Провадження № 11-кп/821/715/21 Справа № 712/1675/21 Категорія: ч.2 ст.513 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
законного представника ОСОБА_10
особи, стосовно якої
вирішується питання про
застосування примусових
заходів медичного характеру -
ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 жовтня 2021 року, відносно
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Брусилів, Брусилівського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого в силу ст.89 КК України,
який вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч.3 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України, та застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу із надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Запобіжний захід ОСОБА_11 у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме - Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» (49006, м.Дніпро, вул. Надії Алєксєєнко, 84 б) - залишено без змін та вважати його продовженим до набрання ухвалою законної сили.
Арешт майна, накладений ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 25.09.2020 р. у справі №712/9385/20 - скасовано.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду в сумі 10335 (десять тисяч триста тридцять п'ять) гривень 50 копійок та моральну шкоду в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 процесуальні витрати на правову допомогу у сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень.
У решті позовних вимог відмовлено.
Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз на загальну суму 53365 (п'ятдесят три тисячі триста шістдесят п'ять) гривень 46 копійок віднесено на рахунок держави.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно з ухвалою суду 21.09.2020 р. ОСОБА_11 , не розуміючи своїх дій, не усвідомлюючи їх наслідки, знаходячись біля огородженої парканом прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , що перебуває у володінні ОСОБА_12 , порушуючи ст.30 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканість житла, а саме, не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за мотивованим рішенням суду, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, переліз через огорожу та проник на територію вищезазначеного домоволодіння, чим порушив право ОСОБА_12 на недоторканість житла.
Таким чином, ОСОБА_11 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 Кримінального кодексу України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Він же, 21.09.2020 р. близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , не розуміючи своїх дій, не усвідомлюючи їх наслідки, в ході конфлікту з ОСОБА_8 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, з предмету схожого на пістолет, який згідно висновку експерта №СЕ-19-20/34155-БЛ, є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою саморобним способом по типу однозарядних пістолетів, придатного для стрільби патронами 20-го калібру, здійснив один постріл, в напрямку ОСОБА_8 , котрий влучив потерпілому в праве плече, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення правої половини грудної клітки з відкритим вогнепальним уламковим переломом акроміального кінця правої ключиці, множинними наскрізними та сліпими пораненнями ділянки правого плечового поясу, які згідно висновку експерта №02-01/110 від 09.02.2021 р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі що стали причиною втрати загальної працездатності не менш ніж на одну третину, проте з причин що не залежали від його волі дії направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_8 до кінця не довів, так як був затриманий останнім на місці події.
Таким чином, ОСОБА_11 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а саме незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Він же в невстановлений досудовим розслідуванням час і дату, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, не розуміючи своїх дій, не усвідомлюючи їх наслідки, придбав зброю та боєприпаси, а саме: пістолет, який згідно висновку експерта №СЕ-19-20/34155-БЛ, являється короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою саморобним способом по типу однозарядних пістолетів, придатного для стрільби патронами 20-го калібру; пістолет, який згідно висновку експерта №1/1685 від 04.11.2020, є гладкоствольною вогнепальною зброєю - пістолетом «EKOL», моделі «Lady», калібру 9 мм. РА, промисловий № НОМЕР_1 , промислового виробництва фірми «VOLTRAN ltd» Туреччина, в конструкцію якого саморобним способом внесені зміни шляхом зміни ствола із приливком та встановлення додаткового замикача затвора, придатний для стрільби при створенні спеціальних умов, а саме: відновлення положення кожуху - затвору на рамці після кожного пострілу пістолетними шумовими, газовими набоями та для стрільби патроном роздільного спорядження (куля, картеч та ін. діаметром до 7,2 мм), використовуючи при цьому штатні газові чи холості патрони; пістолет, який згідно висновку експерта №1/1683 від 03.12.2020 р. є гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю - двохствольним двохзарядним пістолетом виготовленим саморобним способом для стрільби патронами до нарізної вогнепальної зброї калібру 9х18 ПМ; боєприпаси, а саме: два патрони калібру 9 мм, які згідно висновку експерта №1/1683 від 03.12.2020 р. являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 9 мм., патронами до пістолету конструкції Макарова (ПМ) промислового виробництва м.Юрзань, Челябінська область СРСР випуску 1987 року, патрон, який згідно висновку експерта №СЕ-19-20/34155-БЛ є патроном мисливської гладкоствольної зброї 20-го калібру, який споряджений картеччю діаметром 6,2 мм, одинадцять патронів, які згідно висновку експерта №1/1687 від 09.11.2020 р. являються боєприпасами, а саме: два 9 мм патрони до пістолету Макарова, промислового виробництва СРСР, два - мисливськими патронами 20 калібру промислового виробництва НПФ «ТАХО», м. Херсон Україна, сім патронів калібру 9 мм РА, які виготовлені саморобним способом, шляхом переспорядження металевою кулею та пороховим зарядом, капсульних гільз шумових (холостих патронів), промислового виробництва Туреччини. Вказану вище зброю та боєприпаси ОСОБА_11 незаконно придбав та зберігав до 21.09.2020 р., оскільки вона була вилучена працівниками поліції при приведенні обшуку за місцем проживання останнього, а також на місці вчинення суспільно небезпечного діяння.
Таким чином, ОСОБА_11 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_8 і його представник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 просив скасувати ухвалу Соснівського районною суду м. Черкаси від 05.10.2021 р. по справі № 712/1675/21 в частині часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 і ухвалити нове рішення по справі в частині розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 , яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що Соснівський районний суд м.Черкаси, розглянувши цивільний позов ОСОБА_8 встановив, що він підлягає частковому задоволенню, проте не навів жодної підстави з урахуванням якої саме ОСОБА_11 , який не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, мав відшкодовувати шкоду, завдану його діями. При цьому суд першої інстанції жодним чином не проаналізував ні матеріальний стан ОСОБА_11 , як особи, яка завдала шкоди, ні ОСОБА_8 , як потерпілого, та не послався в оскаржуваному рішенні на жодні відповідні обставини.
Отже, на його думку, питання про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_8 було вирішено Соснівським районним судом м.Черкаси без належного дослідження обставин справи, що призвело до ухвалення в цій частині необгрунтованого та незаконного рішення.
У спільній апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 та його представник - адвокат ОСОБА_7 , вважаючи, що суд при прийнятті рішення допустив неповноту судового розгляду, а висновки суду викладені в у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просили скасувати ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.10.2021 р. про застосування до ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу із надання психіатричної допомоги з суворим наглядом. Разом з тим, клопотали про винесення ухвали, про призначення судом повторної комплексної судово-психіатричної експертизи, яку доручити експертам Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» та при цьому виклали перелік питань. Також просили, задовольнити цивільний позов потерпілого в повному обсязі, а саме стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду в сумі 10335 (десять тисяч триста тридцять п'ять) гривень 50 копійок, моральну шкоду в сумі 800000 (вісімсот тисяч) гривень, процесуальні витрати на правову допомогу у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Апелянти просили на підставі висновків повторної комплексної судово-психіатричної експертизи припинити застосування примусових заходів медичного характеру та відновити кримінальне провадження.
Апеляційні вимоги апелянти мотивували тим, що за матеріалами кримінального провадження №12020251010003351, органами досудового розслідування встановлено, що 21.09.2020 р. ОСОБА_11 скоїв кримінальні правопорушення передбачені ч.3 ст.15,ч.1 ст.115,ч.1 ст.162,ч.1 КК України. Досудовим розслідуванням не встановлено, час та дату вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який скоїв ОСОБА_11 , хоча допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_11 надавав показання про придбання зброї в 2014 році.
Тобто, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 432 від 04.11.2020 р., який складений КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» проведений одним експертом, в якому чітко не вказано про те, саме під час якого скоєння кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.15,ч.1 ст.115,ч.1 ст.162,ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_11 знаходився в стані неосудності, а отже висновок експерта є неповним, оскільки експертом при проведенні експертизи не досліджені всі обставини кримінальної справи (матеріали кримінального провадження № 12020251010003351). Апелянти зазначили, що висновок «судово-психіатричного експерта № 432 складений експертом від 04.11.2020 р., при проведенні амбулаторної експертизи експертами КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» проведено одноособово - одним експертом, що є підтвердженням на неповноту та недостовірність висновку експертизи, оскільки не вказано під час якого кримінального правопорушення ОСОБА_11 знаходився в стані неосудності.
Зазначили, що оскільки ОСОБА_11 вчинив декілька кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.15,ч.1 ст.115,ч.1 ст.162,ч.1 ст.263 КК України, то судово-психіатрична експертиза щодо ОСОБА_11 повинна була бути проведена комісійним складом експертів відповідно до Порядку № 865, як під час досудового розслідування, або під час судового розгляду кримінальної справи.
Вказали, що амбулаторна судово-психіатрична експертиза, проводилась на підставі матеріалів кримінального провадження та, медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_11 за № 473020 з відділення загальної практики сімейної медицини № 1 м. Черкаси. В матеріалах кримінального провадження відсутня слідча процесуальна дія, яка підтверджувала вилучення даної медичної карти ОСОБА_11 .
Під час проведення досудового розслідування злочину, в жодних медичних документах, а також в медичній карті амбулаторного хворого відсутні дані про психічний розлад (хворобу) ОСОБА_11 станом на 21.09.2020 р.
По місцю проживання у ОСОБА_11 жодних ознак психічного розладу не проявлялось, про що є відомості в матеріалах кримінального правопорушення, а саме характеристики по місцю проживання та свідчення свідків в тому числі цивільної дружини ОСОБА_13 3.
Вказали, що при проведенні судово психіатричної експертизи № 432 від 04.11.2020 р. експертами КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» не були враховані всі обставини, які були вчиненні ОСОБА_11 перед скоєнням злочину, а саме його спосіб життя, характеристики сусідів по місцю проживання, відповідь з КП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер за № 398/01-05/1 від 12.03.2021 р., висновок судово-медичної експертизи де жодних скарг на психічний розлад не виявлено.
Разом з тим, апелянти вважають, що рішення суду підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні заяви потерпілого про стягнення з ОСОБА_11 витрат на правничу допомогу в сумі 9000 грн. та моральної шкоді в сумі 720000 грн. у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
На думку апелянтів, суд першої інстанції в порушення ст.120 КПК України, без належної мотивації і урахування критеріїв визначених норм чинного законодавства, за відсутності клопотання щодо неспівмірності витрат з боку особи яка вчинила суспільно - небезпечне діяння та його представників, безпідставно відмовив у стягненні зазначеної частини судових витрат та моральної шкоди.
Відповідно до ч.2 та 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статус адвоката ОСОБА_7 підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 351 від 16.11.2009 р.
В матеріалах кримінального провадження є договір б/н від 23.09.2020 р., укладений мів представником (адвокатом) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для надання правової допомоги як потерпілому (цивільного позивача) та представництва на досудовому слідстві та судовому розгляду в кримінальному провадженні № 12020251010003351 від 21.09.2020 р., внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 115 ч.1 КК України.
Згідно даного договору від 23.09.2020 р. за надання правової допомоги, обумовлений в договорі гонорар представнику ОСОБА_7 складає 20000 гривень (двадцять тисяч), які позивачем перераховано 24 та 30 вересня 2020 року, що підтверджено платіжними дорученнями № 34 та № 35.(які надані до суду.
Згідно Журналу судових засідань, що представник позивача - адвокат ОСОБА_7 брала участь у 14 судових засіданнях що відображено у відповідних протоколах судових засідань.
Відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги представник (адвокат) ОСОБА_7 виконувала інші дії, пов'язані з надання правничої допомоги, а саме знайомилась з матеріалами кримінального провадження, робила з них витяги, знімала копії з документів, долучених до справи, одержувала копії рішень, ухвал, брала участь у судових засіданнях, подавала докази, брала участь у дослідженні доказів, задавала питання особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляла клопотання та відводи, давала усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, оскаржувала рішення і ухвали суду, готувала клопотання та цивільний позов, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
Апелянти наголошують, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).
Наявність лише усних заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, за відсутності доказів неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_11 судом першої інстанції лише констатований факт, що розмір моральної шкоди є завищеним, а тому підлягає стягненню на користь Вербового моральну шкоду лише в розмірі 80000 грн., хоча в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_8 доводив факт, що після спричинення йому тілесних ушкоджень йому необхідно провести декілька операції по частковому поновленню функції руки, які коштуватимуть понад 250 000 тисяч гривень.
