Справа № 344/19346/21
Провадження № 2/344/4615/21
15 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю: секретаря судового засідання Горайської Ю.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,
01.12.2021 позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому просив визнати недійсним договір дарування двохкімнатної квратири№1, загальною площею 64 кв.м. по АДРЕСА_1 , укладений 20 квітня 2021 року між ОСОБА_3 за письмовою ( нотаріальною) згодою свого чоловіка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Стеців Д.М., зареєстрований за номером 617. З тих підстав, що вказане майно було реалізоване з метою ухилення від виконання судового рішення. Також просить стягнути понесені судові витрати.
02.12.2021 відкрито провадження у справі.
14.12.2021 позивач звернувся із заявою про забезпечення його позову, шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та забороною вчиняти будь-які дії щодо такої квартири до розгляду по суті.
В обґрунтування заяви вказує, що є підстави вважати, що через невжиття заходів забезпечення позову дану квартиру буде відчужено, про що свідчить попередня поведінка відповідачів ( відчуживши квартиру під час розгляду справи №344/1538/16-к, здійснивши дії щодо умисного перешкоджання виконання рішення суду).
Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч. 1 ст.153 та ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України. Зокрема зазначеною нормою визначено, що позов може бути забезпечено і шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії (пп. 1, 2 ч. 1). Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має
з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Таким чином, оцінивши обґрунтованість та співмірність вимог заявника ( позивача) щодо забезпечення позову з обсягом та предметом позовних вимог немайнового ( визнання договору дарування недійсним), зокрема між позивачем та відповідачем дійсно виник спір, однак у зв'язку задоволенням позову про визнання недійсним договору дарування, рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Вказана позиція суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.02.2021 по справі № 755/5333/20.
Разом з тим, суд звертає увагу, що накладення арешту на майно - вказану квартиру, за відсутності актуальних даних ( на момент звернення із заявою) про право власності з Державного реєстру речових прав, в свою чергу в цілому може мати наслідком безпідставне втручання в права третіх осіб, які не є відповідачами у справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 247, ЦПК України, суд,-
У заяві 'ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним- відмовити.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Леся КІНДРАТИШИН