про повернення позовної заяви
15 грудня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/15202/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича про визнання протиправними та скасування постанов, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича про:
- визнання протиправною та скасування постанови від 27.07.2021 про арешт коштів боржника ВП №66272868;
- визнання протиправною та скасування постанови від 28.07.2021 про арешт коштів боржника ВП №66294035.
Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі, а саме шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів на їх підтвердження; документа про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. або документів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору відповідно до закону.
10 грудня 2021 року позивачем до суду надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн. та клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 дізналася про наявність примусового стягнення грошових зобов'язань через приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», через те, що на банківські рахунки ОСОБА_1 були накладені видаткові обмеження. 02.11.2021 позивачем подано до приватного виконавця заяву про зняття арешту з карткового рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк». 10.11.2021 листом приватного виконавця за №577 позивачу відмовлено у знятті арешту з банківського рахунку. На думку позивача, після відмови приватного виконавця у знятті арешту з рахунків, а саме після 10.11.2021 року, і почалось порушення її права. У зв'язку з цим, вважає, що строк для звернення саме про скасування постанов за липень 2021 року позивачем пропущений із поважних причин, так як відмова приватного виконавця була у листопаді 2021 року і в листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 вказаного Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У свою чергу при визначенні початку строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як встановлено судом з позову, позивач просить скасувати постанови приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича від 27.07.2021 про арешт коштів боржника ВП №66272868 та від 28.07.2021 про арешт коштів боржника ВП №66294035.
У наданому до суду позові, позивач зазначив, що про оскаржувані постанови боржник дізнався у жовтні 2021 року.
Зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду вбачається, що позивач зазначив у клопотанні ті ж самі обставини що і у позовній заяві, інших будь-яких обставин або причин поважності пропуску строку на звернення до суду позивачем у клопотанні наведено не було.
Виходячи зі змісту ст.14 КАС України, у відповідності до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, суд вважає, що, позивач не був позбавлений можливості дізнатися про обставини прийняття оскаржуваної постанови.
Суд зазначає, що строки звернення до суду з вимогами щодо оскарження рішень державної виконавчої служби визначаюсь зокрема статтею 287 КАС України, якою чітко обумовлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Так, законодавцем не ставиться у залежність отримання чи неотримання спірного рішення щодо обчислення строку звернення до суду, а вказано про десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Вказані обставини дають підстави суду дійти висновку, що навіть якщо позивач не отримував постанови приватного виконавця від 27.07.2021 та від 28.07.2021 відразу після їх прийняття, однак йому стало відомо про наявність таких у жовтні 2021 року, однак до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом позивач звернувся лише 15.11.2021, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.
Водночас суд зауважує, що 29.10.2021 позивачем подано до приватного виконавця заяву про зняття арешту з карткового рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк».
Отже, станом на 29.10.2021 позивачу було відомо про відкриття відповідачем виконавчих проваджень №66272868 та №66294035, та відповідно, наявність постанов від 27.07.2021 та від 28.07.2021 про арешт коштів боржника.
Таким чином позивач (за умови, що він випадково дізнався про оскаржувані постанови 29.10.2021) мав можливість звернутися до суду із позовом про оскарження постанов протягом 10 днів, що починаються з наступного дня після того, як позивач дізнався про оскаржувані постанови відповідача разом із клопотанням про витребування оскаржуваних постанов, в той же час, позивач звернувся до суду лише 15.11.2021, тобто вже на час звернення до цього суду із пропуском строку передбаченим статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2021 року по справі №300/1411/19 зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Відтак, зміст доводів позивача не свідчить про те, що він не мав об'єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у строк, встановлений КАС України. Вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Згідно з до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви, доданих до неї матеріалів та клопотання про поновлення строку звернення до суду не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича про визнання протиправними та скасування постанов повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва