Справа № 161/18342/20
Провадження № 2/161/1032/21
17 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого-судді Кирилюк В.Ф.,
секретаря Шолом С.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко Ірина Віталіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців та зміну черговості одержання права на спадкування за законом, -
13 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_4 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко Ірина Віталіївна (далі - третя особа) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців та зміну черговості одержання права на спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2005 року позивач проживала однієї сім'єю як чоловік та жінка з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що характер їх відносини з померлим були саме як чоловіка та жінки, вони складали одну сім'ю, проживали разом, мали спільний бюджет, спільні права та обов'язки.
Вказує, що протягом спільного життя з ОСОБА_5 вони спільно доглядали за батьками останнього.
Посилається на те, що мала постійний дохід та забезпечувала ОСОБА_5 та його батьків необхідним продуктами, одягом, ліками. Вказує, що в останні дні життя ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані та вона постійно доглядала за ним.
Посилаючись на положення статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статті 1259 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить суд:
1) встановити факт проживання позивача однієї сімєю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , з 2005 року до 02 травня 2020 року;
2) визнати за позивачем право на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ;
3) змінити черговість одержання права на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , визнавши за позивачем право на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги у рівних частках.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, з підстав зазначених в позові.
Відповідач у письмовому відзиві та судовому засіданні, її представник у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що померлий з позивачкою однією сім'єю не проживав, в нього ніколи не було наміру укласти з нею шлюб та створити сім'ю.
Участі у придбанні та створенні спільної власності позивач та померлий ОСОБА_5 не приймали, спільного бюджету не мали, а сам померлий окрім позивача мав періодичні відносини з іншими жінками.
Третя особа у судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, допитавши свідків та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
17 вересня 2020 року, вважаючи себе спадкоємцем померлого, позивач звернулася до приватниого нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко І.В. із заявою про прийняття спадщини (а.с.42).
З пояснень сторін слідує, що померлий ОСОБА_5 був розлучений, у спірному періоді у зареєстрованому шлюбі ні з позивачем, ні з іншими особами не перебував. Позивач до квітня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, який був другом спадкодавця ОСОБА_5 .
Суду надані наступні покази свідків, які описують життя сторін у період з 2005 по 2020 роки:
Свідок ОСОБА_6 сусід ОСОБА_5 , підприємець. Суду показав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом 15 років або більше. Він мав автомобіль, бізнес нормальний(магазин на ринку,торгівля телефонами), її бізнес - не знав. Ходили разом: на базарі, в квартиру, з квартири. Возив їм меблі, бачив її в його квартирі, бачив її речі. Приносив зразки тканин, вибирали обоє. За меблі розраховувався він, сказав, що треба диванчик для тещі, за диванчик розраховувалася вона. Під час хвороби перебувала з ним в лікарні, дзвонила щоб приніс їсти. Купувала ліки, витрачала на нього свої заощадження. Вона викликала швидку, перед смертю був не ходячий. Відомо, що в неї є син, він приходив, звідки - невідомо, двері відкривав ключем. 3-4 рази в тиждень приходив батько ОСОБА_7 , який жив в сусідньому під'їзді.
Свідок ОСОБА_8 , ритуальна служба, підприємець. Суду показав, що обслуговував 3 похорони ОСОБА_9 поспіль: матері, батька і ОСОБА_7 . Замовником була ОСОБА_1 , розраховувалася вона. Представлялася його дружиною За матір'ю та батьком були обоє. За ОСОБА_7 чи був ще хтось з нею, не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_10 , син позивача. Суду показав, що вони з 2005 року з ОСОБА_5 одна сімя. Жили в однокімнатній квартирі. Він був йому як батько, допомагав порадами. Для матері ОСОБА_5 він був як внук, вона йому передавала речі. Коли останній попадав в лікарню, мама була біля нього, жила біля нього. Він не міг ходити, попередні роки як був в лікарні також не ходив. Він приносив продукти, памперси. Коли помер його батько, він дозволив йому жити в квартирі батька. Мама постійно ходила на роботу, він сидів дома. Ставився до неї як до дружини. Спільно робили покупки, мали спільний бюджет, сплачували комунальні платежі. Купили телевізор, мультиварку. Вчився на платному в університеті, платила баба по мамі, мама, допомагав ОСОБА_5 як не хватало грошей. Гроші на лікування передала дочка ОСОБА_5 з Німеччини, свідок ходив, отримував.
