про повернення позовної заяви
14 грудня 2021 року м. Рівне№ 460/10506/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за речове майно,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення коштів за речове майно, що не вислужило встановлених термінів носіння в сумі 537,21грн.
Разом з позовом позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення. В обгрунтування поважності пропуску строку звернення до суду посилається на загальну позовну давність тривалістю в три роки, встановлену статтею 257 ЦК України, яка, на думку позивача, є застосовною для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року позовна заява залишалась без руху, зокрема, з підстав визнання неповажними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
На виконання вказаної ухвали, 27 серпня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. У вказаній заяві позивач зазначив аналогічні підстави непропущення строку звернення аналогічні наведеним у позовній заяві.
Разом з тим, доказу надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням саме інших підстав для поновлення такого строку, а також доказів поважності причин його пропуску позивач до суду не подав.
Тому ухвалою від 01 вересня 2021 року позивачу був продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
23 жовтня 2021 року позивач подав до суду заяву на виконання ухвали від 01 вересня 2021 року. Так, військова частина стверджує, що хоча даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду, натомість законом встановлений інший строк, ніж в Кодексі адміністративного судочинства України, який складає 3 роки з дня виявлення завданої шкоди, тому саме його слід застосовувати при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Однак, суд вважає, що зазначені позивачем обставини не є поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наведені норми свідчать про те, що загальний строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до наказу № 194 від 13.09.2019 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , 13.09.2019 виключено зі списків особового складу частини.
Відповідно до довідки-розрахунку №32 від 11.09.2019 за колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 сума заборгованості за недонос речового майна становить 6708,72 грн. Як зазначено в позовній заяві при звільненні відповідача з належних йому виплат фінансово-економічною службою було утримано 6171,51грн.
Однак, у добровільному порядку відповідач не бажає усунути спір, а сме відшкодувати грошові кошти у розмірі 537, 21грн.
З вищевикладеного суд вбачає, що про наявність заборгованості, вказаної у позовній заяві, військовій частині було відомо ще з дня звільнення ОСОБА_1 зі служби, тобто з 13.09.2019. Однак до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів за речове майно, що не вислужило встановлених термінів носіння військова частина НОМЕР_1 звернулась лише 18.10.2021 згідно відтиску поштового штемпелю на конверті, тобто через два роки.
При цьому, суд звертає увагу, що норми Цивільного кодексу України, які стосуються строку звернення до суду в адміністративному судочинстві не підлягають у даному випадку застосуванню.
По-друге, військова частина посилається на норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», зокрема статтею 4, встановлено спеціальний строк позовної давності в даній категорії справ - «протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди», що кореспондується зі статтею 257 ЦПК України та частиною 1 статті 122 КАС України.
Разом з тим, суд зауважує, що військовою частиною неправильно розтлумачено і застосовано норми вказаного Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки статтею 4 передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, що є відмінним від процесуального строку на звернення до суду. Отже, визначений вказаною статтею трирічний строк стосується притягнення особи до матеріальної відповідальності, а не строк саме для звернення до суду. Більш того, адміністративний суд не вирішує питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Враховуючи вищеописане, суд вбачає, що військовою частиною порушено строк на звернення до суду, що встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду зазначеній у постанові від 04.10.2018, справа № 800/304/17.
Мета строку: 1) дотримання принципу правової визначеності; 2) дисциплінування учасників судочинства; 3) досягнення юридичної визначеності у публічних відносинах; 4) стимулювання учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків; 5) обмеження часу, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою вказаної статті визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").
Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 12.09.2019 №826/3318/17.
Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 29.11.2019 справа №607/1402/16-а.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд вважає, що підстави наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, подана позивачем заява про поновлення строків не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.
За таких обставин, дана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за речове майно, - повернути позивачу разом з доданими до неї документами без розгляду.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Комшелюк