14 грудня 2021 року Справа № 480/8220/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8220/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , через представника - адвоката Міненка Сергія Анатолійовича звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу та, в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі періоду його роботи на посаді завідуючого туберкульозно-легеневим відділенням Путивльської центральної районної лікарні з 01.04.2004 по 30.01.2005, лікаря-фтизіатр поліклінічного відділення туберкульозного кабінету Путивльської центральної районної лікарні з 01.02.2005 по 13.01.2011, лікаря-фтизіатра поліклінічного поліклінічного відділення КУ Путивльської районної ради "Путивльська центральна районна лікарня" з 17.01.2011 по 06.04.2020, лікаря-фтизіатр поліклінічного поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської районної ради Сумської області з 20.09.2020 по 06.04.2020, лікаря-фтизіатра поліклінічного поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської районної ради Сумської області з 07.04.2020 по 03.01.2021, лікаря-фтизіатра поліклінічного поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Путивльська міська лікарня" Путивльської міської ради з 04.01.2021 по 17.02.2021.
2. Зобов'язати відповідача зарахувати позивачу, до страхового стажу та в розрахунок коефіцієнту стажу в подвійному розмірі період його роботи на посаді завідуючого туберкульозно-легеневим відділенням Путивльської центральної районної лікарні з 01.04.2004 по 30.01.2005, лікаря-фтизіатр поліклінічного відділення туберкульозного кабінету Путивльськоїцентральної районної лікарні з 01.02.2005 по 13.01.2011, лікаря-фтизіатра поліклінічного поліклінічного відділення КУ Путивльської районної ради "Путивльська центральна районна лікарня" з 17.01.2011 по 06.04.2020, лікаря-фтизіатр поліклінічного поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської районної ради Сумської області з 20.09.2020 по 06.04.2020, лікаря-фтизіатра поліклінічного поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Путивльська центральна районна лікарня" Путивльської районної ради Сумської області з 07.04.2020 по 03.01.2021, лікаря-фтизіатра поліклінічного поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства "Путивльська міська лікарня" Путивльської міської ради з 04.01.2021 по 17.02.2021.
3. Визнати протиправними та скасувати рішення відповідача щодо переведення пенсії позивача за вислугою років на пенсію за віком з дати звернення і проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років з застосуванням показника заробітної плати (доходу) по Україні за 2008, 2009, 2010.
4. Зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу з 18.02.2021 на підставі ст.ст. 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV без урахування пенсії за вислугою років, із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2018, 2019, 2020 роки.
5. Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
6. Зобов'язати відповідача виплатити позивачу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Також позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 5724 грн., що складаються з 3000 грн. - послуги адвоката (витрати на професійну правничу допомогу) та судового збору в розмірі 2724 грн. 00 коп.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому з 2011 року призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я згідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон - № 1788-XII). 18.02.2021 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Проте, відповідачем не було враховано новий показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2018, 2019, 2020 роки; не було враховано в подвійному розмірі стаж з 01.04.2004 по 17.02.2021 на посаді лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету Путивльської центральної районної лікарні та не виплачено допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на 18.02.2021, відповідно до п. 7-1, розділу XV прикінцевого положення Закону України "Про заганообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також цією ухвалою зобов'язано відповідача у 15-денний строк з дати її отримання надати суду завірені належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються позовних вимог та встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалами суду від 29.10.2021, 12.11.2021 повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області завірені належним чином копії матеріалів пенсійної справи.
Ухвалу суду від 03.09.2021 відповідач отримав 10.09.2021 (а.с. 58), однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що за зверненням від 14.01.2011 (а.с. 93) ОСОБА_1 , як працівнику охорони здоров'я, призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується протоколом 1912 від 21.02.2011 (а.с. 24).
03.03.2011 ОСОБА_1 повідомив відповідача про те, що його прийнято на роботу з 17.01.2011 (а.с. 94). У зв'язку з чим виплату пенсії позивачу було припинено, що не заперечується сторонами.
18.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою, в якій просив перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, за віком (а.с. 26).
Рішенням від 23.02.2021 № 959120162736 про перерахунок пенсії відповідачем призначено позивачу пенсію за віком (а.с. 27-28).
Позивч звернувся до відповідача з заявою, в якій просив перерахувати призначену з 18.02.2021 пенсію у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії не було зараховано в подвійному розмірі стаж з 01.04.2004 по 17.02.2021 на посаді лікаря-фтизіатра протитуберкульозного кабінету Путивльської центральної районної лікарні (а.с. 16).
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 12.04.2021 №2163-2049/Л-02/8-1800/21 повідомило, що згідно із записами трудової книжки позивач з 01.11.1996 переведений на посаду завідуючого туберкульозно-легеневого відділення Путивльської райлікарні. Оскільки вказане відділення відноситься до закладів, робота в яких зараховується у подвійному розмірі відповідно до статті Закону №1788-ХІІ, до страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком, період роботи з 01.11.1996 по 31.12.2003 зарахований у подвійному розмірі. Період роботи з 01.01.2004 зарахований згідно з нормами частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV, тобто, в одинарному розмірі, оскільки, починаючи з 1 січня 2004 року зазначені періоди роботи, зараховуються у подвійному розмірі виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Тому, для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 17.02.2021 у подвійному розмірі підстави відсутні (а.с. 17-18).
За результатами розгляду скарги позивача (а.с. 19) Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листом від 30.06.2021 №19801-18266/Л-03/8-2800/21 повідомив, що період роботи зараховується до страхового стажу в подвійному розмірі по 31.12.2003, а починаючи з 01.01.2004 - в календарному обчисленні.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу ), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
При цьому повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку (1,17).
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" з 01.05.2020 проведено перерахунки пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» з 01.03.2021 проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Враховуючи зазначене, розмір пенсії за віком з 18.02.2021 обчислено з урахуванням набутого страхового стажу 49 років 4 місяці 20 днів та заробітної плати, визначеної за період з 01.08.1992 по 31.07.1997 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2020.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 та 2020 роки - 9118,81 грн застосовується при призначенні пенсії у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Тому підстав для його застосування при переведення з одного виду пенсії на інший немає (а.с. 20-21).
Також позивач звернувся до відповідача з заявою від 06.08.2021, в якій просить виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на 18.02.2021, відповідно до п. 7-1, розділу XV прикінцевих положеннь Закону України "Про заганообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 22).
Листом від 25.08.2021 № 6648-8159-Л-02/8-1800/21 позивачу було відмовлено у виплаті такої допомоги, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Проте, як зазначив у листі відповідач, позивачу з 13.01.2011 було призначено пенсію за вислугу років, виплату якої було припинено з 17.01.2011 у зв'язку із працевлаштуванням, а на підставі заяви від 18.02.2021 переведено на пенсію за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п. 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Разом з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Як свідчать матеріали справи, первинно позивачу пенсію було призначено за вислугу відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся 18.02.2021 після досягнення 60-річного віку.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування в спірних правовідносинах норм ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV. Позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а), постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 (справа № 876/5312/17, провадження №11-731апп18) та постанові Верховного Суду від 13.02.2019 (справа №265/7301/16-а).
З огляду на викладене, суд вважає, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки та зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З 13.01.2011 позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 18.02.2021 позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, з моменту призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", між ним та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм указаного Закону.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вислуги років на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналіз положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а та від 11.10.2019 у справі № 329/553/17.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а дійшов висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу з 13.01.2011 призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 17.01.2011 у зв'язку з тим, що позивача згідно з наказом № 8 від 17.01.2011 було прийнято на посаду лікаря фтизіатра поліклінічного відділення Путивльської ЦРЛ (а.с. 15 зв., 24, 94).
Тобто до призначення позивачу пенсії за віком йому призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє його права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.06.2021 у справі № 328/1620/17.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 16.08.2021 №727, укладений між позивачем та адвокатом Міненко Сергієм Анатолійовичем (а.с. 41); ордер від 18.08.2021 серії СМ № 0727 (а.с. 40), акт виконання робіт (наданих послуг) та розрахунок судових витрат згідно договору від 16.08.2021 №727 (а.с. 42), детальний опис робіт (а.с. 45), попередній розрахунок суми судових витрат (а.с. 49), рахунок від 18.08.2021 №727-1 (а.с. 43) та розрахункову квитанцію № 000727-1 від 18.08.2021 про проведення розрахунку за надані юридичні послуги згідно договору від 16.08.2021 №727 в розмірі 3000 грн. (а.с. 44).
Дослідивши надані представником позивача документи, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. сплаченого за квитанцією від 18.08.2021 (а.с. 7) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незастосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска