13 грудня 2021 року Справа №480/4439/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач). Свої вимоги обґрунтовує тим, що в період з 15.09.2016 по 28.05.2019 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби та після звільнення йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, вважає, що з 15.09.2016 по 01.03.2018 місяцем для обчислення індексу споживчих цін проведення індексації грошового забезпечення є січень 2008 року, а за період з 02.03.2018 по 28.05.2019 з урахуванням базового місяця індексації є березень 2018 року.
Просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 15.09.2016 року до 01.03.2018 (включно) з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року, а за період з 02.03.2018 до 28.05.2019 року з урахуванням базового місяця індексації березень 2018 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 15.09.2016 року до 01.03.2018 (включно) з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року, а за період з 02.03.2018 до 28.05.2019 року з урахуванням базового місяця індексації березень 2018 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати за професійну правову допомогу адвоката за договором № 24 від 06.05.2021 року у розмірі 300 (триста) гривень а також комісію банку за поповнення картки у сумі 5 (п'ять) гривень та за перевід вищезазначених коштів за квитанцією від 06.05.2021 року у сумі 1 (одна) гривня 51 (п'ятдесят одна) копійка та за договором № 27 від 17.05.2021 року у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, а також комісію банку за поповнення картки у сумі 6 (шість) гривень та за перевід вказаних коштів за квитанцією від 21.05.2021 року у сумі 15 (п'ятнадцять) гривень 8 (вісім) копійок; стягнути з відповідача військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді оплати поштових послуг та конверта за направлення адвокатського запиту від 06.05.2021 року й заяви про нарахування і виплату індексації від 06.05.2021 року на адресу військової частини НОМЕР_1 у сумі 23 (двадцять три) гривні 50 (п'ятдесят) копійок.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). При цьому, проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Фондами грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на період з січня 2016 року по березень 2018 року, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не було передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації.
При цьому, щодо визначення базового місяця для розрахунку індексації, відмітив, що такі повноваження належать до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, які суд перебирати на себе не може. Просить відмовити у повному обсязі.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому проти доводів і заперечень відповідача він заперечує та просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2019 №107 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 28.05.2019 (а.с.19).
Також судом встановлено, що позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року виплата позивачу індексації грошового забезпечення не здійснювалась, а з листопада 2018 року по травень 2019 року ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2021 №636 (а.с.17) та карткою особового рахунку позивача (а.с.20-23).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.05.2021 про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період його служби (а.с.15), у відповідь на яку листом від 17.05.2021 №636 відповідач повідомив позивача про те, що виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року не здійснювалась, так як з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян, якими є також військовослужбовці, з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання. З 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців (постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"), тому базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення являється березень 2018 року. З листопада 2018 року по травень 2019 року ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с.17).
Позивач з такою бездіяльністю відповідача не погодився та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Ч.ч.1,5 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції від 01.01.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Згодом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 15, ст. 111) цифри "101" замінено цифрами "103".
Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" у статті 5, зокрема у частині шостій слова "бюджету Пенсійного фонду України" та "інших" виключено.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013" в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, цифри "101" замінено цифрами "103".
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Твердження відповідача, що відсутність відповідних коштів, спрямованих на реалізацію права позивача та фактичної виплати йому індексації грошового забезпечення обумовлена різким ускладненням на початку березня 2014 року внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, політичної і збройної агресії Російської Федерації проти України є реальними загрозами економічній безпеці України, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат.
Також посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, суд вважає безпідставними, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином суд зазначає, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 15.09.2016 року до листопада 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.
На підставі досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.09.2016 по 31.10.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З картки особового рахунку позивача вбачається, що з листопада 2018 року по день звільнення індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась.
Щодо посилань позивача про необхідність врахування, при нарахуванні індексації з 15.09.2016 до 01.03.2018 (включно) з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року, а за період з 02.03.2018 до 28.05.2019 з урахуванням базового місяця індексації березень 2018 року, суд зазначає, що в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
За даних обставин справи, індексація за період з 15.09.2016 по 31.10.2018 не була нарахована та виплачена позивачеві, тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача не порушені.
За таких обставин, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок та виплату індексації позивача з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що з листопада 2018 року по день звільнення позивача індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась (базовий місяць для розрахунку - березень 2018 року), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3300,00 грн., суд зазначає наступне.
За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 24), копію ордеру (а.с. 25), копію договору про надання правової допомоги № 24 від 06.05.2021 (а.с. 26-28), копію договору про надання правової допомоги № 27 від 17.05.2021 (а.с. 33-35), укладеного між позивачем та адвокатом Саєнком Богданом Олександровичем, з Додатками до них, копії квитанцій про сплату позивачем 3300 грн. ОСОБА_2 (а.с. 30, 37), акт приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2021 до Договору про надання правової допомоги № 24 від 06.05.2021 (а.с. 31), акт приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2021 до Договору про надання правової допомоги № 27 від 17.05.2021 (а.с. 38).
Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2021 до Договору про надання правової допомоги № 24 від 06.05.2021 вартість послуг на професійну правничу допомогу за зазначеним договором становить 300 грн. (100 грн. за 10 хвилин) і складається з: написання адвокатського запиту на адресу військової частини НОМЕР_1 - 20 хв.; написання заяви на адресу військової частини щодо нарахування та виплати клієнту індексації грошового забезпечення - 10 хв.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи від 21.05.2021 до Договору про надання правової допомоги № 27 від 17.05.2021 вартість послуг на професійну правничу допомогу за зазначеним договором становить становить 3000 грн. (1000 грн. за годину) і складається з: усного консультування - 10 хв.; формування правової позиції (опрацювання судової практики та інших матеріалів) - 20 хв.; написання позовної заяви до в/ч НОМЕР_1 , виготовлення та завірення копій документів, виготовлення та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги, направлення позову до суду - 2 год. 30 хв.
Судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову, сформована єдина правозастосовна практика Верховного суду з аналогічних питань.
Крім того, такий вид правової допомоги як виготовлення та завірення копій документів, виготовлення та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт за договором не може вважатися часом, витраченим для надання правової допомоги по справі, оскільки такі дії спрямовані не на надання правової допомоги щодо розгляду та вирішення адміністративної справи.
Щодо такого виду правової допомоги як формування правової позиції, суд зазначає, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є аналогічні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
Враховуючи те, що для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.
Стосовно вимог щодо стягнення комісії банку за поповнення карти у сумі 11 грн. та переказ коштів за квитанцією від у сумі 17,30 грн. та стягнення судових витрат у вигляді оплати поштових послуг та конверта за направлення позовної заяви та додатків до неї на адресу суду у сумі 23,50 грн. суд відмовляє у стягненні таких витрат, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, такі витрати, як стягнення комісії банку за поповнення карти та перевід коштів та витрат у вигляді оплати поштових послуг за направлення позовної заяви до суду Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, а тому суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.09.2016 по 31.10.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.09.2016 по 31.10.2018.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко