБА_6 прийнятий на посаду лікаря анестезіолога дитячого відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 22.01.1993 (т.2 а.с.111);

висновком клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_11 , проведеної КЕК ДОЗ ЛОДА, згідно якого причиною ургентної госпіталізації дитини стала механічна асфіксія внаслідок аспірації жувальної цукерки, що привело до розвитку важкої гіпоксемії, набряку легень та набряку мозку; п.2 терапевтичні заходи, які проводились після госпіталізації відповідали вимогам наказу № 437 МОЗ України від 2004 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному та дошпитальному етапах». Враховуючи, що у дитини весь час утримувались знижені показники сатурації, доцільним було проведення не інвазивної ШВЛ. п. 3 спонтанна евакуація стороннього предмету з дихальних шляхів, ймовірність залишення у дихальних шляхах кусочків стороннього предметі була підставою для проведення діагностично - санаційної трахеобронхоскопії. п.4 підозра на сторонній предмет в дихальних шляхах є абсолютним показом до проведення діагностично-санаційної бронхоскопії, тому рішення про її проведення було правильним і мало високий ризик можливих ускладнень. п.5 записи огляду дитячого анестезіолога та протоколу анестезіологічного забезпечення свідчать, що оцінка стану дитини та вибір методу анестезії були правильними. Зауваження викликає обмежений рівень моніторингу. Для пацієнтів з оцінкою за шкалою АS ІІІ має використовувати моніторинг ЕКГ. В цілому перебіг анестезії був неускладненим. п.6 під час проведення бронхоскопії проводилась ШВЛ, проте насичення гемоглобіну киснем залишалось зниженим, що свідчило про важке ураження дихальної системи. Враховуючи важку дихальну недостатність, рішення про переведення дитини після закінчення бронхоскопії на пролонговану ШВЛ було правильним п.7 однією з можливих причин раптового погіршення стану дитини після бронхоскопії могла бути спонтанна дислокація ендотрахеальної трубки при перекладанні хворої під час транспортування з операційної в палату інтенсивної терапії, що призвело до швидкої депресії гемодинміки і асистолії та неуспішності реанімаційних заходів, які проведені. п.8 обсяг наданої ОСОБА_11 медичної допомоги відповідає вимогам наказу МОЗУ № 437 від 2004 року та наказу № 34 МОЗУ від 15.012014 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів з стандартизації екстреної медичної допомоги». п.9 у дитини на момент аспірації стороннього предмету та поступлення в стаціонар, впродовж кількох днів були прояви гострої респіраторної вірусної інфекції з приєднанням бактеріальної флори. п.10 причиною смерті стала прогресуюча дихальна недостатність зумовлена нашаруваням аспірації стороннього предмету та механічної асфіксії на вже наявний в організмі дитини запальний процес у верхніх дихальних шляхах та паренхімі легень, що частково пояснює неефективність інтенсивної терапії а респіраторної підтримки п.12 смерть дитини слід вважати попереджуваною (т.1 а.с.161-165);

висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 135 (проведеної комісією експертів КЗ ЛОР ЛОБСМЕ у складі голови ОСОБА_37 ,. та членів ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та доповідач СМЕ ОСОБА_41 з 11.07.2016 по 09.08.2016), згідно якого: 1. при поступленні ОСОБА_11 в Новояворівську РЛ №1 дії лікаря-анестезіолога ОСОБА_14 та анестезіолога ОСОБА_12 відповідали вимогам наказу МОЗУ № 437 від 2004 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному та дошпитальному етапах»; п. 2 ОСОБА_11 поступила в реанімаційне відділення Новояворівської РЛ №1 з діагнозом при госпіталізації «кома невідомої етіології. Набряк мозку І-ІІ. Гостра ДН. Набряк легень». Діагноз виставлено правильно; п.3 Надання допомоги ОСОБА_11 при госпіталізації відповідало вимогам клінічних протоколів МОЗ України № 437 від 2004 року та №34 від 15.01.2014; п.4 Лікарями Новояворівської РЛ №1 тактику лікування ОСОБА_11 було обрано правильно після виставлення клінічного діагнозу. п. 5, п.7 даних про кваліфікацію лікарів ОСОБА_14 та ОСОБА_12 щодо проведення діагностично-санаційної трахеобронхоскопії немає. У них відсутні необхідні посвідчення про кваліфікацію в дитячій торакальній хірургії, але районні лікарні не є спеціалізованими лікувальними установами, які спеціалізуються на наданні невідкладної хірургічної торакальної допомоги дитячому населенню. п.6 Під час поступлення ОСОБА_11 в лікувальну установу на підставі об'єктивного статусу дитини були прямі покази у зв'язку з загрозливим станом для життя дитини до проведення ШВЛ, тобто до приїзду медиків, викликаних по санавіації. Під час підготовки хворої до інтубації, а саме санації ротової порожнини, виникла масивна блювота і кашель, після чого стороннє тіло виділилось з ротової порожнини, дихання нормалізувалось, шкірні покриви стали рожевого кольору, хвора прийшла до свідомості, розповіла, що з нею сталося. На даному етапі абсолютних показів до інтубації трахеї та проведення ШВЛ не було. п.8 необхідні обстеження та дослідження ОСОБА_11 під час госпіталізації та лікування у Новояворівській РЛ №1 до приїзду медиків із санавіації були правильними і своєчасними. п.9-10 після спонтанної евакуації стороннього предмету з дихальних шляхів, стан ОСОБА_11 залишався стабільним до приїзду лікарів з м. Львова. п.11 в щоденниках в історії хвороби від 16.15 год. до 18.50 год. (до огляду медиків з м. Львова) погіршення стану дитини не відмічено. п.12 оскільки прояви гіпоксемії після спонтанної евакуаціїї стороннього предмету з дихальних шляхів ще спостерігалась, в лікарів були підозри на неповну евакуацію стороннього предмету чи наявність іншого предмету в дихальних шляхах, враховуючи відсутність у лікарів районної лікарні технічних можливостей та лікарської кваліфікації для проведення такого роду хірургічних маніпуляцій у дітей рішення лікарів Новояворівської РЛ №1 про виклик лікарів з м. Львова для проведення діагностично-санаційної трахеобронхоскопії є правильним. п.13 лікарі Новояворівської РЛ №1 належно виконували свої обов'язки. Лікарем ОСОБА_6 було невдало проведено інтубацію трахеї після проведеної бронхоскопії або не діагностовано передислокацію ендотрахеальної трубки при перекладанні хворої під час транспортування з операційної у палату інтенсивної терапії, що в умовах уже існуючої тривалої гіпоксемії привело до швидкої депресії гемодинаміки і асистолії та неуспішності реанімаційних заходів. п. 14, п.15 порушень клінічних протоколів МОЗ України лікарями Новояворівської РЛ№1 при наданні медичної допомоги ОСОБА_11 комісією не виявлено. п.16 Лікарями Новояворівської РЛ №1 при обранні тактики лікування ОСОБА_11 були взяті до уваги результати досліджень і обстежень. У медичній карті хворого є запис лікаря від 25.04.2015 о 17.45 год. про описання рентгензнімку «на рентгенограмі легень затемнення зліва внизу». п.17 спонтанна евакуація стороннього предмету з дихальних шляхів та ймовірність того, що в дихальних шляхах залишились інші сторонні предмети чи кусочки предмета були підставою для проведення діагностично-санаційної трахеобронхоскопії. п.18 діагноз клінічний: «гостра вірусно-бактеріальна пневмонія; гостра дихальна недостатність; набряк легень» встановлений правильно та своєчасно. п.19. Оскільки основним ускладненням, яке виникло при лікуванні дитини була гостра дихальна недостатність, яка виникла в результаті неправильної інтубації трахеї чи передислокації ендотрахеальної трубки з дихальних шляхів у стравохід, контроль за чим входить в посадові обов'язки лікаря-анестезіолога ОСОБА_6 , кваліфікація якого дозволяла здійснювати превентивні заходи, які могли б запобігти ускладненням, що виникли в подальшому при лікування ОСОБА_11 п.20. Медичне втручання у вигляді діагностично-санаційної трахеобронхоскопії відповідало стандартам у сфері охорони здоров'я. п.21 діагностично-санаційну трахеобронхоскопію лікарем ОСОБА_15 проведено правильно та відразу після прибуття бригади лікарів з м. Львова (через 35 хв після огляду хворої та проведеної премедикації), вид медичного інструменту обрано правильно, розмір у протоколі операції не вказаний. п.22 в протоколі операції, яка проходила з 19.25 год. до 20.00 год. не описано жодних ускладнень під час операції. Стан дитини погіршився о 20.15 год. в реанімаційному відділенні, а о 20.25 хв. зафіксовано зупинку серця, що свідчить про ускладнення, які виникли у післяопераційному періоді, такими ускладненнями є: важкий стан дитини, зниження сатурації до 70, АТ до 60/40, пульс 140 ударів, підняти сатурацію не вдається, АТ знизився до 0, що призвело до зупинки серця. Ці ускладнення призвели до смерті дитини ОСОБА_11 п. 23. за проведення діагностично-санаційної трахеобронхоскопії, яка була проведена правильно та без ускладнень, повну персональну персональну відповідальність ніс лікар ОСОБА_15 , який її проводив. Оскільки дане оперативне втручання не призвело до погіршення стану хворої, а мала місце відсутність адекватної штучної вентиляції легень, слід вважати, що його дії не перебувають у прямому-причинно наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_11 п. 24. Оскільки інтубаційна трубка була виявлена не у просвіті дихальних шляхів, а в стравоході, стверджувати про відповідність інтубації стандартам у сфері охорони здоров'я та що тактика проведення інтубації лікарем ОСОБА_6 була обрана правильно, не можна. п.25 огляд перед проведенням операції ОСОБА_11 проведений лікарем-анестезіологом ОСОБА_6 не в повній мірі відповідав вимогам клінічних протоколів МОЗ України, а саме, звертає на себе увагу обмежений рівень моніторингу стану дитини. п.26 Згідно записів у протоколі анестезії, ендотрахеальну трубку ОСОБА_11 було встановлено правильно. Розмір ендотрахеальної трубки обрано правильно, однак, при проведенні судово-медичної експертизи трупа, було виявлено неправильне розміщенняя ендотрахеальної трубки - не в просвіті дихальних шляхів, а в просвіті стравоходу, що суперечить записам у медичній документації. п.27 судячи по записам у історії хвороби, різке падіння показників гемодинаміки сталося у відділенні реанімації через 15 хв. після проведення оперативного втручання, причиною чого, враховуючи факт неправильного розташування ендотрахеальної трубки, була відсутність штучної вентиляції легень. п.28 повну персональну відповідальність за вибір та проведення інтубації, та її наслідків ніс анестезіолог ОСОБА_6 .. Різке погіршення стану дитини, що призвело в подальшому до її смерті, виникло внаслідок неправильно проведеної інтубації, або внаслідок не розпізнання спонтанної передислокації ендотрахеальної трубки з дихальних шляхів у стравохід за умови відсутності фіксації трубки. п.29 причиною раптового погіршення стану дитини була або неправильна інтубація, тобто введення інтубаційної трубки не в просвіт дихальних шляхів, а в просвіт стравоходу, або спонтанна передислокація ендотрахеальної трубки за умови відсутності фіксації її при переклаанні хворої під час транспортування з операційної у ВАІТ, що в умовах уже існуючої гіпоксемії привело до швидкої депресії гемодинаміки і асистолії та неупішності реанімаційних заходів. п.30 За неналежне забезпечення вентиляції хворих відповідає лікар анестезіолог. п.31 проведена судово-медична експертиза трупа відповідає правилам проведення СМЕ. п.32 при невдалій інтубації відбувається потрапляння повітря у шлунок. При СМЕ трупа ОСОБА_11 виявлено роздутий повітрям шлунок. п.33 заключний діагноз ОСОБА_11 виставлено правильно і він співпадає з висновком СМЕ. п.34 безпосередньою причиною смерті ОСОБА_11 стала прогресуюча дихальна недостатність, набряк легень та головного мозку в результаті неадекватно проведеної штучної вентиляції легень у зв'язку з аспірацією стороннього предмету з розвитком механічної асфіксії на фоні уже наявного в організмі дитини запального процесу у верхніх дихальних шляхах та паренхімі легень у вигляді гнійної з мікроабсцедуванням часточкової бронхопневмонії, бронхіту та катарально-десквамативного ларингіту. п. 35 оскільки значне погіршення стану дитини відбулось у післяопераційному періоді, після проведеної інтубації хворої та переведення на ШВЛ анестезіологом ОСОБА_6 , ендотрахеальна трубка при розтині трупа виявлена не у дихальних шляхах, а в просвіті стравоходу, слід вважами, що саме професійні помилки, допущені лікарем-анестезіологом ОСОБА_6 могли призвести до розвитку дихальної недостаності та смерті ОСОБА_11 п. 36 ОСОБА_11 за життя хворіла на захворювання верхніх дихальних шляхів - бронхіт, хронічний тонзиліт. Перед поступленням у лікувальний заклад ОСОБА_11 хворіла упродовж 3 днів: біль у горлі, виділення з носа, підвищення температури тіла, що свідчить на наявність запального процесу у верхніх дихальних шляхах та паренхімі легень у вигляді гнійної з мікроабсцедуванням часточкової бронхопневмонії, бронхіту та катарально-десквамативного ларингіту, які перебувають у причинно наслідковому зв'язку зі смертю дитини. п.37 недоліком проведення реанімаційних заходів після бронхоскопії та заінтубування, є відсутність ШВЛ, оскільки ендотрахеальна трубка, знаходилась у стравоході, а не у дихальних шляхах, що пояснює неуспішність реанімаційних заходів та в подальшому призвело до смерті. Решта реанімаційних міроприємств проведено вчасно та в необхідному об'ємі. Персональну відповідальність за проведення цих реанімаційних заходів ніс лікар-анестезіолог ОСОБА_6 (т.1 а.с.175 підсумки на а.с. 187).

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції експерт - начальник КЗ ЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_42 пояснив, що висновок комісійної судово-медичної експертизи № 135 від 09.08.2016 він підтримує в повному обсязі. Комісією судово-медична експертиза проводилась по матеріалах кримінального провадження №12015140350000524 від 27.04.2015. При цьому, комісією досліджувались усі матеріали провадження про які вказано у висновку, а також медична документація та висновок судово-медичної експертизи, яка проводилась до того. Щодо кваліфікації лікарів, то у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про наявність посвідчень дитячих торакальних хірургів у лікарів ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Відсутні також дані про наявність у забезпеченні Новояворівської РЛ №1 обладнання для проведення трахеобронхоскопії. Згідно п.4. згідно записів у медичній документації, лікарями Новояворівської РЛ №1 тактику лікування хворої обрано вірно після встановлення клінічного діагнозу. Дихальна недостатність виникла внаслідок неправильної інтубації трахеї, бо ендотрахеальна трубка повинна знаходитись у трахеї, а вона перебувала у стравоході. За правильність інтубації несе відповідальність лікар анестезіолог. Це є спільна думка всіх членів експертної комісії. Погіршення стану дитини, яке призвело до смерті відбулось у післяопераційному періоді, після проведеної інтубації хворої та переведення на ШВЛ лікарем - анестезіологом дитячим ОСОБА_6 , ендотрахеальна трубка при розтині виявлена в просвіті стравоходу, тому слід вважати, що професійні помилки допущені лікарем- анестезіологом ОСОБА_6 могли призвести до розвитку дихальної недостатності та смерті ОСОБА_11 .

