Ухвала
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа №164/548/20
провадження №61-17705ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за межі України,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маневицького районного суду Волинської області
від 08 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року дана касаційна скарга була залишена без руху для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
На виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції заявником надіслано уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17.
Разом з тим, заявником повторно не зазначено які саме норми права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду. Натомість обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.
Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, з застосуванням яких не погоджується скаржник.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Враховуючи викладене, заявник у відведений судом строк, не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 05 листопада 2021 року, недоліки касаційної скарги не усунув, що перешкоджає суду касаційної інстанції відкрити касаційне провадження. Касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню
з нею, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою
для повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Луцької міської ради Волинської області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за межі України, вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Ткачук