Справа № 149/3274/21
Провадження №2/149/853/21
Номер рядка звіту 43
іменем України
15.12.2021 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого (ї) судді Войнаревич М. Г.,
при секретарі Паламарчук Л. В.,
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Войнаревича М. Г.
секретаря Паламарчук Л. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб цивільну справу за позовом Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Хмільницька міська територіальна громада про відшкодування матеріальної шкоди,
Встановив:
В листопаді 2021 року позивач звернулася із позовом до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обгрунтування позову зазначено, що у відповідності до постанов суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Указаними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 порушили п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999.
У зв'язку зі викладеним, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спричинили матеріальну шкоду інтересам держави, яку позивач просить стягнути.
Сторони в підготовче судове засідання не з'явилися суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Відповідачі щодо задоволення позовних вимог не заперечують.
Представник Хмільницької міської територіальної громади щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
На підставі п. п. 1-2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 с.247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 4 вказаної статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, що в теорії права є поняттям преюдиційності судового рішення.
Згідно п. 9 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1126 від 18.07.1998, вимоги щодо здійснення любительського і спортивного рибальства та застосування знарядь і способів лову (добування), норми, заборонені місця і його терміни, встановлюються правилами любительського і спортивного рибальства за басейно- територіальним принципом (далі - правила рибальства), які затверджуються Мінагрополітики за поданням Держрибагентства, погодженим з Мінприроди.
Відповідно до положень п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 (далі - Правила любительського і спортивного рибальства) забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 10.12.2004 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» передбачено, що при визначенні розміру шкоди, заподіяної водним живим ресурсам, залежно від конкретних обставин справи застосовуються такси, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу» або від 21 квітня 1998 р.
Згідно ст. 60 Закону України «Про тваринний світ» посадові особи уповноважених центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, що здійснюються державний контроль та управління галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, відповідно до закону мають право визначати розмір збитків, завданих об'єктам тваринного світу, за затвердженими таксами та методиками.
Також відповідно до ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони центрального органу виконавчої влади у галузі рибного господарства мають повноваження визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2015 Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Відповідно до п. 7 Положення про Державне агентство рибного господарства України Держрибагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через свої територіальні органи (органи рибоохорони).
Згідно Положення про Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 15.07.2016 року № 229 в редакції наказу Державного агентства рибного господарства України від 27.11.2019 року № 504 (далі - Положення) основним завданням Вінницького рибоохоронного патруля є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в районі діяльності.
Пунктом 7.4. вказаного Положення передбачено, що Вінницький рибоохоронний патруль має право подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Відповідно до п. 8.11. Положення Посадові особи Вінницького рибоохоронного патруля здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають повноваження визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та/або методиками.
Згідно ст. 40 Кодексу України про адміністративні правопорушення якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення № 000012, № 000011, 000013, встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебуваючи на ставу "Панський " в с. Великий Митник Хмільницького району, грубо порушили правила рибальства, а саме проводили вилов риби з гумового човна забороненими сітними знаряддями лову сітки з жилки в кількості 3 шт., в результаті чого виловив різного виду риби загальною вагою 73 кг, чим спричинив матеріальну шкоду рибному господарству на суму 19585 грн. (а.с.5,8,12)
У відповідності до постанов суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 85 КУпАП. (а.с.7,11, 13)
Судом під час притягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, питання про відшкодування завданої ним майнової шкоди не вирішувалось.
Відповідно до ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Крім того, в ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Позивачем було обрано спосіб захисту прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовною заявою про відшкодування майнової шкоди відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Пунктом 6.2. Правил любительського і спортивного рибальства передбачено, що Шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 32.
Відповідно до п. 6.3. Правил любительського і спортивного рибальства застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування в повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству, внаслідок порушення Правил рибальства.
Порушення у сфері охорони, використання і відтворення водних біоресурсів спричиняють шкоду інтересам держави внаслідок вилучення певних видів біоресурсів з їх природного середовища та необхідності фінансування державою заходів щодо їх відновлення. Крім того, невідшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконним виловом риби, не поповнює надходження до бюджету, чим завдається шкода економічним інтересам держави.
Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надсилались вимоги про відшкодування заподіяних збитків в добровільному.
Збитки до цього часу відповідачамине відшкодовані.
Питання стягнення заподіяної матеріальної шкоди вказаною постановою суду не вирішувалося.
Судом встановлено, що згідно розрахунків від 05.01.2021 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїми протиправними діями заподіяли держав матеріального збитку на суму 19584 грн. (а.с.6)
Даний розрахунок проведено з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21.11.2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів».
Відповідно до положень ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст. 3 Закону України «Про тваринний світ», об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є риби в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки, тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про тваринний світ», громадяни відповідно до закону зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» зазначено, що добування (вилов) це є вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.
За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів», посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Належність водних біоресурсів визначається Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ч. 1 ст. 37 якого передбачає, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.
Отже, природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади.
У відповідності до статті 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища. Громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що відповідачі добровільно завдану ними шкоду не відшкодували, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені до відповідачів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати понесені позивачем по сплаті судового збору.
Керуючись Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» ст. ст. 541, 1166 ЦК України, ст.ст. 82, 133, 141, 235, 247, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Хмільницька міська територіальна громада про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (а.с.2161404216), заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 19584 грн. на користь держави в особі Хмільницької міської територіальної громади на розрахунковий рахунок № UA 728999980333199331000002858, отримувач - ГУК у Вінницької обл./м. Хмільник/24062100 (код бюджетної класифікації доходів 24062100), код ЄДРПОУ: 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (а.с.2161404216) на користь Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Войнаревич М. Г.