печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25683/19-к
09 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
з участю прокурора - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
провівши підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшов вказаний обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просила призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, наявними для цього всі підстави, відповідно до КПК України.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 підтримав думку прокурора.
Сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_9 кожний окремо, заперечували проти призначення обвинувального акту в судове засідання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 заявив письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке підтримане в судовому засіданні іншим захисником - адвокатом ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_9 посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, складений з порушенням КПК України та порушує права обвинуваченого на захист, оскільки формулювання обвинувачення є нечітким та незрозумілим, не викладена об'єктивна сторона злочину, не зазначено конкретно ні дату, ні місце, ні спосіб вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_9 , тобто не містить формулювання обвинувачення, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
Прокурор та представник потерпілої, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання сторони захисту та повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на те, що обставини, зазначені стороною захисту не є підставами для повернення обвинувального акту в розумінні положення ст. 291 КПК України.
Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого в його вчиненні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, і ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив, мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.
Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак.
Згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов'язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить конкретного формулювання обвинувачення.
У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Проте, в даному обвинувальному акті викладені лише зміст встановлених органом досудового розслідування фактичних обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюються ОСОБА_9 й правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому підозрюється останній.
Такі відомості, у відповідності до ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру та ОСОБА_9 за цим процесуальним рішенням фактично є підозрюваним.
З тексту обвинувального акту вбачається, що формулювання обвинувачення починається зі слів « Досудовим розслідуванням встановлено, що ...» є аналогічним та повністю співпадає зі змістом обставин, встановлених в ході досудового розслідування за висунутою ОСОБА_9 підозрою.
Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які слідчий вважає встановленими та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які становили предмет та межі доказування, не тотожні поняттю - формулювання обвинувачення, а тому обвинувачення ОСОБА_9 не може вважатися висунутим в порядку, встановленому КПК України.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.
У своїй постанові від 24.11.2016 (справа № 5-328 К/С-16) про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 2 ст. 445 КПК України, Верховний Суд України звернув увагу на те, що важливим є виклад в обвинувальному акті саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та реалізації права на захист.
Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
У рішенні ЕСПЛ «Маттоціа проти Італії», від 25 липня 2000 р. зазначено: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні ЄСПЛ, «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р. суд зазначив, що «положення п.«а» ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду».
Окрім того, правова кваліфікація діяння, які інкримінуються ОСОБА_9 не містить посилання на редакцію Закону який діяв на час вчинення інкримінованого йому діяння та зазначення якого безпосередньо впливає на визначення об'єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення, що не є конкретною правовою кваліфікацією.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.
Окрім того, правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність викладена в обвинувальному акті не після викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а після формулювання обвинувачення.
За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути означений акт прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 293, 314 КПК України
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Печерський районний суд м. Києва, протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3