Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-а/641/88/2021 Справа №641/7649/21
07 грудня 2021 року м. Харків
Комінтернівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Ігнатової О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дубровський Дмитро Юрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дубровського Д.Ю. в якому просив постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 403549 від 01.10.2021 року скасувати та в провадження у справі закрити, скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., стягнути з відповідача грошові кошти сплачені позивачем за надані юридичні послуги в розмірі 3000 грн., стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
18.10.2021 року ОСОБА_1 надав до суду уточнений позов в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 403549 від 01.10.2021 року, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, стягнути з відповідача грошові кошти сплачені позивачем за надані юридичні послуги в розмірі 3000 грн
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 01.10.2021 приблизно о 10 год. 30 хв. він керував мопедом Viper, та був зупинений у смт. Золочів по вул. Злагоди працівником поліції ОСОБА_2 , який вказав, що мопед не має державного номерного знаку, тобто не має державної реєстрації. Позивач зателефонував на номер «102» та повідомив про місце зупинки, а також про те, що він є інвалідом 2-ї групи, та до нього забороняється застосовувати фізичну силу та спеціальній засоби. Також він пред'явив працівнику поліції талон на придбання мопеда, де вказаного об'єм двигуна - 49,9 см.куб., та пояснив що згідно п. 1.10 ПДР України, мопед-двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочім об'ємом до 50 см. куб., або електро-двигун потужністю до 4 кВт.
Крім того, позивач вказав працівникам поліції, що вул. Злагоди в смт. Золочів до доріг державного значення не належить, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності за п. 30.1 ПДР України та ст. 121.6 КУпАП. Після чого, ОСОБА_3 ввімкнув боді-кам не попередивши позивача, а також надав йому дозвіл на носіння зброї, а не службове посвідчення. Пізніше його було доставлено до відділу поліції, та він попросив надати йому безкоштовного адвоката. При складанні постанови, що оскаржується співробітником поліції Дубровським Д.Ю. не ознайомив його з правами, не збирав доказів тощо, що вказує на порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З вказаною постановою позивач не погоджується, у зв'язку з чим був вимушений звернутися до суду із позовом.
Ухвалою суду від 20.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив їх задовольнити.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання, не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.
В наданому до суду відзиві зазначив, що згідно п.п. 2.13 ПДР України транспортні засоби належать таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. За змістом Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМ України від 08.05.1993 року № 340, водій мопеда, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см., повинен мати посвідчення водія категорії А1. Матеріали справи свідчать, що позивачем не заперечується та обставина, що він має посвідчення водія категорії А1, наполягаючи при цьому на тому, що його мопед не є в розумінні термінів ПДР України механічним транспортним засобом, він не повинен мати посвідчення водія на його керування.
При цьому, посилання на те, що мопед не є механічним транспортним засобом не може слугувати підставою для звільнення особи від відповідальності за протиправну поведінку, оскільки це хоча є недоліком юридичної техніки при написані нормативного акта, однак він не може вважатись настільки суттєвим, щоб ставити під сумнів правильності складеної інспектором постанови. Однак, враховуючи вимоги положень п. 30.1 ПДР України, ст.ст. 121, 126 КУпАП та практики Європейського суду з прав людини водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Таким чином, вказав, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ № 403549 від 01.10.2021 року є законною та обґрунтованою.
З приводу стягнення судових витрат представник відповідача вказав, що позивачем не надано до суду документів, що підтверджують обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративний справі, а також належних допустимих достатніх і достовірних доказів, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача.
Третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дубровський Д.Ю. не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 403549 від 01.10.2021 року, позивача по справі притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 01.10.2021 року о 10 год. 30 хв. в смт. Золочів по вул. Злагоди транспортним засобом Viper, який був не зареєстрований у встановленому законом порядку, а також без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.п. 2.1 «а», 30.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у сумі 3400 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ) встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Згідно п.1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону № 3353-ХІІ встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.1 розділу 2 ПДР України визначає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.
Пункт 2.9 розділу 2 ПДР України вказує на те, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.
При цьому, позивачем в поданій позовній заяві не заперечувався факт керування мопедом без посвідчення водія відповідної категорії та реєстрації транспортного засобу.
Крім того, відповідно до ч. 3, ч. 4 Закону № 3353-ХІІ державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).
Пунктом 7 Порядку № 1388 встановлено, що експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Згідно п. 16 Порядку № 1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.
Відповідно до п. 30.1ПДР України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати їх якщо законом установлено обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання.
Законом України від 17.11.2008 року № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» з 01.01.2010 року передбачена обов'язкова реєстрація мопедів.
Таким чином, з 01.01.2010 року в Україні встановлена реєстрація мопедів як транспортних засобів та отримання посвідчення водія на їх керування, незалежно від їх користування чи на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 511 від 20.05.2009 року затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.12.2019 року у справі № 310/4817/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи позивача, викладені у позовній заяві про те, що в момент зупинки інспектором поліції він не знаходився на автомобільній дорозі державного значення, жодним чином не впливають на необхідність проведення державної реєстрації мопеда та не спростовують факту наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Також, знайшло своє підтвердження і факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідачем до суду було надано відеозапис, який не містить даних щодо роз'яснення позивачу його прав у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, зокрема права на захист, з чого можна зробити висновок, що вимоги закону в цій частині інспектором СРПП відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Дубровським Д.Ю. виконані не були.
З приводу наданого до суду представником відповідача відеозапису суд зазначає, що вказаний відеозапис є неналежним доказом, оскільки в постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 403549 від 01.10.2021 року зазначений відеозапис не зазначений у якості доказу, також не міститься посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснений даний відозапис.
Суд вказує, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення, оскільки частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст.ст. 73, 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд зауважує, що оскаржувана постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 року по справі № 592/5576/17 (К/9901/33984/18), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в судове засідання не з'явився, не спростував вищевказані твердження позивача про невиконання вимог закону щодо роз'яснення йому прав працівником поліції під час складання оскаржуваної постанови.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, та виконання вимог стє 268 КАСУ щодо роз'яснення особі у відношенні якої складається постанова про її права.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова від 01.10.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню.
З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь понесених судових витрат у розмірі 3000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 9 ст. 139КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
На підтвердження даних витрат позивачем надано суду копію договору про надання юридичних послуг № 02102104 від 02.10.2021 року, в якому зазначено вартість надання юридичних послуг у розмірі 3000 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 02.10.2021 року на суму 3000 грн., та акт надання послуг до договору про надання юридичних послуг № 02102104 від 02.10.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки договір про надання юридичних послуг № 02102104 від 02.10.2021 року та акт надання послуг від 08.10.2021 року до вказаного договору не містять детального опису наданих послуг, з зазначенням кількості витраченого часу на складання документів тощо
Крім того, суд зауважує, що з відповідача не підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Дубровський Дмитро Юрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ № 403549 від 01 жовтня 2021 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, ЄДРПОУ - 40108599.
Третя особа - інспектор СРПП відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області старший лейтенант поліції Дубровський Д.Ю., адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, ЄДРПОУ - 40108599.
Суддя - М. Ю. Онупко