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції експерт - лікар анестезіолог-реаніматолог ВМКЦ Західного ОК ОСОБА_43 , який приймав участь у проведенні комісійної судово-медичної експертизи, висновок експерта №135 від 09.08.2016 підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що на даний час, щоб надавати допомогу дітям, від лікарів вимагається наявність сертифікату лікаря дитячого. У лікарів Новояворівської РЛ №1 ОСОБА_14 та ОСОБА_12 немає сертифікату дитячого анестезіолога, але в екстрених ситуаціях, вони зобов'язані були б надати допомогу дитині. Враховуючи, що дитина прийшла до себе, не було потреби у їхній допомозі. У Новояворівській РЛ №1 немає відповідної апаратури, це не є спеціалізована лікарня для надання допомоги при торакальній патології. Лікар ОСОБА_6 має вищу кваліфікаційну категорію і сертифікат дитячого анестезіолога, тому він мав право проводити інтубацію неповнолітнім. Про обмежений рівень моніторингу стану дитини перед проведенням інтубації свідчить наявність лише пульсоксиметра. Під час бронхоскопії не було належного спостереження за станом дитини, Так як стан дитини був важкий, необхідно було здійснювати моніторинг на кардіомоніторі, ЕКГ, пульсу, тиску, сатурації. Після проведеної бронхоскопії, при транспортуванні та перекладанні стан дитини погіршився. Це вчасно не було помічено лікарем-анестезіологом. При передислокації трубки реанімаційні заходи є неефективні. У випадку правильної інтубації, інтубаційна трубка заходить за голосову щілину і роздувається манжета і трубка фіксується зав'язками навколо голови. Про правильну інтубацію свідчить: екскурсія грудної клітки, дихальні шуми, шкірні покриви, сатурація. Зниження сатурації, синюшність шкіри, тахікардія, гіпоксія, зупинка серця наступають через 1-1,5 хв. після неправильної інтубації. Спонтанна передислокація трубки можлива при запрокидуванні голови. У трубці знайшли слиз, а при бронхоскопії санувалась піниста кров'яниста мокрота, це свідчить, що інтубаційна трубка була погано зафіксована і змістилась. Через неправильне розташування інтубаційної трубки, реанімаційну заходи були неефективні. Відповідальність за якість реанімаційних заходів, а також за хворим до часу пробудження пацієнта або його передачі у стабільному стані під нагляд іншого лікаря, несе лікар анестезіолог ОСОБА_6 . Виявлений при експертизі трупа ОСОБА_11 роздутий повітрям шлунок та помірно роздуті петлі кишківника, також свідчать про те, що інтубаційна трубка знаходилась у стравоході і повітря зі шлунка попало у кишківник. Виявлені дихальна недостатність та набряк легень також свідчать про невдалу інтубацію. Хвора поступила з гіпоксією, з набряком мозку і легень, які були куповані лікарями і стан дитини покращився. На етапі поступлення у лікувальний заклад дії лікарів були правильними, вони готувались до інтубації. Інородне тіло було, але воно вийшло. Були сумніви, чи залишилось ще і тому викликали бронхоскопіста. Малинова піна з рота є ознакою набряку легень і тому така хвора мала бути заінтубована. Виявлені у дитини захворювання легень не були критичними та самі по собі не призвели б до смерті. Безпосередньою причиною смерті стала прогресуюча дихальна недостатність, аспірація інородного тіла з розвитком механічної асфіксії. Смерть дитини настала через неправильну інтубацію.

Крім цього, судом першої інстанції було досліджено речові докази у кримінальному провадженні:медичну карту стаціонарного хворого №4282 від 25.04.2015, медичну карту амбулаторного хворого, журнал реєстрації біохімічних аналізів, журнал реєстрації клінічних аналізів, рентгензнімок, гістологічні препарати з трупа.

