Ухвала
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 511/409/20
провадження № 61-20060ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Кирила Миколайовича на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у справі
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення особи та факту проживання на території України станом на певний період,
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Роздільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення особи та факту постійного проживання задоволено частково.
Встановлено юридичний факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991року
та 13 листопада 1991 року.
В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення особи та факту проживання на території України станом на певний період відмовлено.
06 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук К. М. засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області
від 28 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року (надійшла до суду 13 грудня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви
в повному обсязі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука К. М. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додані копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Кирила Миколайовича на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць