1-кп/754/890/21
Справа № 754/9459/21
Іменем України
20 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021100030001008 по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.187ч.2 КК України, кожного,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що строк тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжений ухвалою Деснянського районного суду м. Києва закінчується 25.10.2021 року, а тому заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою. Крім цього вказав, що на даний час продовжують існувати ризики, які дають йому достатні підстави вважати, що обвинувачені спробують переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, перешкоджатимуть кримінальному провадженню, а саме ухилятиметься від забезпечення виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов'язків, можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Захисники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки прокурор в своєму клопотанні не навів достатність ризиків, що передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачені в судовому засіданні підтримали доводи захисників.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59;Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи.
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування.
Небезпека того, що обвинувачений буде чинити перешкоди належному проведенню судового процесу, має підкріплюватися фактичними доказами. (Becciev v. Moldova, § 59).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що АОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за яке, у разі визнання його вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, раніше притягувались до кримінальної відповідальності, в проваджені Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ст.187ч.2 КК України, відсутність міцних сімейних зв'язків.
При цьому на думку суду посилання сторони захисту на наявність визначеного місця проживання, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Співставлення негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді їх покарання у невизначеному майбутньому, тобто після їх можливого затримання, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором їх винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.
Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави, у зв'язку з чим клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.177,178,183,331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою до 18 грудня 2021 року включно.
Копію ухвали надіслати до Київського СІЗО - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення.
Головуючий: