Ухвала
іменем України
10 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 484/4383/17
провадження № 51-2150ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої й апеляційної інстанцій на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
встановив:
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від
9 березня 2021 року визнано невинуватою івиправдано у зв'язку із недоведеністю, що в її діянні є склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувалась у тому, що вона обіймаючи посаду заступника міського голови по комунальній власності, земельних відносинах та архітектурних питаннях виконавчого комітету Первомайської міської ради, 18 вересня 2017 року о 17:00 у своєму службовому кабінеті, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок інших осіб, зловживаючи довірою, заволоділа грошима ОСОБА_5 у розмірі 25000 грн за надання послуг в інтересах останнього з питань підготовки і подання до виконавчого комітету Первомайської міської ради належним чином оформлених документів про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Первомайську.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2021 року виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишив без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими у зв'язку з порушенням положень ст. 412 КПК, оскільки судові дебати проведено без участі потерпілого.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ відповідно до ст. 94 КПК із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
Таке рішення місцевий суд мотивував тим, що стороною обвинувачення надано недостатньо доказів для визнання ОСОБА_4 винною у пред'явленому обвинуваченні, а тому наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, не доведено.
Суд апеляційної інстанції, розглянув матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, ретельно перевірив його доводи щодо безпідставного виправдання ОСОБА_4 , проаналізував їх, зіставляючи з тими доказами, що містяться в матеріалах справи, та зазначив підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того, погоджуючись із судом першої інстанції, суд визнав необґрунтованими доводи прокурора стосовно того, що суд в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 56, ст. 364 КПК провів судові дебати за відсутності потерпілого ОСОБА_5 .
Слід зазначити, що судові дебати в кримінальному процесі ? це самостійна частина судового розгляду, суть якої полягає в проголошенні сторонами промов, у яких вони викладають свої висновки за результатами судового слідства, даючи юридичну оцінку отриманим результатам, формулюють та обґрунтовують свої вимоги й пропозиції перед судом і свої заперечення проти доводів, висновків, вимог та пропозицій інших сторін.
Відповідно до ч. 7 ст. 364 КПК після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Репліка ? це короткий виступ учасника судових дебатів, який заперечує іншій стороні щодо питань, які та виклала у своїй промові або в репліці. Після закінчення виступів головуючий оголошує судові дебати завершеними та надає останнє слово обвинуваченому. Саме право на останнє слово є важливою процесуальною гарантією реалізації обвинуваченим свого права на захист.
Як убачається з матеріалів за скаргою, суд неодноразово викликав ОСОБА_5 в судове засідання спочатку в якості свідка, після зміни прокурором обвинувального акта - в якості потерпілого, однак останній будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, жодного разу в судове засідання не з'явився.
Суд багаторазово направляв потерпілому повідомлення, проте вони поверталися за закінченням строку зберігання, а ОСОБА_5 в своїх заявах, просив здійснювати судовий розгляд без його участі.
Через неявку ОСОБА_5 , судові засідання постійно відкладались у зв'язку з чим суд, з'ясувавши думку учасників провадження, щодо можливості судового розгляду за відсутності потерпілого, вирішив питання про проведення судового розгляду без його участі.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що твердження прокурора про порушення прав ОСОБА_5 є голослівними, враховуючи те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, однак до суду не з'являвся, що свідчить про відсутність його зацікавленості у розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 .
Водночас, слід зауважити, що участь потерплого в судових дебатах, є його правом, а не обов'язком, до того ж, самим потерпілим скарга до суду апеляційної та касаційної інстанції в частині порушення його прав, не надсилалась.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 438 КПК підставою для скасування судового рішення можуть бути лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор, посилаючись у касаційній скарзі на порушення кримінального процесуального закону, а саме п. 5 ч. 2 ст. 412, не вказує, яким чином зазначені ним порушення перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення. Крім того, такі ж доводи прокурора вивчались апеляційним судом, який у своїй ухвалі надав на них вичерпні відповіді, і прокурор в касаційній скарзі не навів доводів, які спростовують правильність висновків цього суду. Ухвала апеляційного суду є обґрунтованою та відповідає вимогам статті 419 КПК.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої й апеляційної інстанцій на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3