13.12.2021 Справа №607/22931/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
Головуючого судді Братасюка В.М.
присяжних Конопляник О.Ю., Чорної О-М.Є.
секретаря судового засідання Паславської О.І.
за участю прокурора Галас Н.В.
представника заявника ОСОБА_1
законного представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за заявою г КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР про госпіталізацію ОСОБА_3 до психіатричного закладу без її згоди,-
КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР звернувся із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_3 до КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР без її згоди, для стаціонарного лікування .
В обґрунтування заяви посилається на ту обставину, що ОСОБА_3 згідно рішення суду визнана недієздатною та відповідно до його психічного стану страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок чого не спроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує життєдіяльність.
У судовому засіданні лікар-психіатр КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» заяву підтримав і пояснила, що ОСОБА_3 страждає психічним захворюванням, тому потребує госпіталізації до психіатричного закладу, внаслідок психічного розладу вона не може усвідомити необхідність проходження лікування та надати згоду на лікування у КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, у зв'язку із чим просить заяву задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заяву про госпіталізацію ОСОБА_3 у примусовому порядку в КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР без її згоди підтримав.
Законний представник ОСОБА_3 заяву про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що заяву слід задовольнити.
У судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_3 , 1973 року народження, жителька АДРЕСА_1 поступила на стаціонарне обстеження та лікування в стаціонар КПН «ТОКПЛ» ТОР в супроводі сестри - опікунки та матері.
Із змісту заяви про госпіталізацію ОСОБА_3 вбачається, що її було оглянуто комісією лікарів-психіатрів, які прийшли до висновку про необхідність госпіталізації.
Підставою для висновку були відомості про поведінку гр. ОСОБА_3 , котрі надійшли від сестри та матері
Згідно висновку комісії лікарів - психіатрів, у ОСОБА_3 діагностовано: Деменцію, внаслідок епілепсії у вигляді епілептиформного синдрому з рідкими генералізованими судомними нападами, з простими парціальними сенсорними параксизмами.
У зазначеному вище висновку комісії лікарів - психіатрів описано, що пацієнт в свідомості; доступний малопродуктивному мовному контакту; міміка бідна; виконує окремі інструкції. Вигукує окремі фрази. Власні переживання майже не розкриває. Негативі стична. Пам'ять та інтелект різко знижені. Настрій змінюється під час огляду. Емоції прості. Коло інтересів звужене до фізіологічних потреб. Вольові процеси ослаблені. Легко збудлива. Навички по самообслуговуванню втрачені, потребує сторонньої допомоги. Критика хвороблива.
З анамнезу встановлено, що ОСОБА_3 народилася в сімї службовців, старша з 2 дітей. Росла та розвивалася в задовільних матеріально побутових умовах. Закінчила медичне училище, працювала медсестрою. Не працює близько 15 років, у зв'язку з хворобою. Не одружена. Проживає з мамою. ТБС, венеричні захворювання, ХБ заперечує. Є інвалідом 1 групи.
Вперше епіднапади відзначалися в 14 річному віці, обстежувалася в лікувалася в Києві та у Львові. Коли вперше з'явився епіднапад (1987 р.) приймала фіне псин. Судом повторюються при порушенні режиму лікування.
З 1992 року у пацієнтки проявлялися психотичні порушення. Були слухові галюцинації, висловлювалися маячні ідеї відношення. В 1995 році лікувалася стаціонарно в Київському центрі епілепсії, встановлено діагноз: наслідки органічного ураження ЦНС з вираженими змінами особистості, вираженим інтелектуально - мне стичним зниженням, епілептичним синдромом, рідкими судомними нападами. Неодноразово лікувалася в КНП «ТОКПЛ'ТОР. Остання виписка в 2021 році.
12 червня 2014 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_3 визнано недієздатною.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди, якщо її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї, в силу ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У 2006 році ВРУ прийнято Закон «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.17 якого передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
З приводу доведеності необхідності надання психіатричної допомоги у примусовому порядку - госпіталізації ОСОБА_3 до КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР для стаціонарного лікування, суд зазначає, що саме на державу покладається позитивний обов'язок створювати належні умови надання психіатричної допомоги громадянам, котрі її потребують, виходячи з діагнозу, що поставлений ОСОБА_3 , амнестичних відомостей, та врахуванням того, що 12 червня 2014 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Коваль І.М., визнано недієздатною, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_3 , до психіатричного закладу, а тому заяву КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 263, 265, 273, 33-342, 352, 354 ЦПК України, Законом України "Про психіатричну допомогу", суд, -
Заяву задовольнити.
Надати психіатричну допомогу в примусовому порядку шляхом госпіталізації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , до КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР для стаціонарного лікування.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк