Провадження № 2-з/229/76/2021
ЄУН 229/6859/21
10 грудня 2021 року м. Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області в особі головуючого судді Лебеженка В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сологуб Сергій Анатолійович про забезпечення позову,
10 грудня 2021 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з заявою про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову вказав, що оскільки в зазначеній цивільній справі ним оскаржується виконавчий документ - виконавчий напис, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом: зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі виконавчого провадження № 65677861 від 04 червня 2021 року, яке відкрито Приватним виконавцем Виконавчого округу Донецької області Григорчуком Павлом Васильовичем.
В разi задоволення позовних вимог, виконавчий документ буде визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином спір стосується саме правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовується стягнення з його доходів.
Цей захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з його доходів.
Суд, вивчивши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню завникові з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку.
Позивачем додано до заяви копію посвідчення серії НОМЕР_1 учасника бойових дій, як підставу звільнення від сплати судового збору та в заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі ст.5 ч.1 п.13 Закону України «Про судовий збір».
Проте, відповідно до ст. 5 ч.1 п.13 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону "Про судовий збір", оскільки у даній справі не вирішується безпосередньо питання про порушення його прав як учасника бойових дій.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 686/12010/21 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Поряд з цим, за змістом заяви вбачається, що позивач вважає, що на правовідносини між сторонами розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до загальних положень Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Предметом спору у позовній заяві є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Таким чином на спірні правовідносини щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Тому при зверненні боржника до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.
Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України та підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 10 ст.153 ЦПК України.
Разом з цим, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову та повторно звернутися до суду.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сологуб Сергій Анатолійович про забезпечення позову - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику право повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, оформленою відповідно ст. 151 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: В.О. Лебеженко