Єдиний унікальний № 946/8471/19
Провадження № 1-кп/946/307/21
Іменем України
про звільнення особи від кримінальної відповідальності
та про закриття кримінального провадження
15 грудня 2021 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160150001675, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нова Покровка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_6 , її представник ОСОБА_7 .
Суть питання, що вирішується
1.Захисник ОСОБА_5 під час судового розгляду звернувся з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 125 КК, на підставі ст.49 КК, у зв'язку із закінченням строку давності та про закриття кримінального провадження.
Встановлені судом обставини
2.ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, яке в силу ст. 12 КК на час його вчинення відносилося до категорії злочинів невеликої тяжкості, а на даний час відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії проступків.
3.Так, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 02 серпня 2019 року приблизно о 22:00, знаходячись біля буд. АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_6 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень останній, схопив її з задньої сторони за шию, підняв з лавки, на якій вона сиділа, повернув до себе лицем та наніс один удар кулаком правої руки в область губ, внаслідок чого вона впала на праве коліно ноги. Тим самим спричинив їй ушкодження у вигляді садна на передній внутрішній поверхні правого колінного суглобу, синця на нижньому зовнішньому квадранті лівої сідниці, рани на слизовій оболонці верхньої губи в проекції передніх зубів, незрощеної лунки в проекції першого зуба на верхній щелепі зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
4.У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому надав суду свою згоду за закриття кримінального провадження з вказаної нереабілітуючої підстави.
5.Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти клопотання захисника про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження відносно нього, зазначивши, що з моменту вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення вже пройшли строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, обвинувачений ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень не вчиняв.
6.Потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 утрималися від висловлення думки щодо клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження.
7.Відповідно до довідки про судимість від 15.12.2021, обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, та починаючи з 02.08.2019 інших кримінальних правопорушень не вчиняв, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
8.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження з таких підстав.
9.Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
10.Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
11.Частиною 8 ст. 284 КПК встановлено, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує, в цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
12.Як було вище наведено, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, яке в силу ст. 12 КК на час його вчинення відносилося до категорії злочинів невеликої тяжкості, а на даний час відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії проступків, і за яке передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
13.Відповідно ж до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК у редакції чинної на час вчинення ОСОБА_3 діяння, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
14.Відповідно ж до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК чинної редакції особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
15.Таким чином, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК встановлений однаковий строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме - два роки.
16.Частиною 2 ст. 49 КК передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років.
17.Будь-яких даних, які би свідчили про ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від досудового розслідування чи суду, не встановлено. Також встановлено, що ОСОБА_3 після 02.08.2019 іншого кримінального правопорушення не вчиняв, у зв'язку з чим перебіг давності відповідно до ч. 3 ст. 49 КК не переривався.
18.Отже, саме формулювання вказаних положень ст. 49 КК, п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК, свідчить про те, що вони є імперативними та не залежить як від думок учасників судового провадження, так і від розсуду суду. Тому у випадку встановлення усіх обставин, які є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з цих підстав, та при наявності його згоди на це, незалежно від визнання ним своєї вини, то суд зобов'язаний прийняти рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності та про закриття кримінального провадження, незалежно від думок учасників судового провадження.
19.Крім того, чинним законодавством не заборонено звільняти особу від кримінальної відповідальності та закривати кримінальне провадження у зв'язку з тим, що особа не визнає свою винуватість або у зв'язку із запереченнями потерпілого чи його представника. З наведеної ч. 8 ст. 284 КПК випливає, що єдиною умовою для закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності є лише згода обвинуваченого на це. У даному ж випадку обвинувачений ОСОБА_3 надав суду свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, згідно ст. 49 КК, у зв'язку із закінченням строку давності, та на закриття кримінального провадження відносно нього у зв'язку з цим.
20.При цьому суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.07.2021 № 552/5595/18, згідно якій за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
21.Таким чином, враховуючи, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі (на час його вчинення - злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі), 02 серпня 2019 року, у зв'язку з чим на день вирішення питання про його звільнення від кримінальної відповідальності минув строк більш ніж два роки, тому, а також з урахуванням згоди обвинуваченого ОСОБА_3 , на підставі імперативних положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК він має бути звільнений від кримінальної відповідальності.
22.Оскільки суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, то кримінальне провадження відносно нього має бути закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
23.У зв'язку із закриттям кримінального провадження, цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди підлягає залишенню без розгляду. А у зв'язку з тим, що позовна заява потерпілої підлягає залишенню без розгляду, то без розгляду підлягає залишенню і її заява про забезпечення позову. Потерпіла ОСОБА_6 відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК має право пред'явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 49 КК, ст. ст. 284, 370 - 372 КПК, суд -
постановив:
1.Звільнити ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК.
2.Закрити кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за № 12019160150001675, на підставі п. 1 ч.2 ст. 284 КПК, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.
3.Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди та її заяву про забезпечення позову залишити без розгляду. Роз'яснити потерпілій ОСОБА_6 її право пред'явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства.
4.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
5.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1