Березівський районний суд Одеської області
13.12.2021
Справа № 494/948/20
Провадження № 1-кп/494/119/21
13 грудня 2021 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Березівка Одеської області матеріали кримінальних проваджень щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 121, частиною першою статті 309 і частиною другою статті 185 КК України, -
В проваджені судді Березівського районного суду Одеської області перебуває на розгляді щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 121, частиною першою статті 309 і частиною другою статті 185 КК України.
Ухвалою суду від 25.11.2021 року, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_5 , справу призначено до підготовчого судового засідання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні 13.12.2021 року зазначив про можливість призначення вказаного обвинувального акту до судового розгляду.
Обвинувачений вказав, що погоджується частково щодо можливості призначення до судового розгляду за вказаними обвинувальними актами, проте щодо частини другою статті 121 КК України обставини викладені у обвинувальному акті невірно.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальні акти з додатками, доходить висновку, що вони на підставі пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України підлягають поверненню прокурору як такі, що не відповідають вимогам КПК України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої ст. 314 КПК України «У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення: про повернення обвинувального акту…, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу».
Зміст обвинувальних актів, порядок його складання та затвердження, а також які документиють обвинувальні акти з додатками відносно ОСОБА_4 .
Згідно з частиною першою статті 337 КПК України: «Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту…».
При цьому обвинувачення, згідно з пункту 13 частини першої статті 3 КПК України, « …це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України».
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
За змістом положень частини четвертої ст. 110 КПК України: «Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування».
Суд вважає, що у даному випадку формулювання обвинувачення складене слідчим та прокурором в порушення вимог КПК України і КК України.
На думку суду, обвинувальний акт встановлює початок і основу судового розгляду, пред'являє обвинуваченому дані, якими обґрунтовує обвинувачення, що надає останньому можливість підготуватись до захисту. Він також вказує суду межі, в яких повинний відбуватись розгляд, та межі відповідальності обвинуваченого.
Суд вважає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення не є відокремленими поняттями. Хоча кожна відомість (поняття) має своє термінологічне значення та відповідає кожне своєму призначенню, загальною рисою їх є відповідність суті обвинувачення. Вказані обставини повинні бути викладені хронологічно, юридично стисло та мотивовано і саме головне доступно для будь-якої особи, незалежно від освіти, роду занять, або мовних ознак.
Виклад фактичних обставин є встановленими під час досудового розслідування відомостями про обставини скоєння кримінального правопорушення. За своє суттю встановлені фактичні обставини є набагато ширшими ніж формулювання обвинувачення та мають містити не тільки подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), однак і частково обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (серед іншого: твердження про вчинення особою кримінального правопорушення; форму вини; мотив і мету вчинення кримінального правопорушення; та інш.)
Формулювання обвинувачення це фактично виклад об'єктивної сторони злочину, тобто той стислий висновок, який робить прокурор або слідчий щодо лише події злочину та безумовно з точною кваліфікацією дій особи, відповідно до Кримінального Кодексу України.
У будь-якому випадку це не однорідні поняття і не можуть бути викладені як єдині за своїм змістом та формою, про що зазначено у даних обвинувальних актах.
Ознайомившись з обвинувальним актом у кримінальному провадженні за №12020160260000223 щодо частини другою статті 12 КК України та зі змісту якого вбачається: «… З урахуванням викладеного, у кримінальному провадженні встановлена достатність доказів для повідомлення підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України…», тобто фактично з нього вбачається, що ОСОБА_4 висунуто саме повідомлення про підозру.
Посилання прокурора на те, що вказане є технічною помилкою, є безпідставною, оскільки КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту після їх надходження до суду. Законом також не передбачено поділу недоліків на суттєві та не суттєві. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання будь-якої із вказаних вимог, КПК України не передбачено.
Окрім цього, судом встановлено, що 31.08.2020 року до суду направлений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020165260000003 відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України, в якому вбачається, що останній «… будучи раніше судимий, маючий не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість», що в подальшому призвело прокурора визначити правову кваліфікації за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та з відповідним формулюванням обвинувачення.
Разом з цим, обвинувальні акти, які подані до суду 21.09.2020 року за ч.1 ст.309 КК України та 26.10.2020 року за ч.2 ст.121 КК України не визначають обставин ,які були викладені у обвинувальному акті від 31.08.2020 року щодо встановлення судимості та прокурором про вказане у формулюванні обвинувачення не зазначається.
Судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ККУ судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ККУ особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувачувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.
Суд не може розглядати такі формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 , оскільки це не узгоджується з вищезазначеними приписами законодавства, а також практикою Європейського суду з прав людини, й порушує право обвинуваченого на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд таких обвинувальних актів і розглянути їх.
Приймаючи до уваги засаду кримінального провадження законності, що передбачена ст. 9 КПК України, недотримання будь-яких імперативних вимог КПК щодо змісту обвинувального акту, є підставою для визнання обвинувального акту таким, що не відповідає вимогам КПК України.
Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальні акти не відповідають вимогам КПК України, зокрема ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку, що вони в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягають поверненню прокурору.
Щодо запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_4 то суд враховує, що ухвалою судді ОСОБА_5 від 16 листопада 2021 року продовжено тримання під вартою ОСОБА_4 до 17 січня 2022 року.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, які йому інкримінуються та імовірну можливість продовження останнім протиправної поведінки у подальшому, оскільки відносно нього розглядаються три обвинувальні акти за різними статтями кримінального кодексу України..
Як встановлено вище, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою встановлено до 17.01.2022 року.
Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, виходячи з положень ст. 197 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне залишити без змін ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою до 17.01.2022 року, так як провадження у справі ще не завершене.
Керуючись ст. ст. 197, 314, 315, 370 - 372 КПК України, суд -
Обвинувальні акти з додатками у об'єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 121, частиною першою статті 309 і частиною другою статті 185 КК України - повернути прокурору Березівської окружної прокуратури Одеської області для усунення, протягом розумного строку, вказаних в ухвалі виявлених недоліків.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити без змін, встановивши строк до 17.01.2022 року, згідно ухвали судді ОСОБА_5 від 16.11.2021 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 15.12.2021 року.
Суддя ОСОБА_1