Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3777/21
22.11.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Надопта А.А.,
секретар судового засідання - Онисько С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Перечинської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
Позивачка зазначила, що вона та відповідач ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народилася одна дитина-син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26.06.2012 року між сторонами шлюб розірвано, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.06.2012 року.
Після припинення шлюбу спільний син сторін- ОСОБА_3 залишився проживати із позивачкою та перебуває на її повному утриманні, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2012 року про стягнення аліментів на користь позивачки в розмірі 450 грн. щомісячно та Довідкою про реєстрацію місце проживання особи.
Для дитини забезпечені належні умови для проживання, виховання, фізичного та духовного розвитку, що підтверджується характеристикою класного керівника вчителя Ужгородської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №15 та довідкою виданою Ужгородською дитячою школою мистецтв.
Не визначення місця проживання дитини стало призводити до конфліктів між сторонами та негативно впливає на процес виховання дитини та реалізації її прав та інтересів. Позивачка просить визначити місце проживання дитини, разом з матір'ю дитини-позивачкою ОСОБА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про підтримання заявленого позову, який просить суд задоволити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання заявленого до нього позову.
Третя особа служба у справах дітей Перечинської міської ради будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання вимог заявленого позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд враховує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, розглядає справу за відсутності позивача і відповідача, і, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народилася одна дитина-син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
26.06.2012 року між сторонами шлюб розірвано, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.06.2012 року.
Після припинення шлюбу спільний син сторін- ОСОБА_3 залишився проживати із позивачкою та перебуває на її повному утриманні, що підтверджується рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2012 року про стягнення аліментів на користь позивачки в розмірі 450 грн. щомісячно та Довідкою про реєстрацію місце проживання особи.
Для дитини забезпечені належні умови для проживання, виховання, фізичного та духовного розвитку, що підтверджується характеристикою класного керівника вчителя Ужгородської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №15 та довідкою виданою Ужгородською дитячою школою мистецтв.
Не визначення місця проживання дитини стало призводити до конфліктів між сторонами та негативно впливає на процес виховання дитини та реалізації її прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
За приписами ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Положеннями частин 1,2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
21.10.2021 року рішенням виконкому Перечинської міської ради, прийнято Рішення за №234 «Про визначення місця проживання дитини», яким визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері дитини- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір'ю, добросовісне виконання позивачкою ОСОБА_4 батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, бажання самої дитини на проживання з матір'ю, згоду батька на проживання малолітньої дитини з матір'ю, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання малолітньої дитини, з матір'ю - позивачкою ОСОБА_4 .
При цьому, визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір'ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.
Керуючись ст. ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.19, 141,160,161 СК України, суд -
Позовні вимоги-задоволити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - за будь-яким постійним чи тимчасовим місцем проживанням його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийА. А. Надопта