Усі вищенаведені докази підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України та спростовують його доводи щодо відсутності у його діях складу даного злочину.

Показання свідків надані в суді першої інстанції є послідовними, логічними, змістовними та підтверджуються сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, та які колегія суддів вважає належними, допустимими та обґрунтованими.

Обставин, які б могли свідчити про те, що свідки, оговорюють обвинуваченого, судом апеляційної інстанції не встановлено та не було наведено таких обставин та доказів на їх підтвердження обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_8 в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, наведені докази у своїй сукупності та своєму взаємозв'язку спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що інкримінованого правопорушення він не вчиняв, а смерть ОСОБА_11 настала не з його вини.

Частиною 2 статті 140 КК України передбачена відповідальність за неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується: діянням у формі дії або бездіяльності - невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; наслідками у виді тяжких наслідків для неповнолітнього; причинним зв'язком між діяннями та наслідками.

Неналежне виконання професійних обов'язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення і має місце коли медичний працівник виконує свої обов'язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси професійної діяльності.

ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 передбачено, що медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.

обвинувачений ОСОБА_6 є медичним працівником, згідно наказу головного лікаря Комунальної міської дитячої клінічної лікарні (далі КМДКЛ) №11-к від 22.01.1993 року, і з цього часу перебуває на посаді лікаря-анестезіолога дитячого відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю анестезіолога дитячого.

На переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, доведений сукупністю доказів встановлений факт, що ОСОБА_6 , несучи персональну відповідальність як лікар-анестезіолог дитячий за проведення лікування неповнолітньої хворої ОСОБА_11 у вигляді анестезіологічного забезпечення, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, а саме порушуючи вимоги клінічних протоколів, передбачених Наказом МОЗ України №437 від 31.08.2004 року «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і дошпитальному етапах», Наказом МОЗ України №34 від 15.01.2014 року «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги», галузевого нормативного документа, а також ст.ст. 6, п.«а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем, не використавши ці знання та навички при наданні адекватного анестезіологічного забезпечення, не забезпечив адекватної штучної вентиляції легень неповнолітньої ОСОБА_11 , оскільки відповідно до висновку судово-медичної експертизи №360/2015 від 27.04.2015 року ендотрахеальна трубка знаходилась в стравоході останньої, а не в її дихальних шляхах, в результаті чого розвинулась прогресуюча дихальна недостатність, набряк легень та головного мозку, і незважаючи на комплекс проведених реанімаційних заходів, вказані дії лікаря ОСОБА_6 спричинили тяжкі наслідки неповнолітньому, а саме смерть неповнолітньої ОСОБА_11 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20.55 год померла у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Новояворівської районної лікарні №1, що знаходиться за адресою: Львівська область м.Новояворівськ, вул.Шевченка, 18.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим і вірним висновок місцевого суду про те, що оцінюючи зібрані у даному провадженні докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обвинувачення щодо ОСОБА_6 , оскільки докази отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, є допустимими та достатніми і органічно поєднуються між собою, у зв'язку з чим суд їх прийняв.

Відповідно до статті 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.

Що стосується доводів ОСОБА_6 з приводу того, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КПК України, не доведена належними та допустимими доказами, оскільки висновок експерта №360/2015 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_22 з 2704.2015 до 07.07.201 є недопустимим доказом, з огляду на те, що в порушення кримінального процесуального закону ОСОБА_6 положення стосовно права на участь у проведенні експертизи слідчим роз'яснені не були, експертизу проведено не уповноваженою особою, експерта не було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок то слід зазначити наступне.

Як вбачається із висновку експерта №360/2015, судово-медична експертиза проводилась з 27.04.2015 до 07.07.2015, у приміщенні відділу судово-медичної експертизи трупів КЗ ЛОР ЛОБСМЕ, за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 61, судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_22 , стаж роботи за фахом 5 років, 5 кваліфікаційний клас судового експерта проводилась експертиза. Експертиза проводилась на підставі постанови слідчого СВ Яворівського РВ ГУМВС у Львівській області ОСОБА_44 . Також на титульному аркуші висновку експерта №360/2015 зазначено про те, що за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу завідомо неправдивого висновку експерта, розголошення даних досудового слідства та дізнання несе відповідальність за ст. ст. 384, 385, 387 КК України попереджена та міститься підпис експерта.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушення строків проведення експертизи, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Судово-медична експертиза, за результатами якої складено висновок №360 проводилась з 24.04.2015 до 07.07.2015, тобто менше 90 днів.

Крім того, доводи обвинуваченого з приводу того, що експертизу проведено неповноважною особою, то апеляційний суд звертає увагу, що в реєстрі атестованих судових експертів на сайті Міністерства юстиції України під № 5749 зазначено експерта ОСОБА_22 .

Доводи апелянта про порушення кримінального процесуального закону, з огляду на те, що ОСОБА_6 положення стосовно права на участь у проведенні експертизи слідчим роз'яснені не були, є безпідставними, оскільки з постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи трупа вбачається, що така була призначена 27.04.2015 та проводилась у період з 27.04.2015 до 07.07.2015. Суд першої інстанції правильно вказав, що ОСОБА_6 лише 16.01.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.140 КК України, тобто, на момент призначення та проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , ОСОБА_6 не був учасником цього кримінального провадження, відповідно не міг заявляти відвід експерту. Натомість з відповідним клопотанням про бажання бути присутнім під час проведення експертизи, як і інші учасники провадження, до слідчого ОСОБА_6 не звертався.

При цьому, доводи сторони захисту з приводу недопустимості вказаного висновку як доказу є безпідставними, оскільки колегія суддів вважає, що судово-медична експертиза проведена відповідно до вимог кримінального процесуального закону України. Висновок відповідає вимогам ст.ст.101, 102 КПК України, в ньому містяться докладний опис проведених експертами досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання слідчого. При цьому висновок ґрунтується на відомостях, які експерт сприймав як безпосередньо, так і на тих відомостях, які їм стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Висновок підписаний експертом, який мав достатню компетенцію. Дослідницька та підсумкова частини висновку узгоджені між собою, та з іншими матеріалами справи. У дослідницькій частині висновку експертизи відображений весь процес експертного дослідження і отримані на його підставі результати. У заключній частині надані науково обґрунтовані відповіді на поставлені експерту запитання, які повністю випливають з дослідницької діяльності експерта. На кожне поставлене експерту запитання була дана змістовна вмотивована відповідь. Крім цього, експерт був допитаний в суді першої інстанції, де роз'яснив свій висновок.

Покликання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував того, що висновок за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги Смигорі Марії є очевидно недопустимим доказом, з підстав того, що вказаний висновок не є висновком експерта, відсутні реквізити вказаного документу, дата його підписання, затвердження, прийняття чи складання, є необґрунтованими з огляду на наступне. Як вбачається із зазначеного висновку, КЕК ДОЗ ЛОДА проводилась клініко-експертна оцінка якості медичної допомоги, наданої ОСОБА_11 в умовах Новояворівської ЦМЛ. При цьому комісією опрацьовано історію розвитку ОСОБА_11 , медичну карту стаціонарного хворого № 4292, пояснення медичного персоналу та прийнято висновок, яким визнано смерть ОСОБА_11 попереджуваною, у вказаному висновку вказано виявлені при оцінці недоліки у закладі. Вказаний висновок КЕО підписаний усіма членами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки саме на офіційний запит слідчого проводилась перевірка за фактом надання медичної допомоги ОСОБА_11 у Новояворівській ЦРЛ №1, складений та підписаний усіма членами КЕК ДОЗ ЛОДА висновок КЕО установленої форми скеровано слідчому, відтак такий є документом та належним і допустимим доказом у провадженні.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недопустимим доказом висновку комісійної судово-медичної експертизи № 135 від 09.08.2016, виходячи з наступного.

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про визнання недопустимим доказом висновку комісійної судово-медичної експертизи № 135 від 09.08.2016, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки зазначена експертиза проведена відповідно до вимог закону, порушень під час її проведення встановлено не було, відтак такий висновок є належними та допустимим доказом.

Твердження обвинуваченого про те, у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 135 від 09.08.2016 не зазначено дати і місця складення, у складі комісії відсутній експерт із спеціалізацією «лікар-анестезіолог дитячий», освіти експерта, часу проведення експертизи, опису отриманих матеріалів, опису проведених досліджень, методів і методик, застосованих у дослідженні, місця роботи експерта ОСОБА_45 , назви та номеру кримінальної та цивільної справи, а також те, що експерти вийшли за межі спеціальних знань, посилалися на інші очевидно недопустимі висновки, що, виходячи з доктрини «плодів отруєного дерева» робить вказаний висновок недопустимим доказом, є неспроможними.

Так, суд першої інстанції зазначив, що на титульній сторінці висновку експерта №135 вказано час проведення експертизи з 11.07.2016 до 09.08.2016. На арк. 3-12 вказаного висновку міститься опис досліджених документів, що свідчить про те, що такі були досліджені у ході проведення комісійної експертизи. До складу комісії при проведенні експертизи увійшли три судово-медичних експерти ОСОБА_46 , - начальник КЗ ЛОР ЛОБСМЕ, ОСОБА_41 завідувач відділу СМЕ трупів та ОСОБА_47 - завідувач відділом комісійних СМЕ, місце праці яких є ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса якого вказана у верхньому лівому кутку титульної сторінки висновку та експерти консультанти ОСОБА_48 та ОСОБА_49 місце праці яких вказано у висновку. Під прізвищами експертів, які проводили експертизу вказано, що ці експерти провели комісійну судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження №12015140350000524 по факту неналежного виконання лікарями своїх професійних обов'язків, що спричинило смерть нл ОСОБА_11 , 2000 р.н. Також, з висновку експерта №135 комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що керівником експертної установи до складу комісії включено ОСОБА_49 , лікаря анестезіолога- реаніматолога ВМКЦ Західного ОК, стаж 30 років, категорія вища, який не є штатними працівником КЗ ЛОР ЛОБСМЕ та надає послуги на підставі укладеного цивільно-правового договору.

Окрім цього, як вбачається із титульного аркуша висновку експерта №135 комісійної судово-медичної експертизи, експерти повідомлені у встановленому законом порядку про відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу завідомо неправдивого висновку експерта, за ст. ст. 384, 385, 387 КК України, та такий містить підписи експертів.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, такий висновок відповідає вимогам статей 101 та 102 КПК України, містять докладний опис проведених експертами досліджень та зроблені за їх результатами висновки дають обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованим та досвідченим експертами ОСОБА_50 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_47 , ОСОБА_51 . Підстав ставити під сумнів вказаний висновок експерта немає, оскільки така експертиза проведена з дотримання встановленого порядку.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час судового розгляду права обвинуваченого на захист порушені не були, зокрема і щодо вирішення клопотання про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, оскільки такі дотримано судом першої інстанції у порядку, визначеному КПК України.

На думку колегії суддів суд першої інстанції належно, повно і всесторонньо, дослідив усі докази, на підставі яких виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 . Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правпорушенні ґрунтується на сукупності досліджених належних і допустимих доказах.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 щодо того, що він не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України, то слід зазначити, що судом першої інстанції надана відповідь на вказані твердження, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції. Зокрема, суд першої інстанції у оскаржуваному вироку вказав, що згідно копії договору № 44 (долученої 26.01.2017 ОСОБА_6 ) з лікарями -консультантами про здійснення виїзної консультативно-лікувальної та екстреної медичної допомоги населення, вбачається, що КЗ ЛОР Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та лікарем-консультантом ОСОБА_6 укладено договір на виконання обов'язків лікаря-консультанта дит. анестезіолога з надання екстреної консультативної лікувально-діагностичної медичної допомоги хворим (потерпілим) у лікувально-профілактичних закладах Львівської області на 2015 рік. На період виїзної консультативної медичної допомоги лікар-консультант підпорядковується закладу охорони здоров'я, у якому знаходиться його основне місце праці.

Поряд із цим, лікар консультант несе відповідальність за надання медичної допомоги у межах своїх посадових інструкцій та відповідно до цього положення, тобто за неналежне виконання чи невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_6 є суб'єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 140 КК України.

З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КК України, характеризується такими ознаками: діянням у вигляді неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, тяжкими наслідками для хворого та причинним зв'язком між діянням та наслідками. За нормативним визначенням під неналежним виконанням медичним працівником професійних обов'язків слід розуміти вчинення ним не в повному обсязі необхідних дій, які він повинен був вчинити при наданні хворому лікарської допомоги, чи вчинення не тих дій, яких вимагають клінічні протоколи. Надання медичної допомоги включає в себе діагностику (отримання необхідних даних про стан здоров'я, їх правильна оцінка, вибір і прийняття рішення про лікування) та лікування (застосування різного роду процедур, проведення медикаментозної та іншої терапії, виконання хірургічних операцій тощо). Ознакою даних кримінальних правопорушень є також неправильний діагноз захворювання, несвоєчасне проведення обов'язкових процедур, що є наслідком недбалості чи несумлінного ставлення лікаря до своїх обов'язків. Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому. Із суб'єктивної сторони злочини характеризуються необережною формою вини.

При наведених вище доказах, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 140 КК України.

Суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, та керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взяємозв'язку.

Посилання обвинуваченого про порушення правил підслідності, визначених ст.216 КПК України, кримінального провадження було предметом перевірки як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, постановою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_52 10.12.2015 винесено постанову про визначення місця проведення досудового розслідування - проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140350000524 від 27.04.2015 року доручено СУ ГУ НП у Львівській області.

Як вбачається з постанови заступника прокурора Львівської області ОСОБА_52 від 10.12.2015 за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження, з урахуванням місця виявлення ознак злочину, враховуючи те, що юрисдикція СУ ГУ МВС України у Львівській області поширюється на всю територію Львівської області, подальше досудове розслідування, з метою його ефективності, повинно здійснюватися слідчими СУ ГУ НП у Львівській області. Вище зазначена постанова прокурора на час ухвалення вироку ніким не скасована та є чинною.

Підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст. 216 КПК. Натомість за змістом ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у випадку здійснення неефективного досудового розслідування тим органом, підслідність кримінального провадження якому визначена ст. 216 КПК.

Аналізуючи встановлені обставини та положення процесуального законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12015140350000524 від 27.04.2015 року, не було порушено правил підслідності визначених ст. 216 КПК України, прокурор виносячи вищезазначену постанову про доручення проведення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, діяв в межах процесуальних правил визначених КПК України та своїх повноважень.

Таким чином, у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про отримання доказів з порушенням порядку, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, неуповноваженим на те органом, чи будь-яких інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для скасування оскаржуваного вироку.

Доводи обвинуваченого про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні згідно з його клопотанням в порядку ст. 404 КПК України є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Поряд із цим, у клопотанні обвинуваченого не наведено жодних доказів дослідження судом першої інстанції доказів, що містяться у кримінальному провадженні, не повністю або з порушеннями, а відтак відповідно до положень ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наведені в апеляційній скарзі та доповненнях обвинуваченого ОСОБА_6 доводи були предметом дослідження судом першої інстанції, яким в оскаржуваному рішенні надано належну оцінку, з якою погоджується й апеляційний суд.

Апеляційний суд звертає увагу, що усі доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначені ним в апеляційній скарзі та доповненнях до такої, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Такі доводи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування судом апеляційної інстанції, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_6 покарання у повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, нейтрально характеризується за місцем проживання, позитивно характеризується за місцем праці, у вчиненому не розкаявся, враховував, що внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_6 своїх професійних обов'язків, тобто його професійної помилки загинула здорова дитина, яка могла стати опорою та підтримкою батьків.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання, у повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є справедливим, і таке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, встановивши наявність обставин, передбачених п.4 ч.1 ст.49 КК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч.2 ст.140 КК України відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Доводи обвинуваченого, з приводу того, що витрати на встановлення могильного пам'ятника не є збитками в розумінні цивільного законодавства і є добровільними витратами є неспроможними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Окрім цього, судом першої інстанції враховано, що потерпілому ОСОБА_10 спричинено майнову шкоду на загальну суму 30 700 грн., що підтверджується доданими до позову письмовими документами: зобов'язанням ПП ОСОБА_53 на виконання виготовлення та встановлення пам'ятника, у якому між ПП ОСОБА_53 та ОСОБА_10 узгоджено вартість виконання робіт у сумі 30 700 грн., розпискою ПП ОСОБА_53 про повну оплату ОСОБА_10 виконаних робіт, тому вимога про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 30700 грн, підлягає задоволенню в повному обсязі, з чим погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Так, судом першої інстанції враховано, що потерпілому ОСОБА_10 заподіяно моральну шкоду, враховано характер, обсяг та тривалість завданих душевних страждань потерпілого, який зазнав неймовірного болю від втрати доньки, внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_6 своїх професійних обов'язків, враховано негативні наслідки психотравмуючої події у житті потерпілого та його родини, тяжкість вимушених змін у житті потерпілого, а також врахував, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим з необережності.

Таким чином, судом першої інстанції зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості враховані вищенаведені вимоги законів, витрати потерпілого та тривалість моральних страждань і переживань останніх, що призвели до істотних змін в їх житті та негативно позначились на їх моральному та психологічному стані, а також наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий правильно визначено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 30 700 (тридцять тисяч сімсот) грн. матеріальної шкоди, 300 000 ( триста тисяч) грн. моральної шкоди, всього 330 700 (триста тридцять тисяч 700) грн.

Судом підставно, з наведенням відповідних мотивів, визначено розмір матеріальних та моральних збитків, заподіяних потерпілим, та цивільний позов потерпілого вирішено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, виходячи з принципу розумності та справедливості.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з доповненнями не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, допущено не було.

Апеляційна скарга з доповненнями не містять правових підстав для зміни чи скасування вироку.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги з доповненнями правильних висновків суду не спростовують, а відтак підстав для скасування прийнятого судом рішення колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 08 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ

101931661

Наступний документ

101931663

Інформація про рішення:

№ рішення:	101931662
№ справи:	460/703/17
Дата рішення:	09.12.2021
Дата публікації:	03.02.2023
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Львівський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(01.07.2022)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	30.06.2022

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

16.01.2020 14:15	Яворівський районний суд Львівської області
24.02.2020 09:30	Яворівський районний суд Львівської області
27.04.2020 16:20	Яворівський районний суд Львівської області
28.07.2020 12:00	Яворівський районний суд Львівської області
31.08.2020 16:00	Яворівський районний суд Львівської області
27.10.2020 11:30	Яворівський районний суд Львівської області
09.12.2020 10:00	Яворівський районний суд Львівської області
30.12.2020 10:00	Яворівський районний суд Львівської області
08.02.2021 15:15	Яворівський районний суд Львівської області
17.03.2021 14:00	Яворівський районний суд Львівської області
27.05.2021 16:30	Яворівський районний суд Львівської області
14.07.2021 14:00	Яворівський районний суд Львівської області
30.07.2021 14:30	Яворівський районний суд Львівської області
02.08.2021 15:30	Яворівський районний суд Львівської області
06.09.2021 16:00	Яворівський районний суд Львівської області
09.12.2021 11:00	Львівський апеляційний суд