Свідок ОСОБА_11 , знайома ОСОБА_5 , голова ОСББ з 2012 року. Суду показала, що ОСОБА_1 , знала як дружину ОСОБА_12 (колишній чоловік позивача), добре знала сім'ю ОСОБА_9 , бувала у них раніше, батьки військові, дружили. Не знала взагалі, що ОСОБА_13 проживає з ОСОБА_9 . Феодосій жив один, в квартирі не була, коли було необхідно приходила, стукала, він відкривав, говорили. Періодично сильно пив при допомозі ОСОБА_13 . Хворів, але міг ходити. Бачила його біля під'їзду, збиралися ті, що ведуть асоціальний спосіб життя, похмелялися. Бачила його літом 2019 року, зимою та весною 2020 року, вигляд мав нездоровий. Останній раз бачила весною перед локдауном, запитав як батьки, передав привіт, сказав, що його батьки померли. Про його смерть зранку написали в групі. Прийшли - немає. ОСОБА_13 поховала так швидко, що ніхто з сусідів не зміг прийти, попрощатися. Останні роки не оплачував комунальних послуг по обох квартирах. Після його смерті 50 тис.грн. оплатила дочка, яка приїхала як відкрили кордони. 15.07.2020 року вона подала заяву в установу енергозбуту, що квартира порожня, щоб не нараховували за світло. Пізніше виявили самовільне підключення ОСОБА_1 до мережі. Коли ОСОБА_13 почала проживати з ОСОБА_5 , не знаю. Він жив за гроші батьків, і свої були, він казав. В іншу квартиру сина пустила, напевно, мати ОСОБА_1 . В квартирах не була, речей не бачила. Обставин похоронів батьків не знає, ще був живий син ОСОБА_5 . Жителі будинку казали, що його ховав дядько. На зборах жильців з 2020 року нікого з тої квартири не було, ОСОБА_1 жодних питань по квартирах ОСОБА_9 не вирішувала.
Свідок ОСОБА_14 , дядько відповідача, Суду показав, що ОСОБА_7 колишній чоловік його сестри. Бачилися часто, приходили, телефонували, спілкувалися, приносив подарунки від дочки, які вона передавала з Німеччини. Феодосій таксував. Коли приїжджала племінниця, відпочивали, їздили на дачу, були родичі, близькі. ОСОБА_1 та її сина не було. Феодосія бачив за 10 днів до смерті, за 2 дні дзвонив, говорив, племінниця просила до нього заїхати. Не хотів щоб я приїжджав, щоб його бачив таким. Він мав багато дівчат, була ОСОБА_15 , пробували разом проживати, не получилося. В морзі були я, ОСОБА_16 і ОСОБА_13 . Всі троє були на фірмі, яка організовувала похорони, всі троє вибирали труну. Я займався обідом, продуктами, я замовляв та оплачував все. Це було за містом, с.Озерце, це мої знайомі. Заплатив до 4-х тисяч. Ці гроші вернула мені дочка. ОСОБА_1 допомагала як знайома. Її бачив у дворі з балкона, жив у тому ж будинку. З ОСОБА_5 її ні разу не бачив, він за неї ніколи не говорив. До грудня 2020 року жив в цьому ж будинку.
Свідок ОСОБА_17 , друзі з ОСОБА_1 . Суду показала, що ОСОБА_1 з ОСОБА_5 почали жити з 2000-х років. Вона у них не була. В кінці 2019 року ОСОБА_5 погано йшов ногами, казав, що добре, що біля мене є ОСОБА_18 , доглядає за мною. В лікарні з ним вона була, кормила, хоронила. Жили як чоловік та дружина, вона для нього кохана жінка. Вели спільне майно. Ходив погано, але автомобілем керував. Жодних обставин щодо бюджету невідомо. Крім того, що він мав кіоск, продавав телефони. На ринку свідок працювала з 10 до 16 год. 2000-2009 роки, потім 2013-2014 роки.
Свідок ОСОБА_19 , зав. відділенням лікарні. Суду показав, що оглядав ОСОБА_5 при поступленні і пізніше. Останній мав тяжку хворобу. Клінічний перебіг і обстеження підтвердили діагноз, який йому ставили. Не був 100% лежачий, догляд мав бути не весь час, сам міг частково забезпечувати свій догляд. Допомогу йому надавали лікарі, медсестри, санітарки. Хто ним опікувався, не знаю. Є ліки безкоштовні, є що купують самі.
Свідок ОСОБА_20 , сімейний лікар. Суду показала, що ОСОБА_5 лікувався двічі. Останній раз приходили обоє з ОСОБА_1 , був в такому стані, що потребував медичної допомоги, стан був важкий, скерувала на лікування, направлення було ургентне. Кабінет на 3 поверсі, прийшли самі.
Свідок ОСОБА_21 , друг ОСОБА_5 з 2000 року. Суду показав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали з 2005 року, її син жив там. Його мати з Італії висилала гроші, допомагала, в нього на Варшавському ринку був магазин, почав пити, здав в оренду. Жили, напевно, за гроші від оренди магазину. Працювала ОСОБА_1 . Він таксував останній рік, підробляв. 3 рази попадав в лікарню. Зі слів медсестри знає, що ліки купувала ОСОБА_1 , були ліки і по 5 тис. грн. Ніхто крім неї не допомагав. Їздив добре, пересувався сам, не у візку, коли пив, ходив погано.
ОСОБА_22 , медсестра відділення лікарні. Суду показала, що ОСОБА_5 лікувався стаціонарно неодноразово. Останній раз був тяжкий, була печінкова кома. Вона капала, колола. ОСОБА_1 ночувала з ним, допомагала перевертати, одягати памперси. Ліки купувала вона. Якби не вона, не вийшов би з коми. Кома може бути від 3 до 12 годин, і довше. Залежно від лікування. Міг сидіти, піднятися, як було краще, то ходив. Коли в комі, то безпорадний. Казав, що родичі за кордоном.
Вирішуючи позовні вимоги про встановлення факту проживання позивача та спадкодавця однією сім'єю без шлюбу, суд зазначає наступне.
Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
У частині другій статті 2 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
А статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У розглядуваному випадку як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач та померлий ОСОБА_5 офіційно не реєстрували свій шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Оскільки для вирішення спору стосовно визнання за позивачем права на спадкування, як спадкоємця четвертої черги за законом, визначальним є встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд доходить висновку, про можливість розгляду такого роду вимоги в межах розглядуваної справи.
Проаналізувавши всі надані сторонами письмові докази, покази свідків, пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позивачем не був доведений факт створення з померлим ОСОБА_5 однієї сім'ї протягом 2005-2020 років.
Так, факт постійного спільного проживання не був підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки свідки не вказали саме про постійне проживання позивача та ОСОБА_5 , деякі свідки категорично заперечили їх спільне проживання та, що бачили ОСОБА_5 разом з позивачем коли небудь, при цьому деякі свідки вказували на наявність у померлого інших жінок.
До того ж, позивач у справі забезпечена житлом - житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , вона з 26.04.2000 року та її син з 03.02.2016 року зареєстровані в ньому і доказів того, що вона у період з 2005 по 2020 роки не проживала у ньому, а проживала саме зі спадкодавцем, суду не надала(т.1 а.с.66-68).
Жодних документів, спільних фотографій з спадкодавцем, або доказів спільних справ, зустрічей, подорожей, поїздок та іншого роду дозвілля, що характерне саме для сім'ї, позивач суду також не надала.
До показів свідка ОСОБА_10 , який є рідним сином позивача, суд відноситься критично, оскільки він зацікавлений в розгляді справи, як близький родич позивача.
До показів свідка ОСОБА_17 суд також відноситься критично, оскільки свідок є подругою саме позивача та стверджуючи, що ОСОБА_1 проживала з ним з 2000-х років, жодних обставин їх спільного проживання не повідомляє Одночасно вказує, що ніколи не була в них за місцем спільного проживання, тобто, спостерігати відповідні обставини проживання не могла. На думку суду, всі покази цього свідка ґрунтуються, фактично, не на власному сприйнятті обставин життя позивача та померлого ОСОБА_5 , а на розповідях саме позивача, як подруги.
Покази медичних працівників - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , також не можуть слугувати підставою стверджувати, що позивач та ОСОБА_5 постійно проживали разом, оскільки вони описують короткий проміжок часу перебування померлого на стаціонарному лікуванні перед своєю смертю.
Самі лише покази свідка ОСОБА_6 , який вказав, що є сусідом померлого ОСОБА_5 , а також свідка ОСОБА_21 , який вказав, що є другом померлого, без інших належних доказів, суд не може покласти в основу рішення про визнання факту постійного проживання сторін з 2005 року.
Факт наявності зі спадкодавцем спільного бюджету позивач також не довела належними та допустимими доказами, а в ході судового розгляду не змогла пригадати жодних спільних покупок з ним.
