Єдиний унікальний номер 236/1077/21
Номер провадження 22-ц/804/2926/21
15 грудня 2021 року
м. Бахмут
справа № 236/1077/21
провадження № 22-ц/804/2926/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого Хейло Я.В.,
суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,
при секретарі Гладух О.О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди (суддя Сердюк Н.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Лиман Донецької області, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» про відшкодування шкоди.
Заяву мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.11.2019 року, за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки ВАЗ 2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , загинув син позивача ОСОБА_3 .
Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Між власником вказаного автомобіля ОСОБА_4 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» 29.12.2018 року укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № AW8720030), у якому визначено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю, життю визначено у розмірі 200000 грн.
Позивач, посилаючись на те, що є пенсіонером, а отже особою, що втратила годувальника, вважав, що з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» підлягає стягненню страхова регламентна сума згідно з приписами ст. 27-2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, зазначив, що протиправними діями ОСОБА_2 йому завдані значні душевні страждання та переживання через втрату сина.
Уточнив позовні вимоги. просив стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» на свою користь страхову регламентну суму у розмірі, відповідному 18 мінімальним заробітним платам у місячному розмірі, встановленому державою на день настання страхового випадку, а саме 75 114 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Посилається на положення статтей 22-1, 27-2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 1200 ЦК України та зазначив, що на момент настання страхового випадку він є пенсіонером, тому має право на стягнення страхової суми, що дорівнює 18 мінімальним заробітним платам у розмірі 75114 гривень.
Зазначив, що смертю сина порушено нормальний перебіг його життя, він втратив головну опору у житті, змушений був займатись похованням близької людини, звертатись за юридичними консультаціями, регулярно відвідувати відділ поліції та суди, тобто діями відповідача йому спричинено непомірну душевну травму, а тому заявлений ним розмір відшкодування моральної шкоду у 1000 000 гривень є цілком обґрунтованим.
Звертає увагу, що розмір шкоди, яку він просить стягнути з відповідача - страхової компанія ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» на свою користь не перевищує страхову суму (ліміт), вказаний у страховому полісі.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причину не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» в судове засідання не з'явився, причину не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року, який було частково скасовано вироком Донецького апеляційного суду від 06.10.2020 року (вирок апеляційної інстанції залишено без змін постановою Верховного суду від 24.02.2021 року) в частині призначеного покарання, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. (а.с. 11-31).
Згідно із вказаним вироком, 16.11.2019 року світлої пори доби (приблизно о 13 год. 00 хв.) ОСОБА_2 у с. Торське Лиманського району Донецької області здійснював рух за кермом автомобіля марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого на ім'я ОСОБА_5 , проїзною частиною вул. Центральної у напрямку від вул. Родникової до вул. Шкільної. Під час руху проїзною частиною вказаної вулиці водій ОСОБА_2 , проявляючи злочинну самовпевненість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об'єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, своєчасно реагувати на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля, втратив контроль в управлінні цим транспортним засобом, допустив виникнення заносу та неконтрольований виїзд на смугу зустрічного руху, перекидання автомобіля в районі будинку № 38 по вул. Центральній у с. Торське Лиманського району Донецької області . Неконтрольований водієм транспортний засіб внаслідок перекидання збив велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював рух в цей же час зустрічною відносно автомобіля марки «ВАЗ 2106» смугою руху проїзною частиною вул. Центральної у с.Торське Лиманського району Донецької області (в напрямку від вул. Шкільної до вул. Родникової).
Такими своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами), згідно з якими:
- перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п.10.1 Правил);
- на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу (п. 11.3 Правил);
- під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1 Правил).
Внаслідок дорожньо-транспортної події велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження (забита рана тім'яної області зліва, травматичний відкритий субдуральний крововилив лобно-скроневої області зліва, крововиливи у шлуночки мозку, відкритий перелом основи черепа, скроневої області з правого боку, закритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині), котрі відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя.
Допущені ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху перебували у причинному зв'язку із наслідками дорожньо-транспортної події. Отже, він скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 18.11.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 34 років (а.с.7).
Батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 6), який перебуває на обліку в Управлінні обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10, 91) та отримує пенсію за віком (а.с. 92).
