Справа № 638/12731/21
Провадження № 2/638/5401/21
14 грудня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Лопатинської А.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрований в реєстрі за №147174 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором №491/06-КВ від 17 липня 2006 року у розмірі 148644,82 грн.
В обґрунтуванні позовної заяви вказує, що 11 червня 2021 року приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. був вчинений виконавчий напис зареєстрований за №147174 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як правонаступника ПАТ «Дельта Банк заборгованості в розмірі 148644,82 грн. 19 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області відкрито виконавче провадження №66131121 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 148694,82 грн. Про виконавче провадження та про вчинений виконавчий напис позивач дізнався 23.07.2021, коли засобами поштового зв'язку отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2021, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.07.2021 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2021. Вказаний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений приватним нотаріусом за відсутності безспірної суми заборгованості та з грубим порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 11.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 147174 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості в розмірі 148644,82 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, заведеної при вчиненні виконавчого напису № 147174 від 11.06.2021 року.
В судове засідання позивач не з'явився, представником позивача надано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та заперечував проти задоволення позовних вимог.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з'явився, про дату час та місце повідомлений.
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. в судове засідання не з'явився, про дату час та місце повідомлений належним чином.
Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.
Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Згідно копії кредитного договору №491/06-КВ від 17 липня 2006 року ТОВ «Український промисловий банк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 18000 доларів США. Дата повернення кредиту становить 15 липня 2011 року.
З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником всіх прав і обов'язків ТОВ «Український промисловий банк».
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2013 року по справі №2011/9416/12 позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ “Дельта Банк” суму заборгованості за кредитним договором №491/06-КВ в розмірі 32925,74 грн. та судовий збір в розмірі 329,26 грн.
З копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.03.2015 ВП №42852278 вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2011/9416/12 виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 28.11.2013 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ “Дельта Банк” суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 32925,74 грн. закінчене.
З матеріалів справи встановлено, що 15.06.2020 року між ТОВ «Український промисловий банк» ( який в свою чергу відступив право вимоги на користь ПАТ «Дельта Банк» ) та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № 2258/К про відступлення ( купівлі-продажу) права вимоги за кредитним договором, згідно якого відбулось переуступлення права вимоги за рядом кредитних договорів. Відповідно до умов зазначеного договору та у відповідності до положень ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (правонаступник ПАТ «Дельта Банк» ) набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ «Дельта Банк ».
Відповідно до копії виконавчого напису №147174 від 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис №147174 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором № 491/06-КВ від 17 липня 2006 року за період з 19.04.2019 по 06.07.2020 року в розмірі 148644,82 грн., з яких: 72284,61 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 64550,47 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 11809,74 - заборгованість по несплаченій комісії та за вчинення виконавчого напису в розмірі 50 грн.
З копії постанови ВП № 66131121 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. 19 липня 2021 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 147174 від 11 червня 2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості у загальному розмірі 148694,82 грн.
Постановою ВП № 66131121 від 19.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 14869,48 грн.
Постановою ВП № 66131121 від 19.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: 500 грн.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Так, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили 22.02.2017 року, а тому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та банком у електронній формі.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та у постанові від 02 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що виконавчий напис № 147174 від 11 червня 2021 року вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніппрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 491/06-КВ від 17 липня 2006 року у розмірі 148694,82 грн., на примірнику кредитного договору, який нотаріально не посвідчено, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того, виконавчий напис № 147174 від 11 червня 2021 року вчинено приватним нотаріусом за відсутності документу, що підтверджує направлення ТОВ «ФК «Дніппрофінансгруп» Кіріла Г.П. письмової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому при вчиненні виконавчого напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Дніппрофінансгруп» є безспірною.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис № 147174 від 11 червня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніппрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 491/06-КВ від 17 липня 2006 року у розмірі 148694,82 грн. з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а тому наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судові витрати на професійну правничу допомогу які були понесені підтверджуються договором про надання правничої допомоги №20-07/21 від 20 липня 2021 року, квитанцією про оплату адвокатських послуг №13-08 від 13 серпня 2021 на суму 7000 грн. та актом прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20-07/21 від 20.07.2021 року.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ 4066815, адреса: м. Дніпро, вул. Автотранспортна 2, оф. 205), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська 6/5), приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович (адреса: м. Харків: пров. Інженерний 9), Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020, адреса: м. Київ, вул. Щорса 36) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 147174 від 11 червня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 491/06-КВ від 17 липня 2006 року у розмірі 148644,82 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Рибальченко