Справа № 266/6379/21
Провадженя№ 2/266/1265/21
16 грудня 2021 року м. Маріуполь Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, третя особа: Друга маріупольська державна нотаріальна контора Маріупольського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, третя особа: Друга маріупольська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просять суд: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на: Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,402га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на: Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,402 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони є спадкоємцями першої черги за законом, після смерті чоловіка і батька ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на наступне спадкове майно:
- житловий будинок і господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090;
- земельну ділянку, площею 0,402 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051.
03.02.2016 року вони звернулись до Другої Маріупольської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття 1/2 спадщини кожному, після смерті чоловіка і батька ОСОБА_3 . На підставі їх заяв була відкрита спадкова справа 33/2016 у спадковому реєстрі № 58527429, спадкодавець ОСОБА_3 .
Ознайомившись з документами державний нотаріус Старостенко Л.Г. роз'яснила, що не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого чоловіка та батька на вищезазначене спадкове майно з тієї причини, що відсутні документи, які б підтверджували дійсність виникнення прав спадкодавця на спадкове майно, що мають бути зареєстрованими в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація права власності щодо вказаного спадкового майна померлим, ОСОБА_3 не була проведена.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.11.2018 року державним нотаріусом відмовлено їм у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на Ѕ частки кожному на все майно.
З постановою державного нотаріуса Старостенко Л.Г. від 02.11.2018 року вони не згодні, оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 його батька - ОСОБА_4 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина ОСОБА_3 прийнята згідно поданої заяви № 122 від 17.02.2015 року.
ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , яка вважалась спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину фактично, оскільки на день смерті свого чоловіка також мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем за законом став ОСОБА_3 , яким подана була заява про прийняття спадщині (№ 123 від 17.02.2015 року). Заяв про прийняття спадщини від інших осіб, ймовірних спадкоємців, не надходило.
ОСОБА_3 оформив свої спадкові права шляхом подання заява про прийняття спадщині на житловий будинок і господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, площею 0,1000га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, площею 0,402 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , але не здійснив реєстрацію речових прав з поважних причин, а саме.
ОСОБА_3 дуже важко переживав раптову смерть своїх батьків ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у зв'язку з чим, в період з квітня по травень 2015 року перебував в реанімаційному відділені, а після в неврологічному відділенні лікарні № 9, на амбулаторному лікуванні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Таким чином, оскільки ОСОБА_6 , а потім і ОСОБА_3 не було належним чином здійснено державну реєстрацію права власності на вищезазначене спадкове майно, зараз вони не мають можливості оформити свої права як спадкоємці за законом після смерті чоловіка і батька та прийняти спадщину.
Ухвалою судді від 21.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.11.2021 року на адресу суду від представника відповідача Маріупольської міської ради Аврамової Т.О. надійшла заява про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
03.12.2021 року на адресу суду від представника Маріупольської міської ради Аврамової Т.О. надійшла заява про залишення заяви про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження і клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, без розгляду.
Ухвалою судді від 16.12.2021 року заяву представника Маріупольської міської ради Аврамової Т.О. про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження і клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залишено без розгляду.
Судове повідомлення, яке направлялося відповідачу Маріупольської міської ради вручено.
Позивачу надіслана ухвалу про відкриття провадження у справі.
Відзив від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процессу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Суд, дослідивши надані докази і матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 24.09.1993 року зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини « ОСОБА_1 ». (а.с.19).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.02.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Приморської райадміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено - батька ОСОБА_3 , матір'ю ОСОБА_1 . (а.с.81).
У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16.11.2009 року Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області зазначено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.117).
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 19.08.2014 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис №644. (а.с.113).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 22.08.2014 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.115).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 07.09.2015 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №789. (а.с.58).
З реєстраційного посвідчення, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації 18.04.2002 року випливає, що право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.39).
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 26.10.2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 (а.с.85).
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 19.10.2007 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. Визнано за ОСОБА_4 право власності на самовільно зведені будови, розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 . (а.с.40).
З державного акту, виданого 20.10.2004 року випливає, що на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.07.2004 року за №293/1, ОСОБА_4 належить земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412300000:02:002:0090. (а.с.90).
З державного акту, виданого 31.08.2004 року вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу від 17.02.2004 року за №212, ОСОБА_4 належить земельна ділянка, загальною площею 0,0402 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1412300000:02:002:0051. (а.с.90).
Висновком ФОП ОСОБА_13 стосовно домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлена ймовірна вартість об'єкту у розмірі 370500 грн. (а.с.27-35).
Зі спадкової справи №33/2016 після смерті ОСОБА_3 , наданої суду Другою маріупольською державною нотаріальною конторою вбачається, що позивачі подали 03.02.1016 року та 02.11.2018 року до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, після померлого ОСОБА_3 (а.с.56,80, 106-107).
Постановою державного нотаріуса Другої маріупольської державної нотаріальної контори Старостенко Л.Г. від 02.11.2018 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , що належали батьку ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті якого ОСОБА_3 прийняв, але не оформив свої спадкові права на вказане нерухоме майно, оскільки ОСОБА_6 , а потім і ОСОБА_3 не було належним чином здійснено державну реєстрацію права власності на вищезазначене спадкове майно. (а.с.6-9, 108-110).
Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Так, згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У відповідності зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав й обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до норм ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідність до вимог ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Таким чином, в нього немає іншої можливості оформити право на спадщину, ніж звертатися з цими вимогами до суду.
Згідно до статей 1261, 1268 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Отже, враховуючи, що в силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
У відповідність до ч.1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Аналогічна позиція також викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2225 цс16.
На підставі ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно із п. 4.14 та п.4.15 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13: якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.
У відповідність статті 1 Першого протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, зазначив, що оскільки відповідно до ст.328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України, є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі, суд прийшов до висновку, про наявність підстав про визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на: Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,402га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051 та визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом на: Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090; Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,402 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання щодо стягнення з відповідача судового збору судом не вирішується, оскільки позивачами даної вимоги заявлено не було.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 328, 331, 392, 1216-1217, 1233, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 5, 76-81, 258, 259, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, третя особа: Друга маріупольська державна нотаріальна контора Маріупольського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за законом на:
-Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090;
- Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,402га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , право власності в порядку спадкування за законом на:
-Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 141230000:02:002:0090;
- Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,402га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий № 141230000:02:002:0051, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Маріупольська міська рада, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, б.70.
Третя особа: Друга маріупольська державна нотаріальна контора Маріупольського району Донецької області, код ЄДРПОУ: 02888343, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, Маріупольський район, пр. Будівельників, 75.
Суддя: Д.Г.Пантелєєв