Доводи сторони позивача про «нульові доходи померлого» та «значні доходи» позивача суд також відхиляє, оскільки жодних відомостей про розмір свого заробітку у період 2005-2020 роки позивач суду не надала, як і «нульових доходів» спадкодавця, як фізичної особи-підприємця. Крім того, ці доводи є взаємосуперечливими, оскільки позивач одночасно стверджує про низький рівень доходів померлого, а потім стверджує, що забирала від його імені гроші від орендарів магазину на ринку, яким володів спадкодавець за життя.
Разом з тим, в заперечення доводів позивача та її представника щодо цього, стороною відповідача надані суду докази значних доходів спадкодавця від зайняття підприємницькою діяльністю у 2017-2019 роках(т.1 а.с.69).
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 коштами допомагала мати, яка працювала в Італії, гроші на лікування надала дочка, яка проживає в Німеччині, а не позивач, як вона про це вказує. Зазначені обставини в судовому засіданні позивач не заперечила.
До того ж, позивач не змогла пояснити суду, яким чином при її «значних доходах» та проживання, за її версію, з померлим ОСОБА_5 однієї сім'єю, утворилася заборгованість за комунальні послуги, про яку зазначала у своїх показах свідок ОСОБА_11 (голова ОСББ), і чому цю заборгованість погасила після смерті ОСОБА_5 не сама позивач, яка вважає себе цивільною дружиною померлого, а його рідна дочка.
Підстави не довіряти показам свідка ОСОБА_11 , яка в тому числі заперечила спільне проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_5 , у суду відсутні, адже свідок не є ні родичем, ні подругою будь-кого із сторін, в результатах розгляду справи не зацікавлена, а обставини побуту ОСОБА_5 їй могли бути об'єктивно відомі в силу її посадових обов'язків як голови ОСББ.
Наявність між позивачем та спадкодавцем спільних прав та обов'язків, що характерні для подружжя чоловіка та жінки, позивач також не довела, а саме що спадкодавець за життя вважав її своєю дружиною, повідомляв про це стороннім особам, представляв її саме як частину своєї сім'ї перед третіми особами. Доказів того, що близькі родичі померлого сприймали позивача саме як дружину спадкодавця, матеріали справи не містять, а навпаки, як рідна дочка ОСОБА_5 , так і її дядько категорично це заперечили. Факт періодичної допомоги позивачем спадкодавцю у ведені торгового бізнесу на ринку, про що зазначили свідки та вказує сторона позивача, не свідчить про те, що померлий сприймав позивача саме як свою дружину.
Суд також звертає увагу на той факт, що хоча позивач брала участь в ритуалі поховання ОСОБА_5 , однак жодних доказів оплати ритуалу поховання спадкодавця, позивач суду не надала. В ході судового розгляду позивач не заперечувала, що питанням поховання займалися родичі та друзі померлого, які проводили оплату, зокрема, поминального обіду і кошти за це повертала їм дочка спадкодавця. Стверджуючи про наявність взаємних прав та обов'язків, характерних для подружжя, позивач не пояснила суду, чому не оплачувала похорон спадкодавця, вважаючи себе його дружиною.
Додаткового суд звертає увагу, що у позивача та померлого протягом 15 років, як про це зазначає сам позивач, не було спільних дітей, а також не проводився релігійний обряд вінчання чи укладення шлюбу, що могло б свідчити про наявність у них сім'ї, як чоловіка та жінки.
При прийнятті рішення суд враховує позицію Верховного суду, яка викладена у постанові Касаційного цивільного суду від 25 січня 2018 року №337-5266/15-ц, яка полягає в тому, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання позивача на періодичне спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК України без наявності інших ознак сім'ї.
Отже, оскільки судом на основні поданих сторонами доказів та показів допитаних свідків не був встановлений факт постійного спільного проживання позивача та померлого ОСОБА_5 , встановлена відсутність інших ознак сім'ї, як то наявність спільного бюджету, ведення спільного побуту, взаємних прав та обов'язків, характерних для подружжя чоловіка та жінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення факту проживання позивача однієї сім'єю без шлюбу із ОСОБА_5 , з 2005 року до 02 травня 2020 року, є безпідставними, а тому слід відмовити у їх задоволенні.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної вимоги - про встановлення факту проживання однієї сім'єю без шлюбу, слід відмовити також у задоволенні похідних від неї вимог про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та про зміну черговості спадкування.
Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко Ірина Віталіївна про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців та зміну черговості одержання права на спадкування за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідачем у справі є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Юхименко Ірина Віталіївна, адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 37.
Повний текст рішення складений та підписаний 19 листопада 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк