Справа № 529/869/21
Провадження № 2/529/274/21
14 грудня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в смт Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є батьком її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг повноліття і навчається на денній формі навчання (контракт) на 1-му курсі, група 101-МА у Навчально-науковому інституті інформаційних технологій та роботехніки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка".
Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина, який продовжує навчання, хоча має таку можливість, оскільки відповідач є працездатним, має постійне місце роботи та стабільний дохід. Позивач зазначає, що вона самостійно несе витрати за оплату навчання сина на контрактній основі, за його проживання у студентському гуртожитку, за харчування та забезпечення сина одягом. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягувати з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000,00 грн щомісячно до закінчення ним навчання 30.06.2025, але не довше, ніж до досягнення ним віку 23 років.
Відповідно до ухвали судді Диканського районного суду Полтавської області від 26.10.2021 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У наданий в ухвалі час, від учасників справи не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Враховуючи те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі або, якщо суд дійде законного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, то просив їх задовольнити частково та стягувати з нього щомісячно аліменти на утримання повнолітнього сина до закінчення строку навчання до досягнення ним віку 23 років у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн або 1/8 частини від його заробітку (доходу). В обґрунтування відзиву на позов відповідач вказує, що ОСОБА_3 до нього взагалі не має ніяких матеріальних претензій чи вимог, в тому числі і у зв'язку із навчанням, на що вказує те, що у позові він визначений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідач зазначає, що після розірвання шлюбу з його матір'ю у 2017 році, його син взагалі відмовився від нього, як від батька. У квітні 2019 року син змінив своє прізвище з його, відповідача, на дівоче прізвище своєї матері. Йому, відповідачу, та їхнім спільним родичам та знайомим син заявив про те, що він відмовляється від нього, як від батька, що йому від нього нічого не потрібно, син взагалі припинив будь-яким чином з ним спілкуватися. Факт відсутності у сина до нього будь-яких матеріальних вимог чи претензій також підтверджується ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 18.08.2021 у справі № 529/372/21, відповідно до якої позов сина до нього, відповідача, залишено без розгляду у зв'язку із відмовою сина від позову. Відповідач ОСОБА_2 вказує, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою до нього, так як позивач та їхній спільний син ОСОБА_3 не проживають разом за зареєстрованим місцем проживання, адже позивач останні роки постійно перебуває за межами України на заробітках, а син проживає у гуртожитку у м. Полтаві. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що саме вона несе витрати по оплаті за навчання є безпідставними, оскільки із долучених до позову копій договорів та квитанцій вбачається, що оплата за навчання та проживання у гуртожитку проведена особисто ОСОБА_3 , а не позивачем. Позивачем не додано до позовної заяви будь-яких документів, які б підтверджували те, що саме вона несе чи вже понесла якісь витрати на харчування та забезпечення одягом їхнього сина ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 також просив суд врахувати те, що він щомісячно отримує в середньому фактично 12 000,00 грн заробітної плати за основним місцем роботи, будь-яких інших видів заробітку (доходу) він не має. Із вказаного заробітку він щомісячно несе витрати не менше 2 000,00 грн на придбання ліків та медичних препаратів для його непрацездатних батьків - пенсіонерів за віком, які мають ряд тяжких хронічних захворювань. Також він щомісячно надає своїм батькам матеріальну допомогу у розмірі 2 000,00 грн на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідач вказує, що 05 червня 2021 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , з якою проживає однією сім'єю з її непрацездатними батьками - пенсіонерами. Тобто, у нього з'явилася нова сім'я, на утримання якої він щомісячно витрачає із своєї заробітної плати не менше 7000,00 грн. Відповідач також просив врахувати те, що позивач на теперішній час іншої сім'ї не має, постійно працює на заробітках за кордоном, де заробляє щомісячно не менше 1 тисячі доларів США, тому вона також має можливість утримувати їхнього спільного сина ОСОБА_3 .
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Портянко Є.В. надав суду відповідь на відзив. В обґрунтування цієї відповіді зазначено, що з довідки про доходи відповідача вбачається, що він в повній мірі має можливість сплачувати аліменти на сина, шляхом сплати половини вартості його навчання, проживання у гуртожитку та забезпечення у повсякденних речах. Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що його син ОСОБА_3 нібито ігнорує його як батька, не відповідають дійсності, оскільки поведінка відповідача при спільному проживанні носила пригнічуючий та аморальний характер. ОСОБА_2 постійно вчиняв домашнє насильство стосовно позивача та сина, що підтверджується постановою Диканського районного суду Полтавської області від 18.09.2018 у справі № 529/831/18. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що його позиція у відзиві є обґрунтованою, та ніяким чином не спростована представником позивача у відповіді на відзив. Відповідач вказав, що якщо суд дійде законного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, то він просить їх задовольнити частково та стягувати з нього щомісячно аліменти на утримання повнолітнього сина до закінчення строку навчання до досягнення ним віку 23 років у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн або 1/8 частини від його заробітку (доходу).
Третя особа ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, надані учасниками справи відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснення щодо позову, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з 26 лютого 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2017 року /а.с. 6/.
Згідно виконавчого листа № 2-386/2009, виданого 03.12.2009 Диканським районним судом Полтавської області, Відділом державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції здійснювалося стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.11.2009 до досягнення кожною дитиною повноліття /а.с. 11/.
З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження та свідоцтва про зміну імені вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 являються батьками третьої особи у справі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час досяг повноліття /а.с. 8, 9/.
Відповідно до довідки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 05.10.2021 № 309, ОСОБА_3 є студентом 1-го курсу, групи 101-МА Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та роботехніки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Форма навчання - денна (контракт). Термін навчання ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року /а.с. 15/. Вказане також підтверджується наявними у справі копіями договору № 09.119-21 від 10.08.2021 про навчання ОСОБА_3 у Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" та договору № 09.119-21 від 10.08.2021 про надання ОСОБА_3 платної освітньої послуги для підготовки фахівців у вказаному вищому навчальному закладі, згідно пунктів 1, 2 розділу ІІІ якого загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 66 800,00 грн, у тому числі за один навчальний рік - 16 700,00 грн, щосеместрова плата у розмірі 8 350,00 грн /а.с. 12, 13/.
З наявної у матеріалах справи копії договору від 01.09.2021 про надання послуги тимчасового проживання у студентському гуртожитку Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на 2021/2022 навчальний рік вбачається, що ОСОБА_3 проживає у гуртожитку вказаного навчального закладу /а.с. 16/.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання, а тому не має можливості працювати та самостійно заробляти собі на життя. Сторонами у справі також не заперечується те, що ОСОБА_3 самостійних доходів не має. При цьому, ОСОБА_3 має потребу в оплаті навчання, проживання у гуртожитку, придбанні навчальної літератури, канцелярського приладдя, одягу, продуктів харчування, оплати проїзду тощо.
11 серпня 2021 року ОСОБА_3 здійснено оплату за навчання за перший семестр у розмірі 8 350,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.2226229390.1 /а.с. 14/.
09 серпня 2021 року ОСОБА_3 здійснено оплату за гуртожиток у розмірі 7 300,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.2223635475.1 /а.с. 17/.
Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними освіти, оскільки у період навчання вони не мають самостійного заробітку та коштів для забезпечення достатнього життєвого рівня, у зв'язку з цим обов'язок по їх утриманню на період навчання, але не більше ніж до досягнення ними двадцяти трьох років, покладається на їх батьків за умови, що батьки спроможні надавати таку допомогу.
Згідно із ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми та співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Твердження відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позов про те, що позивач не має права звернення з вказаним позовом, так як вона разом із сином фактично не проживають разом, адже вона постійно на заробітках за кордоном, а син проживає у гуртожитку, натомість його син ОСОБА_3 не має до нього жодних матеріальних претензій чи вимог, у тому числі у зв'язку із його навчанням, так як у позові він визначений як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, крім того, його син взагалі відмовився від нього, як від батька, змінив своє прізвище на дівоче прізвище своєї матері, взагалі припинив будь-яким чином з ним спілкуватися, та відмовився від раніше поданого ним позову про стягнення аліментів, що підтверджується відповідною ухвалою суду, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідачем не спростовано тієї обставини, що їх спільний з позивачем син до проживання у гуртожитку проживав разом із матір'ю та перебував на її утриманні, а проживання позивачки за кордоном у зв'язку із роботою, а сина - у гуртожитку на час навчання носить тимчасовий характер, тому посилання відповідача на порушення положення ч. 3 ст. 199 СК України є безпідставним.
Зазначення у позові ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не означає те, що він не має жодних матеріальних вимог до відповідача, як вважає останній, а залучення ОСОБА_3 до участі у справі саме у такому процесуальному статусі навпаки відповідає вимогам ЦПК України, так як позов подано іншою особою (його матір'ю) про стягнення аліментів на свою користь, але при цьому рішення суду вплине на його права та обов'язки, як особи на утримання якої ці аліменти будуть стягуватися.
Зміна сином сторін у справі свого прізвища, його не бажання спілкуватися з відповідачем, як з батьком, відповідно до чинного законодавства не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Наявність ухвали суду від 18.08.2021 щодо залишення раніше поданого ОСОБА_3 позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів без розгляду у зв'язку із відмовою ОСОБА_3 від позову також не являється достатнім доказом відсутності в останнього на теперішній час матеріальних вимог до відповідача, так як після винесення вказаної ухвали суду він міг змінити свою думку щодо необхідності стягнення з батька аліментів, що не заборонено законодавством.
Крім того, як вбачається із наявної у матеріалах справи, власноручно написаної третьою особою ОСОБА_3 заяви, останній підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та просить їх задовольнити, що спростовує твердження відповідача про не бажання свого сина отримувати від нього аліменти на своє утримання, доки він навчається.
Твердження відповідача у відзиві на позов, що однією із підстав для відмови у задоволенні позову є відсутність посилання позивача у позовній заяві на статтю 184 Сімейного кодексу України, якою передбачено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд вважає безпідставним, так як саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, навіть якщо остання не зазначена в позовній заяві.
Сторонами у справі не заперечується те, що їхній повнолітній син ОСОБА_3 , який продовжує навчання на денній формі, самостійних доходів не має. Забезпечення його утримання, доки він навчається, законодавцем покладається на батьків (ст. 199 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, працює машиністом технологічних компресорів на Солохівському проммайданчику Мринського виробничого управління підземного зберігання газу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", отримує заробітну плату, тобто має постійний дохід. З наданої з місця роботи відповідача довідки про його доходи вбачається, що після утримання обов'язкових податків та платежів, фактична середня заробітна плата відповідача за поточний рік, а саме з січня 2021 року по жовтень 2021 року, становила близько 15 000,00 грн. В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем інших доходів, окрім заробітної плати. Суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 допомагає матеріально своїм непрацездатним батькам, які є пенсіонерами за віком. Однак, при цьому суд зауважує, що батьки відповідача отримують від держави пенсію, тобто вони не перебувають на повному утриманні відповідача. Вказані у відзиві на позов розміри щомісячних витрат відповідача на придбання ліків для батьків у розмірі не менше 2 000,00 грн та на сплату житлово-комунальних послуг у розмірі 2 000,00 грн не підтверджені належними та достатніми доказами, так як надані відповідачем копії чеків із аптек не містять відомостей про те, що вказані ліки були придбані саме відповідачем та на лікування його батьків, а у наданих копіях квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг платниками зазначені саме батьки відповідача як споживачі цих послуг, а не відповідач, що відповідно не дає суду можливості з достовірністю встановити, що відповідні кошти та у зазначених розмірах були надані саме відповідачем.
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що відповідач ОСОБА_2 05 червня 2021 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 /а.с 56/.
Суд враховує, що у зв'язку із створенням нової сім'ї у відповідача ОСОБА_2 з'явилися додаткові матеріальні витрати. Однак, при цьому суд зауважує, що відповідачем не було надано суду доказів того, що його дружина знаходиться на його повному утриманні. Відповідач вказав у відзиві на позов, що він проживає однією сім'єю разом з непрацездатними батьками своєї дружини, які є пенсіонерами, і він відповідно витрачає на цю сім'ю щомісячно не менше 7 000,00 грн на харчування, придбання одягу, взуття, предметів побуту, оплату комунальних послуг. При цьому, суд зауважує, що батьки дружини відповідача отримують від держави пенсію, згідно законодавства обов'язок щодо їх утримання як непрацездатних осіб покладається саме на їхніх дітей, тобто саме на дружину відповідача, а не на самого відповідача. Відповідачем не було надано суду документів, які б підтверджували те, що престарілі батьки його дружини знаходяться на його повному утриманні. Вказаний у відзиві на позов розмір щомісячних витрат відповідача на його нову сім'ю у сумі не менше 7 000,00 грн не підтверджений належними та достатніми доказами.
Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, але при цьому добровільно її не надає, що не заперечував у своєму відзиві і сам відповідач.
Вирішуючи питання стосовно визначення розміру аліментів, суд враховує, як обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, так і те, що позивач, як мати ОСОБА_3 , також зобов'язана утримувати свого повнолітнього сина до досягнення ним віку 23 років за умови, що він буде навчатися.
При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача у відзиві на позов про відсутність підстав для задоволення позову, так як позивачем не надані документи, які підтверджують, що саме вона несе чи вже понесла якісь витрати на харчування та забезпечення одягом їхнього спільного повнолітнього сина, а згідно наданих копій квитанцій оплата за навчання та проживання у гуртожитку була проведена їх сином ОСОБА_3 , а не позивачем. Враховуючи те, що повнолітній син сторін по справі навчається на денній формі, у зв'язку із цим на теперішній час не працює та відповідно не отримує власних доходів, що на заперечувалося учасниками справи, а відповідач матеріальної допомоги на утримання сина після досягнення ним повноліття йому не надавав, що не заперечувалося відповідачем, суд вважає, що є достатні підстави вважати, що саме позивач як мати ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з нею, надавала кошти на навчання сина, його проживання у гуртожитку, його харчування, одяг, канцелярське приладдя тощо. Крім того, син сторін по справі є повнолітньою особою і відповідно має право особисто здійснювати відповідні платежі. При цьому, зазначення у банківських квитанціях у якості платника ОСОБА_3 не підтверджує те, що це його особисті кошти.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання свого повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, хоча має таку можливість, відповідач відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України зобов'язаний утримувати свого повнолітнього сина до досягнення ним 23 років, за умови, що той буде навчатися, суд вважає за необхідне призначити щомісячне стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення останнім двадцяти трьох років.
Вирішуючи питання стосовно визначення розміру аліментів, суд враховує обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, а також те, що як відповідач, так і позивач як мати, зобов'язані утримувати свого повнолітнього сина до досягнення ним віку 23 років за умови, що він буде навчатися, вони обоє мають можливість надавати матеріальну допомогу сину, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та призначити щомісячне стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення останнім двадцяти трьох років.
Суд вважає, що такий розмір аліментів, що буде стягуватися з відповідача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, є співрозмірним, справедливим, буде сприяти створенню необхідних матеріальних умов для забезпечення нормального навчання та проживання сина сторін, та при цьому не буде занадто обтяжливим для відповідача.
Враховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, то судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп підлягає згідно з ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 181, 182, 184, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, п. 1 ч. 4 ст. 274, ст. ст. 279, 354, 355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , працюючого машиністом технологічних компресорів на Солохівському проммайданчику Мринського виробничого управління підземного зберігання газу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнення аліментів розпочати з 18 жовтня 2021 року і продовжувати до закінчення ОСОБА_3 30 червня 2025 року навчання у Навчально-науковому інституті інформаційних технологій та роботехніки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", або до припинення ним навчання у навчальному закладі, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 /дев'ятсот вісім/ грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий О.С. Кириченко