Провадження № 2-з/359/216/2021
Справа № 359/12273/21
08 грудня 2021 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І. В., вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
встановив:
06.12.2021 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ( справа № 359/12273/21, провадження № 2/359/3666/2021).
Одночасно до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову шляхом заборонити виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 без згоди батька за межі України до вирішення спору у справі (справа № 359/12273/21, провадження № 2-з/359/216/2021).
Подану заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2017 ухваленим у справі № 359/9477/17 було розірвано шлюбу та відмовлено у позові в частині визначення місця проживання дитини з ним. При цьому за два роки багато, що змінилось у житті дитини, на що він не може реагувати та не вживати заходів. При цьому у матері дитини є намір вивезти їх дитину до Криму.
Крім того заявник зазначає, що мати дитини неодноразово порушувала закон та вивозила без його згоди дитину за кордон, а саме у 2020 році та у 2021 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується : 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Так, в ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, в тому числі: заборона вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у справі №643/5842/16-ц.
Враховуючи викладене, обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду малолітньої дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон України, не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.
Крім того, посилання на неодноразове вивезення дитини за кордон з порушенням вимог чинного законодавства протягом 2020 та 2021 років, належним чином не обґрунтовано та не доведено. Так, долучена до заяви довідка головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 21.08.2020 містить інформацію щодо перетину державного кордону ОСОБА_4 на підставі рішення суду про проживання дитини з матір'ю. Наявність такого рішення суду позивачем за змістом поданої заяви про забезпечення позову, а також позовної заяви про визначення місця проживання дитини з батьком, заявником не заперечується. Інших доказів, що існують ризики невиконання рішення суду, у разі задоволення вказаного позову, заявником надано не було.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 43, 44, 149-153, 353 -355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборонити виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 без згоди батька за межі України до вирішення спору у справі - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвала залишена в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І. В. Муранова-Лесів