Справа № 761/37438/20
Провадження № 2/761/4955/2021
21 липня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Бражніченко І.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Тімкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест Кредо», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, про визнання зобов'язань виконаними, -
встановив:
У листопаді 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ КРЕДО», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович про визнання зобов'язань виконаними, в якій просить суд: визнати зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №05-2008, укладеним з ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» від 11.01.2008 виконаними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» були укладені наступні договори: - кредитний договорі №05-2008 від 11.01.2008; - договір про внесення змін до кредитного договору №05-2008 від 11.01.2008 року; - Договір про внесення змін до кредитного договору №05-2008 від 11.01.2008 від 11.01.2011, укладений 11.04.2011, відповідно до якого ПАТ «ІПБ» надає кредити ОСОБА_1 з лімітом кредитування у сумі 162 343,00 доларів США строком з 11.01.2008 по 11.10.2011 із сплатою 15% річних. 05.09.2011 між ПАТ «ІПБ» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку НОМЕР_4. Відповідно до п. 9.1 цього договору він є укладеним на невизначний строк. Постановою Правління НБУ №72 від 29.02.2012 з 02.03.2012 було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «ІПБ».
При цьому, 22.05.2014 року ПАТ «ІПБ» здійснило відступлення права вимоги за кредитними договором, іпотеки, застави поруки новому кредитору ПАТ «Дельта Банк». На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ФГВФО з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженого 02.03.2015 прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначення Уповноважено особи ФГВФО.
В заяві зазначено, що поточний рахунок № НОМЕР_1 був відкритий 05.09.2011 за ініціативою ПАТ «ІПБ» на підставі вимог «Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» згідно з якою погашення клієнтом кредиту в іноземній валюті готівкою іноземної валюти здійснюється банком (філією, відділенням) із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між ними договорів.
Так, позивач вказує, що керуючись законодавством України та підписаними договорами та роз'яснення працівників банку ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту шляхом внесення коштів на поточний рахунок. Зокрема, 05.09.2011 позивач вказаним способом здійснив оплату в розмірі 7 201 долар США і банк самостійно зараховував ці кошти на позиковий рахунок та погашення відсотків за кредитним договором.
При цьому, позивач вказує, що 17.08.2012 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 , було зачислено кошти на загальну суму 153 000,00 доларів США і така сума внесена на поточний рахунок було достатньою для погашення заборгованості за кредитом.
Так, позивач вказує, що він виконав своє грошове зобов'язання щодо погашення заборгованості у сумі, яка перевищує розмір кредиторських вимоги. Проте, а ні ПАТ «ІПБ'Ю а ні ПАТ «Дельта Банк» вказані грошові кошти не зарахували на відповідний банківський рахунок для погашення кредиторських вимог.
Крім того, позивач зазначає, що 05.06.2020 та 04.08.2020 ним до ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирим В.В. були направлені листи в яких просив уповноважену особу використати грошові кошти в розмірі 153 000,000 доларів США, що знаходяться на спільному рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «ІПБ» для погашення кредиторських вимог у повному обсязі.
Також позивач вважає, що відносини, які склались між ним та Банком однозначно свідчать про поєднання боржника і кредитора в одній особі, що є підставою для припинення зобов'язання.
Крім того, 09.10.2020 на адресу ОСОБА_1 надійшов лист із вкладенням -заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 442 ЦПК України, згідно з якою 20.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. було укладено Договір про відступлення права вимоги №2291/к, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №851, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТ-КРЕДО» від ПАТ «Дельта банк» набула права вимоги до позичальників та заставодавців (іпотекодавців) та поручителів зокрема за основним договором і право вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника, по поверненню заборгованості за Кредитним договором №05-2008 від 08.1.2008.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2020 року було відкрито провадження у справі, розгляд якої було вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
26.02.2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, у якому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, та зазначено, що на момент переходу прав вимоги за кредитним договором №05-2008 від 11.01.2008 року до ТОВ «ФК «Інвест Кредо», заборгованість позивача складала 4 819 155,05 грн.
В судовому засіданні 09.03.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. У відзиві зазначено, що ТОВ «ІВЕСТ КРЕДО» було укладено Договір про відступлення права вимоги №2291/К за яким товариство набуло зокрема право вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника, по поверненню заборгованості за Кредитним договором №05-2008 від 08.01.2008 року. Так, відповідач зазначає, що умови кредитного договору №05-2008 від 08.01.2008 року не містить права банку на договірне списання коштів з інших рахунків Позивача. Крім того, позивач не вказує про преюдиційні обставини, що існують, зокрема, 31.01.2013 року Дарницьким районним судом м. Києва по справі №2602/4592/12 було винесено рішення, відповідно до якого позов ПАТ «Іноваційно-промисловий банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Інпромбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 338 955,94 грн., яка складається із 135 217,57 доларів США та 10 484,95 доларів США - сума відсотків за користування кредитними коштами, та 21 813,55 доларів США - пені, що підтверджено відповідними виписками. Окрім того, відповідач вказує, зо позивач не може поєднювати в собі боржника і кредитора.
В судому засіданні 09.03.2021 року представником відповідача до суду подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до вказаної заяви, відповідач вказує, що як видно із фактичних обставин справи - спірні правовідносини, на які посилається Позивач, виникли ще у 2012 році, таким чином позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Також, на переконання Відповідача, позивач дізнався про порушення свої прав внаслідок проголошення рішення про стягнення грошових коштів за кредитом на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2013 року по справі №2602/4592/12.
09.03.2021 року до суду надійшов відзив на позову заяву за Вхід. №22532, який аналогічний за змістом і з тим, що подано в судому засіданні 09.03.2021 року.
08.04.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив у якому частково дублюються обставини викладені у позовній заяві та просить позов задовольнити.
08.04.2021 року до суду надійшли заперечення позивача на заяву про застосування строків позовної давності. У якій позивач зазначає, про своє порушене право дізнався лише 09.10.2020 року, коли на адресу ОСОБА_1 надійшов лист із вкладенням - заявою про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 442 ЦПК України на ТОВ «ФК «ІНВЕТ КРЕДО», таким чином строк позовної давності не сплинув.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
08.07.2021 року до суду представником відповідача подано клопотання по долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі №2602/4592/12 від 31.03.2013 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25.09.2013 року у справі №22-8017/13.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позов у повному обсязі, просив у позові відмовити.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про місце дату та час судового засідання повідомлялась належним чином. До суду подано заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підялгає, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що 11.01.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» були укладені наступні договори: - кредитний договору №05-2008 від 11.01.2008; - договір про внесення змін до кредитного договору №05-2008 від 11.01.2008 року; - Договір про внесення змін до кредитного договору №05-2008 від 11.01.2008 від 11.01.2011, укладений 11.04.2011, відповідно до якого ПАТ «ІПБ» надає кредити ОСОБА_1 з лімітом кредитування у сумі 162 343,00 доларів США строком з 11.01.2008 по 11.10.2011 із сплатою 15% річних. Крім того, в п. 4.1. внесено зміни, яким зазначено забезпечити повернення одержаного кредиту та остаточну сплату нарахованих процентів готівкою у доларах США в строк до 11.10.2011 року (включно) (а.с. 13-18). 05.09.2011 між ПАТ «ІПБ» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 9.1 цього договору він є укладеним на невизначний строк (а.с. 19-20).
22.05.2014 року ПАТ «ІПБ» здійснило відступлення своїх прав вимоги за кредитними договорами, іпотеки, застави, поруки новому кредитору - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», в результаті чого ПАТ «Дельта Банк» стало єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитними документами (включаючи, без обмеження, права на всі платежі за Кредитними договорами, всі права іпотеко держателя за Договорами іпотеки, всі права заставодержателя за Договорами застави та всі права кредитора за Договорами поруки, що вбачається із повідомлення про відступлення за вих..№6431/IPB-Z/27052014-04/1(а.с.5).
Сторонами не заперечувалося, що 20 липня 2020 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВО «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОЕ КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2291 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. реєстровим № 851, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника, по поверненню заборгованості за Кредитним договором № 05-2008 від 08 січня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17.08.2012 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 , було зачислено кошти на загальну суму 153 000,00 доларів США і така сума внесена на поточний рахунок було достатньою для погашення заборгованості за кредитом і могли бути списані банком, а тому правовідносини за вказаним договором припинені.
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Рішенням Дарницьким районним судом м. Києва від 31.01.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Іноваційно-промиловий банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 338 995,94 грн. та судові витрати у розмірі 3219,00 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено, визнано припиненою з 11.04.2012 року поруку, яка виникає на підставі укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Іноваційно-промисловий банк» договору поруки від 11.01.2008 року (а.с. 115-119).
Вказаним рішенням встановлено, що відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, станом на 02.11.2012 року заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитним договором №05-2008 становить 135 217,57 доларів США та 10 484,95 доларів США - сума відсотків за користування кредитними коштами.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 338 955,94 грн., яка складається із 135 217,57 доларів США за тілом кредту та 10 484,95 доларів США - сума відсотків за користування кредитними коштами, та 21 813,55 доларів США - пені встановлено вказаним рішення суду.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.09.2013 року про справі №22-8017/13 апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2013 року залишено без змін (а.с. 120-122).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.03.2013 року було встановлені наступні обставини.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором була погашена 01.03.2012 року шляхом внесення трьома особами - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 коштів на розрахунковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 в сумі 153 000 доларів США, не заслуговують на увагу. Відповідно до п.п.2.1.1., 2.1.3 договору банківського рахунку передбачено право банку використовувати кошти клієнта на цьому рахунку та здійснювати примусове списання коштів з рахунку клієнта. Разом з тим, згідно з п.п. 7.1., 7.13. Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. №492, операції по поточному рахунку проводяться виключно на підставі розпорядження власника поточного рахунку або за його дорученням на підставі належним чином посвідченої довіреності. ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів у підтвердження того, що він звертався до Публічного акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» із заявою щодо списання грошових коштів з поточного рахунку, відкритого згідно договору про банківський рахунок, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Окрім того, постановою Правління Національного Банку України №72 від 29.02.2012 «Про відкликання банківських ліцензій та призначення ліквідатора ПАТ «Інвестиційно-промисловий банк» з 02.03.2012 була відкликана ліцензію та ініційовано процедуру ліцензію та ініційовано процедури ліквідації банку, а зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку не допускається.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином вищенаведені обставини доказуванню не підлягають.
Таким чином, вказані обґрунтування позивача уже були розглянуті Апеляційним судом м. Києва, нових обставин позивачем суду не повідомлення, а тому вказані посилання позивача, що 17.08.2012 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 , було зачислено кошти на загальну суму 153 000,00 доларів США і така сума внесена на поточний рахунок було достатньою для погашення заборгованості за кредитом і могли бути списані банком, а тому правовідносини за вказаним договором припинені не заслуговують на увагу.
В обґрунтування позовних вимоги та визнання зобов'язань виконаними, вказує на поєднання ОСОБА_1 як боржника і кредитора в правовідносинах між банком в розумінні ст. 606 ЦК України.
Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Зокрема, Верховний суд України у Постанові від 16.09.2015 р. при розгляді справи №6-43цс15 дійшов до висновку: ...ст. 606 Цивільного кодексу України повинна використовуватися у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає, а з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, у якому поєднується боржник і кредитор. Саме у такому випадку підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін».
Верховний суд України відніс поєднання боржника й кредитора в одній особі до підстав припинення цивільно-правового зобов'язання, яке не залежить від волі сторін.
За висновком суду, такий випадок (що не залежить від волі сторін) може бути уразі, коли один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає, а з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, у якому поєднується боржник і кредитор.
Обґрунтовуючи свій висновок, суд посуб'єктно надає приклади такого поєднання, а саме: «Поєднання боржника й кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємнім зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві у разі переходу майна кредитора до боржника та навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника й кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення».
Крім цього, стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов'язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов'язанні. Саме в цьому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.
Така правова позиція є сталою та викладена як у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-43цс15), так і неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 березня 2019 року у справі 757/31762/14 (провадження № 14-662цс18) та у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 334/10417/14-ц (провадження № 61-17019св18) та від 14 листопада 2018 року у справі № 461/13458/14-ц (провадження № 61-17549св18), від 20 грудня 2019 року у справі №501/1268/17 (провадження № 61-8543ск19), від 24 червня 2020 року у справі №640/18592/15 (провадження № 61-44269ск18).
Оскільки правовідносини між Банком не зникають, більш того, йдеться про подальше відступлення прав вимоги за кредитним договором і новим кредитором виступає ТОВ «ФК «ІНВЕСТ_КРЕДО», а тому ОСОБА_1 не може бути поєднаний, як боржник і кредитор у одному зобов'язанні, а тому зобов'язання ОСОБА_1 не може вважатись припиненими.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України (дострокове стягнення) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, слід зазначити, що пред'явлення вимоги за ч. 2 ст. 625 ЦК України є правом кредитора, яке може бути реалізоване останнім у будь-який час у випадку наявності факту прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, незалежно від часу припинення правовідносин за кредитним договором (належного виконання зобов'язань за кредитним договором).
Наявність вказаного права кредитора як на підставу неможливості припинення правовідносин за кредитним договором, є безпідставним, оскільки сплата боржником коштів за ч. 2 ст. 625 ЦК України не входила до обсягу його договірних зобов'язань за кредитним договором.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про припинення між сторонами правовідносин по кредитному договору у зв'язку з виконанням позивачем зобов'язань за ним в повному обсязі, згідно рішення суду.
Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.
В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.09.2013 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 598, 599, 606 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест Кредо», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, про визнання зобов'язань виконаними - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: