"16" грудня 2021 р. Справа № 596/1652/21
Провадження № 3/596/891/2021
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., за участю секретаря судового засідання Федорів О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №467371 від 01 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 01.10.2021 року о 23 годині 37 хвилин в смт. Гусятин по вулиці Незалежності, керував транспортним засобом HONDA DIO, без р/н, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу "Drager Alcotest 6820" №ARLJ-0571, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився. Через канцелярію суду від захисника адвоката Возьного Я.В. з канцелярії суду надійшло заперечення. В обґрунтування заперечення на протокол про адміністративне правопорушення сторона захисту посилається на те, що матеріали даної справи не містять будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин вказаних у протоколі. Просить на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
За результатами розгляду справи приходжу до наступних висновків.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 27 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається.
Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Як вбачається із змісту відповідно протоколу, до нього в якості доказів було зокрема додано «відеофіксацію».
Матеріали справи містять компакт-диск із відеозаписами, записаних за допомогою нагрудних відеокамер працівників поліції на яких не зафіксовано руху чи зупинки будь-яких транспортних засобів, в тому числі транспортного засобу «HONDA DIO».
Відповідно до Розділу ІІІ «Порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах», Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016р. №100 службові автомобілі обладнуються відповідними відеореєстраторами. їх включення здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки,
Як встановлено, працівниками поліції не долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення записів із відеореєстраторів, встановлених на чи у службовому автомобілі, які б надали можливість ідентифікувати рух ОСОБА_1 на транспортному засобі із порушенням ПДР України.
При перегляді відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він також не підтверджує факт керування транспортним засобом.
Згідно п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100, після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Як встановлено, зазначений відеозапис не є безперервним.
На підставі наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту, які неможливо спростувати наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь які докази того, що ОСОБА_1 01.10.2021 року о 23 годині 57 хвилин в смт. Гусятин по вулиці Незалежності, керував транспортним засобом «HONDA DIO», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Як слідує із змісту протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 , місцем вчинення правопорушення є вул. Незалежності у смт. Гусятин. Проте, як вбачається із наявних у матеріалах справи відеозаписів транспортний засіб «HONDA DIO», яким нібито керував ОСОБА_2 був виявлений поза межами проїжджої частини (в дворі приміщення будівлі Укрпошти).
Як вже встановлено судом, до протоколу про адміністративне правопорушення додається відеозапис.
Відповідно до приписів п. 2.3 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, кожній нагрудній відеокамері (відеореєстратору) присвоюється ідентифікаційний помер, а за змістом ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна зокрема містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Як видно із справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозаписи, що свідчить про їх недопустимість, як доказів у справі.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок поліцейського щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Така позиція сторони захисту узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеному у його постановах від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а, відповідно до якого відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Зазначена вище позиція сторони захисту щодо недопустимості відеозапису, як доказу, також повністю узгоджується із практикою Тернопільського апеляційного суду, як суду другої та останньої інстанції яким розглядається дана категорія справ, відображеною у його постановах від 05.10.2020р. (справа №951/485/20), від 15.06.2020р. (справа № 951/184/20), від 02.12.2019р. (справа №594/1269/19), від 11.12.2019р. (справа № 607/20112/19), від 01.10.2020р. (справа №607/4370/20) та багатьох інших.
Також як встановлено із наявних в справі відеозаписів, поліцейський в порушення частини другої статті 31, статті 40 Закону України «Про національну поліцію», не попереджав ОСОБА_1 про застосування такого превентивного поліцейського заходу, як відеофіксація.
Також при перегляді зазначеного відеозапису слідує, що на окремих його частинах відсутній звук. Зокрема, з відеозапису не можливо встановити повну інформацію чи погоджувався ОСОБА_1 з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, чи роз'яснювалось особі можливість його огляду в закладі охорони здоров'я, чи відмовлявся останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст. 266 КУпАП.
Як встановлено, в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що також свідчить про порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Судом перевірялись твердження сторони захисту щодо незаконного затримання ОСОБА_1 працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до статей 42, 43, 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу, як фізичний вплив (сила). Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), зокрема, для припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Відповідно до частини першої статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно зі статтею 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на правові послуги, що полягають у здійсненні представництва їх інтересів у судах, інших державних органах (зокрема, органах внутрішніх справ), органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та складенні документів процесуального характеру.
З відеозапису слідує, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками патрульної поліції на території приміщення будівлі Укрпошти із застуванням фізичної сили.
При цьому матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять протоколу про адміністративне затримання. Таким чином, фактично будучи затриманим, протокол затримання ОСОБА_1 складено не було.
Аналіз норм статей Закону України «Про Національну поліцію», КУпАП та встановлених фактичних обставин у даній справі, дає підстави зробити висновок, що в даному випадку поліцейськими було застосовано адміністративне затримання щодо ОСОБА_1 без складання протоколу про адміністративне затримання в порушення вимог чинного законодавства.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП складено під час з обмеження його конституційних прав і свобод, , а тому він не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом.
Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. (Постанова ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, Постанова ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Згідно з п.1 ч.1ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки подію та склад правопорушення можуть підтвердити чи спростувати лише належні та допустимі докази.
За таких обставин суд вважає, що справу слід закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 7, 130, 247, 266, 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Суддя Ірина ЛИСЮК