Єдиний унікальний номер справи 235/8380/21
Номер провадження 3/235/3197/21
Іменем України
16 грудня 2021 року м. Покровськ
Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Токарєв А.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Покровського РУП ГУ НП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №465455 від 16.11.2021, 16.11.2021 о 13.10 год. на блок-посту 006 автодороги Знам'янка - Луганськ - Ізварино гр. ОСОБА_1 користувався послугами регулярних перевезень (автомобільним транспортом) у міжобласному сполученні Волноваха - Дніпро без наявності документів відповідно до п.п.23 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив звільнити його від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, обмежившись усним зауваженням в силу малозначності адміністративного правопорушення, та провадження по справі закрити на підставі ч.2 ст.284 КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП, присутність особи-правопорушника при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, не є обов'язковою, а тому суддя вважає, що справу можливо розглядати без особи-правопорушника, оскільки останній про розгляд справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Прийнявши до уваги позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» за №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» за №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно п.п.23 п.3 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у разі встановлення “жовтого” рівня епідемічної небезпеки додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2-2 цієї постанови, забороняється: пасажирам (крім осіб, які не досягли 18 років) користуватися послугами регулярних та нерегулярних перевезень автомобільним транспортом у міжобласному та міжнародному сполученнях (крім перевезень легковими автомобілями з кількістю пасажирів, включаючи водія, до п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років або більшою кількістю пасажирів за умови, що вони є членами однієї сім'ї) без наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до дня поїздки; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини, який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; або міжнародного, внутрішнього сертифіката чи іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія)..
Відповідно ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №465455 від 16 листопада 2021 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У зв'язку з викладеним, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Згідно із ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, але суддя вважає, що своїми діями ОСОБА_1 не завдав значної шкоди державним інтересам. ОСОБА_1 усвідомив протиправність своїх дій, та є підстави вважати, що він в подальшому не буде допускати подібних порушень.
Згідно із ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за ст.44-3 ч.1 КУпАП за малозначністю, оголосивши йому усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.22, ст.44-3 КУпАП, суддя-
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в здійсненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, і звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням в силу малозначності адміністративного правопорушення.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за №235/8380/21 за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КпАП України та ч.1 ст.287 КпАП України.
Суддя: А.Г.Токарєв