На момент дорожньо - транспортної пригоди, яка є страховим випадком, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BA3 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована згідно з полісом № АМ/8720030 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (а.с. 9). Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілого, становить 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 100 000 грн.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для встановлення факту перебування позивача на утриманні у померлого та стягнення страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника відповідно до пунктів 27.1 та 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 ЦК України відсутні; проте, виходячи з положень статтей 23, 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначив у 300000 гривень.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 18.11.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 34 років (а.с.7).
Батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а.с. 6), який перебуває на обліку в Управлінні обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10, 91) та отримує пенсію за віком (а.с. 92).
Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року, який було частково скасовано вироком Донецького апеляційного суду від 06.10.2020 року (вирок апеляційної інстанції залишено без змін постановою Верховного суду від 24.02.2021 року) в частині призначеного покарання, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. (а.с. 11-31).
Згідно з вироком, 16.11.2019 року світлої пори доби (приблизно о 13 год. 00 хв.) ОСОБА_2 у с. Торське Лиманського району Донецької області здійснював рух за кермом автомобіля марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого на ім'я ОСОБА_5 , проїзною частиною вул. Центральної у напрямку від вул. Родникової до вул. Шкільної. Під час руху проїзною частиною вказаної вулиці водій ОСОБА_2 , проявляючи злочинну самовпевненість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об'єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, своєчасно реагувати на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля, втратив контроль в управлінні цим транспортним засобом, допустив виникнення заносу та неконтрольований виїзд на смугу зустрічного руху, перекидання автомобіля в районі будинку № 38 по вул. Центральній у с. Торське Лиманського району Донецької області . Неконтрольований водієм транспортний засіб внаслідок перекидання збив велосипедиста ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював рух в цей же час зустрічною відносно автомобіля марки «ВАЗ 2106» смугою руху проїзною частиною вул. Центральної у с.Торське Лиманського району Донецької області (в напрямку від вул. Шкільної до вул. Родникової).
Такими своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами).
Внаслідок дорожньо-транспортної події велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження (забита рана тім'яної області зліва, травматичний відкритий субдуральний крововилив лобно-скроневої області зліва, крововиливи у шлуночки мозку, відкритий перелом основи черепа, скроневої області з правого боку, закритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині), котрі відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя.
Допущені ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху перебували у причинному зв'язку із наслідками дорожньо-транспортної події. Отже, він скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володарів наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт "г" пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчихтоварів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України "Про прожитковий мінімум").
Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.
Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.
Дані висновки викладено у постанові КЦС Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №165/325/17, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером за віком, його пенсія за період з січня 2021 року по липень 2021 року складала 29 421 грн. 40 коп.(а.с.92).
З довідки № 3854 від 10.12.2020 року , виданої відділом надання адміністративних послуг Лиманської міської ради про осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_2 у період з 16.11.2019 року по 10.12.2020 року , вбачається, що позивач ОСОБА_1 мешкав за вказаною адресою з дружиною ОСОБА_6 та дорослими синами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.8).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2021 року - 2189 гривень, а для осіб, які втратили працездатність - 1769 гривень.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не може бути визнаний таким, що перебував на утриманні померлого, з огляду на те, що розмір його пенсії перевищує прожитковий мінімум, - є законним та обґрунтованим.
Позивач зазначав у позові, що має право на виплату страхового відшкодування за рахунок відповідача через те, що на час загибелі сина вже був непрацездатним та отримував пенсію за віком.
Належних доказів , що свідчать про те, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для позивача матеріальна допомога саме з боку загиблого сина позивачем не надано.
Оскільки інших доказів у відповідності з вимогами статтей 76-81 ЦПК України перебування на утриманні позивачем не надано, суд, всупереч доводів апеляційної скарги позивача, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 75114 гривень.
З приводу вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Положенням частини 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За правилами частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.03.2020 року, який було частково скасовано вироком Донецького апеляційного суду від 06.10.2020 року (вирок апеляційної інстанції залишено без змін постановою Верховного суду від 24.02.2021 року) в частині призначеного покарання, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого статтею 286 частини 2 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. (а.с. 11-31).
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при визначенні розміру відшкодування врахував конкретні обставини цієї справи, характер правопорушення , глибину та тривалість душевних страждань,тяжкість вимушених змін у житті позивача, яких він зазнав у зв'язку з передчасною, раптовою смертю рідного сина та виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000, 00 гривень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку залишення оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Я.В. Хейло
Судді О.А. Мірута
О.О. Тимченко
Повне судове рішення складено 15 грудня 2021 року.
Головуючий Я.В. Хейло