Згідно консультативного висновку ТОВ «Прохелс медікал» від 29.10.2021 р. в ході огляду ОСОБА_8 зафіксований діагноз: невроконсолідований перелом акроміального кінця правої ключиці, стороні тіла правої ключиці, артроз правої ключиці акроміального суглобу та рекомендовано оперативне лікування в плановому порядку.
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які нанесені йому ОСОБА_11 стали причиною втрати загальної працездатності не менш ніж на одну третину.
На апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_8 подав заперечення в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, оскільки вважає, що мотивація викладена в ній в повному обсязі не відповідає фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства та є суб'єктивним трактуванням захисника. Вважає, що твердження ОСОБА_9 з приводу того, що ОСОБА_11 не може бути цивільним відповідачем, а ОСОБА_8 не може бути потерпілим є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 та законного представника ОСОБА_14 - ОСОБА_10 які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 подану в інтересах ОСОБА_11 та заперечили проти вимог спільної апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_7 про підтримку своєї спільної апеляційної скарги та про заперечення вимог апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 поданої в інтересах ОСОБА_11 , прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти вимог поданих апеляційних скарг та просила суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований главою 39 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи, що апелянтом факт вчинення суспільно-небезпечного діяння не оскаржується, тому колегія суддів переглядає ухвалу місцевого суду відповідно до ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК України: підчас постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Згідно із ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як встановлено п.1 ч.1 ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
У відповідності до ч.1 ст.94 КК України: залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1)надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2)госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3)госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Частиною 5 цієї норми закону визначається госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Як зазначено в п. 15. Постанови Пленуму ВСУ від 03.06.2005 року N 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так із характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч.1 ст.94 КК) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі (постанові) суду не потрібно зазначати назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру.
Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_7 про безпідставне застосування відносно ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом є необґрунтованими.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №432 від 04.11.2020 р., наявного у матеріалах кримінального провадження у ОСОБА_11 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого кримінального правопорушення виявлялись прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного маячного розладу (F-06.2 за міжнародною кваліфікацією хвороб 10 перегляду), через що він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час у ОСОБА_11 виявляються прояви хронічного психічного захворювання у формі органічного маячного розладу, через що він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, не може самостійно приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді, і за своїм психічним станом через спрямованість маячної фабули на конкретних осіб, з активною маячною поведінкою і агресією, що становить активний тип суспільної небезпеки і може привести до скоєння суспільно-небезпечних дій (м.к.п. а.с.177-182).
Згідно даного висновку ОСОБА_11 потребує застосування примусового заходу медичного характеру, госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим наглядом і лікуванням в примусовому порядку.
У колегії суддів немає сумнівів в об'єктивності та достовірності висновку судово-психіатричної експертизи №432 від 04.11.2020 р., який був складений судово-психіатричними експертами, які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи, а висновок експерта достатньо мотивований.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно проаналізував висновок судово-психіатричної експертизи, дослідив матеріали провадження, докази на підтвердження вчинення ОСОБА_11 суспільно-небезпечного діяння та прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із суворим наглядом і лікуванням в примусовому порядку.
За таких обставин, на час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для зміни примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації ОСОБА_11 на амбулаторне лікування, в зв'язку з чим апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_7 до задоволення не підлягає.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.514 КПК України у разі видужання особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, або змін у стані її здоров'я розгляд питання про продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за заявою представника медичного закладу судом, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується примусовий захід медичного характеру або відбувається лікування.
Що стосується вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 щодо відмови в задоволенні позовних вимог потерпілому ОСОБА_8 , так і вимог спільної скарги потерпілого ОСОБА_8 та його представника адвоката ОСОБА_7 щодо збільшення розміру стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_11 , а також апеляційних доводів щодо відшкодування ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_8 коштів витрачених ним на правничу допомогу, колегія судів вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.
Так, згідно зі ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У випадках, передбачених законом, цивільний позов може подати прокурор.
Відповідно до ч.1 ст.1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову та при вирішенні питання щодо стягнення коштів з ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_8 понесених на правничу допомогу, дотримався вказаних вимог чинного законодавства та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки воно постановлено з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 92-96 КК України, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404-405, 407, 419, 512, 513 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 жовтня 2021 року якою відносно ОСОБА_11 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу із надання психіатричної допомоги з суворим наглядом - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку ст.426 КПК України з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: