Справа № 495/9843/21
№ провадження 1-кс/495/2903/2021
01 грудня 2021 року м. Білгород - Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 29.11.2021 року надійшло клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було надано в рамках кримінального провадження № 12021162240001415 від 28.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Виклад обставин, зазначених у клопотанні.
27.11.2021 року до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 27.11.2021 року невстановлена особа здійснювала незаконну вирубку дерев у лісосмузі біля с.Старокозаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області.
В ході проведення огляду місця події, а саме лісосмуги біля с. Старокозаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області було виявлено та вилучено: бензопилу, помаранчевого кольору «Stihl MS361» , яку упаковано до полімерного пакету НПУ та опечатано пломбою білого кольору з № E21719732; автомобіль марки «УАЗ», державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , у кузові якого знаходяться колоди дерева довжиною від 1 метра до 1 м 40см.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні № 12021162240001415 від 28.11.2021, вищевказане майно визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.
З метою забезпечення наявності в кримінальному провадженні доказової бази доцільним буде застосування заходу по його забезпеченню, а саме арешту майна, яке є на даний час тимчасово вилученим відповідно проведеного огляду, і в подальшому використанні відповідно ст.ст. 84, 91 КПК України для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, на підставі чого слідчий просила клопотання задовольнити.
Позиції сторін.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України клопотання про накладення арешту на майно розглядається за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду був повідомлений.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву у якій просив розглянути клопотання без його участі та задовольнити.
Мотивація суду.
Із матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні №12021162240001415 від 28.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
В ході розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Частиною першою ст.131 КПК України, зазначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Частиною 2 ст.171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Окрім того, ч. 11 ст.170 КПК України зазначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту слідчий суддя враховує положення Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори і угоди», якими передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
Регулювання відносин права власності здійснюється з урахуванням Загальної декларації прав людини (1948 р.) та Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідно до ст.ст.7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя, з урахуванням позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року по справі №643/12369/19 зазначає, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна та роз'яснює, що заборона на відчуження - це перешкода у вільному розпорядженні майном.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162240001415 здійснюється за фактом незаконної порубки дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 27.11.2021 в лісосмузі біля с. Старокозаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області було виявлено та вилучено: бензопилу, помаранчевого кольору «Stihl MS361» , яку упаковано до полімерного пакету НПУ та опечатано пломбою білого кольору з № E21719732; автомобіль марки «УАЗ», державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , у кузові якого знаходяться колоди дерева довжиною від 1 м до 1 м 40см.
Накладення арешту на зазначене майно обґрунтовується слідчим необхідністю збереження речових доказів у кримінальному провадженні та проведення відповідних експертиз, однак постанови про призначення експертизи щодо автомобілю до клопотання надано не було.
В ході розгляду питання про накладення арешту на автомобіль марки «УАЗ», державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , слідчий суддя дійшов висновку про не доведення необхідності накладення арешту на зазначене майно, оскільки слідчим в клопотанні не було належним чином обгрунтовано мету накладення заходу забезпечення кримінального провадження.
На думку слідчого судді, перебування автомобіля у володінні особи відповідає потребам досудового розслідування.
Згідно з положенням ст.100 КПК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню в тому числі передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та надані матеріали, приходить до висновку, що накладення арешту на автомобіль не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи володільця майна потребам досудового розслідування та при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження. Разом з тим, з метою запобігання можливості відчуження, задля збереження речового доказу слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було надано в рамках кримінального провадження № 12021162240001415 від 28.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно:
- бензопилу, помаранчевого кольору «Stihl MS361» , яку упаковано до полімерного пакету НПУ та опечатано пломбою білого кольору з № E21719732.
В задоволенні клопотання в частині накладення арешту на автомобіль марки «УАЗ», державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1