Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15465/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
09 грудня 2021 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 року про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.12.2021 року,
05.02.2021 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 , маючи непогашену судимість за вчинення умисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та підозрюється у повторному вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, в період часу з 25.09.2021 року по 27.09.2021 року, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виник спільний злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у будь-яку квартиру вказаного будинку.
В цей самий день, час і місці, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зайшли до під'їзду №2 вищевказаного будинку і піднялися на 5-й поверх де, підійшовши до дверей квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_10 , та пересвідчившись, що всередині нікого немає, відчинили заздалегідь підготовленим предметом у вигляді відмички вхідні двері та незаконно проникли до вказаної квартири.
Продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи у зазначеній вище квартирі, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, повторно, оглянувши її, таємно викрали майно, належне ОСОБА_10 , а саме:
грошові кошти в сумі 1 000 гривень;
срібний ланцюжок вагою 15 г, 925 проби, вартістю 285 грн. 60 коп.;
срібний хрестик вагою 10 г, 925 проби, вартістю 190 грн. 40 коп.;
золотий перстень у вигляді печатки вагою 15 г, 585 проби, вартістю 22 238 грн. 10 коп.;
обручальні каблучки в кількості 2 шт., на яких наявний напис «Дмитрій та Оксана», 585 проби, загальною вагою 7 г, вартістю 10 377 грн. 78 коп.;
монети часів СРСР, срібні, номіналом 10, 15, 20 копійок в кількості 20 штук;
монету номіналом 1 рубль СССР, 1984 року, Д.И. Менделеева 1834-1907, срібного кольору;
монети номіналом 1 рубль та 5 рублів СССР, 1984 року, ОСОБА_11 , срібного кольору;
значок золотистого кольору із написом «Європейський університет», який матеріальної цінності для потерпілого не становить;
сережки, оздоблені перлиною молочного кольору, вартістю 100 гривень.
В подальшому, ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_9 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця злочину зникли та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 48 108 гривень 40 копійок.
Таким чином своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_10 ;
протоколом огляду місця події від 27.09.2021;
протоколом допиту та додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
протоколом обшуку від 28.09.2021 ;
протоколом огляду предметів за участю потерпілого ОСОБА_10 від 28.09.2021;
протоколом огляду предмету (відео) від 28.09.2021.
В клопотанні зазначено, що 13.10.2021 року слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 48 днів до 28.11.2021 року.
22.11.2021 на підставі ст.ст. 36, 110, 217, 218 КПК України прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_12 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12021060400000699 від 30.04.2021 та №12021060400001737 від 27.09.2021 об'єднано в одне провадження, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021060400000699 від 30.04.2021.
Зазначено, що двомісячний строк досудового розслідування закінчується 28.11.2021, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки залишаються непроведеними або незавершеними ряд процесуальних дій, а саме:
не виконано доручення слідчої Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 у порядку ст.40 КПК України оперативними працівниками УОТЗ ГУНП в Житомирській області про аналіз інформації операторів мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «лайфселл» по абонентським номерам НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , в ході якого потрібно встановити чи фіксувалися вони в зоні дії базових станцій, які обслуговують території;
не завершено проведення судової трасологічної експертизи, яка призначена на 18.11.2021;
не призначено та не проведено експертизу матеріалів і засобів відео-звукозапису (фоноскопічну).
Проведення вказаних процесуальних дій, на переконання сторони обвинувачення, необхідне для подальшого повного, всебічного і об'єктивного досудового розслідування та встановлення істини.
23.11.2021 року на підставі ст.ст. 36, 110, 219, 294, 295, 296 КПК України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060400000699 від 30.04.2021, продовжено керівником Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_14 до 3-х місяців, тобто до 28 грудня 2021 року включно.
З метою запобігання спробам ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та вагомість здобутих доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, наявність судимостей у підозрюваного, стан здоров'я останнього та міцність його соціальних зв'язків, відсутність постійного місця роботи, слідча за погодженням з прокурором вважає за доцільне продовжити термін застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28.12.2021 року.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 року клопотання слідчої СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 , задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 14 год. 00 хв. 27 грудня 2021 року.
Строк дії ухвали - до 14 год. 00 хв. 27 грудня 2021 року.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що на даний час не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або вчинення іншого кримінального правопорушення (п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України). Крім того зазначив, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.3 ст.199 КПК України, що виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою та відсутність підстав для зміни підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки останній не здатний запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Посилається на те, що відсутня обґрунтована підозра та відсутні ризики, які передбачені статтею 177 цього Кодексу, а вказівка прокурора на такі ризики ґрунтується виключно на припущеннях. Підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яка була повідомлена підозрюваному ОСОБА_7 є не обґрунтованою. В матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Вказує, що органом досудового розслідування у клопотанні не наведено жодного факту існування ризиків, які зазначені у ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначає, що незважаючи на факт неодноразових засуджень в минулому, не має жодних даних, які б підтверджували переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду. Також вказані дані відсутні і на даний момент. Більше того, органом досудового розслідування не надано жодного доказу про те, що ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про факт виклику правоохоронними органами. Повідомлення про підозру вручено особі, з якою ОСОБА_7 не проживає та спілкується з нею періодично. Вказані штучно створені обставини, які дали підставу оголосити ОСОБА_7 у розшук. Однак, дізнавшись, що він перебуває у розшуку, розуміючи всі можливі наслідки, ОСОБА_7 сам з'явився до органів поліції, а тому твердження, що ОСОБА_7 буде переховуватись від слідства та суду є безпідставним та упередженим.
Вказує, що наявність ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка чи іншого підозрюваного у даному випадку відсутній. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що ОСОБА_7 , знаючи адреси проживання потерпілих та свідків, будь яким чином впливав на останніх з метою зміни показань. За вказаних обставин, вказаний ризик є штучно створений органом досудового розслідування.
Зазначає, що наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_7 є явно надуманим, оскільки він зробивши висновок з попередніх судимостей, припинив вчиняти кримінальні правопорушення.
Вказує, що посилання сторони обвинувачення на наявність двох обвинувальних актів на розгляді Корольовського районного суду м. Житомира та Коростишівського районного суду Житомирської області є передчасним, оскільки, відповідно до ст. 62 Конституції України діє презумпція невинуватості. Разом з тим, відповідно до ст. 88 КПК України, докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Разом з тим підозрюваний ОСОБА_7 пояснив, що не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки не знав, що відносно нього здійснюється досудове розслідування. Як дізнався про вказані обставини, то сам з'явився до поліції. Також зазначив, що інкримінуючого йому кримінального правопорушення не вчиняв.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши ухвалу в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника в інтересах підозрюваного не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний перевірити обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1 (с) Європейської Конвенції передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчий суддя зазначених вимог закону та положень практики ЄСПЛ в ході вирішення даного клопотання дотримався. Предметом дослідження слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого були саме ті обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Так, розглядаючи клопотання слідчого та продовжуючи строк тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , слідчий суддя ретельно дослідив всі обставини, які враховуються при продовженні строку тримання під вартою, та переконався в тому, що ризики, заявлені при попередньому рішенні суду про обрання запобіжного заходу підозрюваного в вигляді тримання під вартою, не зменшились.
Такими обставинами визнано те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Підозра обґрунтовується доказами, доданими слідчим до клопотання та дослідженими слідчим суддею у судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтовано виходив з того, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 по вказаному кримінальному провадженню оголошувався в розшук, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових корисливих злочинів, повідомлений про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, офіційно не працює та не має постійного легального джерела доходу.
Також враховано й той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді застави підозрюється у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника стосовно відсутності обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_7 , та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, врахував вагомість наявних в матеріалах кримінального провадження доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також наявність об'єктивної неможливості завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_7 під вартою, з огляду на потребу у виконання ряду слідчих дій.
Враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , докази, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні, та які були досліджені під час судового розгляду в межах перевірки обгрунтованості підозри, є підстави вважати, що підозрюваний під загрозою покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винним, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, вчинити інше чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що за попереднім кримінальним провадженням, яке перебуває на розгляді в суді, ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді застави, яку він сплатив у травні 2021, разом з тим він в порушення положень застави, обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення після внесення застави , а саме в період з 25 по 27 вересня 2021.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, враховуючи зазначені обставини, а також те, що при прийнятті рішення, суд повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , даних про його особу, обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно прийшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування доцільно продовжити щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а заміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить можливість запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про доведеність слідчим та прокурором можливих ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також про доведеність недостатності в даному випадку більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що досудовим слідством не доведено причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, про відсутність обґрунтованої підозри та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є безпідставними та не гуртуються на матеріалах кримінального провадження.
Органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою було надано достатні дані, що об'єктивно доводять можливу причетність підозрюваного до зазначеного кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри про вчинення ним даного злочину.
Не можуть бути враховані як підстава до застосування більш м'якого запобіжного заходу і доводи апеляційної скарги захисника про добровільну явку підозрюваного до органів поліції, наявність на утриманні дитини, оскільки такі дані були враховані слідчим суддею та не впливають в даному випадку на правильність прийнятого слідчим суддею рішення, не можуть бути безумовною підставою для застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а під час розгляду клопотання слідчого слідчим суддею перевірено доводи про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, пов'язаних з застосуванням запобіжного заходу, які на час розгляду клопотання не зменшилися, а також враховані всі обставини, які мають вагоме значення для визначення запобіжного заходу для підозрюваного у даному кримінальному провадженні та можливості його продовження.
За таких обставин, підстави до скасування чи зміни оскаржуваної ухвали слідчого судді про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.11.2021 року про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.12.2021 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: